Анализ финансовой отчетности

Організація нормативного та методологічного регулювання експортно-імпортних операцій

Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами. В ринковій економіці держава здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення безпеки країни та захисту загальнонаціональних інтересів. Діяльність державних органів по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності здійснюється практично в усіх країнах світу, але її масштаби, форми та методи, конкретні цілі і задачі визначаються кожною країною виходячи з її масштабів, положення у сучасному світі, зовнішньої та внутрішньої політики держави. Державне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків - це система господарсько-політичних заходів, що здійснюються державними органами по поглибленню та розширенню участі країни у міжнародному розподілі праці з метою підвищення ефективності громадського виробництва і оптимізації структури споживання [1]. Державне регулювання є складовою частиною механізму відтворення національного економічного потенціалу та являє один із основних об'єктів державного регулювання національної економіки поряд з відтворювальною, технологічною, галузевою та територіальною її структурою, науково-технічним процесом, соціальними відносинами, навколишнім середовищем. Глобальні цілі державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків конкретизуються в залежності від гостроти конкретних проблем, які виникають в господарській і соціальній сферах.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі і органи місцевого управління в межах повноважень, що визначені законодавством [2].
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється з метою:
1) забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;
2) стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
3) створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:
- Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;
- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
- самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними [1].
Зовнішньоекономічна діяльності в Україні здійснюється за допомогою передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції. Велика увага приділяється радикальному вдосконаленню нормативно-правової бази.
З метою запровадження механізмів захисту інтересів національного товаровиробника, Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» № 332-XIV від 22.12.1998р. регулюються засади і порядок порушення та проведення спеціальних розслідувань фактів зростання імпорту в Україну з інших країн, митних союзів або економічних угрупувань, що заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи.«Положення про валютний контроль» № 49 від 08.02.2000р. визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями наданими йому.
Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність пов’язану з експортом чи імпортом товарів, будь-яке підприємство вступає в тісні взаємовідносини з органами митної служби України. Ці взаємовідносини охоплюють ряд питань пов’язаних з митним оформленням вантажів, з оплатою всіх необхідних податків, митних зборів та платежів. Однак перш ніж підприємство почне займатись зовнішньоекономічною діяльністю і здійснювати експорт або імпорт, тимчасово ввозити вантажі, йому необхідно пройти акредитацію на митниці .
Основним нормативним актом, що регулює порядок постановки на облік підприємства в митних органах, є Порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах №237 від 31.05.96 [3].
Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій з власністю та зобов'язаннями, вартість яких виражена в іноземній валюті регулюється П(С)БО 21 “Вплив валютних курсів”, який використовується підприємствами, організаціями і іншими юридичними особами незалежно від форми власності (за винятком бюджетних установ), тобто всіма підприємствами, що здійснюють розрахунки в іноземній валюті.
Крім того, потрібно відмітити деякі обмеження щодо його використання. Так, відповідно до пункту 3 П(С)БО 21 воно не розповсюджується на операції хеджування статей в іноземній валюті.
“Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)” №833/6024 від 21.09.2001 р. застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Аналізуючи державне регулювання як певну систему при вивченні її структури, доцільно виділити чотири основних елемента:
1) розробка і реалізація зовнішньоекономічної політики;
2) економічні інструменти;
3). стандарти та технічні норми;
4) валютна політика.
Охарактеризуємо кожний з цих елементів:
1. Важливішим елементом, який визначає ефективність функціонування всієї системи - є розробка і реалізація зовнішньоекономічної політики. В основі зовнішньоекономічної політики країн-учасниць міжнародного розподілу праці лежить перманентний (постійний, безперервний) процес складного пристосування структур національних економік (галузевої, технологічної, організаційної та інше) до найбільш динамічної по своїй природі структури світового господарства.
Основна задача, на рішення якої повинна бути спрямована сучасна зовнішньоекономічна політика України, є проникнення на світові ринки і адаптація національної економіки у світову. Для цього необхідно:
- сформувати власний експортний потенціал, здатний пропонувати конкурентноздатні товари, послуги та технології;
- покращити структуру та пропорції зовнішньоекономічного обміну за рахунок імпортозаміщення;
- перехід до прогресивних форм міжнародного співробітництва.
2. "Технічним" елементом системи регулювання зовнішньоекономічних зв'язків є економічні інструменти. В залежності від способу дії вони можуть бути підрозділені на інструменти прямої та непрямої дії.
До інструментів прямої дії відносяться:
- цільові державні витрати (наприклад, на створення інфраструктури у вільній економічній зоні);
- безпосередній контроль держави за зовнішньоекономічними процесами (регулювання кількісних об'ємів експорту-імпорту, встановлення валютних курсів, регулювання валютних курсів, регулювання цін на експорт-імпорт);
- законодавче регулювання.
Інструменти непрямої дії впливають на вартісні пропорції народного господарства. Наприклад, через величину податків можна впливати на об'єм виробництва та платоспроможність населення, ріст процентної ставки в ощадбанку - стимулює ріст збереження, девальвація національної валюти відтворює інтерес в експорті товарів [2].
В якості інструментів регулювання держава звичайно використовує наступні економічні категорії:
Експортна ліцензія - документ, який контролює вивіз з країни товарів, послуг і об'єктів, що являють собою стратегічну, історичну або культурну цінність.
Експортна субсидія - дотація виробнику або продавцю експортного товару, яка відшкодовує частину його витрат виробництва або обороту та підвищення конкурентноздатності товару на внутрішньому ринку.
Експортні премії - економічні важелі фінансового та цільового характеру, які використовує держава (а також монополіями, підприємствами, організаціями та фірмами) для заохочування вивозу відповідних видів продукції та представлення послуг іноземним партнерам.
Імпортна квота — це нетарифні кількісні (вартісні або натуральні) способи обмеження ввозу відповідних товарів. Вони встановлюються з метою захисту національного товаровиробника або зменшення імпорту для покращення платіжного балансу країни.
Добровільне обмеження експорту - своєрідний аналог імпортних квот, один з методів державного регулювання зовнішньої торгівлі.
Антидемпінгове мито - у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Інструментом регулювання експорту-імпорту є також акцизний збір та податок на додану вартість. Це різновиди непрямих податків, пов'язаних з рухом товарів. Платником акцизного збору виступають споживачі при купівлі товарів, які обкладаються акцизом (тютюн, спиртні напої, автомобілі та інше). Стягнення акцизного збору веде до росту цін на імпортовані товари та підвищує конкурентноздатність подібних товарів вітчизняного виробництва. Подібний механізм впливає на суму "імпортного" податку на додану вартість, який у цьому випадку являє собою податок з частини вартості реалізованих усередині країни продукції та послуг, доданої з обороту.
Гарантування експортних кредитів — видача гарантій державою, комерційними банками за зобов'язаннями клієнтів перед зарубіжними партнерами. Основна їх мета - страхування покупця від збитків, викликаних порушенням продавцями своїх зобов'язань.
3. Важливішим елементом системи державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків є різні стандарти та технічні норми.
Міжнародні стандарти — рекомендації міжнародних спеціалізованих організацій, які встановлюють загальні для однорідних товарів, які виробляються в різних країнах, вимог їх виробництва або використання.
Відповідність продуктів міжнародного обміну визначеним стандартам і технічним вимогам підтверджується за допомогою сертифіката.
4. Валютно-фінансове регулювання зовнішньоекономічних зв'язків держава здійснює через вироблення і реалізацію валютної політики.
Валютна політика - це комплекс заходів економічного, правового та організаційного характеру, які проводяться державними органами, центральними фінансовими закладами та національними (державними банками), а також міжнародними валютно-фінансовими організаціями в області валютно-кредитних відносин. Валютна політика держави є складовою частиною його внутрішньо економічної політики, важливим засобом, який сприяє включенню економіки країни у світове господарство [2].
Важливу роль у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності має регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, основними засобами якого є:
- участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та митних конвенціях;
- прийняття митних тарифів, мита та митних зборів;
- встановлення митних проходжень вантажів через митницю;
- система державних органів митного контролю.
Митний союз - загальна митна територія двох або більше країн з єдиним митним тарифом по відношенню до третіх країн та повною заміною мита у взаємних відносинах.
Митна конвенція — багатостороння або двостороння міжнародна згода, яка регулює питання митного обкладання та митні формальності у взаємній торгівлі країн-учасниць.
Її мета - зниження мита на товари, які імпортуються із країн-учасниць, та полегшення проходження ними митних формальностей, як в країні-експортера, так і в країні-імпортера.
Мито - грошовий збір, що вилучається державою через мережу митних закладів з товарів, майна та цінностей при перетині кордону країни. Існують ввізне, вивізне та транзитне мито. Ставки мита містяться у митних тарифах.
Митний тариф - систематизований перелік митних зборів, що вилучаються з власників вантажу при проходженні товарів через митний державний кордон.
Митні збори - додаткові збори, що вилучаються понад мито [4].
Економічний ефект встановлення митних тарифів виявляється у наступному:
- виробничий ефект - захист вітчизняного виробника;
- споживчий ефект - підвищення цін на імпортні товари знижує обсяг їх споживання;
- бюджетний ефект - митні доходи є одна з дохідних статей держбюджету;
- ефект перерозподілу доходів - зниження конкуренції вітчизняним товарам дозволяє встановлювати на них більш високі ціни та отримувати більший прибуток (за рахунок споживання);
- конкурентний ефект - у залежності від рівня митного тарифу напруженість конкуренції змінюється та може впливати на процес відтворювання як позитивно, так і негативно;
- вплив на платіжний баланс країни — менше платежів в інші країни за рахунок обсягу імпорту;
- вплив на умови торгівлі - зниження конкурентноздатності імпортного товару на ринку країни-імпортера, що змушує експортера знижувати ціну продавця [5].
Новицький В.Є. зазначає, що недостатня інформованість національних учасників ЗЕД про умови її регламентації на світовому ринку, робить не доцільним зусилля виробництва та просування на зовнішній ринок експортного товару (робіт, послуг), при якому може бути зменшена валютна виручка, яка передбачає великі витрати, що призводить до зриву взаємовигідних зовнішньо-торгівельних угод.
Щоб уникнути таких обставин суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, на нашу думку, необхідно постійно слідкувати за змінами, які відбуваються в механізмі зовнішньоекономічного регулювання, знати відмінності національних митних режимів, також норми та правила, які вводяться міжнародними угодами.
Таким чином, сутність державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків проявляється у забезпеченні гармонії інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Механізм включає різні важелі, інструменти та засоби впливу на всю систему національних економічних інтересів, відображуючи зовнішньоекономічні відносини країни.

Використана література:

1. Кузмінський Ю.А. Облік та аналіз в ЗЕД. Навчально метод. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: КНЕУ, 2001.
2. Сломчинська С. Международно–договорное регулирование инвестицийной деятельности. // Бухгалтерия (приложение к газете Бізнес). – 2002 . - №5/2. – С.41-42.
3. Порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах №237 від 31.05.96.
4. Архунов В.А., Багіт В.П. Основи митної справи. Навчальний посібник, К.: Знання, 2002р. - С.318.
5. Никитина М.Г. Структурные особенности мирового хозяйства..- Сімферополь. Таврія Плюс, - 2000. –С.152.