Анализ финансовой отчетности

Комісія та доручення: два крила успішного бізнесу

Договори комісії та доручення впевнено входять до числа найбільш поширених у підприємницькій діяльності. Навряд чи якийсь суб'єкт господарювання зумів обійтися без них. Це й не дивно. Адже хтось може виконати певну роботу швидше і краще за вас, а тому є сенс домовитися з ним замість того, щоб самостійно винаходити велосипед. Тим самим підприємство не буде відволікатися на поточні проблеми, зменшить власні витрати часу та людських ресурсів, а на виході отримає за розумну плату бажаний результат. Ось і поспілкуємося сьогодні про зазначені договори, освіжимо в нам'яті їх прикмети та відмінності, дамо декілька порад, які стануть у пригоді при укладенні таких угод.

ДОГОВІР КОМІСІЇ
Предмет і форма

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька право-чинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ).

Комітент уданому випадку — це той, хто замовляє певні послуги. Він приймає та оплачує їх, але не вступає безпосередньо у стосунки з третіми особами.

Комісіонер є виконавцем цих послуг, він втілює їх у життя в інтересах комітента. Характерна ознака цього договору— те, що комісіонер діє саме від власного імені.

Наприклад, комітент може доручити комісіонеру продати певний товар на визначених умовах. Продавцем у договорі купівлі-продажу буде виступати комісіонер.

Однак якщо комісіонер, наприклад, отримує від комітента певну річ для продажу, то не стає її власником, як і не буде власником отриманих від продажу грошей. В обох випадках власником буде саме комітент, а через комісіонера товар і гроші проходитимуть, наче транзитом.

Щодо форми, то укладають договір комісії в простій письмовій.

Істотні умови
Як відомо, без істотних умов договір буде визнано не укладеним, тож включити такі умови до тексту угоди просто необхідно.

Отже, якщо за договором комісії комісіонер зобов'язується продати або купити майно, то істотних умов буде чотири.

Перша — чітке визначення такого майна. Тобто слід максимально точно зазначити, що саме треба придбати чи продати, зафіксувати індивідуальні чи родові ознаки товару, його кількість та якість.

Нагадуємо!
Перелік товарів, які забороняється продавати на підставі договору комісії, наведено у п. 2.4 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.95 р. №37.

Друга умова — ціна майна. Тут усе зрозуміло — в договорі закріплюють, скільки саме комітент хоче отримати за власний товар чи віддати за чужий.

Третя — ціна договору, оскільки комісія — договір платний. Нею буде винагорода комісіонеру. Неодмінно пропишіть умови та порядок її виплати. Як свідчить практика, саме це питання часто стає приводом для конфліктів між сторонами, які обмежилися лише парою загальних фраз.

Законодавець установив для комісії такі особливості щодо оплати:
комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах, якщо договір комісії не був виконаний з вини комітента (це зрозуміло — завинив-то комітент, а комісіонеру просто не дали реалізувати свої обов'язки, тому він і має право на винагороду);
комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії, якщо договір був розірваний за згодою сторін або комітент односторонньо припинив його (тобто комітенту доведеться заплатити комісіонеру за виконану роботу, нехай і не доведену до логічного завершення).

Зверніть увагу!
Коли в договорі комісії немає суми винагороди, то її виплачують після виконання договору, виходячи зі звичайних цін за такі послуги (ч. З ст. 1013 ЦКУ).

Четверта істотна умова — строк дії договору.

Комісію можна як обмежити визначеним строком, так і залишити безстроковою (ч. 1 ст. 1012 ЦКУ). Тут уже сторони вільні самостійно обрати найкращий строк. Буває, укладають договір до певного моменту — скажімо, до вичерпання товару комітента, який комісіонер повинен продати.

Додаткові умови
У договорі варто окремо зафіксувати:
1) територію виконання (конкретне місто, одна чи кілька областей, уся Україна тощо) — особливо це важливо, коли аналогічні послуги комітенту надають кілька комісіонерів у різних регіонах;
2) умову щодо асортименту товарів, які є предметом комісії— це дозволить обом сторонам уникнути обвинувачень у недобросовісному виконанні договору, адже чітко буде відомо, що саме треба продати або купити;
3) обов'язок комітента утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами (цим можна гарантувати ексклюзивні права комісіонера з виконання певного завдання комітента);
4) механізм та порядок подання комісіонером звіту (без цього недобросовісний комісіонер зможе затягувати з поданням такого документа чи відписатися формально).

Помічник для виконавця
Законодавець дозволив комісіонеру укласти за згодою комітента договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером).

Субкомісіонер — це особа, яка сприятиме виконанню договору комісії, вона має права та обов'язки комісіонера, але не взаємодіє напряму з комітентом. Для неї в ролі комітента виступатиме сам комісіонер. При цьому варто пам'ятати кілька правил:
а) комісіонер залишається відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом;
б) комітент не вправі без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером (крім випадків, коли така можливість передбачена в первісному договорі);
в) якщо комісіонер поручився за виконання субкомісіонером договору, він може вимагати від комітента додаткову плату.

Права й обов'язки сторін
Обов'язки комісіонера:
а) вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок;
б) надавати комітентові звіт після вчинення правочину про виконання останнього;
в) передавати комітенту все одержане за договором комісії.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Якщо договір комісії передбачає обов'язок продати певний товар комітента, то комісіонеру слід пам'ятати, що ст. 659 ЦКУ вимагає від продавця попередити покупця про права третіх осіб на такий товар. А в даному випадку ними будуть саме права комітента на останній.

Права комісіонера:
а) притримати річ, яка має бути передана комітентові, для забезпечення своїх вимог;
б) відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента (якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові).

Обов'язки комітента:
а) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;
б) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у майні недоліки.

А ось права комітента полягають в тому, що він може вимагати від комісіонера:
а) передати отримане за договором майно або плату за нього;
б) звіт про здійснене комісіонером на виконання договору;
в) повернути документи, якщо такі передавали для виконання договору комісіонеру.

Крім того, протягом ЗО днів комітент може подати заперечення на звіт комісіонера.

Зрозуміло, що максимально права й обов'язки сторін слід відобразити безпосередньо в договорі.

Особливості виконання
По-перше, якщо в договорі комісії немає вказівок комітента про специфіку виконання договору чи вони не конкретні, то доведеться діяти відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що зазвичай ставлять до подібних правовідносин. Тобто, якщо сторони не домовилися про особливості своїх взаємин, у разі виникнення спору доведеться звертатися до загальнопоширеної практики таких правовідносин і порівнювати свої стосунки з аналогічними.

По-друге, якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що висунув комітент, додатково одержана вигода належить останньому (ч. 2 ст. 1014ЦКУ). Тож якщо, скажімо, комісіонер навіть зумів продати товар за значно вищою ціною, ніж припускав комітент, він все одно отримає визначену договором плату, а різниця відійде комітенту.

ЦЕ ВАЖЛИВО!
Майно, придбане комісіонером (хоч і діє він, як ви пам'ятаєте, від власного імені) за рахунок комітента, є власністю комітента. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна останнього.

По-третє, може виникнути ситуація, коли комісіонер відступить від вказівок комітента, наприклад, продасть майно за меншою ціною. ЦКУ дає йому таке право, але за умови, що цього вимагають інтереси комітента (скажімо, товар міг швидко зіпсуватися, але за визначену власником ціну його не хотіли купувати) і не було нагоди попередньо запитати комітента (як варіант — якщо той не надав у розумний строк відповіді). Тоді комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок, як тільки це стане можливим (ч. 1 ст. 1017 ЦКУ).

Це цікаво! Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо не доведе, що був вимушений так зробити, а також, що такий вчинок попередив більші збитки.

Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про купівлю.

Відповідальність
Зрозуміло, відповідальність наступатиме за неналежне виконання договору. Радимо передбачити її точні розміри (у відсотках від суми договору чи залежно від облікової ставки НБУ) у разі порушення порядку, строків або умов отримання і передачі між сторонами товарів та грошових коштів, інших речей. Це дозволить уникнути непорозумінь та приструнить недобросовісного контрагента.

Логічно, що в інтересах комісіонера, перш за все, чітко окреслити відповідальність комітента за порушення розміру чи строку виплати комісійної винагороди.

Ефективна зброя самозахисту комісіонера — право притримання речі, яку СЛІД передати комітенту (ст. 1019 ЦКУ). її можна застосувати, скажімо, коли останній невиправдано затягує з оплатою послуг комісіонера.

Для комітента ж важливо — не допустити затримки у комісіонера купленого товару чи грошей, одержаних від реалізації свого майна, тому він має попіклуватися проте, щоб у договорі були відповідні норми відповідальності комісіонера.

Також йому варто закріпити у договорі відповідальність комісіонера за неподання чи затримку звіту.

Особливі умови припинення договору
Правом відмовитися від договору комісії володіють як комітент, так і комісіонер. Але останній скористається таким привілеєм тільки тоді, коли угода не має строку дії. При цьому комітента слід повідомити про відмову не пізніше ніж за ЗО днів.

Комітент може відмовитися від договору будь-коли. Якщо строк договору не був визначений, він теж повинен повідомити візаві про відмову не пізніше ніж за ЗО днів.

ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ
Предмет і форма

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії(ст. 1000 ЦКУ), тобто правочини, що створюють, змінюють або припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.

Отже, довіритель — це той, хто доручає виконати певні дії для себе.

А повірений — той, хто буде здійснювати певні правочини в інтересах і від імені довірителя. Як ви вже зрозуміли, на відміну від договору комісії, при дорученні повірений діятиме виключно від імені довірителя.

Укладають договір доручення в простій письмовій формі.

Які ж саме дії може робити повірений? Юридично значимі, тобто такі, що впливають на об'єм цивільних прав та обов'язків довірителя. Наприклад, укладати договори, підписувати акти і т. п.

Доручити просто шукати покупців для товару довірителю не можна, адже це фактичні дії, які не вплинуть на обсяг прав й обов'язків останнього. Водночас фактичні дії можуть бути одним з елементів договору доручення, якщо вони сприяють здійсненню юридично значимих дій (адже укласти договір без пошуку контрагента неможливо).

До речі, на договорі доручення базується така специфічна форма підприємницької діяльності, як комерційне посередництво (агентська діяльність). Це надання комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними госпдіяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє (ч. 1 ст. 295 ГКУ).

Який же результат буде у виконання? Наприклад, довіритель може набути право власності (якщо предмет договору— придбання майна) або, навпаки, втратити деякі права (якщо сенс доручення в укладенні від імені довірителя договору про переведення боргу останнього).

Це важливо!
Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦКУ). Тобто доручати апріорі невиконувані завдання не можна — тому й не вдасться знайти повіреного для купівлі балістичної ракети чи, принаймні у найближчий час, для продажу марсіанського пилу.

Істотні умови
Для доручення їх окремо в законодавстві не виділено. Тому при складанні проекту угоди треба враховувати загальні вимоги законодавства (ст. 180 ГКУ). Отже обов'язково в договорі передбачаємо:
а) предмет — тобто найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), що необхідна довірителю, а також вимоги до її якості;
б) ціну — вартість товару, який повірений повинен від імені та в інтересах довірителя купити або продати, а також розмір винагороди повіреному;
в) строк дії, тобто час, впродовж якого будуть діяти госпзобов'язання сторін.

Слід зауважити, що договір доручення буває й безстроковим. У такому разі його припинення відбудеться, коли нате буде взаємна згода сторін, тобто це може статися як через місяць, так і через півстоліття.

Ще одна специфічна істотна умова, характерна саме для договору доручення, це видача повіреному "вірчої грамоти". Для виконання юридичних дій за договором доручення довіритель зобов'язаний видати повіреному відповідну довіреність (ч. 1 ст. 1007ЦКУ). Зверніть увагу: ЦКУ не передбачає винятків з цього правила, тобто довіреність повіреному видають обов'язково.

Нагадуємо: Згідно з ч. 1 ст. 245 ЦКУ форма довіреності повинна відповідати формі, в якій за законом вчиняється правочин. Тобто якщо доручення передбачає укладення договору, який слід посвідчувати нотаріально, то і довіреність має бути посвідчена у нотаріуса.

Частина 1 ст. 246 того ж Кодексу вимагає, аби довіреність від імені юрособи видав її орган або інша особа, уповноважена на це її установчими документами, та скріпив печаткою цієї юрособи.

Додаткові умови договору
По-перше, іноді встановлюють виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором (ст. 1001 ЦКУ). Тобто маємо ексклюзивні права, припустімо, на організацію рекламних акцій довірителя виключно одним повіреним.

По-друге, у договорі може бути визначена територія дії такого доручення.

По-третє, радимо вам ретельно окреслити строки та спосіб передачі від повіреного до довірителя усього отриманого внаслідок виконання, а також повернення довіреності.

По-четверте, можна передбачити у договорі розмір та випадки доплати до вже встановленої винагороди повіреному, якщо той, наприклад, продав продукцію довірителя за вищою ціною або купив для останнього товари більш високої якості. Додаткову оплату можна встановити і за виконання повіреним договору у скорочені строки.

Плата за виконання договору
Договір доручення може бути як платним, так і безоплатним. ЦКУ визначив, що за ним повірений має право на плату за виконання свого обов'язку, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто сторони можуть прямо в договорі зробити виконання доручення безоплатним.

Зверніть увагу!
Якщо в договорі доручення немає розміру плати повіреному (порядку її виплати) і не вказано, що він безоплатний, то оплата відбудеться після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (ч. 2 ст. 1002 ЦКУ).

Особливості виконання
Повірений повинен вчиняти дії відповідно до змісту свого доручення. Тобто діяти він може лише у тих межах, які окреслили договір та видана йому довіреність.

Відступити від змісту договору повірений може лише тоді, коли цього вимагають інтереси довірителя. До того ж обов'язкова умова "самодіяльності" — неможливість попередньо отримати схвалення довірителя або відсутність у розумний строк відповіді на такий запит. Якщо ж довелося зіграти на власний страх і ризик, то постфактум все одно необхідно повідомити довірителя про відступи від змісту доручення.

Припустимо, повірений відступив від вказівок довірителя і ні до, ні після цього не повідомив останнього. Тоді довіритель матиме право не прийняти й не оплатити таке виконання.

Помічник для виконавця
Частина 1 ст. 1005 ЦКУ вимагає, щоб повірений особисто виконував дане йому доручення.

Водночас вона ж дозволяє передати виконання доручення іншій особі (замісникові). Замісник сприятиме виконанню повіреним договору доручення. Стосовно нього повірений виступатиме вже в ролі довірителя.

Взяти собі замісника повіреному дозволено, якщо це передбачено договором або якщо до цього примушують обставини (з метою охорони інтересів довірителя). Зрозуміло, тут слід негайно повідомити довірителя. Тоді повірений відповідатиме лише за сам вибір замісника, а не за його дії повністю.

Якщо замісник був прямо указаний вже в договорі доручення, то повірений не відповідає за нього та за вчинені ним дії. Це буде вже головний біль самого довірителя.

Права й обов'язки сторін
Законодавець серйозно підготувався і для цього договору їх чітко сформулював. Зокрема, повірений зобов'язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Довіритель же має видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, а також:
1) забезпечити повіреного засобами для виконання доручення;
2) відшкодувати повіреному витрати на виконання доручення;
3) негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений.

Відповідальність
При дорученні, як і при комісії, варто конкретизувати випадки притягнення до відповідальності за порушення договору, її розмір.

Так, довіритель буде нести відповідальність за затримку з видачею довіреності чи прийняттям виконання.

Повірений же — за бездіяльність чи відступлення від вказівок, якщо це призвело до значних втрат довірителя.

Особливі умови припинення договору
Договір доручення припиняється, крім як на загальних підставах, ще й у разі (ч. 1 ст. 1008 ЦКУ):
1) відмови довірителя або повіреного від договору;
2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
3) смерті довірителя або повіреного.

Ви переконалися, що і комісія, і доручення вимагають уважності та точності при укладенні договорів. Тим більше що використовувати їх доведеться досить часто. Але не варто перейматися, адже усіма знаннями ви вже озброєні.
Богдан Свіржський