Анализ финансовой отчетности

Сопко. Бухгалтерський облік капіталу підприємства (власності, пасивів)

Економіко-правова сутність позикового капіталу підприємства як об'єкта обліку

У процесі діяльності підприємства використовують як кошти засновників, так і кошти інших суб'єктів господарювання (чужі кошти). Частина цих коштів залучається до господарювання на добровільних засадах, тобто на контрактній основі. До таких коштів належать кредити банків, кошти постачальників, та інших кредиторів у зв'язку з одержанням товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг, авансів тощо. Загальна назва цих залучених коштів — зобов'язання. Усі ці кошти залучаються до господарювання тимчасово, на строк до оплати за одержане. Основні форми тимчасово залучених коштів інших суб'єктів підприємницької діяльності на основі контракту (позиковий капітал) унаочнює рис. 3.1. Як видно із наведеного, позиковий капітал складається з фінансових кредитів (позик), облігаційних позик, авансів, отриманих від покупців (замовників), та іншої поточної кредиторської заборгованості у вигляді відстрочених платежів постачальникам і підрядникам, векселів виданих, заборгованості за виплатами заробітної плати тощо. В економічній літературі окремі автори вважають, що такі статті, як статті заборгованості за виплатами заробітної плати, не можна кваліфікувати як позиковий капітал з тієї причини, що останні є поточними зобов'язаннями, а «поточні зобов'язання переважно становлять пасивний еквівалент коштів у обороті, тобто розглядаються як загальноекономічна, а не як фінансова категорія» [58]. Таке твердження, на думку автора, є неправомірним, оскільки зобов'язання за виплатами заробітної плати виникають як наслідок укладення контракту на послугу, аналогічно одержаним послугам на газ, електроенергії та ін.
Рис. 3.1. Основні форми залучення позикового капіталу на основі контракту З погляду управління господарською діяльністю підприємства дуже важливим елементом побудови бухгалтерського обліку позикового капіталу є його оцінка та класифікація. Позиковий капітал як вид зобов'язань, згідно з П(С)БО 2, — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Тобто зобов'язання — це обов'язок або відповідальність діяти певним чином. Це зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив. Разом з тим позиковий капітал як зобов'язання містить у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов'язків. Крім того, підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це необов'язково призводить до виникнення і відображення у його балансі певного зобов'язання. Тому позиковий капітал як зобов'язання відображається у балансі тільки тоді, коли одночасно виконуються такі умови: оцінка зобов'язання може бути достовірно визначена; існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок погашення зобов'язання. Позиковий капітал на підприємстві розглядається як зобов'язання, якщо він існує на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій (отримання запасів або послуг тощо) або подій (ймовірні або понесені збитки, за які підприємство несе відповідальність).Необхідно розрізняти події, що відбулися, тобто теперішні зобов'язання, та події, що можуть відбутися, тобто майбутні зобов'язання. Так, рішення керівництва підприємства придбати актив у майбутньому саме собою не призводить до виникнення зобов'язання.
Разом з тим слід мати на увазі, що зобов'язання щодо замовлених, але ще не отриманих активів не відображається у балансі замовника, оскільки в такому випадку виникає безумовна зустрічна вимога — зобов'язання покупця оплатити певний актив компенсується його правом на отримання цього активу. Як правило, зобов'язання виникає у разі отримання права використання активу.
Це означає, що зобов'язання, як правило, виникає лише тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає безвідмовну угоду придбати актив, тобто в результаті минулих операцій або подій. Так, придбання товарно-матеріальних цінностей або отримання послуг призводить до виникнення кредиторської заборгованості, а одержання позики банку призводить до виникнення зобов'язань повернути її.
Таким чином, можна сказати, що позиковий капітал як вид зобов'язання має такі характеристики:
зобов'язання має визначений термін виконання;
зобов'язання пов'язане з необхідністю майбутніх платежів;
зобов'язання прийняті стосовно суб'єктів (юридичних або фізичних осіб), які можуть бути ідентифіковані якщо не в момент прийняття зобов'язань, то в момент його виконання.
Позиковий капітал як зобов'язання має юридичну силу внаслідок укладених контрактів або статутних вимог. Він також може виникнути в результаті бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію. Прикладом бажання підтримувати свою ділову репутацію може слугувати рішення підприємства про виправлення недоліків своєї продукції після закінчення гарантійного строку.
У процесі повернення позикового капіталу (тобто погашення зобов'язання) підприємство, як правило, віддає ресурси, що втілюють у собі економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої сторони.
Це повернення позикового капіталу може відбуватися різними шляхами, а саме:
сплатою грошовими коштами;
передачею іншого активу;
наданням послуг;
заміною іншим видом позикового капіталу;
перетворенням позикового капіталу на власний капітал.
Боргове зобов'язання, тобто позиковий капітал, може бути анульовано, якщо боржник офіційно на законній підставі або за волевиявленням кредитора звільняється від узятих ним зобов'язань.
Для побудови бухгалтерського обліку позикового капіталу суттєве значення має його класифікація за терміном повернення (погашення).
В Україні позиковий капітал залежно від терміну погашення поділяється на поточний та довгостроковий.
Згідно з П(С)БО 2 до поточних відносяться зобов'язання, якщо вони будуть погашені протягом:
операційного циклу підприємства або
дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
До поточних зобов'язань належать такі види позикового капіталу:
кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам за отримані від них товари, роботи послуги;
заборгованість з оплати праці; .
авансові платежі замовників;
короткострокові кредити банків;
нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.
У разі віднесення позикового капіталу до складу поточного застосовують підхід, аналогічний визначенню поточних активів. Зобов'язання, пов'язані з виникненням витрат в процесі операційної діяльності підприємства, є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу. І Наприклад, нарахування заробітної плати працівникам. Зобов'язання, що прямо не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, вважають поточними лише тоді, коли строк їх погашення настає протягом 12 місяців з дати балансу. Наприклад, оголошені дивіденди.
Разом з тим слід мати на увазі, що до складу довгострокового позикового капіталу включається лише та частина зобов'язань, що не підлягає погашенню протягом наступних 12 місяців з дати балансу.
Проте поточне зобов'язання може бути перекласифіковане у довгострокове за умови, якщо:
первісний строк погашення зобов'язання перевищував 12 місяців;
підприємство має намір рефінансувати зобов'язання на довгостроковій основі;
цей намір підкріплений відповідною угодою про рефінансування або переглянутим графіком платежів, який буде погоджено до затвердження фінансових звітів.
Пояснювальну інформацію про причину виключення зі складу поточних зобов'язань та суму такого зобов'язання слід наводити у примітках до балансу.
В окремих випадках, якщо кредитна угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу позикодавця, у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим становищем позичальника, таке зобов'язання розглядається як непоточне лише за умови:
позикодавець погодився до затвердження фінансових звітів не вимагати сплати, яка обумовлена порушенням відповідних умов;
немає свідчень про можливість виникнення подальших порушень протягом 12 місяців від дат балансу.
У світовій практиці фінансова класифікація передбачає два варіанти класифікації позикового капіталу за терміном погашення.
Перший варіант. Позиковий капітал класифікується як:
короткостроковий;
довгостроковий.
Цим варіантом користуються у країнах, які використовують англосаксонську систему обліку.
Другий варіант. Позиковий капітал класифікується як:
короткостроковий;
середньостроковий;
довгостроковий.
Цим варіантом користуються у країнах ЄС (Європейського Союзу) більшість країн Африки та Південної Америки.
На думку автора, з погляду фінансових вимог позитивним є другий варіант, коли позиковий капітал поділяють на три групи:
короткостроковий — з терміном погашення до одного року;
середньостроковий—з терміном погашення від 1 до 3—4 років;
довгостроковий — з терміном погашення більше 3—4 років.
Така система групування позикового капіталу буде сприяти кращому управлінню капіталом.
Це зумовлено ще й тим, що відповідно до п. З розділу 2 Положення «Про кредитування», затвердженого Постановою правління НБУ від 28.09.95 № 246, кредити за строком використання поділяються на короткострокові (до 1 року), середньострокові [до 3 років) та довгострокові (понад 3 роки). У свою чергу, відповідно до П(С) БО 11 «Зобов'язання» сума отриманого кредиту вважається зобов'язанням підприємства. Зазначимо, що цим стандартом не передбачено поділу зобов'язань на короткострокові, середньострокові та довгострокові. Відповідно до п. 6 П(С) БО 11 «Зобов'язання» зобов'язання поділяються на такі види: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання та походи майбутніх періодів. Звернімо увагу, що згідно з цим стандартом довгострокові кредити банків у бухгалтерському обліку є довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові — поточними. Щодо середньострокових кредитів, то про них стандарт нічого не зазначає. Середньострокові кредити в бухгалтерському обліку можна віднести до довгострокових зобов'язань. Цього висновку можна дійти, якщо проаналізувати інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капі- галу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну України від 30.11.99 № 291 га П(С)БО 2 «Баланс».
Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», поточними слід вважати зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства (протягом відрізку часу між купівлею запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виготовленої з них продукції, товарів або послуг) або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, поточних з дати балансу.
Зобов'язання, які не є поточними, належать до довгострокових. Звідси випливає, що кредити, отримані підприємством від установи банку, термін повернення яких перевищує 12 календарних місяців або один операційний цикл підприємства, якщо останній більший 12 місяців (такі кредити можуть залучатися підприємством для придбання обладнання, оплати поточних витрат, фінансування капітальних вкладень), відносяться до його довгострокових зобов'язань. Оскільки щодо кредитів можна застосовувати лише два види зобов'язань -—довгострокові та короткострокові, можна дійти висновку, що середньострокові кредити банку мають обліковуватись у бухгалтерському обліку як довгострокові зобов'язання.
Значний вплив на побудову бухгалтерського обліку позикового капіталу мають договірні зобов'язання і пов'язані з ними права сторін. З огляду на місця договору в господарській системі та його вплив на бухгалтерську систему обліку у світовій практиці сформувалися три напрями (школи). Погляди вчених різних шкіл на місце договору в бухгалтерському обліку наведено на рис. 3.2.
Як видно з рис. 3.2, італійські вчені вважають договір одним з об'єктів бухгалтерського обліку.


Рис. 3.2. Погляди вчених різних шкіл на місце договору в бухгалтерському обліку
Найбільш фундаментальним є погляд німецьких учених, які вважають договір намірами до дії в майбутньому.
Оскільки наміри зробити які-небудь дії в майбутньому не впливають на сьогоднішній фінансовий стан, а баланс підприємства відображає його сьогоднішній стан, отже, у балансі угоди не відображаються.
Що стосується американських учених, то вони цю проблему поділили на дві складові: як договір і як угода.
На основі поглядів різних шкіл була розроблена єдина економіко-юридична (правова) думка щодо місця договору в системі господарської діяльності, тобто як об'єкт бухгалтерського обліку. Цю думку унаочнює рис. 3.3.
Значний вплив на побудову бухгалтерського обліку має визначення елементів договірних зобов'язань.


Рис. 3.3. Місце договору в бухгалтерському обліку
На рис. 3.4 наведені відповідні елементи, які формують побудову бухгалтерського аналітичного та синтетичного обліку.
У побудові бухгалтерського обліку позикового капіталу значним моментом виступає аналіз договірних зобов'язань, без якого неможливе прийняття управлінських рішень.
На рис. 3.5 наведено методику проведення аналізу фінансового стану підприємства з урахуванням даних договірних зобов'язань та прав, які зафіксовано в них.


Рис. 3.4. Структура договірних зобов'язань
Рис. 3.5.Методика проведення аналізу фінансового стану підприємства з урахуванням даних договірних зобов'язань та прав, які зафіксовано в них


Таблиця 3.1
Види оцінок для визначення балансової вартості позикового капіталу


Таблиця 3.2
Загальна класифікація та групування позикового капіталу підприємства




Значний вплив на побудову обліку позикового капіталу має методика його оцінювання. Відповідно до П(С)БО 2 для визначення балансової вартості позикового капіталу (зобов'язань) використовують види оцінок, які наведено в табл. 3.1.
Загальну класифікацію та групування позикового капіталу за П(С)БО 11, П(С)БО 2 та Планом рахунків подано в табл. 3.2.
Зупинимось на розгляді окремих форм позикового капіталу підприємства.