Анализ финансовой отчетности

Информация для бухгалтера

Туристична діяльність: питання про головне

Ніщо так не втомлює, як чужий відпочинок. Анджей Сток За вікном уже літо, але тільки календарне. Адже продовжує одноманітно накрапувати дощ і завивати вітер. Тому хочеться швидше здати всі звіти і відправитися куди-небудь на південь, де гріє сонце і пахне морем. І забути про дебет з кредитом, податкові звіти і перевірки. А ось бухгалтерам турфірм про таке мріяти не доводиться. У той час як інші залишають робочі кабінети, у них додається клопоту. Треба встигнути і в обліку все правильно відобразити, і за всіма нововведеннями простежити. Минулий рік був на них врожайним. Порядок обкладення ПДВ туристичних послуг за декілька місяців змінився тричі! Тонкощі всіх минулорічних змін ми докладно розглянули у номерах газети "Все про бухгалтерський облік": № 66 за 2005 р. на стор. 6, №81 за 2005 р. на стор. 5, №91 за 2005 р. на стор. 4.

Виїзна торгівля і патенти

З виїзною торгівлею у всіх її проявах — від продажу фруктів біля найближчого перехрестя або холодного пива на пляжі до різноманітних виставок і ярмарків — ми стикаємося на кожному кроці. Вона, як, втім, і будь-яка торгівля за готівку, підлягає патентуванню. Цього вимагає Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. № 98/96-ВР(далі — Закон про патентування). Звичайно, з кожного правила є винятки. Так, патент не придбавають підприємства й організації Укоопспілки, військової торгівлі і торгово-виробничі держпідприємства робітничого постачання в селах, селищах і містах районного підпорядкування, а також суб'єкти підприємницької діяльності, названі у ч. З ст. 1 Закону про патентування. Крім того, торговий патент при виїзній торгівлі не потрібний, якщо ви: — єдинник або платник фіксованого сільгоспподатку (ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727/98 і ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 p. № 320-XIV відповідно); — торгуєте тільки товарами вітчизняного виробництва, перелік яких наведений у ч. 6 ст. З Закону про патентування.

Перевірки дотримання прав споживачів: хто, коли і як

Якщо йдеться про перевірки, на думку відразу спадає податкова, Пенсійний фонд, пожежники і так далі. Справді, їх знають усі. А тим часом існує низка держорганів, які хоч і поступаються переліченим за популярністю, проте наділені широкими повноваженнями, у тому числі й у сфері контролю. До розряду таких відносять органи із захисту прав споживачів. І ми просто не можемо не приділити їм особливої уваги. Хто стоїть на сторожі прав споживачів Відразу скажемо, що таких органів багато. Наприклад,міліція вправі вилучати у громадян і посадових осіб предмети і речі, обмежені в обігу. Словом, той чи інший орган може бути наділений певними повноваженнями, які торкаються прав споживачів у рамках своєї ж компетенції, окресленої законодавством. Але, зрозуміло, є і спеціальні органи у цій сфері, які нам найбільш цікаві. Звернемося до нещодавно оновленого Закону про ЗП. У його ст. 26 говориться: спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі контролюють дотримання законодавства про захист прав споживачів. Що ж це за спеціально уповноважений орган? Пояснює п. 1 Положення № 225: Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі — Держспоживстандарт) — спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Реорганізація шляхом виділення

Основні риси Під виділенням ЦКУ розуміє перехід за розподільчим балансом частини майна, прав і обов'язків юрособи до однієї або декількох створюваних нових юросіб (ч. 1 ст. 109). У ГКУ говориться: при виділенні одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов'язки реорганізованого суб'єкта (ч. 4 ст. 59). За законодавством виділення — один із видів реорганізації. Це випливає як з наведеної ч. 4 ст. 59 ГКУ, так і з інших норм законодавства (див., наприклад, ч. 1 ст. 56 ГКУ, ст. 19 Закону про госптовариства, ч. 11 ст. 13 Закону про банкрутство), у тому числі ті, що з'явилися після прийняття нових ЦКУ і ГКУ (див. ст. 28 Закону про кооперацію). Але цю думку поділяють не всі. Так, Мін'юст свого часу відхилив проект постанови КМУ про внесення змін до третього абзацу п. 15 Положення № 1301 (пропонувалося до розшифрування терміна "реорганізація" вписати і "виділення"). Відповідно до висновку Мін'юсту термін "реорганізація" зі ст. 59 ГКУ не включає слів "виділення" або "виділ", а останнє поняття передбачене тільки ст. 109 ЦКУ. Про незгоду з такою позицією заявляв Фонд держмайна в інструктивному листі від 23.03.04 р. № 10-21 -3854. При цьому він абсолютно обґрунтовано посилався на ч. 1 ст. 56 і ч. 4 ст. 59 ГКУ.

Права покупця при споживчому кредитуванні: це потрібно знати

Ви загорілися купити дорогу річ. Та от халепа — грошей не вистачає. Вихід — придбати у кредит. Адже не секрет, що це поширена практика. І не дивно: споживачу — зручно, банку — прибутково, продавцю — вигідно. Однак тут постає запитання: а які права має покупець та на який захист може сподіватися? Донедавна воно залишалося риторичним. Але 13.01.06 p., коли запрацювала нова редакція Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 р. № 1023-XII (далі — Закон про захист прав споживачів), ситуація змінилася. Саме тому сьогодні ми розглянемо правозахисні норми при споживчому кредитуванні. Відомо ж: знання — сила. А знання своїх прав тим паче. Що ж, приступимо. Традиційно розпочнемо з термінології. Що розуміють під споживчим кредитом? Закон про захист прав споживачів тлумачить його так:"кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції" (див. п. 23 ст. 1 Закону про захист прав споживачів). Таким чином, констатуємо: — споживчий кредит можуть надавати лише фінансові установи (банки, кредитні спілки тощо); — кредит бере споживач, тобто фізособа, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (тому, власне, кредит і носить назву споживчого); — кошти надають на придбання продукції (а точніше, споживчих товарів та послуг).

Придбання товарів через Інтернет: як споживачу захистити свої права

Чимало тих, у кого є доступ до Інтернету, останнім часом купують різні товари тільки у всесвітній мережі. Це й не дивно, адже там, не встаючи з улюбленого крісла, можна вибрати й замовити майже все — продукти, постільну білизну, найрізноманітнішу побутову техніку... Тим більше що в Інтернеті товари нерідко дешевші, ніж у звичайних магазинах. Однак дехто побоюється придбавати через комп'ютер — раптом покупка виявиться бракованою? Куди її повертати? Ми допоможемо вам розібратися у цьому питанні. Інтернет-магазин Що таке інтернет-магазин (далі — і-магазин)? Ви заходите на сайт продавця, знаходите потрібний вам товар (при цьому можна роздивитися його фотографії, прочитати опис, а нерідко ще й відгуки тих, хто встиг його купити раніше), потім обираєте спосіб доставки і оплати. Доставляють товари, як правило: — кур'єр магазину; — поштою; — кур'єрські служби; — залізницею.

Облік операцій виїзної торгівлі

Після того як оформлено всі необхідні документи та виручка від продажу товарів надходить на підприємство, настає черга бухгалтера — усі операції, пов'язані з виїзною торгівлею, слід облікувати. У цьому вам допоможе дана стаття. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК Витрати підприємства, пов'язані з виїзною торгівлею, потрібно включати до складу витрат на збут. До них, зокрема, належать (п. 19 П(С)БО 16): — зарплата продавців та працівників підрозділів, що забезпечують збут; — витрати на передпродажну підготовку товарів; — витрати на відрядження працівників, зайнятих продажем товарів; — витрати на утримання основних засобів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); — витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції; — інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Оформлення готівкових розрахунків при виїзній торгівлі

Будь-яка торгівля — це найчастіше готівка. Буває, звичайно, що підприємство продає свій товар виключно за безготівковим розрахунком, але про це ми сьогодні говорити не будемо, оскільки тема номера — організація виїзної і виносної торгівлі. Оприбуткування готівки Почнемо, мабуть, з головного — оформлення прийому готівки. Тут радимо уважно вивчити зміст таких нормативних документів: — Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. № 265/95-ВР(далі — Закон про РРО); — Переліку окремих форм та умов провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336 (далі— постанова № 1336 і Перелік № 1336 відповідно); — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637 (далі — Положення про касові операції).

Виїзна торгівля: документи в порядку

Для торговельного підприємства розвиватися — означає розширювати коло своїх покупців. Найпростіший спосіб здійснити задумане — організувати виїзну торгівлю. Про те, які документи, крім дозвільних, слід для цього підготувати, і буде наша бесіда. 1. Загальні правила Як відомо, виїзна торгівля — це роздрібна торгівля за межами основного приміщення (магазину, складу). Порядок її проведення регламентують Правила № 369. Так, згідно з п. 29 цього документа працівники пунктів виїзної торгівлі повинні мати при собі документи: — на товар (товарно-транспортні накладні (далі — ТТН), прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборні листи та ін. документи із зазначенням назви,сорту, кількості, ціни і загальної вартості товару); — такі, що підтверджують якість (тут досить копії накладної про надходження товару, що підлягає сертифікації. Згідно з Переліком № 28 у ній повинен стояти реєстраційний номер документа про якість (наприклад,сертифіката відповідності, свідоцтва про визнання відповідності або декларації про відповідність), якщо це передбачено технічним регламентом з підтвердження відповідності на товар).

Ринковий збір: платники, ставки, терміни сплати

Ринковий збір належить до місцевих зборів. Тому два загальнодержавні нормативно-правові акти — Декрет № 56-93 (ст. 4) і Указ №761 — часто слугують лише фоном у картині порядку його сплати. Деталі ж вимальовують органи місцевого самоврядування у своїх рішеннях — добре, що таке право надане їм у ст. 18 Декрету №56-93. Платники ринкового збору На перший погляд платників ринкового збору можна визначити вже зі ст. 4 Декрету № 56-93, за якою плату справляють з юридичних осіб і громадян. Однак у ст. 2 Указу № 761 до них додали ще й філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи юросіб.