Анализ финансовой отчетности

Милявська. Облік на підприємствах малого бізнесу

Облік витрат на підприємствах малого бізнесу

Після вивчення цієї теми студенти зможуть: - пізнати особливості обліку витрат малими підприємствами згідно з П(с) БО 16 і П(с) БО 25: - засвоїти структуру витрат та порядок їх включення до собівартості продукції, робіт, послуг; - оволодіти методикою ведення аналітичного і синтетичного обліку витрат малими підприємствами за допомогою відомості 5-м; - охарактеризувати переваги та недоліки існуючих методик обліку витрат на виробництво; - зрозуміти послідовність документообігу обліку витрат на підприємствах малого бізнесу. Витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути ймовірно оцінені. Методичні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначаються П(с) БО 16 «Витрати», але малі підприємства повинні також враховувати положення П(с) БО 25 щодо вирішення цих питань. Тому в розділі про облік витрат наказу про облікову політику малого підприємства необхідно визначитися з такими питаннями: - умови визначення витрат; - розмежування витрат за кожною класифікаційною групою витрат діяльності; - об'єкти обліку витрат; - класи рахунків, що використовуються для обліку витрат діяльності; - порядок обліку загально-виробничих витрат в умовах відсутності 9 класу рахунків у робочому Плані рахунків підприємства. Основними критеріями, якими варто керуватися при відображенні витрат в обліку і визнанні їх витратами звітного періоду. є: - витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань; - витрати визнаються витратами визначеного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені. Не визнаються витратами: - платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала і т. п.; - попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; - погашення отриманих позик; - інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, приведеним у визначенні терміна «витрати»; - витрати, що відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Малі підприємства облік витрат ведуть за їх елементами. Елементи витрат - це економічно однорідні за своїм змістом витрати, незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані. Витрати операційної діяльності підприємства групуються за такими елементами: - матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші операційні витрати.
До складу елементу «Матеріальні витрати» включається вартість використаних у виробництві (крім продукту власного виробництва) сировини й основних матеріалів; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів.
До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться: заробітна плата по окладах і тарифах, премії і заохочення; компенсаційні виплати; оплата відпусток і іншого невідпрацьованого часу; інші витрати на оплату праці.
До складу елементу «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування; страхові внески на випадок безробіття; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елементу «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.
До складу елементу «Інші операційні витрати» включаються інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, на оплату послуг банку за розрахунково-касове обслуговування й ін.).
У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) малого підприємства включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.
Відпуск матеріалів у виробництво оформлюється вимогами, що представляють собою єдність розпорядницького і виправдувального документів. Вимоги виписуються цехами-споживачами в двох екземплярах: один екземпляр залишається в одержувача матеріалів з розпискою комірника, інший - у комірника з розпискою одержувача.
Відпуск матеріалів може здійснюватися на підставі лімітно- заборних карток, що містять ліміт (обмежену кількість) відпуску і відмітку, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту.
Оперативний облік робочого часу ведеться на малих підприємствах в табелі обліку використання робочого часу. Для обліку виробітку застосовується система нарядів. В наряді вказується прийнята кількість виготовленої продукції від робітника, її якість і витрата нормованого часу.
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначений синтетичний рахунок 23 «Виробництво», до якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності (робіт, послуг) здійснюється підприємством.
За дебетом рахунка 23 «Виробництво» відображають усі прямі витрати на виробництво підприємства в кореспонденції з кредитом рахунків:
- 841 «Матеріальні витрати» (на вартість витрачених у виробництві матеріалів, покупних напівфабрикатів, що комплектують, виробів, технологічного палива й ін.);
- 842 «Витрати на оплату праці» (на суму основної і додаткової заробітної плати й інших виплат, нарахованих працівникам зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг, що можуть бути прямо віднесені на конкретні об'єкти витрат);
- 843 «Витрати на соціальне страхування» (на суму відрахованої на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття й інші соціальні заходи);
- 844 «Амортизація» (на суму нарахованої амортизації виробничого обладнання);
- 845 «Інші операційні витрати» (на вартість послуг, наданих сторонніми організаціями для виробничих потреб та ін.).
Витрати не пов'язані з виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг) збираються за дебетом рахунка 79 «Фінансові результати» у кореспонденції з кредитом тих самих рахунків.
У дебет рахунка 261 «Готова продукція» з кредиту рахунка 23 «Виробництво» списують виробничу собівартість готової продукції.
Особливу увагу слід звернути на спосіб віднесення витрат до собівартості виробів. Для суб'єктів малого підприємництва П(с) БО 25 передбачає спрощений порядок списання витрат. Сутність цього спрощення полягає, насамперед, у скороченні облікової роботи при списанні витрат, пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт або наданням послуг.
Згідно з п.44 П(с) БО 25 взагалі не передбачено використання рахунка 23 «Виробництво». Але згідно з П(с) БО 16 суб'єкти малого бізнесу можуть користуватися варіантом обліку витрат на виробництво з застосуванням рахунка 23.
Проаналізуємо варіант обліку витрат з використанням рахунка 23.
При цьому варіанті підприємство загальну суму прямих витрат щомісяця списує з кредиту рахунків класу 8 в дебет рахунка 23.
До складу виробничої собівартості можна відносити не всі загальновиробничі витрати, а лише змінні та частку постійних (у залежності від співвідношення фактичного випуску продукції і нормальної потужності виробництва), а залишок постійних зага- льновиробничих витрат повинен бути перерахованим до дебету рахунка 79 «Фінансові результати».
Такий підхід потребує відкриття до рахунка 23 окремого субрахунка «Загальновиробничі витрати», який є повністю тотожним рахунку 91 загального Плану рахунків. Ведення такого рахунка передбачає визначення бази розподілу загальновиробннчих витрат, тобто показника, в розрахунку на одиницю виміру якого встановлюється норматив розподілу загальновиробннчих витрат.
База розподілу обирається самим підприємством та закріплюється наказом про облікову політику. Базою розподілу може бути обрано:
- термін роботи;
- заробітна плата;
- обсяг виробництва;
- прямі витрати тощо.
Загальна сума фактичних витрат, пов'язаних із виробництвом готової продукції, списується з кредиту рахунка 23 у дебет рахунка 26 «Готова продукція».
Проте підприємствам, які користуються цим варіантом і спрощеним Планом рахунків, Методичні вказівки № 422 дають змогу списувати собівартість реалізованої виготовленої продукції без розподілу на собівартість залишків готової продукції. В такому випадку підприємство також повинно оцінювати залишок готової продукції на кінець звітного періоду за справедливою вартістю за даними оперативного обліку готової продукції, що відображається за дебетом рахунка 26 і кредитом рахунка 79.
Другий варіант обліку витрат на малому підприємстві - без використання рахунка 23.
Згідно з П(с) БО 25 суб'єкти малого бізнесу можуть загальну суму витрат операційної діяльності з кредиту рахунків 8 класу списувати в дебет рахунка 79.
В таких випадках вартість залишків незавершеного виробництва і готової продукції визначається у такий спосіб:
- визначається залишок незавершеного виробництва за даними інвентаризації;
- визначається залишок готової продукції за даними первинних документів, якими оформлюють рух готової продукції.
У випадку застосування інвентаризації на кінець звітного періоду визначається залишок незавершеного виробництва, який оцінюють з урахуванням прямих матеріальних витрат і прямих витрат на оплату праці, що відображається бухгалтерським записом за дебетом рахунка 23 та кредитом рахунка 79. Але такий спосіб визначення залишків незавершеного виробництва є значною мірою умовним, тому що він не враховує ні інших прямих витрат, ні постійних розподілених загальновиробннчих витрат.
У випадку застосування первинних документів, якими оформлюють рух готової продукції, залишок, установлений за їх допомогою повинен оцінюватися за справедливою вартістю і відображатися записом Д 26 К 79.
Такий порядок поширюється і на облік напівфабрикатів власного виробництва. Але слід зазначити, що визначення справедливої вартості готової продукції не однозначний.
Узагальнюючи всі недоліки цього методу обліку витрат малими підприємствами, зазначимо, що його використання пов'язано лише з потребами складання фінансової звітності, тому в наступному періоді необхідно здійснювати записи Д 79 К 23 і Д 79 К 26.
Крім того, на погляд авторів, така методика для виробничих підприємств взагалі неприпустима. Більш доцільно цю методику застосовувати малими підприємствами, які надають послуги або виконують роботи.
Додатково зазначимо, що проводити інвентаризацію обов'язково не лише при спрощеному варіанті обліку витрат, а й напередодні складання річної фінансової звітності.
За результатами інвентаризації вартість матеріалів та інших видів запасів, які не зазнали впливу обробки чи переробки, зараховується до складу відповідних активів методом «сторно».
Фактична собівартість виконаних робіт або наданих послуг відображається в бухгалтерському обліку записом за дебетом рахунка 79 «Фінансовий результат» у кореспонденції з кредитом рахунка 23 «Виробництво».
Інформація з усіх первинних документів стосовно витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) збирається у відомості 5-м (розділ I, II), яка є регістром аналітичного обліку витрат підприємства.
У графах 3-14 розділу І «Облік витрат» (рядки 1-6) в дебеті рахунка 84 відображаються витрати, які пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Собівартість реалізованих товарів, виробничих запасів та іноземної валюти відображається за дебетом рахунка 84 (рядки 5.3-5.6), після чого їх списують в дебет рахунка 79.
У графах 16-18 відображається списання витрат з рахунка 84 в дебет рахунків 23, 79.
З графи 15 інформація щодо частки витрат, які включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), переносять у графу 16 розділу І і в графу 6 розділу II. Всі інші операційні витрати переносять у графу 17 розділу І і графу 5 розділу III.
Витрати малих підприємств, які здійснюють торговельну діяльність, списуються з кредиту рахунка 84 в дебет рахунка 79, тобто в графу 17 розділу І і графу 5 розділу III.
У графі 20 розділу І накопичуються підсумкові дані в розрізі складових елементів операційних витрат з початку звітного року з урахуванням поточного місяця.
У рядках 7.1-7.4 розділу І відображається сума визнаних фінансових та інших витрат, надзвичайних подій і податку на прибуток підприємства (якщо СМП не обрав спрощену систему оподаткування).
Типова кореспонденція рахунків з обігу витрат наведена в табл. 7.1.
Таблиця 7.1.
Типова кореспонденція рахунків з обігу витрат