Анализ финансовой отчетности

Сопко. Бухгалтерський облік капіталу підприємства (власності, пасивів)

Загальна характеристика облігацій як об'єкта обліку позикового капіталу

Згідно з визначенням облігації підприємства — це цінні папери, які засвідчують внесення їх власниками коштів та підтверджують зобов'язання відшкодувати їм номінальну вартість цих облігацій у передбачений термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації є одним з видів боргових цінних паперів і зручний спосіб залучення коштів у позику. Крім того, облігації є альтернативою банківського кредиту. На відміну від банківського кредиту, облігації мають ряд привабливих особливостей для підприємства, а саме: відсоткова ставка за облігаціями є фіксованою і зазвичай нижча від кредитної; за емісії облігацій, як правило, немає потреби в заставі; є можливість обігу на вторинному ринку. Незважаючи на те, що облігації як інструмент залучення капіталу дуже близькі за своїми властивостями до акцій, вони мають ряд переваг над акціями (табл. 3.11). Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств вибачаються Законом «Про цінні папери та фондову біржу», іншими актами законодавства України і статутом емітента. Облігації можуть випускатись іменними і на пред'явника; процентними безпроцентними (цільовими); що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Таблиця 3.11 Порівняння деяких властивостей акцій і облігацій для емітента та інвестора.
Незважаючи на те, що випускати облігації можуть будь-які підприємства, існує ряд обмежень щодо їх випуску.
Частиною другою статті 158 ЦК встановлено, що акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, що не перевищує розміру статутного капіталу або розміру забезпечення, що надається третіми особами. Закон про цінні папери містить норму, згідно з якою акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більшу за 25 % розміру статутного капіталу і тільки після оплати всіх випущених акції. У цьому разі треба керуватися вимогами ЦК, що підтверджується Рішенням ДКЦПФР від 08.04.2004 р. № 112 [269]. Зазначене обмеження, як правило, обходять шляхом емісії облігацій дочірнім ТОВ, на яке зазначене обмеження не поширюється.
Щодо підприємств інших форм власності, то для них таке обмеження законом не встановлено, однак у Положенні йдеться про те, що якщо випуск облігацій емітент здійснює вперше, він має право здійснити випуск облігацій за умови повної сплати статутного капіталу (у разі його наявності згідно з вимогами чинного законодавства) на момент прийняття рішення про випуск облігацій.
Крім того, згідно зі ст. 11 Закону про цінні папери, не допускається випуск облігацій для формування або поповнення статутного капіталу, а також для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю.
Кошти, отримані від розміщення облігацій, підприємства спрямовують тільки на цілі, визначені під час їх випуску.
Класифікацію облігацій, що випускаються в Україні, наведено у табл. 3.12 та 3.13.
Методика та техніка випуску облігацій. Першим етапом є прийняття рішення про випуск облігацій з відповідним оформленням та реєстрацією цього рішення у ДКЦПФР. Для реєстрації випуску облігацій, призначених для відкритого продажу, слід також опублікувати оголошення про випуск облігацій та надати для реєстрації у ДКЦПФР інформацію про випуск. Потім зареєстровану інформацію публікують у повному обсязі в органах преси Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, або офіційному виданні фондової біржі не менш ніж за 30 днів до початку розміщення облігацій. Після реєстрації емітенту видають свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій.
Наступним етаном є виготовлення бланків сертифікатів облігацій (у разі випуску облігацій у документарній формі) або розміщення глобального сертифіката (у разі випуску в бездокументарній формі).
Таблиця 3.12.
Класифікація облігацій,що випускаються в Україні згідно з законом про цінні папери.


Таблиця 3.13.


У разі невиконання або невчасного виконання емітентом зобов'язань з виплати доходів або погашення облігацій у встановлений термін відповідні суми стягують примусово у судовому порядку.
Щодо звітності емітентів. Згідно з Положенням № 72, кожен емітент облігацій (як і інші зазначені у цьому документі підприємства) зобов'язаний щороку інформувати Комісію, подаючи звіт встановленої форми (форму звіту наведено у додатку 7 до Положення № 72) у встановлені терміни [175]. Підприємства — емітенти облігацій подають звіти безпосередньо до центрального апарату Комісії. Крім того, емітент зобов'язаний у встановленому порядку інформувати громадськість про своє фінансово- господарське становище та результати діяльності. Крім форм, визначених у додатку 7 до Положення № 72, емітентом — некомерційним банком подаються усі форми фінансової звітності підприємства у повному обсязі, а також «Звіт про випуск, реалізацію і обіг цінних паперів». До річної фінансової звітності також додають аудиторський висновок. Щорічний термін подання такого звіту встановлено до ЗО квітня включно. Емітенти облігацій подають звіт у електронній та паперовій формі за встановленим зразком безпосередньо до центрального апарату Комісії. Форма, умови подання та необхідні роз'яснення щодо заповнення і подання звіту описано у Положенні № 72 і додатках до нього.
Основною метою опублікування річного звіту емітента є інформування громадськості про фінансово-господарський стан і результати діяльності підприємства. Крім того, емітент до ЗО вересня наступного за звітним року повинен опублікувати річний звіт у повному обсязі або розмістити його на сайті одного з інформаційних агентств, з яким укладено відповідний договір. У результаті інвестори отримають вільний доступ до інформації, що дозволяє визначити ступінь надійності інвестицій, рівень їх прибутковості та доцільність їх здійснення.