Анализ финансовой отчетности

Губачова. Облік у зарубіжних країнах

Облік природних ресурсів та їх виснаження

Природні ресурси (вугілля, нафта, газ, мінеральні копалини, ліс) називають виснажуваними активами, оскільки вони виснажуються в процесі використання. У Балансі природні ресурси відображаються у розділі довгострокових активів окремими статтями: «Ділянки лісу», «Родовища вугілля та газу», «Кладовища корисних копалин» тощо. Характерною рисою природних ресурсів є те, що при видобутку вони перетворюються на запаси продукції, призначеної для реалізації. На момент купівлі чи виявлення природні ресурси відображають в обліку згідно з принципом собівартості, яка, крім вартості придбання, містить витрати, пов'язані з розробкою. Протягом експлуатації природного ресурсу його первісна вартість, згідно з принципом відповідності, має розподілятися між обліковими періодами, в яких використання цього природного ресурсу сприяло отриманню доходу. Загальноприйнятим вважається метод списання вартості природного ресурсу пропорційно обсягу виробництва продукції. Такий метод сприяє найбільш точному зіставленню доходів і витрат, пов'язаних з природними ресурсами.В міру видобутку корисних копалин або вирубки лісу природні ресурси виснажуються. Термін «виснаження» використовується не тільки для опису використання природних ресурсів, а також для пропорційного розподілу вартості природного ресурсу на одиницю продукції, що була з нього отримана. Первісна вартість (за мінусом ліквідаційної, яка практично не встановлюється) розподіляється на частини, що визнаються поточними витратами у відповідних облікових періодах протягом всього строку експлуатації цього ресурсу. В обліку це відображається наступним чином:
Дебет рахунка «Витрати на виснаження» Кредит рахунка «Накопичене виснаження « При застосуванні методу списання вартості пропорційно обсягу виробництва продукції, сума витрат на виснаження визначається способом, подібним до виробничого методу нарахування амортизації. Для її підрахунку необхідно: 1) приблизно оцінити кількість одиниць обсягу природного ресурсу; 2) розрахувати вартість виснаження на одиницю продукції, що відповідає відношенню вартості природного ресурсу до кількості одиниць його обсягу.
Витрати на виснаження, що мають бути нараховані за поточний період, визначаються наступним чином:
Витрати на виснаження = Кількість одиниць обсягу природного ресурсу х Вартість на одиницю продукції
Якщо природний ресурс видобувається в одному році, а продається у наступному, то в такому випадку витрати на виснаження будуть визнаватися тільки у тому році, в якому відбувається його продаж. Непродана частина природних ресурсів розглядається як запаси.
Затрати на розвідку та розробку нафтових і газових сховищ можуть обліковуватися двома способами:
1) собівартості успішних робіт. При цьому способі капіталізуються затрати тільки на успішні геологорозвідувальні роботи, в результаті яких було знайдено промислові корисні копалини. Витрати ж, пов'язані з неуспішними геологорозвідувальними роботами, списуються як витрати поточного періоду. Даний підхід є найбільш поширеним і використовується більшістю нафтогазових компаній;
2) повної вартості — всі витрати, включаючи витрати на пусті свердловини, обліковуються як актив, тобто капіталізуються, а виснаження по ньому нараховується протягом очікуваного терміну використання продуктивних ресурсів. Застосування цього методу виправдовується тим, що витрати на буріння пустих свердловин є частиною загальних витрат на систематичну розробку нафтових шпар і тому їх можна вважати частиною вартості продуктивних свердловин.
Остаточна позиція по цьому питанню не визначена ні Комітетом з МСБО ні Радою зі стандартів фінансового обліку США. Прийнятними вважаються обидва способи, а вибір одного з них залишається на розсуд компаній добувних галузей.