Анализ финансовой отчетности

Электронная отчетность

Особливості обліку лізингових операцій в умовах використання комп'ютерних технологій

Великий обсяг економічної інформації, підвищення вимог до її вірогідності та якості обумовлює необхідність подальшого вдосконалення облікової й контрольно-аналітичної роботи. В умовах ручної обробки знижується якість інформації, подовжуються строки її опрацювання, а зростання затрат праці призводить до різкого збільшення управлінського персоналу. На сучасному етапі удосконалення функцій управління і поліпшенню якості економічної інформації сприяє використання засобів обчислювальної техніки для обліку, аналізу та планування господарської діяльності взагалі, і лізингової діяльності зокрема,. Основна тенденція на даний час – це раціональне застосування персональних ЕОМ для автоматизації бухгалтерського обліку, яка базується на загальних принципах і методах бухгалтерської науки. Відмінності між звичайною та автоматизованою обліковими системами полягають у послідовності виконання арифметичних операцій і збереженні даних. Розробкою моделей інформаційного забезпечення та автоматизованої обробки даних в бухгалтерському обліку займаються багато учених різних спеціальностей. Основними вимогами до любого інформаційного продукту, з однієї сторони, є його достатня наукова обґрунтованість, а з іншої – доступність у застосуванні користувачем. Автоматизація за своєю суттю – це передача машині деяких функцій розумової праці [ 1, с. 7]. Барановський Е.С. та Кропивко М.Ф. відзначають, що автоматизація обліку сприяє зміні характеру праці облікових працівників за рахунок зниження трудомісткості обробки інформації, що дозволяє більше приділяти увагу виконанню організаційно-контрольних функцій. Крім того, змінюються документопотоки, що орієнтуються на підвищення оперативності обліку і максимальне використання експлуатаційних можливостей ЕОМ [2, с. 108].

Удосконалення обліку лізингових операцій

Законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” у статті 3 визначено, що завданням бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Для забезпечення виконання цього завдання законом надано великі повноваження підприємствам щодо організації та ведення бухгалтерського обліку. Тому, в умовах переходу до ринку, коли підприємства одержують оперативно-господарську незалежність, бухгалтерський облік має бути орієнтований на забезпечення оперативною інформацією усіх суб’єктів управління, а також на складання бухгалтерської звітності. Дослідження інформаційних систем підприємств свідчить про те, що 40-50% усієї інформації не використовується в управлінні, а в обліку відсутня інформація (близько 50%), яка необхідна для управління. Отже, з одного боку, йдеться про великий дефіцит інформації та несвоєчасність її одержання , а з іншого – про наявність непотрібної інформації, що накопичується в системі бухгалтерського обліку. Отже, дослідження потреб в інформації управлінської системи й вдосконалення системи бухгалтерського обліку відповідно до вимог управління є на даний час досить актуальним і необхідним.

Документальне оформлення лізингових процесів

Бухгалтерський облік будь-яких господарських процесів і явищ починається з документування окремих складових: певних господарських операцій. Оформлений належним чином первинний документ у бухгалтерському обліку є основною й обов’язковою умовою для подальшого відображення різноманітних фактів та підставою для формування оборотів на рахунках бухгалтерського обліку. Правильно визначений вид того чи іншого документа, його юридичне обґрунтування, повнота реквізитів, що мають повністю відображати зміст і специфіку господарського процесу чи явища, – виступають запорукою якісних, чітких, повних, своєчасних записів на рахунках бухгалтерського обліку. Тому, вивчення специфічних особливостей документального оформлення лізингових операцій на всіх етапах здійснення лізингового процесу виступає першочерговим завданням на даному етапі дисертаційного дослідження. Від оптимального складу й дієвості первинних документів та налагодженого графіку документообігу залежить не лише якість бухгалтерського обліку, а й ефективність прийняття тих чи інших управлінських рішень. Тому, на нашу думку, дане дослідження повинно бути присвячене не тільки удосконаленню первинної документації, що відображає конкретну лізингову операцію, але й визначенню основних суттєвих моментів документування лізингових відносин на всіх етапах здійснення лізингової угоди. Оскільки Законом України “Про фінансовий лізинг” у нашій країні регламентується лише фінансовий лізинг, то маємо на меті розглянути документування операцій указаного виду лізингу.

Суб’єкти та умови лізингової угоди

Достовірне і точне відображення лізингових операцій на рахунках бухгалтерського обліку вимагає визначеності усіх складових лізингового процесу. Тобто без точного розуміння не лише економічної суті лізингу, а і його головних складових неможливо правильно організувати обліковий процес. Тому на даному етапі дослідження вважаємо за необхідне вивчення механізму здійснення лізингової операції за допомогою методу дедукції. Лізинг, розглядається нами, як сукупність взаємообумовлених майново-правових відносин. Із сукупності вказаних відносин необхідно виділити тих, хто здійснює ці відносин – суб’єктів лізингу; навколо чого вони складаються – предмет лізингу; умови взаємовідносин між учасниками – умови лізингової угоди (договору); також до даної сукупності слід віднести умови, в яких проходить становлення і розвиток лізингу, – правове регулювання. Класичному лізингу притаманний трьохсторонній характер взаємовідносин. Тому і більшість авторів називають трьох основних суб’єктів лізингових відносин: лізингодавця, лізингоодержувача та постачальника лізингового майна. Число учасників скорочується до двох, якщо продавець і лізингодавець є однією особою.

Класифікація лізингу та її значення у побудові обліку

За період свого становлення і розвитку лізинг набув певних різновидів. Тому, в законодавствах деяких країн зустрічаються визначення не тільки загального поняття лізингу, а й окремих його видів. При цьому трактування однозначних термінів не збігаються, а угоди, які характеризуються подібністю деталей, деколи мають різну назву. Визначення видів лізингу ускладнюється рядом обставин: • у правових системах різних країн існують не лише різноманітні визначення поняття „лізинг”, а й окремих його видів; • риси різних угод лізингу можуть поєднуватися в одному договорі залежно від конкретних умов, обумовлених учасниками; • при визначенні видів лізингу виходять з декількох ознак класифікації. В економічній літературі не існує однозначних тлумачень видів лізингу, допускається заміщення понять. До сих пір не розроблено чіткої класифікації та достатньо повного переліку лізингових відносин. Межі між ними не завжди позначаються належним чином, а ознаки того чи іншого виду лізингу часто поєднуються в одному договорі. Немає визначеності та упорядкування в понятійному апараті теорії і практики лізингової діяльності. Сьогодні не розроблені загальні методи класифікації і немає чітких правил щодо виділення окремих класів або типів із загальної сукупності об’єктів. Тому в літературі з питань лізингу існують дуже різноманітні за своєю структурою класифікації лізингу. Нашим завданням є визначення і уточнення видів лізингу для потреб бухгалтерського обліку в сучасних економічних умовах.

Економічна сутність і роль лізингу

Розвиток цивілізованої життєдіяльності суспільства, як відомо, здійснюється на засадах безперервного процесу відтворення виробництва, спрямованого на задоволення зростаючих потреб населення світової спільноти. Ця об’єктивна закономірність вимагає постійного системного оновлення спожитих у процесі виробничої діяльності матеріально-речових засобів на якісно новій основі. Недотримання цих теоретико-методологічних постулатів або порушення пропорційності у забезпеченні виробничої діяльності господарських структур необхідними видами матеріально-ресурсного потенціалу при виготовленні різних видів економічного продукту, неминуче призводить до породження тривалих системних кризових явищ у суспільному виробництві, як нині це має місце в аграрній сфері України. У процесі формування незалежної держави характерною негативною рисою генезису основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення стала стійка тенденція до різкого їх зменшення та фізичного зношення. Так, якщо на кінець 1996 року у сільськогосподарських підприємствах обліковувалось 121,3 млрд. грн. основних виробничих засобів, то на кінець 2000 року їх обсяг зменшився до 74,8 млрд. грн., або в 1,6 раза. На кінець 2001 року основні засоби сільськогосподарського призначення становили лише 57,6 млрд. грн. Особливо хвилює те, що в інших галузях народного господарства України втрата основних засобів припинилася, а з 1998 року вони почали наростати. Це призвело до того, що станом на 1.01.2002 р. частка основних засобів сільського господарства в загальній вартості засобів виробництва країни зменшилася з 23% до 10,2%, або більше ніж у два рази [1, с.24].

Інформаційне забезпечення облікового процесу в умовах сучасних інформаційних систем і технологій

Основна функція будь-якої установи - прийняття управлінських рішень, що формуються на основі отриманої інформації. Інформація відіграє важливу роль у суспільному розвитку, а потреба усіх видів людської діяльності в інформаційних ресурсах необмежена. В управлінні важливу роль відіграє облік. Підтвердженням цьому є визначення надані цілим рядом авторів. Так зокрема О.М. Островський зазначає, що бухгалтерський облік забезпечує досить об’ємну частину економічної інформації підприємства та є однією з головних управлінських функцій [1, с.5]. Професор М.В. Кужельний визначає облік як складну систему забезпечення достовірною й повною інформацією користувачів про діяльність підприємства для прийняття рішень [2, с.162]. В свою чергу Штрайт Б. та Петрик Е. зазначають, що перед інформаційним забезпеченням постають такі проблеми, як: - кількісна – включає питання які стосуються необхідного обсягу інформації; - часу – розвиток системи (прискорений) зумовлює короткі актуалізаційні цикли інформації ; - якості – інформація має бути обґрунтованою; - комунікації – стосується питань способу підготовки інформації, а також напрямку передачі інформації (часто інформація виникає не там, де вона необхідна) [3]. З даними визначеннями важко не погодитьсь, адже увесь облік ґрунтується на інформації та є її каталізатором. За відсутності інформації облік перестане існувати, як наука. Інформація становить основу облікового процесу, що забезпечує взаєморозуміння між людьми. Процес обміну інформацією в обліку – це процес кругообігу інформації між суб’єктами обліку. При цьому процес передачі облікової інформації містить взаємопов’язані етапи

Загальні чинники побудови бухгалтерського обліку в Пенсійному фонді

За визначенням американського економіста Р. Фаулкі: «облік – це філософія бізнесу, його мова». І це дійсно так. Саме бухгалтерський облік виступає нині вагомою складовою економічної науки, та забезпечує необхідною і достатньою інформацією суспільство про господарюючий суб’єкт. Облік можна розглядати як підсистему системи управління. Адже обліковий процес проходить ряд етапів, що притаманні для управлінського циклу (від формування мети та завдання до досягнення певного результату). При цьому бухгалтер знаходиться в центрі усіх інформаційних ресурсів організації (рис. 1).

Удосконалення бухгалтерського обліку немайнових складових інтелектуального капіталу

Розвиток економіки поставив перед бухгалтерським обліком ряд важливих питань, які напряму пов’язані з інтелектуальним капіталом. Одним із таких невирішених питань є зростання частки гудвілу в структурі активів підприємства. Це створює таку ситуацію, що бухгалтерський баланс стає менш придатним для фінансового аналізу, у зв’язку з “невідомим наповненням цієї категорії”, тому дане питання потребує особливої уваги з боку дослідників, що актуалізується зростанням кількості злиттів і поглинань в останні роки. В теперішні часи в балансах багатьох транснаціональних корпорацій переважну більшість у структурі активів займає гудвіл. Враховуючи запропоноване визначення гудвілу згідно теорії інтелектуального капіталу для управління вартістю інтелектуальних активів, що таким чином (у вигляді гудвілу) “приховані” в бухгалтерському обліку, економічні суб’єкти в умовах нової економіки потребують надання системою бухгалтерського обліку інформації про всі види інтелектуального капіталу, навіть про ті, що не є його власністю (людський, клієнтський капітал), оскільки вони також забезпечують генерування прибутку, одержання конкурентних переваг на ринку. Однак відсутність необхідної інформації про немайнові складові капіталу зумовлюється прийнятою методологією бухгалтерського обліку, що визначає необхідність розробки методик для відображення немайнових складових інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку. Внаслідок неможливості відображення немайнових складових інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку система бухгалтерського обліку починає втрачати позицію основного джерела інформації для прийняття ефективних управлінських рішень спеціалізованим моделям управління інтелектуальним капіталом. Очевидним стає її невідповідність вимогам, що висуваються з боку користувачів в сучасних умовам.

Методика формування облікової політики в Пенсійному фонді

Саме на підприємствах у США виникла ідея розробки облікової політики, оскільки державними органами в даній країні облік найменш регулюється. В 1934 р. Конгрес США доручив розробити Комісії з цінних паперів і фондових бірж положення про облікову політику для фірм, що котирують свої цінні папери, з метою забезпечення в практиці бухгалтерського обліку прогнозування. Значно змінює роль бухгалтера в управлінській ієрархії, а також його статус, використання поняття «облікова політика» як на практиці так і у теорії, до того ж це забезпечує визнання ролі бухгалтера і облікових методів при формуванні прибутку підприємства, зазначає відмінності в облікових даних [1, с.220]. Питанням облікової політики на підприємствах присвячено наукові праці Р.А. Алборова, В.П. Астахова, П.С. Безруких, С.А. Ніколаєвої, М.С. Пушкаря, Л.З. Шнейдмана, Ф.Ф. Бутинця, В.В. Сопка та інших вчених. В Україні термін «облікова політика» ввійшов та був закріплений у вживаній термінології наприкінці дев’яностих років, разом з прийнятим у липні 1999 р. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На даний час відсутня однозначність стосовно визначення змісту облікової політики, їй приділяється досить багато уваги в обліковій літературі і на практиці