Анализ финансовой отчетности

Губачова. Облік у зарубіжних країнах

Економічна сутність та класифікація власного капіталу

В зарубіжних країнах основними організаційно-правовими формами бізнесу, метою якого є отримання прибутку, є підприємства на правах одноосібної власності, товариства корпорації. В умовах ринкової економіки обов'язковим чинником успішного функціонування господарюючих суб'єктів, незалежно від форми власності, є формування власного капіталу в момент їх створення і поповнення власних фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності. Бухгалтерське рівняння Активи = Капітал представляє в алгебраїчній формі економічний стан підприємства в будь-який час і відображає співвідношення між економічними ресурсами компанії та правами на них. Тобто активи, з одного боку характеризують економічні ресурси, а з іншого — права на них і на одержання майбутніх доходів. «Нічого не виникає з нічого», компанія має зобов'язання по своїх активах. Активи = Зобов'язанняЦе зобов'язання перед кредиторами (залучений капітал) і перед власниками (власний капітал). Тому фундаментальна облікова модель має вигляд:
Активи = Зобов'язання + Капітал
Оскільки зобов'язання перед кредиторами виконуються за законом в першу чергу, капітал власників (або права власників) — це залишкова частка прав на активи підприємства. Власний капітал є різницею між активами підприємства і його кредиторською заборгованістю і характеризує ту частину «чистих активів» компанії, яка складає його власність:
Активи - Зобов'язання = Капітал
Таким чином, хоча власники беруть на себе максимальний ризик, властивий підприємству, вони мають право на всю залишкову винагороду, пов'язану з ним.
Отже, у відповідності з п. 49 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів власний капітал є часткою в активах підприємства, яка залишилась після вирахування всіх його зобов'язань. Цим документом (п. 65) передбачена можливість поділу власного капіталу на підкласи. Так, наприклад, в акціонерному товаристві пропонується виділити такі підкласи власного капіталу: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку; резерви, які відображають коригування збереження капіталу. Така класифікація необхідна користувачам фінансових звітів для прийняття управлінських рішень за умови визначення в ній правових та інших обмежень щодо здатності підприємства розподіляти та використовувати власний капітал, а також прав сторін з часткою власності у підприємстві на отримання дивідендів або на виплати капіталу.
Як правило, сума власного капіталу, наведена в Балансі, не відображає ні поточну ринкову, ні іншу оцінку підприємства для його власників. Це лише різниця між активами і зобов'язаннями. Як наслідок, значення власного капіталу перебуває у безпосередній залежності від умовностей оцінки активів і зобов'язань.
Власний капітал формується за рахунок: 1) внесення власникам підприємства грошових коштів та інших активів; 2) накопичення суми доходу, яка залишається на підприємстві. Тому, зазвичай, власний капітал поділяється на дві категорії — інвестований капітал (його ще називають вкладений або сплачений) і нерозподілений прибуток. Детальна класифікація капіталу і його облік залежать від форми організації бізнесу і розглядатимуться нами окремо.
Власники підприємства мають різноманітні права, але з позицій бухгалтерського обліку інтерес представляють ті з них, які стосуються права власності на діюче підприємство (право продажу або передачі частки в капіталі), а також ті, що мають відношення до розподілу коштів підприємства (наприклад, у зв'язку з його ліквідацією). Визнання і розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
Порядок подання інформації про зміни у власному капіталі в фінансовій звітності та визначення облікового підходу до власного капіталу регламентується МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».