Анализ финансовой отчетности

Облікова інформація в системі управління інвестиційною діяльністю

Інвестування – це складна економічна система, вона функціонує в умовах взаємодії комплексу внутрішніх та зовнішніх факторів. Щоб визначити інвестиційно привабливий об’єкт, розрахувати ефективність інвестицій необхідна оперативна і головне достовірна облікова інформація. Інвестор може користуватися інформаційними ресурсами, необхідними для здійснення інвестицій, представленими великою базою даних: оперативна і статистична інформація, дані фінансового і управлінського обліку, інженерно-технічна документація, висновки аудиторських та консалтингових фірм. Але, як доведено практикою, найбільша питома вага в базі даних для вирішення проблем вибору об’єкта інвестування, а також проведення аналізу ефективності інвестицій займає облікова інформація. Тому необхідно розглянути вітчизняний та зарубіжний теоретичний і практичний досвід обліку фінансових інвестицій, визначити перспективи та шляхи його удосконалення на підприємствах. У світовій практиці при організації бухгалтерського обліку визначено ряд характеристик, які повинна мати облікова інформація. В основному ці характеристики можна згрупувати в двох напрямах: 1) на споживача інформації; 2) на прийняття рішення (рис. 1). Останнім часом більше уваги приділяють якісним характеристикам інформації з позиції прийняття рішення. Для визначення шляхів удосконалення обліку іноземних інвестицій зосередимо увагу на таких основних моментах. По-перше, згідно з затвердженими національними стандартами обліку процес інвестування виділено у самостійний вид діяльності поряд з операційною (виробничо-комерційною) та фінансовою діяльністю. Тому, облік інвестицій вже не є підсистемою нижчого рівня системи обліку загалом, а є важливою ланкою обліку окремого виду діяльності підприємства.
По-друге, інвестування здійснюється підприємством з метою збільшення прибутку та зростання економічних вигод, вартості власного капіталу, тому облік фінансових інвестицій інформаційно пов’язаний з іншими ділянками обліку.

Рис. 1. Якісні властивості облікової інформації
Рис. 1. Якісні властивості облікової інформації


Насамперед з обліком вкладень у придбання цінних паперів, витрат на їх утримання, доходів від їх реалізації або зміни їх вартості. Тому удосконалення обліку іноземного інвестування залежить від методики обліку інформації на цих ділянках обліку. По-третє, облік фінансових інвестицій треба розглядати як облікову модель, що відображує трансформацію витрат на придбання та утримання фінансових інвестицій у фінансовий результат.
Перехід до ринкових відносин та інтеграція нашої держави у міжнародні економічні відносини вимагають приведення моделей і концепцій обліку до норм, що відповідають прийнятим у світовій обліковій практиці стандартам.
Аналіз зарубіжної теорії і практики обліку інвестицій свідчить, що методологія його побудови базується на загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку, до яких можна віднести такі: автономність підприємства, безперервність діяльності, двоїстість обліку, грошовий вимірник, обережність, послідовність та ін.[1]. Зазначені принципи є основними для більшості систем бухгалтерського обліку. Але, незважаючи на це, існують різні підходи у формуванні облікових систем та відмінність у застосуванні конкретних облікових правил і процедур складання бухгалтерської звітності. Так, наприклад британсько-американська система обліку має такі характерні ознаки: орієнтація обліку на широке коло інвесторів; високий рівень розвитку ринку цінних паперів; відсутність законодавчого регулювання обліку; використання переважно оцінки майна та інвестицій за майбутньою вартістю; побудова балансу за методом зниження ліквідності активів. Континентально-європейську систему обліку характеризують такі ознаки: законодавче регулювання обліку; банки є основними інвесторами підприємств; в обліку переважно використовується оцінка майна та інвестицій за первісною вартістю; баланс будується за методом зростання ліквідності активів. Для східно-європейської системи обліку характерні наступні ознаки: державне регулювання обліку; суттєві відмінності бухгалтерського та податкового обліку; оцінка майна та інвестицій за фактичною собівартістю. Зважаючи на ці відмінності облікових систем у сфері інвестування, виникає проблема уніфікації бухгалтерського обліку взагалі й обліку іноземних інвестицій.
Вважаємо, найбільш актуальні два підходи до вирішення цієї проблеми: стандартизація та гармонізація. В рамках країн Європейського союзу (ЄС) сутність стандартизації полягає в тому, що кожна країна може використовувати свою модель організації обліку і систему стандартів, які її регулюють. Головна задача, щоб ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам у країнах – членах співтовариства, тобто “гармонізували” між собою. Для координації цієї роботи в 1961 р. створена дослідницька група з проблем бухгалтерського обліку, яка розробила нормативні документи (директиви), що включені країнами – членами ЄС в їх національне законодавство з бухгалтерського обліку. Це такі нормативи, як: Четверта Директива ЄС “Про річну звітність підприємств певного типу” від 25 червня 1978р. та Сьома Директива ЄС “Вимоги і методи підготовки консолідованої фінансової звітності” від 13 червня 1983 р.
Вимоги Четвертої Директиви ЄС характеризують інвестиції як об”єкт обліку і розкривають питання подання й оцінки інвестицій у річній фінансовій звітності підприємств. Згідно цьому нормативу, інвестиції оцінюються переважно за покупною ціною та собівартістю і відображаються у складі інвестиційної власності підприємства. Вони можуть бути переоцінені для визначення їх більш низької вартості, за якою їх потрібно відображати в балансі. Сума переоцінки інвестицій відноситься на рахунок прибутків та збитків і показується в примітках до звітності [2]. При цьому фінансовий результат від інвестиційної діяльності потрібно показувати за статтею прибутків від інвестицій і позикових коштів. Оскільки Четверта Директива ЄС не викладає конкретно методику обліку операцій з інвестиціями, а розкриває питання оцінки і відображеня інвестицій у фінансовій звітності підприємств, то її положення в основному можуть бути використані як рекомендації з обліку прямих іноземних інвестицій.
Питаннями стандартизації облікових процедур займається з 1973 р. Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) - International Accounting Standrds Committee (IASC), який розробляє і публікує Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) - International Accounting Standrds (IAS). Питання обліку інвестицій розкривають декілька міжнародних стандартів: МСБО 25 “Облік інвестицій”, МСБО 1 “Розкриття облікової політики”, МСБО 7 “Звіт про рух грошових коштів”, МСБО 27 “Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства”, МСБО 28 “Облік інвестицій в асоційовані підприємства”.
МСБО 25 діяв до 01.01.01, та застосовувався для визнання й оцінки інвестицій у боргові цінні папери й інвестицій в інструменти власного капіталу,а також інвестицій у землю і будівлі, інші матеріальні та нематеріальні активи, утримувані як інвестиції. МСБО 38 “Нематеріальні активи” замінює МСБО 25 щодо інвестицій у нематеріальні активи. МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” замінює МСБО 25 щодо інвестицій у боргові інвестиції й інвестиції у власний капітал. МСБО 40 “Інвестиційна нерухомість” замінює МСБО 25 щодо інвестиційної нерухомості. Отже, МСБО 25 поширюється лише на інвестиції в товари і матеріальні активи, він також містить вимоги щодо підходу до змін у вартості інвестицій спеціалізованих інвестиційних підприємств, а також вимогу розкривати анліз портфеля інвестицій до підприємств, основною діяльністю яких є утримання інвестицій.
В МСБО 1 і МСБО 7 розкриті особливості відображення інвестиційних операцій у фінансовій звітності. Так, МСБО 1 регулює порядок відображення інформації про інвестиційні вкладення – в балансовому звіті; про доходи і витрати від інвестиційних операцій – у звіті про прибутки і збитки; про зміни, які виникли в результаті переоцінки інвестицій – у звіті про зміни у власному капіталі; про грошові потоки від інвестиційної діяльності – у звіті про рух грошових коштів; інформацію про інвестиційні операції – у примітках до фінансових звітів. МСБО 7 висвітлює процес відображення в фінансовій звітності змін, які сталися в коштах та їх еквівалентах в результаті проведення підприємством інвестиційної діяльності. В цьому стандарті наведено визначення інвестиційної діяльності, як такої що полягає в придбанні і продажу довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. В МСБО 27 розкриває особливості складання та подання консолідованих фінансових звітів, а МСБО 28 застосовується для обліку інвестицій в асоційовані компанії. МСБО 31 “Фінансова звітність про частки в спільних підприємствах” визначає вимоги з розкриття інформації про участь у спільних підприємствах по операціях і активах, які контролюються спільно.
Міжнародні стандарти обліку не є обов’язковими, вони відіграють роль рекомендацій для втілення і використання процедур, пов’язаних зі складанням фінансових звітів. Крім того, МСБО не відміняють відмінності в методах обліку і не регулюють техніки і методики бухгалтерського обліку інвестицій.
Але, “Гармонізація національної системи бухгалтерського обліку, - на думку В.Пархоменко, - може проводитись на основі міжнародних стандартів фінансової звітності, оскільки вони відображають умови ринкової економіки, мають міжнародне визнання, сформувались на основі компромісу системи обліку, що застосовується в країнах з розвиненою ринковою економікою, і дають змогу забезпечити більшу порівнянність обліково-звітної інформації, яку подають українські та зарубіжні господарюючі суб’єкти і структури.” [3,с.5]. В цілому орієнтація на МСБО запезпечує: зменшення ризику для кредиторів та інвесторів;зниження витрат кожної країни на розробку власних стандартів;можливості для ефективнішої міжнародної кооперації в галузі бухгалтерського обліку. Ринкова трансформація економіки України призвела до корінних змін у системі бухгалтерського обліку з урахуваням міжнародних принципів та стандартів. Удосконалення національної системи обліку операцій з прямими іноземними інвестиціями можна проводити, наближаючи її до прогресивних західних систем. В свою чергу цей процес призведе до порозуміння в складанні фінансової звітності за показниками і правилами, які виробилися в світовій практиці.
Тривалий час національна система обліку була незрозумілою для іноземних інвесторів, які бажали ведення обліку та складання звітності на підприємствах, в які вони здійснили інвестування, за методикою і стандартами, що застосовуються в їх країнах. Паралельне ведення обліку і звітності за кількома системами призводило до додаткових витрат на ведення обліку, а це в свою чергу порушувало принцип бухгалтерського обліку: зиск від облікової інформації має бути вищим, ніж витрати на одержання цієї інформації.
В даний час відбувається удосконалення національної системи обліку. З 1 січня 2000 року Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” було закладено основи нової системи бухгалтерського обліку, які знайшли відображення в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Затверджено і введено також новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, який став важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку в рамках національної облікової системи ( рис.2.).

Рис. 2. Схема побудови національної системи бухгалтерського обліку України.
Рис. 2. Схема побудови національної системи бухгалтерського обліку України.


Перебудова та удосконалення національної системи обліку полягає в зміні:
-принципів бухгалтерського обліку;
-оцінки майна та інвестицій;
-поділу діяльності на операційну, фінансову та інвестиційну;
-методики визначення доходів і витрат;
-методики оцінки кінцевих фінансових результатів.
Облікова інформація повинна давати її споживачу уявлення про інвестиційну діяльність щонайменше з трьох позицій (рис. 3.):
-структури майна (необоротних активів) та ресурсного забезпечення
(пасивів) інвестиційної сфери;
-руху коштів щодо інвестиційної діяльності з визначенням позитивного (+) чи негативного (-) значення даного показнику. Перевищення вибуття коштів над надходженнями від інвестиційної діяльності може свідчити про негативні явища, тобто про вилучення (іммобілізацію) в дану сферу коштів операційної (основної) діяльності;
- результативності діяльності шляхом зіставлення доходів і витрат діяльності, виручки від реалізації і собівартості реалізованих інвестицій. Зрозуміло, що інвестиційна сфера, як і операційна повинна давати позитивний результат. Збитки, одержані в результаті реалізації об’єктів інвестиційної діяльності, негативно впливають на загальні результати роботи підприємства.

Рис.3. Основні напрями інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності в обліку та звітності
Рис.3. Основні напрями інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності в обліку та звітності


Відповідно до згаданих напрямів інформаційного забезпечення повинен будуватися бухгалтерський облік і порядок розкриття інформації у фінансовій звітності (табл.1.). Кожному з напрямів інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності відповідають певні показники фінансової звітності та облікова інформація (рахунки, субрахунки). Майно інвестиційної сфери можна прослідкувати в першому розділі активу балансу за такими показниками: незавершене будівництво, основні засоби, інші необоротні активи, а також здійснені фінансові інвестиції в інші суб’єкти господарювання, інформація про які формується на рахунках класу 1 “Необоротні активи”. Пасив балансу дає інформацію про власні та залучені інвестиційні ресурси, і йому відповідають рахунки класів 4 і 5 Плану рахунків. Інформація про рух коштів інвестиційної діяльності висвітлюється у Звіті про рух грошових коштів, де подаються дані про надходження і вибуття коштів у результаті інвестиційних операцій з виходом на кінцевий показник - чистий рух коштів від інвестиційної діяльності. Результати інвестиційної діяльності подані у Звіті про фінансові результати, інформація про них формується на відповідних рахунках класів 7-9. Однак, у рекомендованій П(С)БО 3 формі даного Звіту результати від інвестиційної діяльності об’єднані в одну групу з показниками результатів фінансової діяльності, що затрудняє їх чітке розмежування.
Як видно з табл. 1, групування інформації за кожним з названих звітних показників здійснюється на багатьох рахунках бухгалтерського обліку. Назва і сутність рахунків плану, як правило, збігаються з показниками звітних форм. Разом з тим план рахунків містить деяку невизначеність щодо розмежування доходів і витрат з інвестиційної і фінансової діяльності. На рахунках відсутнє чітке розмежування (в розрізі окремих субрахунків) витрат і доходів даних видів діяльності.
Треба відзначити, що в новому Плані рахунків немає чіткості щодо обліку доходів і витрат з метою їх розмежування між операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю. Найбільше питань і незрозумілих положень виникає в обліку результатів інвестиційної діяльності. Доходи інвестиційної діяльності представлені в новому Плані двома рахунками:
- 72 “Дохід від участі в капіталі”, на якому відображається збільшення частки інвестора від вкладень в асоційовані, дочірні підприємства, приєднання до інвестицій доходів від спільної діяльності;
- 74 “Інші доходи” - для обліку доходів від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, а також безкоштовно отриманих активів, неопераційних курсових різниць, інших доходів від звичайної діяльності.



Таблиця 1. Облікова інформація про фінансову та інвестиційну діяльність підприємства за П(С)БО
Таблиця 1. Облікова інформація про фінансову та інвестиційну діяльність підприємства за П(С)БО


Враховуючи те, що на рахунку 74 обліковуються доходи, пов’язані виключно з інвестиційною діяльністю, доцільно було б це врахувати у самій назві рахунку, назвавши його “Доходи інвестиційної діяльності”, а субрахунок 74.6 назвати “Доходи від іноземних інвестицій”.
Аналогічна проблема виникає і в обліку витрат інвестиційної діяльності. З цією метою також передбачено два рахунки:
96 “Втрати від участі в капіталі” - збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні підприємства, від спільної діяльності;
97 “Інші витрати”, де відображається собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, а також уцінка, списання необоротних активів, втрати від неопераційних курсових різниць тощо.
Рахунок 97 за економічним змістом, структурою субрахунків (крім субрахунків з обліку страхування) призначений для обліку витрат і втрат, пов’язаних з інвестиційною діяльністю. Зважаючи на це, його доцільно назвати “Витрати інвестиційної діяльності”, а субрахунок 97.7 назвати “Витрати на утримання іноземних інвестицій”, виділивши для обліку страхових витрат інші рахунки.
Вимагає відповідного уточнення й рахунок (субрахунки) для обліку кінцевих фінансових результатів. У зв’язку з цим доцільно було б використовувати субрахунок 79.5, на якому будуть формуватися кінцеві фінансові результати від інвестицій, доцільно було б назвати “Результат інвестиційної діяльності”.
Крім того, як свідчить практика, інвестиційна діяльність у країнах з ринковою економікою дає підприємству суттєві доходи. Прибуток від участі в капіталі асоційованих, дочірніх підприємств, а також від операцій з цінними паперами, іншими фінансовими інструментами в багатьох з них перевищує доходи від основної, операційної діяльності.
Тому важливим є найбільш повне відображення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві, одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати, чітке розмежування результатів кожного виду діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. – К.: ТОВ “Автоштерсервіс”, 1996. – 544 с.
2. Реформа бухгалтерского учета. Российские и международные стандарты. Практика применения. / Соколов Я.В., Палий В.Ф., Ремизов Н.А. и др. - М.: Книжный мир, 1998. - 208 с.
3. Пархоменко В.М.Про реформування бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 1999. -№ 7, С. 3-8.