Анализ финансовой отчетности

Формування моделі узгодження бухгалтерського і податкового обліку експортно-імпортних операцій

Окреслимо основні пріоритети, у напрямку яких, на наш погляд, повинно відбуватися реформування бухгалтерського і податкового обліків. Питання невідповідності прийнятих національних П(С)БО вимогогам МСБО вже розглядалось. Було визначено основний недолік діючих П(С)БО і Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [2] – відсутність концептуальної основи, яка частково викладена у і П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [1]. У даному питанні доречно відмітити відсутність у національних стандартах такої характеристики інформації, як нейтральність. У визначенні мети фінансової звітності відмічається що інформація повинна бути неупередженою, але не надається трактування цієї характеристики (“Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства” ст.4 П(С)БО 1 [1]). У ПБО 4 РФ [3] дане трактування наведене. У відповідності зі ст.36 Концептуальної основи МСБО [4] інформація не є нейтральною, (вільною від упередженості), якщо у результаті відбору або викладу інформації фінансові звіти впливають на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначеного результату. Нейтральність (неупередженість) означає об’єктивність. На практиці абсолютної об’єктивності досягнути неможливо, оскільки користувачами фінансової інформації є інвестори, власники тощо (пріоритетність яких не визначена), але на сучасному розвитку України фактично основним користувачем фінансової інформації є податкові органи. У даному питанні ми погоджуємося з думкою провідних фахівців (О.Кірш [5], С.Погребняк [6], І.Чалий [7] та інші [8]). Таким чином, фінансова звітність, складена для інших користувачів, завжди буде більш об’єктивною, ніж податкова звітність, складена з певною метою – створення у податківців сприятливого враження для досягнення відповідного позитивного результату – уникнення проблем при перевірці правильності оподаткування. Звідси можливі два шляхи розвитку системи фінансової інформації: 1) створювати окрему систему для кожного користувача; 2) обрати основну облікову систему, на базі якої формуватимуться інші.
У європейській практиці використовується другий підхід. У Російській Федерації – перший, який безперечно є витратомістким для бухгалтера. В Україні у ст. 3 Закону [9] задекларований другий підхід у вигляді наступного формулювання: “Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку”. Застосування цього підходу вимагає наявності облікової системи, яка може задовольнити інтереси усіх користувачів, у тому числі податкові органи. Розглянемо основні моделі взаємодії бухгалтерського обліку та податкового обліку (інформаційної системи, яка формується для цілей оподаткування).
У світовій практиці існує дві основні моделі такої взаємодії [10]:
1. “Континентальна” – передбачає майже повну узгодженість бухгалтерського і податкового обліку (кількість коригувань зведена до мінімуму).
2. “Англосаксонська” – передбачає існування як бухгалтерського, так і податкового обліків (податковий облік використовує бухгалтерський з фіскальною метою поряд з податковими методами).
Їх аналіз дозволяє визначити, що система в Україні наближена до англосаксонської. Аналіз розвитку податкової системи в Україні дозволяє визначити три підходи до формування показників податкового обліку:
- на основі бухгалтерського обліку – коригування даних бухгалтерського обліку для розрахунку бази оподаткування не проводиться (використовується для розрахунку окремих видів податків і зборів);
- змішаний підхід – передбачає коригування показників бухгалтерського обліку (облік податку на прибуток на сучасному етапі);
- абсолютний податковий облік – розрахунок податкової бази без урахування даних бухгалтерського обліку (податковий облік Російської Федерації).
Результати проведеного дослідження, викладені раніше, дозволяють зробити висновок, що основними тенденціями у реформуванні податкового законодавства в Україні, не зважаючи на спроби МФУ змінити їх, є відокремлення бухгалтерського і податкового обліку, примушення вести додаткові (окремі) регістри податкового обліку (розрахунок балансової вартості іноземної валюти, приросту (убутку) “балансової” вартості товарів, амортизація основних фондів тощо). Офіційно це не вимагається, але для уникнення помилок у оподаткуванні, бухгалтери самостійно розробляють дані регістри. Деякі з них були запропоновані автором у відповідних розділах роботи. Саме тому виникла об’єктивна необхідність аналізу відповідних положень бухгалтерського обліку і норм податкового законодавства з метою визначення напрямків і шляхів їх узгодження.
Доцільно окреслити визначення податковому обліку. Податковий облік – це система узагальнення фінансової інформації для визначення бази оподаткування відповідним податком на основі даних первинних документів, згрупованих з метою формування достовірної і повної інформації про порядок обліку (для цілей оподаткування) господарських операцій платника податку, контролю за правильністю розрахунку, повнотою і своєчасністю нарахування і сплати податку до бюджету (позабюджетних органів). Далі розглянемо основний вид податку – податок на прибуток підприємства.
Виходячи з економічної сутності прибутку, податок на прибуток – це податок з різниці між доходами і витратами, визнаними для цілей оподаткування (валовими доходами і валовими витратами, скоригованими за певних обставин). Для визначення податкової бази (доходів і витрат) необхідно розподілити доходи і витрати за відповідними звітними періодами (принцип нарахування і відповідності доходів і витрат у бухгалтерському обліку), визначити їх величину (принципи обачності, повного висвітлення, безперервності, історичної собівартості), класифікувати їх за певними групами (елементами) і встановити момент визнання (у бухгалтерському обліку дане чітке визначення моменту визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань і капіталу – усіх елементів фінансової звітності). Виходячи з цього фактично усі умови визнання доходів і витрат у податковому обліку забезпечуються даними бухгалтерського обліку. Крім того принципи бухгалтерського обліку є універсальними, об’єктивними, сформованими практикою, тому інформація бухгалтерського обліку і фінансової звітності буде достовірною (при умові забезпечення на практиці цих принципів). Тому, на нашу думку, податкова інформаційна система повинна будуватися на основі інформаційної системи бухгалтерського обліку.
Розглянемо основні недоліки вітчизняної методології бухгалтерського обліку. Доцільно визначити основні моменти, які стосуються бухгалтерського обліку експортно-імпортних операцій і вимагають уточнення (коригування). За результатами проведеного дослідження, частина з яких була вже викладена, автором було визначено наступні недоліки сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні:
• усі П(С)БО мають характер обмежених нормативних документів, на відміну від МСБО, які поряд з цим містять багатий роз’яснювальний матеріал, приклади, критерії оцінки і визнання елементів фінансової звітності, вплив одних показників на інші тощо (даний недолік стосується усіх господарських фактів, які виникають внаслідок здійснення експортно-імпортної операції).
• обмежений підхід до визначення первісної вартості придбаних товарів (характерно для імпорту, у тому числі за договорами бартеру і комісії);
• невідповідне визначення методів вибуття товарів (п’ять з шести методів вибуття у П(С)БО 9 насправді відображають тільки 2 методи оцінки собівартості: ціни продажу і метод собівартості. Ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість, ФІФО, ЛІФО – це формули розрахунку собівартості, а не окремі методи;
• відсутність визначень дефініцій у тих стандартах, де вони є основними поняттями (відсутність визначення справедливої вартості в усіх стандартах, окрім П(С)БО 19, який стосується специфічних операцій – об’єднання підприємств, тому використання підходів до оцінки справедливої вартості у даному стандарті не завжди можна застосовувати до оцінки товарів, наприклад, при бартері);
• відсутність роз’яснення критеріїв визнання доходів і витрат, що призводить до того, що бухгалтерський облік на практиці продовжують вести без суттєвих змін, не враховуючи моменти фактичного визнання елементів фінансової звітності;
Наприклад, при здійсненні реалізації товарів по експорту (у тому числі на умовах договору комісії) у П(С)БО 15 “Дохід” [11] не визначається будь-яких особливостей визнання доходу, коли ціна реалізації продукції включає суму за подальші послуги, яка ще підлягає визначенню. Тому у бухгалтерському обліку на практиці фактично не можливо віднести до ціни реалізації товару вартість послуг по транспортуванню, комісійну винагороду тощо. Вони відносяться на витрати по збуту даного товару, отже за економічним змістом повинні визначати ціну реалізації даного товару. У даних випадках у відповідності з МСБО 18 “Дохід” ст. 13 [4] дата визнання доходу підлягає відстроченню до того моменту, коли сума реалізації може бути фактично визначена і дохід визнається у тому періоді, коли надавалися відповідні послуги. Така норма дозволяє враховувати умови ІНКОТЕРМС та будь-які інші витрати у ціні товару, що було запропоновано при розгляді експорту.
Інша ситуація: до МСБО 18 додається пояснювальний матеріал, у якому розкриваються моменти визнання доходу від реалізації у залежності від умов договору. При цьому зазначено, що даний додаток використовується у межах законодавства країни, де відбулася реалізація товару. В Україні перехід права власності визначається у відповідності з Цивільним кодексом. Але на практиці більшість бухгалтерів визначає доходи від реалізації за датою відвантаження товару зі складу, а при експорті – за датою вантажної митної декларації. Це суперечить ЦК України, правилам ІНКОТЕРМС, міжнародним конвенціям та умовам договору, якщо у ньому передбачене інше. У зазначеному МСБО 18 визначаються точні умови визнання доходу у таких випадках: право власності перейшло до покупця, але товар ще залишається на складі продавця; відкладений продаж; продаж у кредит з поетапною оплатою, продаж посередникам; при обмеженому праві на повернення тощо. Аналіз даних норм дозволяє запропонувати їх до використання у практиці вітчизняних підприємств, по аналогії з можливістю застосування правил ІНКОТЕРМС, якщо конкретна дата визнання доходу (витрат) не обумовлена у договорі.
• при здійсненні оцінки активів і зобов’язань МСБО вимагає виходити з оцінки фінансового стану підприємства, що передбачає зовсім іншу інтерпретацію визнання, ніж це передбачене у П(С)БО, які в цілому є відтворенням окремих положень МСБО без розкриття їх сутності, що призводить до невідповідного використання принципів бухгалтерського обліку.
Наприклад, при здійсненні експорту виникають ситуації, коли товар не має відповідного документального забезпечення понесених витрат. Даний випадок не передбачається П(С)БО. За ст.19 МСБО 18 зазначено: якщо витрати, які включаються у ціну товару, не можливо достовірно оцінити, доход не можу бути визнаним, а сума компенсації, яка вже надійшла визнається як зобов’язання.
Ці та інші моменти сприяли тому, що Методологічною радою з бухгалтерського обліку, разом з ДКЦПФРУ було прийнято Меморандум про те, що ВАТ і ЗАТ у 2003 році (бажано), а з 2004 р. (обов’язково) повинні подавати фінансову звітність, складену на основі МСБО, а не П(С)БО. Діючі національні П(С)БО можуть використовуватися товариствами, які не оприлюднюють свою фінансову звітність. Оскільки у сфері ЗТД працюють не тільки ТОВ, але й ВАТ і ЗАТ, здійснені пропозиції з удосконалення методики відображення експортно-імпортних операцій на рахунках обліку, моментів визнання доходів, витрат, активів (товарів), основані на текстах відповідних МСБО і базуються на дослідженні практики бухгалтерського обліку у зарубіжних країнах.
Побудову моделі податкового обліку будемо проводити виходячи з МСБО. Представимо цю модель у вигляді структурно-логічної схеми взаємозв’язку елементів бухгалтерського і податкового обліку експортно-імпортних операцій на рис.1


Рис. 1 Структурно-логічна схема взаємозв’язку бухгалтерського і податкового обліку у моделі оптимізації бухгалтерського і податкового обліку експортно-імпортних операцій
Рис. 1 Структурно-логічна схема взаємозв’язку бухгалтерського і податкового обліку у моделі оптимізації бухгалтерського і податкового обліку експортно-імпортних операцій


Наведена модель була перевірена на типових ситуаціях експортно-імпортних операцій, що дало змогу визначити її адекватність даним бухгалтерського обліку. У результаті були отримані ті ж самі показники прибутку до оподаткування, що і кінцеві результати у бухгалтерському обліку.
Певним чином результат буде відрізнятися при використанні у податковому обліку курсів на дату складання вантажної митної декларації. Але з цим можна погодитися, оскільки митний орган здійснює таким способом контроль за своєчасністю розрахунків і дозволяє стягнути певну суму податку до бюджету. Інша справа, що ця сума повинна потім коригуватися у відповідності з даними бухгалтерського обліку і реальною сумою отриманого доходу або понесених витрат на основі підтверджувальних документів. Також, навіть при використанні даної моделі, кінцеві результати будуть відрізнятися завдяки здійсненню операцій за звичайними цінами, або у випадках, коли митна вартість товару буде визначена іншим способом, ніж зазначена у бухгалтерських документах. Обсяг дисертації не дозволяє охопити усі можливі ситуації, які виникають у сфері експортно-імпортних операцій, тому у даній моделі ми обмежилися основним (класичним) підходом до визначення господарських фактів за даним видом господарської діяльності.
У відповідності з наведеним вище, необхідно внести зміни до окремих положень податкового законодавства, наведені нижче.
Визначення окремих дефініцій у податковому обліку не повинно уточнювати визначення (дефініції), які використовуються у бухгалтерському обліку. Так, стаття 1 Закону [4] містить 37 термінів, які у той чи іншій мірі відтворюють терміни бухгалтерського обліку або категорії, які визначаються у інших законах (наприклад, про страхування, лізинг, зовнішньоекономічну діяльність тощо). На нашу думку, у податковому законодавстві достатньо відмітити, що для цілей оподаткування терміни визначаються у відповідності з положеннями бухгалтерського обліку, окрім тих дефініцій, які стосуються безпосередньо податкового обліку.
У цілому структура законів з оподаткування досить виважена. Вона містить основні елементи: визначення платників податку, бази оподаткування, операцій, які звільняються від оподаткування, ставок податку, строків розрахунку і подання звітності, а також особливості оподаткування окремих видів діяльності, операцій або суб’єктів господарювання. Така структура повинна залишитися і у майбутньому. Доцільно виділити окремі статті “Порядок визнання валових доходів” і “Порядок визнання валових витрат”, де акумулювати усі можливі ситуації по аналогії з додатками до МСБО, але з урахуванням відповідних критеріїв визнання у цілях оподаткування.
Визначення валових доходів і валових витрат, як дефініцій податкового обліку також може бути залишеним без змін. Зміни вимагає класифікація доходів і витрат, яка на нашу думку, повинна будуватися на основі існуючих класифікацій доходів і витрат у бухгалтерському обліку, виходячи з економічної класифікації, розробленої у МСБО, П(С)БО і Методичних рекомендаціях з формування собівартості товарів. Автор вважає недоцільним наводити у податковому обліку перелік доходів і витрат, які відносяться до складу валових доходів і валових витрат, а тільки зазначити перелік доходів і витрат, які не відносяться до об’єктів оподаткування. У відповідності з цим у податковому обліку формування доходів і витрат буде відбуватися за принципами бухгалтерського обліку, що дозволить отримувати об’єктивні дані.
Доцільно виділити у Законі [4] поняття товарів, придбаних для подальшого продажу і товарів (сировини, матеріалів), придбаних для власного споживання. Дана пропозиція виходить з різних підходів до формування первісної вартості цих товарів. Наприклад, на первісну вартість товарів, придбаних для подальшого продажу будуть віднесені суми транспортно-заготівельних витрат у повному обсязі. А для товарів, придбаних для власного споживання ТЗВ будуть списані одразу на витрати поточного періоду. Розподіл ТЗВ за середнім відсотком, оснований на віднесенні цих витрат за економічною класифікацією до змінних, є економічно необґрунтованим при застосуванні принципів МСБО, які передбачають віднесення витрат у тому періоді, у якому вони були понесені або у відповідності з отриманими доходами. Так, у МСБО відсутній розподіл ТЗВ. Пропонуючи у відповідних питаннях роботи проводити розподіл не тільки ТЗВ, але й витрат по придбанню і доведенню аналогічно середньому відсотку, автор виходив з існуючої у П(С)БО фактичної вимоги проведення розподілу ТЗВ.
Елементом визнання окрім визначення переліку доходів і витрат є вартісна оцінка (база оподаткування), дата визнання і при розрахунках у іноземній валюті – курс НБУ, який використовується на дату визнання доходів і витрат.
Визначення дати визнання доходів і витрат доцільно представити у відповідності з датою визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку, а також у відповідності з обраним у податковому обліку методом визначення реалізації. Оскільки в Україні прийнято визначати реалізацію за методом нарахування, як у більшості інших країн, визначення дати визнання валового доходу доцільно визнавати, якщо інше не передбачене законодавством, на дату відвантаження (передачі права власності) у відповідності з умовами договору незалежно від фактичного надходження суми компенсації (передачі права власності). Дохід визнається у тому звітному періоді, у якому він фактично отриманий. При здійсненні реалізації товару на умовах комісії, доходи від реалізації визнаються на дату отримання звіту комісіонера. Таким чином дати визнання у бухгалтерському і податковому обліку будуть співпадати, оскільки суми отриманих авансів на доходи у відповідності з МСБО і П(С)БО 15 не відносяться. Щодо валових витрат, автором пропонується визнавати валові витрати у тому звітному періоді, у якому вони фактично виникли (понесені), не залежно від дати їх фактичної компенсації, виходячи з умов договору і принципу відповідності доходів і витрат. Далі – у відповідності з П(С)БО 16 або МСБО. Можна навести конкретні приклади визначення дат визнання доходів і витрат у податковому обліку, для зменшення розбіжностей між трактуванням норм законодавства різними користувачами.
При здійсненні розрахунків у іноземній валюті, поняття балансової вартості валюти повинно бути використаним тільки для операцій придбання і продажу іноземної валюти. При цьому методика визначення валютного курсу, який повинен використовуватися для визначення балансової вартості іноземної валюти, повинна враховувати наступні правила:
- балансова вартість іноземної валюти, отримана як виручка від реалізації розраховується за валютним курсом НБУ на дату визнання таких доходів;
- балансова вартість валюти, отриманої у вигляді авансу, визнається по курсу НБУ на дату авансу;
- балансова вартість іноземної валюти, придбаної за гривні, визначається у сумі гривень, витрачених на її придбання;
- балансова вартість валюти перераховується по курсу НБУ на кожну звітну дату з визначенням курсових різниць від перерахунку;
- у випадку продажу (або іншого вибуття) іноземної валюти, балансова вартість такої валюти визначається за методом середньозваженої вартості на дату продажу (іншого вибуття).
Тобто для цілей оподаткування придбання товарів (робіт, послуг) на валові витрати відноситься не балансова вартість валюти, а сума фактичних витрат, (обов’язково підтверджених документально) за курсом на дату їх визнання.
Даний порядок буде певним чином вимагати ведення окремого обліку балансової вартості іноземної валюти, але результати цього обліку (щодо визначення доходу і витрат від реалізації валюти) можна використовувати у бухгалтерському обліку без коригування.
Ілюстрація відображення обліку балансової вартості іноземної валюти: підприємство 10 червня придбало валюту у сумі 100000 дол. США. Курс покупки становив 1 дол. США = 5,35 грн. 12 червня підприємство отримало від покупця аванс у сумі 5000 дол. США по курсу НБУ 1 дол.США = 5,3341 грн. 16 червня підприємство отримало виручку від реалізації товарів у сумі 20000 дол. США. Курс НБУ становив 1 дол.США = 5,3341 грн (не змінився). 17 червня підприємство оплатило послуги у сумі 15000 дол.США. Курс НБУ становив 1 дол.США = 5,3340 грн. На 30 червня курс НБУ становив 1 дол.США = 5,3339 грн. Для ведення обліку балансової вартості іноземної валюти за методом середньозваженої вартості рекомендуємо (і при сучасних умовах оподаткування) складати відомість розрахунку балансової вартості іноземної валюти, яка має наступний вигляд (див. табл. 1).
Наведену відомість розрахунку балансової вартості іноземної валюти доцільно використовувати і у сучасних умовах. Вона дозволяє визначати балансову вартість валюти на будь яку дату. Для збільшення інформативності цієї відомості доцільно додати колонки для визначення курсових різниць.

Таблиця 1 Відомість обліку балансової вартості іноземної валюти
Таблиця 1 Відомість обліку балансової вартості іноземної валюти


Примітка. ¹ - валютний курс визначається довідково за методом середньозваженої вартості для визначення у подальшому собівартості валюти. Пояснення до таблиці: Різниця = 568729 – 588147,5 = -1418,5 грн відноситься у вигляді від’ємних курсових різниць на валові витрати.
Наслідком здійснення розрахунків у іноземній валюті є виникнення заборгованості у іноземній валюті. За МСБО і П(С)БО 21 тільки монетарна заборгованість підлягає перерахунку при погашенні і на звітну дату. Тому у податковому обліку у складі відповідних валових доходів і валових витрат (якщо вони будуть класифікуватися з метою оподаткування) слід додати доход (витрати) у вигляді позитивної (негативної) курсової різниці від здійснення операцій у іноземній валюті і переоцінки вартості іноземної валюти, дорогоцінних металів. Дана норма означає, що до складу валових доходів і валових витрат відносяться курсові різниці від переоцінки іноземної валюти, яка знаходиться на рахунку підприємства у відповідності з вимогами П(С)БО – тобто на звітну дату і при здійсненні розрахунків, а також тільки за монетарними заборгованостями (на звітну дату і при погашенні заборгованості), визначеними у відповідності з бухгалтерським обліком за П(С)БО 21 або МСБО.
Якщо у нормативному документі з метою оподаткування не будуть визначатися валові доходи і валові витрати, а тільки ті операції, які не відносяться до валових доходів і валових витрат (що викликає значні сумніви), доцільно відмітити, що монетарні статті підлягають перерахунку за курсом НБУ на кожну звітну дату і на дату погашення (здійснення розрахунку).
Необхідно також скоригувати порядок визначення балансової вартості реалізованих товарів. На думку автора, у податковому законодавстві слід сформулювати відповідне положення наступним чином: валові витрати платника податку зменшуються (збільшуються) на суму перевищення (заниження) балансової вартості покупних товарів на кінець звітного періоду балансової вартості покупних товарів на початок звітного періоду. Для цілей оподаткування оцінка вартості вибулих товарів визначається на основі одного з шести методів згідно до відповідного П(С)БО, які не змінюються протягом звітного періоду.
Пояснимо наведену точку зору: коригування за рахунок збільшення (зменшення) балансової вартості товарів повинно відбуватися, по-перше, за даними бухгалтерського обліку, по-друге, стосуватися тільки суми валових витрат (оскільки покупна вартість товарів відноситься на валові витрати, а не на валові доходи), по-третє, враховувати методи обліку руху покупних товарів у відповідності з П(С)БО або МСБО, які діють на даному підприємстві у відповідності з законодавством.
Представлені вище концептуальні підходи до оподаткування операцій є власною розробкою автора, яка базується на використанні досвіду Російської Федерації, переосмисленні підходів до оподаткування і бухгалтерського обліку операцій у відповідності з МСБО і міжнародним досвідом. Дані пропозиції розроблені на основі недоліків, виявлених при обліку і оподаткуванні експортно-імпортних операцій, тому можуть не враховувати інші аспекти оподаткування, притаманні іншим видам діяльності. Наведені пропозиції пропонуються для впровадження при розробці Податкового кодексу України, а також при здійсненні реформування бухгалтерського обліку у відповідності з МСБО, яке буде розпочате з 2004 року і стосуватиметься бухгалтерського обліку і фінансової звітності акціонерних товариств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87.
2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV.
3. Положения по бухгалтерскому учету. Перевод с канцелярского на человеческий. / Сост. М.Ю. Медведев. – М.: Изд-во “Дело и Сервис”, 2002. – 288 с.
4. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000 – 1272 с.
5. Кирш А. Если арбитраж – не наш, то какой он арбитраж? // Бухгалтер. – 2002. - №3. – с.28-29.
6. Погребняк С., Погребняк А. Легче плюнуть на это первое событие… //Бухгалтер. – 2003. - №7. – с.38-40.
7. Чалый И. Политика меняется – сон уходит. Валютностандартное// Бухгалтер. – 2001. - №6. – с.27-29.
8. Мурашко А. Налоговый учет и его согласованность с финансовым учетом // Бухгалтерский учет и аудит. – 2003. - №2. – с.54-57.
9. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV.
10. Положения (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 “Дохід”. Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290.