Анализ финансовой отчетности

Милявська. Облік на підприємствах малого бізнесу

Сутність єдиного податку та особливості його застосування суб’єктами малого бізнесу

Після вивчення цієї теми студенти повинні: - вміти обґрунтувати необхідність застосування в Україні спрощеної системи оподаткування; - ознайомитися з нормативно-правовою базою, що регулює використання спрощеної системи оподаткування; - зрозуміти переваги та недоліки спрощеної системи оподаткування; - визначити базу оподаткування єдиним податком; - з'ясувати обмеження, що пов'язані із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Адміністративно-командній економіці притаманна гігантоманія, тому що керувати з єдиного центру незначною кількістю величезних підприємств значно зручніше, ніж величезною кількістю малих. Проте саме розвиток малих підприємств здатен забезпечити в повному обсязі розвиток ринкових відносин, стабілізацію не тільки економічного, а й політичного стану країни. Малі підприємства здатні здійснити значний внесок у забезпечення зайнятості населення. Вони є гнучкими та ефективними з точки зору керування витратами, здатні швидко враховувати зміни потреб та попиту клієнтів. Крім того, суб'єкти малого бізнесу активно формують «середній клас» населення. У США, країні-лідері світової економіки, на підприємствах малого бізнесу зайнято понад 50% населення. За даними інституту конкурентного суспільства, на 31.12.2004 р. кількість суб'єктів малого бізнесу на одну тисячу населення становила у Великій Британії - 59, Іспанії - 66, Італії - 72, а в Україні - тільки 41,5. Наведені факти свідчать, що малий бізнес в Україні потребує всілякої підтримки з боку держави, насамперед, у галузі адміністрування податків, зменшення податкового навантаження, спрощення системи обліку, фінансової та податкової звітності тощо.
Вперше поняття «мале підприємство» в українському законодавстві було визначено Законом «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 року № 887-ХІІ. Згідно з цим законом, основною ознакою малого підприємства була чисельність працівників залежно від галузі його економічної діяльності, наприклад, у промисловості та будівництві - 200, а в роздрібній торгівлі - 15 осіб.
Цей закон втратив силу 01.01.2004 року у зв'язку зі вступом у дію Господарського кодексу України (ГКУ).
Відповідно до п.7 ст.63 ГКУ, належність підприємства до категорії малих незалежно від форми власності обумовлюється:
- по-перше, середньообліковою чисельністю працівників, яка не повинна перевищувати 50 осіб;
- по-друге, обсягом валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), який не повинен перевищувати 50 тисяч євро за середньорічним курсом НБУ відносно гривні.
ГКУ у такий спосіб підтвердив критерії віднесення підприємств до категорії малих, які були наведені в ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 року № 2063-111.
Відповідно до Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про внесення змін в Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у якої за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб, і розмір виручки якої від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень, має право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Не можуть перейти на сплату єдиного податку (і не вважаються суб'єктами малого підприємництва):
- довірчі товариства;
- страхові компанії;
- банки;
- ломбарди;
- фінансово-кредитні і небанківські фінансові установи;
- підприємства у сфері ігорного бізнесу;
- підприємства, які здійснюють обмін іноземної валюти;
- виробники, імпортери та експортери підакцизних товарів;
- підприємства, що здійснюють проведення лотерей (включаючи державні) і розіграшей з видачею грошових виграшів в готівковій або майновій формах;
- підприємства оптової та роздрібної торгівлі, що реалізують підакцизні товари або підакцизні паливно-мастильні матеріали;
- підприємства у сфері обертання дорогоцінних металів і коштовних каменів, що підлягає ліцензуванню;
- підприємства, що здійснюють сумісну діяльність;
- суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному капіталі яких частка внесків, що належать юридичним особам-засновникам і учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25%.
Підприємства, що обрали спрощену систему оподаткування, повинні здійснювати розрахунки за відвантажену продукцію (реалізовані товари, виконані роботи) виключно грошовими коштами (готівковою або безготівковою формами).
Основний зміст спрощеної системи оподатковування, обліку і звітності, полягає в тому, що суб'єкт малого бізнесу, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів, передбачених загальною системою оподаткування.
На момент введення єдиного податку передбачалося, що він буде замінювати 14 загальнодержавних та місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів. Однак після численних змін та доповнень, внесених Верховною Радою України в чинне податкове законодавство, перелік таких податків, зборів і платежів значно скоротився. Детальніше це питання розглянуто в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Податки, збори та обов’язкові платежі, що не сплачуються юридичними особами, які застосовують спрощену систему
оподаткування


Дані табл. 1.1 свідчать про те, що кількість преференцій, які були надані Указом 727/746, скоротилася майже вдвічі. Особливо негативно впливає на стимулюючу функцію єдиного податку оновлення з 01.01.2005 року сплати внесків на обов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування в повному обсязі (згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік»). Розрахунки свідчать, що внаслідок цих змін податкове навантаження суб'єктів малого бізнесу зростає в 1,5-2 рази (залежно від відсотка витрат на оплату праці відносно виторгу). Такі зміни суттєво знижують привабливість спрощеної системи оподаткування.
Суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку - сплачує податки, збори та обов'язкові платежі (табл. 1.2).
Підставою для нарахування і сплати єдиного податку є Свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Відповідно до Указу 727/746, ставки єдиного податку включають два варіанти:
а) 6% виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг) без урахування акцизного збору у випадку сплати ПДВ згідно з чинним законодавством;
б) 10% суми виторгу від реалізації продукції за винятком, акцизного збору (ПДВ включається до складу єдиного податку).
Таблиця 1.2.
Податкові платежі платників єдиного податку




Базою оподаткування єдиним податком є виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отриманий суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу.
У випадку здійснення суб'єктами малого бізнесу торгівлі за договорами комісії, базою оподаткування єдиним податком є тільки сума комісійної винагороди.
У випадку реалізації об'єктів основних засобів суб'єктами малого бізнесу, базою оподаткування єдиним податком є різниця між сумою виторгу від реалізації і залишковою вартістю основних засобів.
Зворотна фінансова допомога не обкладається єдиним податком.
Докладніше база оподаткування єдиним податком наведена на рис. 1.1.
Суб'єкти малого бізнесу, що перейшли на спрощену систему оподатковування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкою та безготівковими коштами, тобто використовувати бартер або взаємозалік їм заборонено.
Розподіл усіх складових позареалізаційних доходів і виторгу від іншої реалізації на ті, що включаються до бази оподаткування єдиним податком юридичних осіб, і ті, що не підлягають оподаткуванню, схематично наведено на рис. 1.2.



← prev content next →