Анализ финансовой отчетности

Милявська. Облік на підприємствах малого бізнесу

Облік грошових коштів на підприємствах малого бізнесу

Після вивчення цієї теми студенти зможуть: - ознайомитися з діючим Положенням про ведення касових операцій - засвоїти порядок документального оформлення руху грошових коштів; - дізнатися про права, обов'язки, відповідальність касира або особи, яка виконує його обов'язки; - засвоїти організацію аналітичного і синтетичного обліку грошових коштів у касі та на рахунках у банку. Будь-яка підприємницька діяльність пов'язана з рухом коштів. Готівкові грошові кошти, що необхідні для виплати заробітної плати працівникам, господарських потреб, відряджень, зберігаються в касі підприємства. Керівник підприємства повинен забезпечити необхідне обладнання цієї каси та надійне збереження коштів у ній. Якщо з вини керівника підприємства не були створені необхідні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх збереження та транспортування, то він несе за це відповідальність у порядку, встановленому законодавством України. Порядок ведення касових операцій підприємствами регламентується «Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637. Касовими операціями називаються операції підприємств між собою та з фізичними особами, зміст яких пов'язаний з одержанням і видачею готівки за умови проведення таких розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. Відповідно до «Положення» № 637 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом одного дня тепер встановлюється окремою постановою Національного банку України. З 29.04.05 р. ця сума встановлена постановою НБУ № 32 у розмірі 10 000 грн Підставою для розрахунків готівкою є такі документи: акт виконаних робіт, товарний чек, податкова накладна та ін. Обмеження в розмірі 10 000 грн не поширюються на: а) розрахунки підприємств із фізичними особами, бюджетами і державними цільовими фондами; б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; в) розрахунки підприємств за спожиту електроенергію; г) використання коштів, виданих на відрядження. Слід відзначити, що якщо підприємство здійснює розрахунки готівкою без відкриття поточного рахунка, а шляхом внесення через банки готівкових коштів для подальшого їхнього перерахування на рахунки інших підприємств, то ці кошти для платників є готівковими, а для одержувачів коштів - безготівковими. Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України №454 від 13 грудня 2006 р. «Про внесення змін до Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», відтепер не існує заборони відносно нецільового використання готівки, отриманої в установах банку, і виплати заробітної плати за рахунок виторгу від реалізації при наявності податкового боргу.
Крім того, Постановою № 454 «вузьке» поняття «господарські потреби» змінено на «господарські потреби, які позв'язані з діяльністю підприємства», що дозволяє підприємству витрачати виторг на закупівлю необхідних товарів, сировини, матеріалів, які використовуються в діяльності підприємства, сплачувати за послуги, а не тільки на закупівлю МШП.
Уся готівка, що надходить до каси підприємства, повинна своєчасно (в день надходження) і в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичного надходження в касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
При проведенні готівкових розрахунків з використанням РРО або РК її оприбуткуванням є здійснення обліку вказаних готівкових грошових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Готівка використовується підприємством для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами за податками та зборами.
Підприємства мають право гримати в неробочий час у своїх касах готівковий виторг у межах, що не перевищують установленого ліміту каси. Готівка, що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково повинна здаватися в банки для зарахування на банківські рахунки.
Готівка, що отримана підприємством у банку для виплат, що відносяться до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій і дивідендів, може зберігатися в касі понад встановлений ліміт протягом трьох робочих днів, враховуючи день її отримання в установі банку.
Встановлення ліміту каси здійснюється підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишків готівки в касі, який підписується головним бухгалтером та керівником підприємства. Ліміт каси визначається з урахуванням режиму та специфіки діяльності підприємства, віддаленості його від банків. обсягів касового обігу, встановлених термінів здачі готівки, тривалості операційного часу банку та інших факторів.
Якщо ліміт каси не буде встановлено підприємством, то ліміт такої каси вважається нульовим. Уся готівка, що знаходиться в касі такого підприємства і не передана згідно з вимогами «Положення» № 637, буде вважатися понадлімітною.
Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, які підписує головний бухгалтер або особа, яка отримала такі повноваження від керівника підприємства.
Видача готівки з каси здійснюється за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, до яких можуть бути додані заяви на видачу готівки, розрахунки та ін.
Касові ордери до передачі в касу реєструються в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів.
Усі надходження і виплати готівки в національній валюті підприємства відображають у Касовій книзі. Записи в Касовій книзі здійснює касир за операціями надходження або видачі готівки за кожним касовим ордером у день її надходження або видачі.
Малі підприємства можуть відкривати рахунки у банках у порядку, що встановлено нормативно-нравовими актами Національного банку України з питань відкриття та використання рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями.
Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями відкриваються підприємствами в тому банку, який їх обслуговує, тільки на підставі заяви про перерахування коштів та ін.
Банк не має права визначати та контролювати інші обмеження прав підприємства щодо розпорядження своїми коштами, крім тих обмежень, які передбачені в договорі між підприємством та банком або законодавством України.
Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученням власників цих коштів або на підставі платіжних вимог у разі примусового списання коштів.
Для здійснення розрахунків малі підприємства можуть використовувати акредитивну, інкасову, вексельну форми розрахунків, а також форми розрахунків розрахунковими чеками.
Малі підприємства можуть використовувати такі платіжні інструменти:
- платіжні доручення;
- платіжні вимоги-доручення;
- платіжні вимоги;
- розрахункові чеки;
- акредитиви.
Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжних доручень, які оформлені його клієнтом, а також за повноту та своєчасність уплати клієнтом податків, зборів та внесків (обов'язкових платежів).
Розрахункові документи можуть бути повернені банком підприємству без виконання, якщо:
- в розрахунковому документі не заповнено хоча б один з його реквізитів (крім реквізиту «Дата валютування»);
- немає супровідних документів, які повинні додаватися до розрахункових документів, або строк їхньої дії закінчився;
- розрахунковий документ надано до банку з порушенням законодавства України або документ не може бути виконано відповідно до законодавства України.
Якщо до банку від підприємства надійшло одночасно декілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такому порядку:
- у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог з відшкодування збитку, заподіяного каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;
- у другу - списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків відносно виплати вихідної допомоги і оплати праці осіб, що працюють за договором (контрактом), а також виплати за авторськими договорами;
- у третю - списуються кошти за розрахунковими документами на підставі інших рішень суду;
- у четверту - списуються кошти за розрахунковими документами щодо платежів до бюджету;
- у п'яту - списуються кошти за розрахунковими документами в порядку послідовності їх надходження.
Більшість малих підприємств використовує платіжні доручення, якими оформлюють розрахунки за фактично відвантажену продукцію, здійснюють передплату, перераховують суми заробітної плати і пенсії фізичним особам на їх банківські рахунки, сплачують податки, збори і страхові внески до бюджету і державних цільових фондів тощо.
При розрахунках за електроенергію, паливо, послуги підприємств комунального господарства малі підприємства найчастіше використовують платіжні вимоги-доручення.
Однією з найзручніших форм розрахункових документів є також розрахункові чеки, які використовують при розрахунках за отримані товари, виконані роботи чи надані послуги. Чеки брошурують у чекові книжки по 10, 20 і 25 аркушів. Чеки і чекові книжки є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки - один рік з дати її видачі. Чеки, що виписані після вказаного строку, до сплати не приймаються.
Синтетичний облік готівкових та безготівкових розрахунків малі підприємства здійснюють на активних рахунках 30 «Каса» та 31 «Рахунки в банках» відповідно. За дебетом рахунків відображається надходження коштів на підприємство, а за кредитом - їхнє використання.
Інформація з усіх первинних документів щодо надходження та використання готівки і безготівкових грошових коштів переноситься до відомості 1-м (розділ І і II).
В розділі і здійснюються запаси за операціями з готівкою і грошовими документами за дебетом і кредитом рахунка ЗО «Каса». В розділі II здійснюються записи за операціями з грошовими коштами на рахунках у банку, в дорозі, еквівалентів грошових коштів за дебетом і кредитом рахунка 31 «Рахунки в банках».
У графі 3 відомості 1-м до початку записів вказується об'єкт обліку: каса (підприємства чи операційна), грошові документи, поточний рахунок (окремо за кожним рахунком), кошти в дорозі та ін.
У графі 4 розділу І (для рахунка ЗО) та графі 5 розділу II (для рахунка 31) вказується відповідне сальдо за цими рахунками на початок місяця, відносно якого здійснюються записи про господарські операції.
Усі записи у відомості 1-м здійснюються в розрізі кореспондування рахунків у хронологічному порядку на підставі первинних та зведених облікових документів, до яких відносять звіти касира з доданими до них прибутковими та видатковими касовими ордерами, виписки банку з доданими платіжними документами та ін.
Операції в іноземній валюті відображаються в окремій відомості 1-м у валюті здійснення операцій.
Типова кореспонденція з обліку грошових коштів наведена в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Типова кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів