Анализ финансовой отчетности

Сопко. Бухгалтерський облік капіталу підприємства (власності, пасивів)

Загальні питання побудови обліку формування та руху власного капіталу підприємств — господарських товариств акціонерного типу

Економіко-правову характеристику акціонерного товариства як об'єкта організаційно-правової форми господарювання визначено в п. 3.2.1. Державного класифікатора України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004. Відповідно до цього класифікатора акціонерне товариство це таке товариство, яке має статутний капітал, поділений на «значену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Класифікатор передбачає три види товариств акціонерної форми господарювання, а саме: відкрите акціонерне товариство; закрите акціонерне товариство; державне акціонерне товариство. Вказані ознаки є першими, що впливають на побудову бухгалтерського обліку власного капіталу відповідного акціонерного товариства. За формою власності акціонерні товариства можуть бути: приватними, державними, комунальними. Державну корпоративну власність та комунальну корпоративну власність визначають щодо майна суб'єктів, у статному капіталі яких частка державної чи комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків або становить величину, що забезпечує відповідним органам державного управління (місцевого самоврядування) право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. За характером приватні акціонерні товариства поділяються на закриті та відкриті. Наведені ознаки відіграють основну роль у побудові обліку власного капіталу акціонерного товариства, особливо на побудову обліку формування та руху статутного капіталу.
Складові частини власності засновників акціонерного товариства (власного капіталу) та система рахунків бухгалтерського обліку, які застосовуються для обліку власного капіталу, було наведено у табл. 2.2 та табл. 2.3 цього розділу.
Акціонерні товариства є головною організаційно-правовою формою великих підприємств у всіх галузях економіки розвинених країн.
Акціонерна форма товариства (далі — AT) набула найбільшого поширення у фінансовій сфері (серед комерційних банків і фінансових установ України господарські товариства у формі AT становлять близько 84 %). Дослідження структури обсягів виробництва і реалізації у різних галузях економіки України дозволило визначити, що й у промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, сфері послуг частка акціонерних товариств є суттєвою.
Починаючи з 01.01.2004 року порядок створення і функціонування AT регламентується одночасно кількома нормативними документами, а саме: Законом України «Про господарські товариства», Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. їх порівняння дозволило визначити основні ^критерії, яким має обов'язково відповідати статутний капітал AT, а саме: бути поділеним на частки між учасниками (фізичними і/ або юридичними особами); бути поділеним на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості; бути сформованим з грошових коштів (у національній або іноземній валюті), майна (у матеріальній або нематеріальний формі), цінних паперів (окрім векселів); бути не меншим від встановленого законодавством розміру; перевищувати вартість чистих активів товариства.
Відповідно до ст. 155 ЦКУ «статутний капітал акціонерного товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законодавством». У ЦКУ мінімальний розмір статутного капіталу не визначений. В інших нормативних актах використовується мінімальний розмір статутного фонду. Це дає підстави для визначення розміру статутного капіталу використовувати ст. 24 [183], відповідно до якої загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний капітал акціонерного товариства, який не може бути меншим від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства».
У процесі функціонування AT має право збільшувати або зменшувати свій статутний капітал.
Збільшення капіталу здійснюється за рішенням учасників і погоджується протоколом. Основними причинами збільшення статутного капіталу є підвищення кредитоспроможності (необхідна умова отримання кредитів і залучення акцій), мобілізація фінансових ресурсів, акумуляція фінансового капіталу, рішення ринкової ціни акцій (цей чинник не властивий вітчизняному ринку цінних паперів), збільшення бази для нарахування дивідендів (найбільш вагома причина для акціонерів).
У світовій практиці розрізняють кілька способів збільшення статутного капіталу, а саме:
збільшення кількості акцій за існуючою номінальною вартістю:
за рахунок додаткових внесків акціонерів (дозволяє здійснити перерозподіл корпоративних прав);
за рахунок реінвестиції дивідендів (зміни пропорцій між учасниками не відбувається);
за рахунок індексації основних фондів (зміни пропорцій між % учасниками не відбувається).
збільшення номінальної вартості акцій:
за рахунок індексації основних фондів;
за рахунок реінвестиції дивідендів;
обмін облігацій на акції (не передбачений в Україні).
Кожний метод збільшення має відповідне оформлення і правове регулювання. Основною умовою збільшення статутного капіталу є наявність повністю сплачених раніше випущених акцій за вартістю не нижче номінальної.
Внески учасників здійснюються, як правило, у різноманітній формі: можуть мати грошову або негрошову, матеріальну або нематеріальну форму, виражені в іноземній або вітчизняній валюті. Оцінку вкладів, внесених у майновій формі, затверджують установчі збори.
Зменшення статутного капіталу AT можливе за такими напрямами:
зменшення номінальної вартості акцій (деномінації);
зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості на основі їх викупу з подальшим анулюванням.
Перейдемо до розгляду методики обліку статутного капіталу, яка передбачає процедуру його визнання на рахунках бухгалтерського обліку.