Анализ финансовой отчетности

Сопко. Бухгалтерський облік капіталу підприємства (власності, пасивів)

Аналіз діючої системи побудови бухгалтерського обліку пасивів (капіталу, власності) підприємства

Бухгалтерський облік застосовується у різних сферах — підприємства, організації, установи різних видів діяльності (виробничої, комерційної, кредитно-банківської та ін.), а через узагальнення даних бухгалтерського обліку та звітності — ті чи інші галузі, економіка окремих країн, світова економіка в цілому. Бухгалтерський облік сьогодні — це система безперервного, суцільного і взаємопов'язаного спостереження за створенням (і грошовим вираженням) суспільного продукту і пов'язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарства, його майновими відносинами. Мета такого обліку — здобути та систематизувати інформацію, потрібну для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня. Бухгалтерський облік став нині складовою управлінської системи світової економіки. Без бухгалтерського обліку неможливе управління будь-якою її ланкою. Тому бухгалтерський облік називають «мовою бізнесу» [221, с. 5—6] Бухгалтерський облік використовується в усіх сферах підприємницької діяльності — виробничій, комерційній, банківській, страховій, у всіх галузях та підгалузях господарювання — промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо. У кожній сфері (виді) діяльності, у кожній галузі господарювання бухгалтерський облік має специфічні особливості. Проте вихідні методологічні положення, бухгалтерського обліку єдині, спільні для всіх видів діяльності і в усіх галузях господарювання. Разом з тим система бухгалтерського обліку постійно розвивається, що вимагає уточнення його сутності й ролі та значення в суспільному житті. Відповідно до історії суспільства виділяють такі етапи розвитку бухгалтерського обліку (рис. 1.1). За останні сторіччя у методологічному аспекті розвиток бухгалтерського обліку здійснювався у двох напрямах: загальноєвропейському (континентальному) та англосаксонському. Разом з тим його методологія і організація ґрунтувалися на принципах, які виробила наукова думка розвинутих у ринковому відношенні країн світу протягом останнього тисячоліття і має тенденцію поступового зближення. Аналіз розвитку системи бухгалтерського обліку впродовж останнього сторіччя дає можливість зробити висновки щодо тенденцій і закономірностей його формування на сучасному етапі, визначити зміни в методології і організації облікового процесу та запропонувати напрями подальшого розвитку.
Проте слід також урахувати, що у цьому періоді паралельно формувалася радянська система обліку, в основу побудови якої було покладено принципи відстеження тенденцій виконання планових завдань, контролю за наявністю та збереженням єдиної державної власності, здійснення так званого режиму економії. Облік був жорстко регламентований тисячами нормативних актів, був організований на єдиних методологічних засадах (інструкціях) у масштабі держави. Система обліку була покликана задовольняти потреби держави, в якій економіка розвивалася на основі планових завдань та контролю за їх виконанням. Такий адміністративно-командний метод управління лишав підприємства самостійності, ініціативності, творчого підходу в оперативному вирішенні фінансових та внутрішньогосподарських питань у процесі їхньої діяльності. Бухгалтерський облік сприймався тільки як метод реєстрації та контролю збереження суспільної власності, ефективного використання засобів підприємства. Таке сприйняття обліку приводило до того, що дані бухгалтерського обліку неефективно використовувалися в поточному управлінні фінансовою, виробничо-комерційною та господарською діяльністю підприємства, оскільки більша частина корисного часу витрачалася на збір інформації для складання різного виду звітності вищим органам управління, а контроль та аналіз виробничої ситуації підприємства зводився до перевірки виконання планів. Основною функцією бухгалтерського обліку була контрольна функція, яка забезпечувалася по вертикалі від підприємства до Міністерства фінансів СРСР. Такий облік був характерним і для України. Особливістю сучасного розвитку економіки України є глибоке перетворення у сфері виробництва на основі ринкових відносин, що значно впливає на систему управління, а відповідно, і на систему бухгалтерського обліку. Поява і розвиток ринкових форм власності, наявність характерних особливостей ринку у сферах господарювання неодмінно приводить до утворення різноманітних форм і методів управління, а будь-яка система управління спирається передусім на систему інформації, основу якої складає бухгалтерський облік. Новий етап розвитку системи бухгалтерського обліку в Україні розпочався в 90-ті роки XX ст., коли почали розглядатися питання про шляхи виводу бухгалтерського обліку на рівень, що відповідає ринковим умовам. На цьому етапі основними питаннями були: удосконалення плану рахунків, його значення та застосування, розвиток аудиту як ринкової форми контролю діяльності підприємств, поділ бухгалтерії для збору інформації для зовнішніх та внутрішніх користувачів. Було прийнято нові інструкції, положення, які регламентували облік, проте вони були здебільшого спрямовані на вирішення окремих питань, що доповнювали діючу систему обліку і багато в чому були обумовлені появою нових об'єктів обліку у зв'язку з розвитком різних форм власності та елементів ринкових відносин у підприємницькій діяльності. Докорінного перегляду методології, ролі та змісту системи обліку, яка була б орієнтована на потреби підприємства, як того вимагають ринкові відносини, не відбулося, хоча було проведено скорочення звітності. Однак на цей час ще не було програми реформування бухгалтерського обліку. Не були достатньо глибоко вивчені методологічні й організаційні засади обліку в умовах ринку, які відповідали б загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам та міжнародним Директивам і стандартам. Усе це призвело до того, що виник розрив цілей обліку, який виразився в необґрунтованому його спрощенні, за якого втратилася аналітичність показників у зовнішній звітності через непотрібність «зайвих» показників та була порушена прийнятність сучасного і традиційного обліку.За даними бухгалтерського обліку стало неможливо провести ретроспективний аналіз діяльності підприємства через не співставність показників. У спрощеній формі звітності бачилося спрощення обліку.
Іншою причиною низького рівня віддачі бухгалтерського обліку в управлінні економікою була відсутність конкретно вираженої потреби в результатах обліку безпосередньо користувачами облікової інформації, а саме — управлінська ланка: власник або його уповноважений керуючий та інвестор, оскільки система бухгалтерського обліку, яка існувала до початку перебудови економіки України на ринкові засади, була орієнтована на екстенсивний метод ведення господарства. Тому зміни, які відбулися в бухгалтерському обліку протягом 90-х років минулого століття, не відобразилися на якості рішень основних проблем виробництва. Це привело до невідповідності між системою бухгалтерського обліку та суттю управління на ринкових засадах.
Аналіз економічної літератури останніх десятиріч свідчить, що в цей час існували різні думки вчених щодо напрямів розвитку бухгалтерського обліку в умовах ринкових відносин.
Окремі економісти, такі як О. С. Бородкін [27, с. 32—44], заперечували необхідність інтегрування системи обліку України із західноєвропейськими системами та стверджував, що в колишньому СРСР була розроблена досить чітка система обліку, яка повністю задовольняє потреби економіки незалежної України. Разом з тим, уже в 70—90-ті роки ця система критикувалася багатьма вченими (Ю. Я. Литвин, В. Ф. Палій, В. В. Сопко, М. Г. Чумаченко та ін.), які вказували на суттєві прогалини та невирішені проблеми бухгалтерського обліку [262, с.14]. У працях вищезгаданих учених зазначалося, що існуюча тоді система обліку, починаючи з процесу реєстрації, збирання та обробки інформації і закінчуючи складанням балансу та форм звітності, характеризувалася недостатністю інформації для управління процесами безпосередньої господарської діяльності та ефективності виробництва.
Оцінюючи діючу в Україні в той час систему обліку з позицій самоврядування підприємств, більшість авторів указували на те, що ця система не могла забезпечити керуючу систему підприємств» необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень. З правомірністю такого висновку важко не погодитися, і саме тому, що такий бухгалтерський облік, відображаючи господарські операції, виконував безпосередньо лише облікову функцію реєстрації і носив пасивний характер.
Дослідження діючих у дев'яностих роках XX століття інформаційних систем підприємств свідчать про те, що майже половина всієї інформації є надлишковою в інформаційному потоці і в той же час відсутня інформація, необхідна для управління.
Отже, з одного боку, спостерігається великий дефіцит інформації, а з іншого — велика кількість інформації, яку давала донедавна діюча система бухгалтерського обліку, стає непотрібною.
Ринкові відносини, які все ще формуються в Україні, вимагають перегляду концепції і створення нової моделі економічної роботи на підприємстві і, відповідно, системи бухгалтерського обліку.
Облік повинен взаємодіяти з організацією виробництва, технологією, плануванням, фінансовою системою, управлінням, математичним прогнозуванням, інформатикою, кібернетикою, психологією, аналізом господарської діяльності, економікою та іншими науками.
Перехід на ринкову модель бухгалтерського обліку вимагає перегляду організаційних структур і функцій бухгалтерії, діюча система обліку повинна бути інтегрована у світову бухгалтерську теорію і практику.
Нові вимоги до системи бухгалтерського обліку постають з отриманням Україною статусу незалежної держави у 1991 р. та її входженням у європейський та світовий простір. Звичайно, просто відкидати стару систему обліку було б неправильно. Вона має певні позитивні здобутки, які можуть бути використані і в ринкових умовах.
Мова має йти про серйозне поетапне реформування бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік, вирішуючи свої основні функції, завжди виступав передусім як джерело інформації для власника. А оскільки власником підприємств була держава, то й облік задовольняв тільки потреби держави.
Ситуація змінилася після 1991р. Держава перестала бути єдиним монопольним підприємцем. Її інтереси сконцентрувалися на податковому полі.
З'явилися нові власники — фізичні та юридичні особи (акціонери, пайовики, товариства тощо), які стали шукати задоволення своїх інтересів у даних бухгалтерського обліку та звітності.
Нового власника не задовольняє інформація, яку він міг одержати із звітності, яка передусім задовольняла інтереси держави. З приходом нового «власника» виникла нагальна потреба реформування бухгалтерського обліку на ринкових засадах. Проте в якому напрямку існуючий облік має бути реформований? На це питання потрібно дати відповідь. Для цього слід проаналізувати і визначити головні недоліки колишньої системи бухгалтерського обліку та потреби ринкових умов діяльності.
На першому місці — показники фінансової звітності та процес формування їх. У вітчизняному балансі (затвердженому наказом Міністерства фінансів України за від 18 серпня 1995 р. № 139) позичений капітал та власний капітал ще не знаходили свого належного відображення, унаслідок чого виключалася можливість комплексної економіко-правової характеристики фінансового стану підприємства, співвідношення між його економічними ресурсами та вимогами на них з боку кредиторів і власників. У колишньому балансі підприємства розділ перший пасиву мав назву «Джерела власних та прирівнених до них коштів». Цей розділ серед інших містив статті: «Розрахунки за майно», «Спеціальні фонди і цільове фінансування», «Доходи майбутніх періодів», «Резерви наступних витрат і платежів». За методологією бухгалтерського обліку, що існувала, дуже складно визначити, до якої саме категорії слід відносити названі статті балансу: до власних чи залучених коштів. Система не дозволяла складати та аналізувати баланс на підставі загальновизнаного головного рівняння
Активи (ресурси) = Пасиви (власники)
1. Дуже недосконалою в Україні була й досі є система обліку засобів праці і, зокрема, система нарахування та відображення амортизації і відтворення.
2. Облік предметів праці також організовано дещо складно. По-перше, велика кількість балансових рахунків ускладнювала документальне оформлення та синтетичний облік (рахунки 05, 06, 07, 08, 09, 10, 12). По-друге, методи оцінювання запасів у поточному обліку теж потребували змін. 3. Важливу роль у діяльності підприємства відіграють грошові кошти. Значним недоліком вітчизняної системи обліку була відсутність у звітності відображення руху грошового потоку підприємства.
Впровадження Звіту про рух грошових коштів стало об'єктивною необхідністю, адже тільки грошові потоки, за вмілого їх використання, дають можливість управління капіталом, забезпечують його приріст за рахунок прискорення оборотності ресурсів.
4. Нарешті у ринкових умовах кожний власник має подати на громадський суд власний капітал, процеси його формування, стан та зміни стану. Цього не було.
Зазначені недоліки вітчизняного бухгалтерського обліку та звітності, а також нестабільність економічної системи України (постійна зміна законів, податковий прес, відсутність гарантій захисту прав власника), недостатній розвиток системи незалежного аудиту робить майже неможливим залучення іноземних інвесторів до співпраці. Крім того, запровадження ринкової економіки неможливо здійснити без приведення вітчизняної системи бухгалтерського обліку у відповідність з міжнародними нормативами та загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами бухгалтерського обліку.
Вступ України до Європейського Союзу може бути успішним за умови адаптації всього господарського механізму до європейських стандартів, і краще раніше узгодити всі елементи цього механізму, ніж витратити пізніше значні кошти на цю справу. Перехід на загальноприйняті у світовій практиці базові принципи побудови бухгалтерського обліку (рис. 1.2), розроблення національних стандартів обліку, узгоджених з міжнародними, крім вирішення проблем комунікацій між підприємцями різних країн та взаєморозуміння, вигідний також в економічному аспекті (усунення зайвих витрат на адаптацію національної системи до міжнародних; довіра іноземців до облікової інформації) дозволить залучити в економіку України необхідні кошти для її розвитку, співставність цін, однаковий підхід до визначення фінансових результатів та ін.).
Важливою умовою реформування бухгалтерського обліку на основі національних стандартів є аналіз розбіжностей, які існували між ними та колишньою практикою системи бухгалтерського обліку України (порівняльна характеристика наведена в роботі М. С. Пушкар [195, с. 422]).
Зміст процесу поступового і цілеспрямованого реформування системи бухгалтерського обліку та звітності в Україні, на нашу думку, полягає в тому, що недоліки і невідповідності старої системи ліквідовуються послідовно згідно з потребами ринкової економіки без порушення цілісної системи бухгалтерського обліку. Вочевидь, що повна перебудова бухгалтерського обліку в Україні, як і становлення ринкової економіки, потребують значного часу. Однак тепер уже немає сумніву в тому, що без поступального розвитку системи бухгалтерського обліку вкрай важко (майже неможливо) вирішувати сучасні господарські завдання.


Рис. 1.2. Загальноприйняті у світовій практиці базові принципи побудови бухгалтерського обліку (рахунковедеиня)
Адаптація національної системи бухгалтерського, обліку до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів побудови та міжнародних норм і стандартів проходить успішно.
Першим позитивним кроком на цьому шляху стало затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням національних стандартів, розроблених на основі
міжнародних. Програмою було передбачено законодавче закріплення принципів ведення обліку, формування нормативної бази у вигляді Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (надалі — П(С)БО).
На сьогодні затверджені і діють ЗО таких стандартів.
Другим кроком було прийняття Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. [179]. Україна вперше отримала законодавче закріплення ведення бухгалтерського обліку на основі загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів.
Зокрема, Закон передбачає:
а) Визначення бухгалтерського обліку обов'язковим видом обліку для ведення будь яким власником — учасником ринкових відносин.
б) Використання даних бухгалтерського обліку як підстави для упорядкування фінансової, податкової, статистичної та інших видів звітності, що використовують грошові одиниці. Останнє дуже важливо, оскільки має ліквідувати всілякі дублювання (наприклад, існуючий окремо облік господарських операцій для розрахунків податків та складання податкової звітності, що завдає багато турбот і зайвої роботи). Хоча це положення і задеклароване, проте практичне застосування його неможливе, що пояснюється неузгодженістю П(С)БО, які мають визначати порядок нарахування і відображення в обліку податків, передбачених податковим законодавством.
в) Питання організації бухгалтерського обліку віднесено до компетенції власника відповідно до законодавства. На нього ж покладається відповідальність щодо забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, зберігання оброблених документів, реєстрів та звітності. До обов'язків головного бухгалтера належать забезпечення дотримання методологічних принципів обліку, складання та подання в установлені терміни фінансової звітності, організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях та інших відособлених підрозділах підприємства.
г) Самостійний вибір власником (підприємством) облікової політики, тобто сукупності методів, принципів і процедур, використовуваних для упорядкування фінансової звітності, що має бути щороку оформлено відповідним наказом. Наказ про облікову політику має визначити усі основні питання організації обліку, розглянуті в додатку А.
Право вибору облікової політики, хоча й у межах, передбачених положеннями, і право вибору форми організації обліку має суттєве значення. Це дасть можливість відмовитись від громіздкої журнально-ордерної форми обліку і використовувати програмні засоби для спрощення та полегшення бухгалтерської праці без спеціального дозволу з чийогось боку. Головне, щоб така форма влаштовувала і суспільство, і підприємство, і могла забезпечити необхідною інформацією під упорядкування фінансової звітності.
д) Приведення системи фінансової звітності у відповідність з міжнародними стандартами. Зокрема, відзначимо найважливіші переваги нової системи фінансової звітності:
простота подання і оформлення звітності за єдиними нормами сприяє зниженню ризику як для інвесторів, що купують акції підприємства, так і для банків, які залишаються надійним джерелом поновлення нестачі оборотних коштів господарюючому суб'єкту через засоби банківського кредитування;
показники фінансової звітності контролюються підсистемою внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, що гарантує систематичний та повний облік активів і пасивів, зокрема позиченого та власного капіталу підприємства.
е) Право відокремлення внутрішньогосподарського обліку від фінансового.
Зазначені переваги активно сприяють підвищенню рейтингу українських підприємств на ринку інвестицій і капіталу.
Третім важливим кроком адаптації національної системи обліку до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 p., №291 [84] (надалі — План рахунків).
Новий План рахунків має кілька істотних відмінностей від попереднього плану.
Першим основним позитивним моментом його є те, що він відповідає в основному міжнародним стандартам. В його основу покладено План рахунків бухгалтерського обліку Франції. Останній вважається на сьогодні одним з найдосконаліших у світовій практиці.
Другий позитивний момент Плану рахунків полягає в тому, що класи розміщені в такій самій послідовності, як і фінансова звітність — розділи балансу та звіту про фінансові результати, що дасть змогу зменшити трудовитрати під час його складання.
Законом передбачено побудову бухгалтерського обліку, де є обов'язковим відображення стану та змін стану економіко-правових відносин господарства на ринку і визначення результатів діяльності власника (господарства) на основі даних про затрати та доходи діяльності.
Вивчення літературних джерел та дослідження практики показують, що в основу побудови бухгалтерського фінансового обліку покладено економіко-правову структуру господарства (власника) на ринку.
В економічній літературі дається таке визначення бухгалтерського фінансового обліку.
Бухгалтерський фінансовий облік — це упорядкована та регламентована інформаційна система, що систематично відображує в часі (хронологічно) та просторі (системно) стан та зміни стану всіх господарських фактів — явищ і процесів — майнового (економічного) та правового (власності) порядку в межах господарюючих суб'єктів (суб'єктів господарювання) у грошовому виразі [221, с. 172].
У бухгалтерському фінансовому обліку за рівних умов господарювання, що надаються всім суб'єктам ринку, держава законодавчо визначає єдині правила ведення згаданого обліку та за єдиними принципами визначає побудову й організацію оцінювання майнових об'єктів (ресурсів цінностей), цінностей та визначення права власності, методику обліку затрат і доходів, собівартості готової продукції (виробів, послуг та робіт), а також порядок визначення фінансових результатів та складання фінансової звітності.
У загальному вигляді будь-яке господарство (підприємство) на ринку представляється своєю двоїстістю як сума активів та пасивів за такою системою рівняння:
АКТИВИ = ПАСИВИ (майно, ресурси) (власність, капітал)' де АКТИВИ — це майно (ресурси) — щось, чому властива (для чого притаманна) вартість: яким володіє власник, підприємство (юридична) або громадянин (фізична) особа. До активів належать контрольовані власником (підприємством або громадянином) матеріальні або нематеріальні ресурси, які набуто в результаті попередніх операцій (дій) і які повинні (можуть, мають) принести у майбутньому дохід чи іншу вигоду ;
ПАСИВИ — це власність (капітал — власний або чужий). Чужий капітал—це визначені у грошовій формі (вартості) зобов'язання підприємства різним фізичним та юридичним особам,засновникам або іншим кредиторам (не засновникам), банкам тощо. Пасиви — це джерело утворення активів (майна) підприємства, яке воно має у своєму розпорядженні. Таким чином, пасиви — це вираз права власності на активи (майно, ресурси) підприємства відповідних власників — засновників, кредиторів (юридичних або фізичних осіб).
Активи (майно, ресурси) та пасиви (власний капітал, чужий і залучений суспільний капітал, тобто зобов'язання) характеризують стан господарства. У процесі діяльності відбуваються різні господарські операції (факти), під впливом яких відбуваються зміни, збільшення або зменшення господарських фактів — активів та пасивів.
Характер змін стану господарських фактів відносно простий — збільшення (+) або зменшення (-). В алгебраїчному варіанті це «Дебет» або «Кредит».
Зазначене вище унаочнює таблиця в додатку Б.
У бухгалтерському фінансовому обліку на підставі теорії двоїстості — балансового методу, доказовості та інших принципів побудови такого обліку відображаються стан і зміни стану як засобів господарювання, ресурсів (активів), так і правових відносин — відносин власності осіб (фізичних, юридичних) щодо засобів господарювання (пасивів).
Рух засобів господарювання (активів) та зміни права власності (пасивів) пов'язаний із затратами діяльності, доходами діяльності та визначенням фінансових результатів. Облік затрат, доходів та фінансових результатів — центральний момент у побудові бухгалтерської системи фінансового обліку.
Значний вплив на побудову бухгалтерського фінансового обліку має система показників фінансової звітності: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, власного капіталу та приміток.
Фінансовий облік передбачає визначення результатів господарювання (прибутку, збитків), системи оподаткування та складання обов'язкової фінансової звітності.
На побудову бухгалтерського фінансового обліку затрат, доходів та результатів впливає вид підприємницької діяльності. Остання може бути операційною або не операційною.
Підприємницька діяльність можлива або у сфері виробництва, або у сфері надання послуг (комерційна), або у суто грошовій (кредитній) сфері. Тому першим фактором побудови бухгалтерського обліку є вид підприємницької діяльності. Кожний вид підприємницької діяльності у бухгалтерському обліку будується відокремлено.
Рис. 1.3. Економіко-правова структура бухгалтерського обліку підприємницької діяльності та двоїста (балансова) інтерпретація стану майнових об'єктів — активів та пасивів (суб'єктів) господарюючого суб'єкта на будь-яку дату для визначення затрат, доходу та результату
Кожний вид підприємницької діяльності поділяється н а галузі (наприклад, виробнича поділяється на промисловість, сільське господарство тощо). Бухгалтерський облік будується відокремлено по кожній галузі (підгалузі).


Кожна галузь випускає визначені види продукції. Відповідно до чинного законодавства у бухгалтерському обліку повинні бути відокремлені (визначені) економіко-правові характеристики кожного виду продукції, галузі та виду діяльності.
Наведені вище фактори є вихідними, оскільки вони пов'язані з такими характеристиками, як затрати, доходи, податки, визначення фінансових результатів тощо.
Загальну економіко-правову та логіко-структурну інтерпретацію загальної побудови бухгалтерського обліку за видами діяльності та їх структуризацію подано на рис. 1.3 та у додатку В.
Характеристика господарських фактів (явищ), як об'єктів бухгалтерського обліку має однозначний характер.
Це або активи — ресурси, які контролюються господарством у результаті минулих подій, тобто господарської діяльності економіко-правового характеру, та їх використання може призвести до економічних вигод у майбутньому.
Або пасиви — капітал, визначений на основі доказів (документального оформлення), розмір права власності особи, яка або вклала, або набула права власності за чинним законодавством.
Характеристика господарських фактів як процесів — об'єктів бухгалтерського обліку — має різнозначний характер.
Зміна стану господарських фактів унаслідок діяльності має три характеристики:
Перша — суто економічна, друга — суто правова, третя — економіко-правова. Взаємозв'язок господарських операцій (процесів) при цьому може бути пов'язаний з процесом розподілу та перерозподілу суспільного капіталу прямо (безпосередньо) або непрямо (опосередковано), що відповідно передбачає взаємозв'язок із системою оподаткування та податкових розрахунків.
Останнє потребує особливого розгляду.
← prev content next →