Анализ финансовой отчетности

Электронная отчетность

Методичні особливості бухгалтерського обліку вексельних операцій

При використанні векселів в господарській практиці підприємства зіштовхуються зі значними проблемами, пов’язаними з методологією обліку, викликаними складною природою векселя як самостійного об’єкту (що регулюється самостійним вексельним законодавством) і його подвійним характером (подвійністю). Методика обліку повинна багато в чому визначатись економіко-правовим змістом векселя, який і виступає об’єктом обліку. Методика бухгалтерського обліку векселів протягом більше, ніж півстоліття теоретично не розроблялася і не впроваджувалась в практику роботи українських підприємств (з 1930 до початку 90-х рр.). Надбання і розробки спеціалістів кінця ХІХ – початку ХХ століття є далекими від сучасних вимог (що пов’язано зі змінами вексельного права після прийняття Женевської вексельної конвенції 1930 р.), а зарубіжні принципи бухгалтерського обліку векселів не завжди можна пов’язати з традиційними для нас підходами до бухгалтерського обліку. Деякі дослідники до обліку векселів застосовували спрощений підхід: облік векселів розглядався у складі розрахункових операцій. В підручнику з бухгалтерського обліку проф. В.Б. Івашкевич так і позначив зміст питання: “Облік витрат з використанням векселів” . Але вексель – це цінний папір (що однозначно визначено Законом України “Про цінні папери та фондову біржу”), тому методика бухгалтерського обліку векселів потребує відповідних уточнень.

Розкриття інформації про надзвичайну діяльність у фінансовій звітності

Фінансова звітність є джерелом інформації для користувачів про вплив надзвичайних подій на стан підприємства. Вимоги користувачів до інформаційної бази щодо надзвичайних подій залежать від їх потреб, продиктованих видом діяльності та ступенем зв’язку з підприємством, яке постраждало в результаті надзвичайної події. Ми вважаємо, що користувачів бухгалтерської й аналітичної інформації щодо надзвичайних доходів і витрат можна поділити на такі категорії: 1) внутрішні – ті, що несуть відповідальність за управлінські рішення стосовно запобігання, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, мінімізацію збитків, спричинених тимчасовою зупинкою роботи підприємства, страхування від надзвичайних ситуацій, розробки механізму дій всіх підрозділів у надзвичайних обставинах. До них відносять апарат управління, власників, керівників підрозділів, персонал; 2) зовнішні – ті, що вивчають вплив надзвичайної ситуації на фінансовий стан підприємства. Серед них: кредитори, інвестори, акціонери, страхові компанії, профспілки, Кабінет Міністрів. Кредитори визначають можливість і строки отримання заборгованості, вірогідність її списання у зв’язку з надзвичайною подією.

Методика обліку надзвичайних доходів і витрат

При надзвичайній ситуації, що має місце на підприємстві, господарські операції можна поділити на ті, що: а) фіксують зміни у вартості і наявності активів під впливом надзвичайної події; б) стосуються проведення операцій з ліквідації наслідків надзвичайних подій; в) стосуються операцій з проведення робіт щодо запобігання надзвичайним подіям.
Рис. 1. Запропонована схема взаємозв’язку господарських операцій, що стосуються надзвичайної діяльності
Рис. 1. Запропонована схема взаємозв’язку господарських операцій, що стосуються надзвичайної діяльності
Серед операцій з надзвичайної діяльності виділяються операції з обліку основних засобів (списання, ремонт, переоцінка, одержання в тимчасове користування), товарно-матеріальних цінностей (придбання, безкоштовне отримання, вибуття ), розрахунків (по оплаті праці, з постачальниками, бюджетом, позабюджетними фондами). Використовуючи вищенаведену схему, розглянемо особливості ведення первинного обліку надзвичайної діяльності підприємства. Застосовуючи Наказ міністерства статистики України від 29.12. 95р. № 352 „Про затвердження типових форм обліку”, рекомендуємо перелік первинних документів до відповідних операцій з обліку основних засобів, які виникають під час надзвичайної діяльності (таблиця 1).
Таблиця 1  Документування операцій з основними засобами при надзвичайній діяльності підприємства
Таблиця 1 Документування операцій з основними засобами при надзвичайній діяльності підприємства
В. Рудницький, І. Лазаришина, В. Бачинський, В. Поліщук вважають, що при організації первинного обліку операцій щодо основних засобів необхідно взяти до уваги супровідні документи [1, с.17]. Водночас не зазначено, які саме супровідні документи необхідні для оформлення надзвичайних операцій з основними засобами при списанні чи переоцінці основних засобів внаслідок надзвичайної події.

Організація обліку надзвичайних доходів і витрат

Гармонізація обліку на базі міжнародних стандартів та його адаптація до внутрішніх економічних умов України потребують детального розгляду всіх господарських процесів з метою вдосконалення їх обліку та формування відповідних звітних показників. Якісно нові вимоги визначають необхідність введення в практику такого об’єкту обліку, як операції, пов’язані з надзвичайними подіями. Це потребує формування особливих підходів до організації і методики обліку надзвичайної діяльності. Ґрунтуючись на наведених в попередньому розділі теоретичних розробках, ми пропонуємо вдосконалити організацію і методику обліку та фінансової звітності підприємств, що перебували під впливом надзвичайних подій. В даному розділі будуть визначені функції бухгалтерії при надзвичайній діяльності підприємства, розроблені основні положення щодо роботи працівників бухгалтерії в умовах надзвичайної діяльності підприємства, які можна включити до посадових інструкцій, розглянуті особливості документування операцій з основними засобами, товарно-матеріальними цінностями, при розрахунках під час надзвичайної діяльності і їх вплив на формування надзвичайних доходів і видатків.

Зміст, об’єкти і суб’єкти надзвичайних подій у практиці діяльності суб’єктів господарювання

У даному розділі буде розглянуто значимість надзвичайних подій для національної економіки України, особливості їх структури та вплив на діяльність підприємств різних галузей, визначено сутність і економічний зміст категорій, пов’язаних з надзвичайними подіями. Критичний огляд джерел інформації дозволить виділити ознаки, за допомогою яких сформульовані дефініції, оцінити їх суттєвість і достатність для облікових, аудиторських і аналітичних процедур. Автор має намір довести, що існуючі визначення категорій ”надзвичайні події”, ”надзвичайні доходи”, ”надзвичайні витрати” в економічній літературі і нормативних документах мають ряд недоліків: 1. Нечітке визначення понять призводить до віднесення різними авторами до надзвичайних подій інших категорій. 2. Категорія „надзвичайна діяльність” не має визначення в економічній літературі, хоч і використовується. 3. Склад надзвичайних доходів і витрат по-різному трактується в різних джерелах інформації. 4. Класифікація надзвичайних подій для потреб обліку і аудиту є недосконалою. Класифікатор надзвичайних подій Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи не можна використовувати для практики обліку і аудиту, оскільки він розроблений з точки зору державних відомств, які займаються ліквідацією надзвичайних подій і безпекою населення.

Класифікація надзвичайних подій, надзвичайних доходів і витрат підприємств

Надзвичайні події, виступаючи об’єктом обліку та аудиту, повинні мати чітко визначений склад і структуру, у їх зв’язку з явищами, процесами господарської діяльності і впливом на наслідки роботи підприємства. Розробка класифікації надзвичайних подій є необхідним кроком перед опрацюванням ознак класифікації надзвичайних доходів і витрат, неповний і несистематизований перелік яких надається у нормативних документах обліку. Визначення ознак класифікації надзвичайних подій, доходів і витрат відповідно до потреб обліку і аудиту господарюючих суб’єктів та їх структуризація є метою даного розділу роботи. Чітка класифікація надзвичайних подій дозволить спростити і прискорити облікові процедури, уникнути помилок, що є важливим в умовах надзвичайної діяльності підприємства. Розглянемо класифікаційні ознаки надзвичайних подій, використані у законодавчих актах. Згідно з Положенням про класифікацію надзвичайних ситуацій [1] і Державним класифікатором надзвичайних ситуацій [2], надзвичайні ситуації поділяють за такими ознаками: сфера виникнення (чинники виникнення); галузь; що постраждала, масштаби можливих наслідків. За першою ознакою – “чинники виникнення” – надзвичайні ситуації розподіляються на техногенні, природні, соціально-політичні. До техногенних відносять: аварії, катастрофи, що супроводжуються випадами (виливами) небезпечних речовин, пожежами, вибухами, затопленнями, аваріями на інженерних мережах і системах життєзабезпечення, руйнуванням будівель і споруд, аваріями транспортних засобів та інші. Природні надзвичайні ситуації класифікують за видами природних явищ: геофізичні, гідрохімічні, метеорологічні явища, природні пожежі, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами і збудниками тощо. До надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру відносять: здійснення або реальну загрозу теракту, викрадення або захоплення зброї, встановлення вибухових пристроїв, захоплення заручників, викрадення або знищення суден, літаків тощо.

Концептуальні основи бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу

Розглянемо методичні особливості відображення інтелектуальних активів в бухгалтерському обліку підприємств в розрізі сформованих концепцій. Вартісна концепція. Згідно цієї концепції в бухгалтерському обліку необхідно відображати всі складові інтелектуального капіталу – організаційні, людські, клієнтські активи. Основна мета відображення в обліку інтелектуального капіталу – орієнтація на зростання вартості підприємства, оскільки інтелектуальний капітал є основним фактор створення вартості за сучасних умов. Застосування даної концепції доцільне тоді, коли облікова методологія орієнтована на ринок капіталу, на надання інформації, що характеризує створення вартості підприємства. Основним користувачем облікової інформації, що надається у формі фінансової звітності, виступають суб’єкти ринку капіталу – інвестори. Відповідно, основним завданням бухгалтерського обліку є надання інформації про економічну ефективність господарюючих суб’єктів, що забезпечує перерозподіл виробничих сил між найприбутковішими і збитковими галузями національної економіки. Обліковуючи інтелектуальний капітал, підприємство намагається усунути інформаційний вакуум відносно розриву між ринковою та обліковою (книжною) вартістю підприємства, надати інформацію про інтелектуальний капітал, що виступає основним фактором підвищення вартості підприємства, що робить звітність більш прозорою та точною.

Вибір концепції бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу в Україні

Розглянувши наведені концепції, необхідно визначити, яку необхідно застосовувати в Україні, враховуючи рівень розвитку економічної системи, існуючі підходи до регулювання системи бухгалтерського обліку. В процесі дослідження нами виділено наступні причини неможливості застосування вартісної концепції бухгалтерського обліку інтелектуального капіталу в умовах України, які сформовані в дві групи (рис. 1).
Рис. 1. Причини неможливості застосування вартісної концепції бухгалтерського обліку інтелектуального капіталу в Україні за сучасних умов
Рис. 1. Причини неможливості застосування вартісної концепції бухгалтерського обліку інтелектуального капіталу в Україні за сучасних умов
Перша група – причини, пов’язані з методологічними особливостями розвитку національної системи бухгалтерського обліку. 1) В бухгалтерському обліку за чинної методології допускається відображати лише майно підприємства, а деякі складові інтелектуального капіталу не є власністю підприємства, про що зазначав ще І.П. Бабенко, поділяючи капітал на речовий, неречовий, інтелектуальний. До майна він відносив лише дві його складові: виділяючи речове та неречове майно [1, с. 13, 19]. З економічної точки зору власність складається з конкретних, придатних для обміну часток майна, тому інтерпретується як актив бухгалтерського балансу [2, с. 278]. Тобто, в бухгалтерському обліку (в активі) повинно відображатись лише майно підприємства, що було закладено в методології соціалістичного обліку, яка було взята за основу для формування системи бухгалтерського обліку в Україні. Після впровадження на початку 90-х років інституту інтелектуальної власності, віднесення її до майна, в бухгалтерському обліку з’являється новий об’єкт – нематеріальні активи, до якого окрім інтелектуальної власності також включаться подібні майнові права. Відображення в бухгалтерському обліку об’єктів, що належать чи не належать йому на правах власності залежить винятково від прийнятої методології бухгалтерського обліку. Так, в англо-американських країнах в обліку відображається весь капітал підприємства, і джерела його утворення [3, с. 274], в постсоціалістичних країнах – власність (майно) підприємства, та джерела її утворення [4, с. 395].

Контроль формування складу лізингових платежів та стану розрахунків

У сучасних умовах господарювання, а саме здійснення лізингової діяльності, принциповою особливістю є необхідність здійснення не лише контролю за діяльністю підприємства загалом, а й контролю внутрішньогосподарського. Завдяки внутрішньогосподарському контролю з’являється можливість комплексно впливати на такі складові лізингової діяльності: планування, нормування, облік та аналіз використання засобів підприємства, а також обґрунтоване стимулювання їх економії. На підставі отриманої інформації за результатами внутрішньогосподарського контролю з’являється система внутрішньогосподарського управління як головна ланка в діяльності кожного підприємства. Отже, внутрішньогосподарський контроль для підприємств лізингодавця та лізингоодержувача виступає комплексним методом внутрішньогосподарського управління будь-яким лізинговим процесом. Ведення внутрішньогосподарського контролю лізингової діяльності є однією з головних умов, завдяки яким стає можливим прийняття ефективних управлінських рішень щодо раціонального формування договірних умов лізингових угод. Тривалий час у наукових дослідженнях із питань внутрішньогосподарського контролю дуже багато зусиль витрачалося на розробку методики здійснення наступного контролю. Це призвело до того, що наступний контроль констатував тільки факти, що відбулися, без їх поглибленого аналізу. В економічній літературі багато авторів віддають перевагу наступному контролю у зв’язку з тим, що він найбільш документально обґрунтований. На наш погляд, внутрішньогосподарський контроль стану розрахунків між лізингодавцем та лізингоодержувачем має бути націлений на попередження наявних та майбутніх відхилень від заданих критеріїв. Цю вимогу можна забезпечити тільки в процесі попереднього й поточного внутрішньогосподарського контролю. Такий контроль має здійснюватися усіма службами управління й бухгалтерією підприємства.

Аудит лізингових операцій як вид контролю

Здійснення лізингових операцій підприємствами-учасниками мають свою цільову функцію, яка реалізується за допомогою ефективного та діючого управління. Управління в лізинговій діяльності – це систематичний, свідомий, цілеспрямований вплив на лізинговий процес залежно від поставленої мети. Однією з функцій управління у лізинговій діяльності виступає контроль, основною метою якого є об’єктивне вивчення фактичного стану лізингового процесу, виявлення тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення необхідної мети. Контроль як функція управління має на меті виконання таких дій: – порівняння планових і фактичних значень параметрів; – проведення аналогій із зовнішнім економіко-правовим середовищем; – виявлення відхилень у параметрах; – оцінка небезпечності розміру відхилень для системи; – виявлення факторів, що викликали відхилення; – визначення ступеню їх впливу; – підготовка інформаційної бази для прийняття управлінських рішень [1, с. 7].