Анализ финансовой отчетности

Лишиленко. Бухгалтерський облік

Економічний зміст власного капіталу

Кожне підприємство, організація чи установа для реалізації поставлених цілей має у своєму розпорядженні як засоби праці (будівлі, машини, устаткування і т.ін.), так і предмети праці (сировину, матеріали, паливо і т. ін.), які в сукупності складають господарські засоби, тобто власність підприємства. В свою чергу власність асоціюється із поняттям "Капітал". Поряд з тим, господарські засоби мають різні джерела свого утворення. Одні господарські засоби стали власністю підприємства внаслідок внеску до статутного капіталу його засновниками, інші були придбані за рахунок або власних коштів підприємства, або позик інших юридичних чи фізичних осіб. Враховуючи поділ джерел формування господарських засобів на власні та залучені, капітал теж поділяється на власний та залучений. При створенні підприємства (за умов відсутності боргів перед кредиторами) активи підприємства дорівнюють його капіталу (А = К). В процесі здійснення господарської діяльності у підприємства виникає різного роду кредиторська заборгованість (перед працівниками — по оплаті праці, перед постачальниками — за поставлені сировину і матеріали, перед банками — на суми отриманих кредитів). Наслідком такої заборгованості є зростання активів підприємства. За цих умов активи підприємства дорівнюють сумі власного капіталу і зобов'язань підприємства (А = Капітал + Зобов'язання).
Виходячи із зазначеної формули (Капітал = А — Зобов'язання), можна ствердити, що власний капітал — це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування всіх його зобов'язань.
Складові власного капіталу поміщено у розділі І пасиву балансу "Власний капітал", до якого входять:
- статутний капітал;
- пайовий капітал;
- додатковий капітал;
- інший додатковий капітал;
- резервний капітал;
- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
- неоплачений капітал;
- вилучений капітал.
Основною складовою власного капіталу є статутний капітал, який являє собою загальну вартість активів, внесених засновниками при його створенні.
Статутний капітал — це частина капіталу, яка утворюється за рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, нематеріальних або фінансових ресурсів засновників у майно підприємства для забезпечення діяльності господарюючого суб'єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір статутного капіталу підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі суб'єкта господарювання.
Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХП визначено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).
Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду.
Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій).
Зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається.
Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал узагальнює інформацію про суми пайових внесків членів споживчого товариства, сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.
Додатковий капітал — сума, на якій вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також сума дооцінки активів на вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.
Резервний капітал являє собою суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.
Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ визначено, що у товаристві створюється резервний (страховий)фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.
Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.
Нерозподілений прибуток являє собою частину чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.
Неоплачений капітал — заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства.
Вилучений капітал — фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників.