Анализ финансовой отчетности

Об’єкти та завдання обліку експортно-імпортних операцій

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, є сукупністю виробничо-господарських, організаційно-економічних та комерційних функцій , які забезпечують обмін продукцією в матеріально-речовій формі, та має місце як на території України так і за її межами. Зовнішньоекономічна діяльність представляє собою засоби та дії по реалізації зовнішньоекономічних зв’язків[1]. Зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати, як юридичні особи, так і фізичні. Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є: - експортери, які продають товари іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон України; - імпортери, які купують товари в іноземних суб’єктів господарської діяльності з перетинанням або без перетинання цими товарами митного кордону України. Українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють імпорт товарів на територію України, включаючи поставку товарів призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами; - інвестори, ввезення або вивіз капіталу; - фінансові посередники, комерційні банки, страхові товариства. Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати види цієї діяльності визначені Законом України “ Про зовнішньоекономічну діяльність [1].
Згідно валютного законодавства всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності підрозділяються з погляду валютних обмежень на дві групи:
резиденти :
- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни , особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті , які тимчасово перебувають за кордоном;
- юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності , що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;
- дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії представництв і організацій України за кордоном, що не здійснюють представницьку діяльність.
нерезиденти:
- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання за межами України у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;
- юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави.
Учасників експортно-імпортних операцій в зовнішньоекономічній діяльності доцільно класифікувати також за юридичним статусом, за формою власності, за видами діяльності, за рівнем прийняття рішень , за профілем ЗЕД.
Об’єктами обліку та аналізу зовнішньоекономічної діяльності є майно та джерела його утворення, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності.
Об’єкти обліку в сфері зовнішньоекономічної діяльності доцільно поділити на групи.
Підприємства України здійснюють різні види господарської діяльності, які не заборонені законодавством України, і відповідають меті , яка передбачена статутом підприємства. Перед ними виникають завдання по пошуку нових партнерів для торгівлі, знаходження нових постачальників палива, сировини, а також знаходження ринків збуту своєї продукції.
До основних видів експортно-імпортних операцій передбачених Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” можна віднести:
1) експорт та імпорт товарів , капіталів та робочої сили;
2) надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиторських, страхових, консультаційних, маркетингових, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
4) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках передбачених законами України;
5) кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України;
6) створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених на території України у випадках передбачених законами діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і проведення спільних господарських операцій та спільне володіння як на території України, так і за її межами;
7) підприємницька діяльність на території України пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
8) організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
9) операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
10) роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами [2].
Види зовнішньоекономічної діяльності, на нашу думку, доцільно класифікувати в залежності від виду здійсненої операції.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують право на здійснення їх видів після державної реєстрації, як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України.
Зовнішньоекономічні договори або контракти є не від’ємною умовою здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Вони складаються відповідно до законів України і міжнародних договорів. При цьому можливо використання рекомендацій міжнародних організацій.
Структура експорту в Україні має сировинну спрямованість, що характерно для малорозвинених держав, а також нераціональну структуру імпорту та його використання.
Перевагу в зовнішньоекономічній діяльності потрібно віддавати розвитку експорту, тому що купівлю імпортних товарів можливо здійснювати тільки при наявності іноземної валюти, або конкурентоспроможності продукції.
Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але для цього необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з цього необхідно додати всі зусилля для збільшення експорту, але не за рахунок зниження внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення експортного виробництва. Великі можливості України в розширенні експортних ресурсів пов’язані з конверсію оборонних галузей, налагодження різних видів кооперативних зв’язків з партнерами зарубіжних країн , реалізацію наукового потенціалу на каналах ліцензійної торгівлі. Резервом також слід вважати експорт різних послуг в галузі транспорту , туризму, будівництва, зв’язку, тому що експорт такого виду послуг практично ще не набув розвитку в Україні [3].
При переході на зовнішній ринок товарів, в якості експортера або імпортера підприємству, доцільно провести ряд дій:
1) встановити мету здійснення експортно-імпортних операцій;
2) проаналізували умови функціонування підприємств, з якими суб’єкти будуть заключати угоди;
3) заключити угоди на реалізацію товарів, робіт, послуг;
4) оцінити зовнішнє середовище, вибрати ринки збуту або ринки закупівель, знайти шляхи виходу на них;
5) визначити ціну товару та умови його постачання.
Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В., зазначають, що метою бухгалтерського обліку операцій пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, є подання повної, відповідної, своєчасної і правдивої інформації до адміністрації, податкових і статистичних органів та іншим користувачам [4].
Для вирішення цієї мети, на нашу думку, доцільно:
1) здійснювати контроль за товарно-матеріальними цінностями та валютними коштами;
2) забезпечувати контроль за рухом товарів і коштів та ефективність їх використання;
3) контролювати своєчасність та правильність розрахунків за зовнішньоекономічними угодами;
4) здійснювати контроль за надходженням коштів на валютний рахунок;
5) контролювати ефективність використання іноземних інвестицій;
6) забезпечити надійний контроль за фінансовими результатами.
Під час реалізації поставленої мети перед бухгалтерами виникають ряд проблем та завдань ведення бухгалтерського обліку експортно-імпортних операції такі , як:
1) формування достовірної інформації про реалізацію експортованих товарів;
2) своєчасне виявлення та правильне визначення фінансового результату від експорту, за кожною угодою;
3) формування достовірної інформації про стан розрахунків з іноземними покупцями та посередниками;
4) формування достовірної інформації про курсові різниці [4].
В сфері зовнішньоекономічної діяльності завдання бухгалтерського обліку доцільно розподілити на:
1) завдання організаційного характеру – чіткий розподіл посадових обов’язків, організація системи внутрішнього обліку та контролю, вибір схеми документообігу;
2) завдання методологічного характеру – це робочий план рахунків, цінові компоненти, методика обліку активів , порядок розподілу прибутків, формування затрат за експортно-імпортними операціями, порядок проведення розрахунків;
3) завдання методичного характеру – раціональне застосування первинної документації та накопичувальних документів, правильне відображення інформації у реєстрах бухгалтерського обліку, використання вихідних даних для прийняття управлінських рішень;
4) завдання технічного характеру – наявність ПЕОМ, копіювальної техніки, розробка задач автоматизації ділянок облікової.
Досягнення мети бухгалтерського обліку полягає в комплексній реалізації всіх ланок системи завдань. На нашу думку, така послідовність дасть можливість на початку укладення угоди (контракту) передбачити навіть кінцевий фінансовий результат, здійснювати контроль його формування в процесі здійснення експортно-імпортних операцій і не допускати неефективних операцій.
Розпочинаючи зовнішньоекономічну діяльність підприємство має точно з'ясувати для себе її можливі, позитивні і негативні сторони.
Позитивними сторонами можуть бути:
- значне розширення ринків збуту власної готової продукції та ринків сировинних ресурсів;
- можливе розширення або диверсифікація виробництва через створення спільних підприємств або іноземних філій;
- накопичення інвалютних грошових коштів і в такий спосіб страхування фінансових ресурсів підприємств від знецінення в наслідок інфляції національної валюти.
Негативними сторонами виступають:
- конкуренція з іноземними підприємствами-виробниками аналогічної продукції;
- міждержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності у вигляді квотування поставок, антидемпінгового законодавство, протекціоністського митного та податкового законодавства різних країн;
- значна небезпека втрати окремих партій готової продукції або товарів внаслідок природних та транспортних катастроф у зв'язку із збільшенням відстані транспортних перевезень;
- невиконання іноземним партнером своїх зобов'язань у зв'язку з політичними змінами в його країні.
Головні напрямки ЗЕД реалізуються у взаємовідносинах господарських суб’єктів, які вступають у зв’язки між собою. Ці взаємовідносини проявляються в конкретних формах зовнішньоекономічної діяльності.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності для успішного її здійснення повинні визначати форму присутності на ринку будь-якої держави, де вони виступатимуть, як конкуренти.
Тому, на нашу думку, доцільно було б виділити наступні форми зовнішньоекономічної діяльності. Економічний зміст цих форм дозволяє розкрити характер включення господарських суб’єктів в міжнародні зв’язки відповідно до їх спеціалізації та умов контрактів.
Форми ЗЕД реалізуються одночасно у взаємодії багатьох господарських суб’єктів, не пов’язаних між собою конкретними договорами, у всіх напрямках зовнішньоекономічних зв’язків. Форми ЗЕД характеризують взаємозв’язок партнерів за міжнародним розподілом праці. Оскільки в експортно-імпортній діяльності беруть участь , що вступають у відносини для досягнення певних економічних цілей. Форми зовнішньоекономічної діяльності вимагають деталізації в конкретних видах,
Необхідно відмітити, що у чинному законодавстві України зовнішньоекономічна діяльність ЗЕД визначається. як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та аналогічних іноземних суб'єктів на взаємовигідних умовах, що має місце як на території України, так і поза її межами. Підприємство як основний суб'єкт господарської діяльності має право здійснювати ЗЕД із моменту його державної реєстрації в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, але за умови, що таке право передбачено в його установчих документах. Реєстрація суб'єктів ЗЕД здійснюється на основі заяви і нотаріально завірених копій статуту та інших установчих документів. Для здійснення ЗЕД необхідно відкрити власний валютний рахунок в установі банку. Суб'єкти ЗЕД, незалежно від форми власності, повинні стати також на облік в митному органі, в зоні діяльності якого вони розміщуються.

Література:
1. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991р. №959-Х11 із змінами та доповненнями.
2. Макей Е.А. Менеджмент внешнеэкономической деятельности: Курс лекцій, - Одеса. Астропринт, -2001. - С.196.
3. Сопко В.В., Бухгалтерський облік: Навчальний посібник .// К.: КНЕУ. – 2000. –С.576.
4. Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В., Пархоменко В.М. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності //Навчальний посібник - Житомир: ПП Рута, 2002р. – C. 462.