Анализ финансовой отчетности

Информация для бухгалтера

Мобільним телефонам - марки, їх продавцям та імпортерам - дозволи

16 травня набрали чинності Положення № 212 та № 213. Вони визначають порядок ввезення та продажу на території України радіоелектронних засобів (далі— РЕЗ) і випромінювальних пристроїв (далі — ВП), котрі працюватимуть у смугах радіочастот загального користування. Ймовірно, найбільш поширеними їх представниками є радіотелефони (у т. ч. стільникового зв'язку), радіостанції, мікрохвильові печі, засоби сигналізації з радіопередавачами, радіомікрофони тощо. На деякі з цих пристроїв (наприклад, побутові мікрохвильовки) не потрібні дозвільні документи, на інші отримувати їх буде обов'язково або це залежатиме від комплекту поставки, кількості, потужності. Обидва Положення стосуються суб'єктів господарювання (п. 1.2 Положення № 212, п. 1.2 Положення № 213), тобто юридичних осіб та фізичних осіб — СПД, які здійснюють відповідно: — ввезення, отримання в поштових відправленнях з-за кордону РЕЗ, ВП, що призначені для використання на території України в смугах радіочастот загального користування; — оптову та роздрібну реалізацію на території України РЕЗ, ВП, що призначені для використання на території України в смугах радіочастот загального користування.

Допомога по тимчасовій непрацездатності: порядок розрахунку та виплати

Алгоритм розрахунку допомоги по непрацездатності напевно знайомий кожному бухгалтеру. Але, як показує практика, цього часто буває недостатньо, адже в житті буває багато нестандартних ситуацій... Наша консультація допоможе вам безпомилково обчислити лікарняні і правильно відобразити їх в обліку. Сподіваємося, після знайомства з нею невирішених питань при розрахунку лікарняних у вас ніколи не буде. ЩО ТАКЕ ДОПОМОГА ПО НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ Ми знаємо, що наймані працівники підприємства підлягають обов'язковому страхуванню у соціальних фондах. Завдяки цьому вони можуть претендувати на соцвиплати при настанні непередбачених обставин (страхових випадків). Наприклад, коли застрахований захворіє, він може одержати допомогу по тимчасовій непрацездатності (далі — допомога). Якщо хвороба не пов'язана з нещасним випадком на виробництві, то допомогу надають за рахунок Фонду страхування від тимчасової непрацездатності, але якщо причина всьому — нещасний випадок на підприємстві, то за рахунок коштів Фонду страхування від нещасних випадків. Порядок розрахунку допомоги у цих двох ситуаціях дещо відрізняється, тому про особливості виплати другого ми розповімо окремо.

Хто платить, той і ... відтворює музику: що треба знати про винагороду за використання музтворів

Погодьтеся, музичний супровід нині — невід'ємний атрибут кожного кафе, ресторану та навіть багатьох магазинів. Гарна музика приваблює відвідувачів — потенційних покупців, тобто сприяє збільшенню прибутку цих закладів. Та дуже небагатьом їх керівникам спадає на думку, що за використання музичних творів треба платити. Бо кожен із них має свого господаря, без дозволу якого програвати твір не можна (або тільки за гроші та в дозволених межах). Про те, кому, за що та скільки платити, а також про інші аспекти порушеної проблеми поговоримо у нашій публікації. За що платити авторові Тут ми маємо справу з доволі дражливою темою — авторським правом. Регулює його в першу чергу Закон № 3792 та статті 418 - 456 ЦКУ Музичні твори з текстом і без нього, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону № 3792, є об'єктами авторського права. А в п. 2 ч. З ст. 15 даного документа зазначено, що виключне право дозволяти або забороняти публічне виконання творів належить автору (або іншій особі, яка має авторське право).

Митна вартість товарів: що день прийдешній нам готує

Україна протягом останніх років дедалі наполегливіше декларує свої наміри зі вступу до COT (Світової Організації Торгівлі,). У результаті численних змін до митного законодавства митна вартість стала в абсолютній більшості випадків базою для нарахування митних платежів. Атому для підприємця митна вартість — це насамперед кошти, які доведеться сплатити до бюджету. І, на жаль, логіки та прозорості у визначенні митної вартості усе ще бракує... 22 грудня 2005 року Верховна Рада ухвалила Закон №3269, який, по суті, повністю відредагував статті Митного кодексу України від 11.07.02 p. № 92-IV (далі — МКУ), котрі стосуються митної вартості товарів (далі — МВТ). І це зовсім не косметичні зміни, хоча на перший погляд вони такими видаються. Закон № 3269 набрав чинності 20 березня поточного року. Для оптимістів це черговий крок на шляху країни до СОТ, обізнані реалісти вбачають у ньому значне посилення впливу митної служби на сплату до держбюджету податків. Власне, для підприємців новина одна — головне, вони втратили можливість та підстави оскаржувати рішення митних органів щодо визначення МВТ, якими б вони (рішення) не були. Слід зазначити, що Держмитслужба до нововведень підготувалася заздалегідь і видала два накази за № 1134 та № 1135, дата набрання чинності якими — 20.07.06 р.

Бюджетні субсидії у перевізників: із ПДВ чи без

Оподаткування ПДВ субсидій та поточних трансфертів (код за економічною класифікацією видатків бюджету 1310), що надають підприємствам, ми розглядаємо не вперше. Та, незважаючи на однакові вихідні дані, єдиного підходу до ПДВшного обліку досі годі й шукати. Шкода, але перевізникам доводиться з цим миритися, поки існує плутанина з визначенням того, що все-таки компенсують державні кошти: пільговий проїзд чи збитки підприємства ? Отже, сьогодні ми більш прискіпливо розглянемо облік коштів, які надходять перевізникам за КЕКВ 1310. Про коди Нагадаємо, які кошти проводять за КЕКВ 1310: це субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), тобто "поточні платежі юридичним особам, котрі включають субсидії госпрозрахунковим підприємствам, установам та організаціям; субсидії підприємствам і організаціям сільського господарства; субсидії на покриття збитків підприємств; державна підтримка підприємств; приріст обігових коштів, державна підтримка громадських організацій, інші субсидії" (роз'яснення № 194). При цьому субсидії і поточні трансферти є невідплатними державними платежами, котрі не повертають і спрямовують лише на поточні цілі одержувача бюджетних коштів. Отже, останній нічого не продає державі, а вона нічого не придбаває. Тобто це, так би мовити, дружня фінансова допомога Батьківщини.

Як розрахувати податок з доходів і соцвнески, якщо відпустка припадає на різні місяці

З проблемою розрахунку податку і соцвнесків при перехідній відпустці напевно стикався кожний бухгалтер. І це не дивно, адже ситуації, коли відпустка працівника виходить за рамки одного календарного місяця, зустрічаються дуже часто. Що ж, розберімося, як же в таких випадках правильно обчислити податок з доходів і соцвнески. Також з'ясуємо, як це відобразити у звітності за соцвнесками й у формі № 1ДФ. Всі добре знають — відпускні треба виплачувати не пізніше, ніж за 3 дні до початку відпустки (ст. 21 Закону про відпустки). Причому роблять так незалежно від того, яка її тривалість. Тобто навіть якщо відпустка захоплює декілька місяців, всю суму відпускних доведеться виплатити наперед. Ось і виходить, що в поточному місяці нараховують доход, що припадає не тільки на звітний, але й на наступний період (періоди). Тому й виникають труднощі в оподаткуванні перехідних відпускних, а пов'язані вони насамперед із тим, що: 1) соціальні внески нараховують і утримують у межах законодавчо встановленої максимальної величини (із суми перевищення соцвнески не справляють). Нагадаємо: із січня по березень 2006 р. вона становила 4830 грн., із квітня по вересень дорівнюватиме 4960 грн., а з жовтня — 5050 грн.; 2) ставка утримань до Пенсійного фонду (1% — 2%) і до Фонду страхування від непрацездатності (0,5% — 1 %) залежить від розміру доходу; 3) податкову соціальну пільгу надають, якщо зарплата не перевищує встановленого розміру — у 2006 році він дорівнює 680 грн, (виняток становить надання підвищених пільг на дітей, коли зазначену межу збільшують кратно до кількості дітей).

Резерв на оплату відпусток: порядок створення та обліку

Говорячи мовою П(С)БО 26, відпускні — це поточні виплати працівникам за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню. Працівник має право отримати їх у майбутніх періодах. А зобов'язанням вони визнаються шляхом створення забезпечення у звітному періоді. Докладніше про процедуру та особливості створення забезпечень нам розповідає П(С)БО 11. Його п. 13 називає забезпечення на оплату відпусток обов'язковим для всіх підприємств. Який у цьому сенс? Головна перевага— рівномірний розподіл витрат на оплату відпусток протягом певного періоду. Завдяки цьому, виплата відпускних не призводить до різкого зростання виробничої собівартості у місяці виплати. Подивимося, як розрахувати цей вид забезпечення. Щомісячне забезпечення на оплату відпусток визначають як добуток фактично нарахованої працівникам зарплати за місяць і відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці (Інструкція №291). Потім результат додатково збільшують на суму, достатню для сплати соціальних внесків, які нараховують на відпускні. Сказане подамо у вигляді формули:

Відпустка для працівників з дітьми

Діти — наше щастя та радість. І особливо приємно, коли вони здорові. А про здоров'я батьків, сподіваємося, потурбується Закон про відпустки, який дає можливість окремим категоріям татусів і мам відпочивати довше. Почнемо цитатою зі ст. 19 Закону про відпустки: "Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів", перелічених у ст. 73 КЗпП. Звісно, зрозуміти, що хотів сказати законодавець, важко. Тож давайте розіб'ємо цитату на окремі ситуації. Правом на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів користуються працюючі: 1) жінка, у якої є 2 та більше дітей віком до 15 років; 2) жінка, яка має дитину-інваліда; 3) жінка, яка усиновила дитину; 4) одинока мати; 5) батько, який виховує дитину без матері (у тому числі, коли мати тривалий час знаходиться у лікувальному закладі); 6) особа, яка взяла дитину під опіку.

Відправляємо працівників на відпочинок: основи

Переконані, кожен працівник знає, що раз на рік йому мають надати відпустку. А ще— виплатити відпускні. Та часто їхні знання теми цим і обмежуються. Звісно, хвилюватися про правильність надання відпусток, їх оплату, компенсацію повинні в першу чергу роботодавці. Але загальна інформація потрібна кожному. Про це наша консультація. Хто мас право на відпустки Таких щасливців названо в ст. 2 Закону про відпустки: це громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, котрі працюють в Україні, теж користуються правом на відпустки — нарівні з нашими співвітчизниками. Основне, що треба пам'ятати, — право на відпустки нерозривно пов'язане з трудовими відносинами, тобто з трудовим договором. Тож немає нічого дивного в тому, що всі, хто працює за цивільно-правовими договорами, права на такого типу відпочинок позбавлені. Цивільний кодекс України — базовий документ для цих відносин — нічого подібного не передбачає.

Спільна діяльність: складаємо договір і починаємо працювати

Гарний початок - половина справи: укладаємо договір За юридичними канонами, спільну діяльність (далі— СД) оформлюють договором. Відносини, що випливають з такого договору, регулюють правові норми з глави 77 ЦКУ. Так, відповідно до його статті 1130 за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Та сама стаття передбачає і два різновиди СД: 1. На підставі об'єднання вкладів учасників — так зване просте товариство (об'єднують гроші, майно тощо). 2. Без об'єднання вкладів (учасники об'єднують тільки трудову участь). Виходить, що звичайний договір про співробітництво, коли сторони об'єднують трудову участь, але кожна домагається своєї мети, не можна вважати спільною діяльністю. Трохи про характеристику цього договору. Якщо вже договір, то, значить, він може бути тільки дво- або багатостороннім (ч. 2 ст. 202 ЦКУ) — одна особа не може сама із собою укласти договір про СД, а тим паче спільно діяти. Він консенсуальний, тобто набирає чинності з моменту досягнення сторонами згоди за всіма суттєвими умовами (словом, з моменту підписання самого тексту документа). Із ст. 1131 ЦКУ ми дізнаємося і про те, які положення повинен містити договір про СД (до речі, за вимогою ч. 1 ст. 1131 ЦКУ всі договори про СД складають винятково в письмовій формі). Щоправда, на наш погляд, це аж ніяк не повний перелік того, що треба було б відобразити в цьому договорі. Впевнені, щоб максимально захистити свої інтереси, його сторонам просто необхідно включити до нього такі умови: