Анализ финансовой отчетности

Гура. Облік видів економічної діяльності

Калькулювання собівартості послуг на виготовлення видань і основної продукції у виготовлювача

Об'єктом витрат (а отже, і об'єктом калькулювання) в друкарні можуть бути як друкарські послуги, так і продукція, але тільки не видавнича. Друкарня (виготовлювач видавничої продукції) займається виготовленням замовленого тиражу видання, а не виготовленням самого видання. Власником видавничої продукції завжди є видавець. Друкарською продукцією можуть бути папки, зошити, блокноти. Для друкарні оптимальним методом обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є позамовний з використанням елементів нормативного методу. На кожне замовлення друкарнею відкривається картка аналітичного обліку витрат, де зазначаються: замовник, найменування замовлення, строк його виконання, тираж, обсяг і формат друкарського видання, операції з його виготовлення, цехи-виконавці, планова собівартість тощо. Дані в картці повинні збігатися з даними первинних документів і відображатися на рахунку 23 "Виробництво" до закінчення робіт на це замовлення.
Прямі витрати на поліграфічні роботи включають: витрати на виготовлення друкарських форм, в тому числі ілюстративних, набір рукопису (у випадку коли це здійснює поліграфічне підприємство), витрати на друк (для всіх видів друку — офсетного, високого, глибокого тощо), витрати на брошурувально-палітурні й обробні роботи. До прямих матеріальних витрат відносять витрати на папір і палітурні матеріали. Для друкарні, де номенклатура матеріалів, що використовуються у виробництві, досить різноманітна, оптимальним методом оцінки матеріалів при їх витрачанні є метод середньозваженої собівартості.
Вартість поліграфічних робіт поділяється на дві основні групи витрат:
— витрати обсягу (не залежать від тиражу) — набір, правка, виготовлення кліше, матриць, стереотипу;
— тиражні витрати (залежать від тиражу) — друк, брошурування, виготовлення палітурок, упаковка тиражу.
Розрахунок витрат на поліграфічні роботи може бути здійснено трьома способами:
1) калькулюванням витрат за кожним окремим виданням;
2) на основі типових калькуляцій окремих груп (серій) видань;
3) коригуванням звітних даних за попередній період.
Витрати на поліграфічне виконання визначаються на основі договорів видавництва з друкарнею (у випадку, якщо видавнича організація користується послугами сторонньої організації — друкарні).
Такий договір повинен містити спеціальну інформацію, що повністю характеризує предмет договору, яким є поліграфічна (видавнича) продукція, а саме:
— формат;
— обсяг видання;
— тип обкладинки;
— вид паперу для основного блоку і для обкладинки;
— тираж;
— спосіб друку;
— кількість кольорів.
До договору мають бути додані документи, що дають право на визначення фактичної вартості послуг поліграфії (фактична калькуляція вартості поліграфічних робіт, заздалегідь узгоджена з видавництвом, протокол узгодження цін тощо); накладні на здавання тиражу.