Анализ финансовой отчетности

Транспортне експедирування: тонкощі взаємовідносин

Зараз перевезення вантажу в супроводі експедитора — це, ймовірніше, правило, аніж виняток. Особливо коли підприємство відправляє вантаж не один раз на п'ятирічку, а декілька разів на місяць або принаймні щомісяця. Тут уже без експедитора ніяк. І річ не в тім, що він зуміє знайти перевізника та оформити з ним договір, а в тому, що він здатен надати багато інших послуг, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажу, і за які з різних причин не може взятися сам відправник вантажу, перевізник або вантажоодержувач.Тому в рамках теми цього спецвипуску ми просто зобов'язані розглянути транспортне експедирування як особливий вид посередництва і представництва при перевезеннях. Причому зацікавить цей матеріал як безпосередньо експедиторів, так і клієнтів.

Суть зобов'язання
Відносини між клієнтом і експедитором регулює договір транспортного експедирування. Хоча це й самостійний вид договору, але найчастіше він містить елементи інших посередницьких договорів. Буває, його замінює й договір перевезення, що передбачає послуги експедирування. Таке широке коло для застосування різних видів договорів обумовлене правовою природою експедиційного зобов'язання.

У його основі покладено обов'язок експедитора за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 ЦКУ).

Головний із них, безумовно, — укласти договір перевезення. І договір експедирування може надавати право експедитору діяти як від свого імені, так і від імені клієнта (ч. 2 ст. 929 ЦКУ). Залежно від того, які повноваження надані йому договором транспортного експедирування.

Отже, сформулюймо для себе перше просте правило.

Правило 1Якщо експедитор діє від свого імені, до договору застосовні положення ЦКУ, що регулюють договір комісії, а якщо він працює від імені клієнта, — договір доручення.

Але предметом відносин між сторонами можуть виступати й послуги з приймання, відправлення, накопичення, подрібнення, сортування, складування вантажів, оформлення транспортної документації, страхування, сплати мита і зборів, зберігання та охорони вантажу, перевірки вантажу щодо кількості та стану. Неповний їх перелік ви знайдете у ст. 8 Закону про експедирування. І всі вони, так чи інакше, пов'язані з перевезенням вантажу. Звідси...

Правило 2Залежно від інтересів клієнта і можливостей експедитора договір транспортного експедирування або зводиться до обов'язку укласти лише договір перевезення, або покладає на експедитора цілий комплекс інших послуг, необхідних для перевезення. Але можливо і те, й інше.

І якщо, наприклад, експедитор узявся забезпечити зберігання вантажу, до основного договору між сторонами потрібно застосовувати норми, що стосуються зберігання. Одним словом,..

Висновок 1
Складаючи договір транспортного експедирування, вельми бажано в ньому врахувати положення тих видів договорів (комісії, доручення, зберігання), що мають пряме відношення до його предмета.

Хто б хто, або Сторони договору
З одного боку в нас є клієнт — це фіз- або юрособа, яка потребує послуг експедитора і доручає йому виконати певні послуги. А з іншого — експедитор (фізособа-підприємець або юрособа), який за дорученням клієнта та за його рахунок береться за надання послуг(ст. 1 Закону про експедирування). Як правило, експедитор — це спеціалізована транспортна організація. І, можливо, перше, чим поцікавиться клієнт: чи в експедитора повинна бути ліцензія на транспортне експедирування?

Так ось, знайте: сама по собі транспортно-експедиторська діяльність не ліцензується. Але якщо експедитор одночасно виступає і перевізником (докладніше про це далі), то ліцензія на надання послуг з перевезення вантажів тим видом транспорту, який він використовує (автомобільний, залізничний, річковий, морський і/або повітряний), обов'язкова.

Правило 3Експедиторські послуги не ліцензуються. Ліцензія потрібна лише на послуги з перевезення вантажів.

Форма договору та інформаційне забезпечення
Договір транспортного експедирування укладають у письмовій формі, якщо врахувати значний перелік істотних умов цього договору, то йому доведеться надати форму одного документа. Це до того, що листуванням тут навряд чи обійдешся, хоча ЦКУ і не забороняє.

Ще експедитору може знадобитися довіреність від клієнта, коли перший за умовами договору діє як повірений, тобто від імені другого. Якщо так, то видати довіреність — обов'язок клієнта (ч. 2 ст. 930 ЦКУ). І не поспішаєте давати загальну довіреність, за якою повірений хіба що не зніме грошей з вашого банківського рахунка. Найкраще перестрахуватися і зазначити в ній лише той обсяг повноважень, що необхідний для виконання доручення, і не більше.

Правило 4Договір експедирування укладають у письмовій формі. Якщо експедитор діє як представник (повірений), йому видають довіреність.

Що стосується інформації, то клієнт зобов'язаний забезпечити експедитора документами (відомостями) про властивості вантажу, його найменування, кількість, характеристики, умови перевезення і будь-якою іншою необхідною експедитору інформацією для виконання ним своїх обов'язків за договором. Наприклад, для митного, санітарного контролю. Конкретно всю необхідну інформацію (документацію) передбачте у договорі і не забудьте визначити форму її подання. Краще, якщо вона буде письмовою і наданою - першу чергу в цьому має бути зацікавлений клієнт, оскільки, припустимо, затримка вантажу на митниці через відсутність документів матиме для нього несприятливі наслідки. Точнісінько так він нестиме відповідальність, якщо не проінформував експедитора про особливості вантажу, у результаті чого той обрав для транспортування невідповідний вид транспорту і вантаж було зіпсовано. Сказане має безпосереднє відношення до змісту договору, а значить, час перейти до його умов.

Істотні умови
Їх перелік знаходимо у ст. 9 Закону про експедирування:
— відомості про сторони договору (для юросіб-резидентів: найменування, місцезнаходження і код ЄДРПОУ, для юросіб-нерезидентів: найменування, місце знаходження та країна, де вона зареєстрована; для фізосіб-резидентів: ПІБ, адреса місця проживання, ідентифікаційний код, для фізосіб-нерезидентів (осіб без громадянства): ПІБ (по батькові за наявності), адреса місця проживання за межами України);
— вид послуг експедитора;
— вид і найменування вантажу;
— права та обов'язки сторін;
— відповідальність сторін, утому числі в разі заподіяння шкоди внаслідок дій непереборної сили;
— розмір плати експедитору;
— порядок розрахунків;
— пункти відправлення і призначення вантажу;
— порядок узгодження маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
— строк виконання договору;
— інші умови, які за заявою однієї зі сторін повинні бути узгоджені (наприклад, умови про порядок відшкодування витрат експедитора, пов'язаних із виконанням договору експедирування).

У ЦКУ і ГКУ істотних умов саме для договору транспортного експедирування не названо. Хоча якщо експедитор діє, скажімо, як повірений, то з цього випливає, що у договорі необхідно чітко визначити юридичні дії, які йому слід вчинити.

Зверніть увагу!
Усі перелічені істотні умови повинні бути зафіксовані в договорі транспортного експедирування. Тому, наприклад, виді найменування вантажу треба записувати саме в договорі та/або у заявці. А якщо договір довгостроковий — вид, найменування вантажу і маршрут його доставки обов'язково зазначають у заявках, що мають бути невід'ємною частиною договору.

І врахуйте, розмір плати експедитору— це плата за належне виконання ним договору, тобто це його винагорода. Тому її розмір необхідно записати в договорі: у твердій сумі, у відсотковому співвідношенні або у вигляді ставок, такс. І, звичайно, до розміру винагороди не включають витрати, зазнані експедитором при виконанні договору, а також суми сплачених ним зборів (обов'язкових платежів).

Це важливо
Обов'язково приділіть увагу відшкодуванню витрат. Окресліть коло витрат, яких, імовірно, зазнає експедитор, виконуючи договір, щоб не довелося платити зайвого. Якщо про це договір умовчить, то експедитор теж може забути про відшкодування. Наприклад, перегляньте (стор. 45 поточного номера) постанову Вищого господарського суду України від 27.02.07 р. у справі № 4/380.

Зазначте умови документального підтвердження та відшкодування витрат. Ну й визначіться: вони авансуватимуться або відшкодовуватимуться після підтвердження.

Не треба забувати й проте, що ст. 935 ЦКУ дає право клієнту та експедитору в односторонньому порядку відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону в розумний строк. Погодьтеся, кожен вільний розуміти його по-своєму. Тому, щоб уникнути непорозумінь, у договорі треба передбачити конкретний строк, не пізніше якого має бути попереджена інша сторона (припустимо, за місяць). У будь-якому разі одностороння відмова не звільняє ініціатора від обов'язку відшкодувати збиток, завданий такою відмовою.

І ще. Коли у вас зовнішньоекономічний договір транспортного експедирування, то при його підготовці, як мінімум, керуйтеся Законом про ЗЕД, Законом про МПП і Положенням № 201, в якому є Істотні умови ЗЕД-договору (контракту).

І найголовніше: знаєте, чому так важливо відобразити у договорі транспортного експедирування всі істотні умови? Та тому, що за ст. 638 ЦКУ договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди за всіма його істотними умовами. Отже, якщо сторони не зазначили, скажімо, строку виконання договору, його можна вважати не укладеним. Тобто таким, що не породжує для сторін жодних правових наслідків. Ви ж не хочете, щоб у податкової інспекції був привід не визнати ваших валових витрат, наприклад, на суму експедиторської винагороди? Тоді постарайтеся зробити все як слід. Ату інформацію, що не відома на момент укладення договору, зазначайте у заявках, попередньо закріпивши цю можливість у договорі.

Правило 5Недотримання істотних умов договору може стати причиною податкових проблем через те, що договір не матиме юридичної сили.

Практичні схеми взаємодії та їх аналіз
Звісно, клієнт та експедитор самі для себе обирають найзручніші схеми співробітництва, керуючись своїми інтересами. Однак часом буває, що вибір не зовсім усвідомлений і одна зі сторін не до кінця розуміє його значення. Тому розберімося у цьому на прикладі декількох схем.



1. Клієнт укладає договір експедирування з експедитором, який виступає від імені клієнта як повірений.
2. Експедитор-повірений укладає договір перевезення з перевізником.
3. Клієнт передає вантаж перевізнику для доставки.

За такою схемою експедитор діє як представник клієнта. Причому він виступає від імені і за рахунок свого клієнта. У рамках доручення він створює, змінює і припиняє права та обов'язки для того, кого він представляє—клієнта (ч. 1 ст. 1000 ЦКУ). Це означає, що, уклавши договір перевезення з перевізником, він не став самостійною стороною цього договору. Навпаки, нею став клієнт. Тому права та обов'язки, що з'явилися за договором перевезення у вантажовідправника, виникли саме у клієнта, а не в експедитора, який уклав договір.

У такій моделі договору доцільно передбачити обов'язок експедитора в найкоротший строк відзвітувати перед клієнтом про укладений договір перевезення: повернути довіреність, передати йому укладений договір перевезення та інші документи, що стосуються виконаного доручення. Адже укладенням договору перевезення обов'язки експедитора не обмежуються, тому клієнт не повинен чекати, коли договір буде виконано повністю. Уклав договір перевезення — відзвітуй, доставив вантаж одержувачу— відзвітуй. Приблизно на такі етапи й треба розбивати виконання договору експедирування.

Правило 6Важливо, щоб за умовами договору експедирування з елементами доручення експедитор звітував окремо про укладення договору перевезення.

Виникає питання: чи несе експедитор відповідальність перед клієнтом за своєчасну і повну доставку вантажу перевізником одержувачу? Ні, оскільки зобов'язання з'явилося між клієнтом і перевізником. І перевізник безпосередньо відповідає перед клієнтом за взятими на себе зобов'язаннями,а клієнт, у свою чергу, — перед перевізником (ст. ст. 920-924 ЦКУ). Ось чому так важливо одержати від експедитора договір перевезення і за можливістю не передавати вантаж перевізнику доти, доки цього не відбудеться. Адже передання клієнтом-вантажовідправником вантажу перевізнику можуть розцінити як схвалення дій експедитора за договором транспортного експедирування (ч. 1 ст. 241 ЦКУ).

А для експедитора ч. 2ст. 932 ЦКУ(щодо відповідальності перед клієнтом) уданому разі не працює, бо він не залучає до виконання своїх обов'язків з укладення договору перевезення інших осіб, він справляється із цим сам. А ось коли за договором експедитор перевищив надані йому представницькі повноваження, тоді він дійсно може нести за це відповідальність перед клієнтом. Наприклад, клієнт доручив експедитору укласти договір перевезення на одних умовах, а той зробив це на інших: вища ціна послуг перевізника-, більш ранній строк надання вантажу для відправлення, більш пізні строки доставки вантажу одержувачу. І договір не дозволяв відступити від вказівок клієнта.

І ще необхідно пам'ятати про те, що часу на пред'явлення позовних вимог у клієнта-вантажовідправника до перевізника та навпаки не так уже й багато. Оскільки строк позовної давності тут 1 рік (ч. Зет. 925 ЦКУ). Ну а до вимог за договором експедирування строк давності — 3 роки.



1. Клієнт укладає з експедитором договір транспортного експедирування, за яким останній забезпечує перевезення вантажу і вправі від свого імені укласти договір перевезення.
2. Експедитор укладає договір перевезення з перевізником.
3. Клієнт передає вантаж перевізнику.
4—5. У рамках укладеного договору експедирування можливе передання вантажу експедитору,який передасть його перевізнику.

Співпраця за цією схемою кардинально відрізняється від попереднього варіанта. По-перше, експедитор, по суті, виступає тут комісіонером, оскільки уповноважений клієнтом діяти від свого імені, але за рахунок клієнта. Це означає, що, прийнявши на себе зобов'язання за договором забезпечити перевезення та доставку вантажу одержувачу, експедитор самостійно вступатиме у різні договірні (не договірні) відносини з третіми особами. Тому, уклавши договір перевезення, він сам стає стороною договору і приймає на себе ризики, пов'язані з його виконанням (ст. 1016 ЦКУ).

По-друге, експедитор відповідає перед клієнтом за дії перевізника та інших залучених осіб, як за свої власні. Так сказано у ч. З ст. 14 Закону про експедирування. Тобто, якщо перевізник порушить умови договору перевезення, то він повинен відповідати перед комісіонером. А для того, щоб клієнт міг пред'явити якісь вимоги щодо перевезення до перевізника, йому необхідно зайняти місце комісіонера-експедитора. Це можна влаштувати за допомогою угоди про уступку права вимоги, за якою експедитор уступить його клієнту.

Можливо, хтось тут заперечить, мовляв, експедитор у силу ч. З ст. 1016 ЦКУ не несе відповідальності перед клієнтом за дії третьої особи (наприклад, перевізника) (крім випадків, коли він був непередбачливим у виборі цієї особи або поручився за виконання договору). Однак ми впевнені, що ч. З ст. 14 Закону про експедирування і ч. 2 ст. 932 ЦКУ — спеціальні норми, на відміну від ч. Зет. 1016 ЦКУ. Саме їх у даній ситуації треба застосовувати в першу чергу.

Зрозуміло, найкраще забезпечить захист прав клієнта у відносинах з експедитором-комісіонером порука (делькредере). Тоді стосовно спеціальності норм питання узагалі зникає.

За делькредере експедитор поручається за свого боржника (перевізника) перед клієнтом зате, що перевізник належним чином виконає своє зобов'язання (ч. З ст. 1016 ЦКУ). По суті, воно схоже на класичну поруку, закріплену ст. 553 ЦКУ. Однак відмінність у тому, що порука забезпечує виконання існуючого основного зобов'язання, а при делькредере воно ще не виникло. Бо на момент делькредере договір перевезення не укладено. І це виняток з основного правила забезпечення зобов'язань (ч. 1 ст. 548 ЦКУ). Ну а при порушенні договору перевезення експедитор нестиме відповідальність перед клієнтом.

Так що за бажання і за можливості клієнту доцільно скористатися таким способом забезпечення виконання зобов'язань, як порука (делькредере).

Строк позовної давності щодо вимог клієнта до експедитора-комісіонера — 3 роки, а якщо клієнт через уступку одержав право вимоги до перевізника, тоді у першого в розпорядженні 1 рік. Ну а строк дії поруки такий, як записано у договорі поруки. А якщо його не зазначено, порука припиняється, коли кредитор (клієнт) протягом 6 місяців із дня настання строку виконання основного зобов'язання (договору перевезення) не висуне вимог до поручителя.



1. Вантажовідправник укладає договір перевезення безпосередньо з перевізником.
2. Як варіант вантажовідправник ще окремо укладає з перевізником договір транспортного експедирування.
3. Передання вантажу відправником перевізнику.

Схема, за якою сторони працюють просто одна з одною, найзручніша, бо вона прозора і прогнозована. Є один договір, що регулює відносини між двома сторонами, і жодних посередників. Закон покладає відповідальність перед вантажовідправником на перевізника (ст. ст. 920—924 ЦКУ).

Однак якщо укладається лише договір перевезення, це не означає, що вантаж залишається без нагляду експедитора. Його^участь можна забезпечити за допомогою декількох варіантів:
— водій-експедитор в одній особі;
— експедитора окремо надано перевізником;
— роль експедитора виконує працівник вантажовідправника.

Для одного з двох перших варіантів може вистачити розділу про експедирування у договорі перевезення, тобто він буде змішаним.

Але краще закріпити експедирування окремим договором із перевізником. Коли кожному виду послуг присвячено окремий договір, у ньому легше розібратися і контролювати його виконання. Експедитору є сенс надати право забезпечити супровід вантажу своїми силами або з можливістю залучення третіх осіб. Якщо він залучатиме на правах комісіонера сторонню особу, то нестиме відповідальність за наслідки відправником-комітентом.

До речі, тут клієнт теж може заручитися поручительством експедитора. А додатково в договорі експедирування зазначити, що зобов'язання вважається виконаним експедитором належним чином, якщо вантаж вручено одержувачу.

Цитата
Автотранспортне підприємство (перевізник) і звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, пошкодження або псування вантажу, якщо він перевозився в супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача).

Ще одна причина, чому клієнту-вантажовідправнику краще мати два окремих договори з перевізником (транспортного експедирування та перевезення), — строк позовної давності. Згідно з вимогами, що випливають із договору транспортного експедирування, він загальний — 3 роки (крім неустойки), а якщо вони пов'язані з договором перевезення — 1 рік. Але щоб мати в розпорядженні 3 роки, вантаж має бути переданий за документами транспортній організації саме як експедитору, а не як перевізнику. Тоді у разі чого можна буде обґрунтовувати свої вимоги в першу чергу на підставі договору експедирування.

Як бачите, кожна схема має свої особливості, що дозволяють нам зробити...

Висновок 2
Права та інтереси клієнта (вантажовідправника) найбільш захищено, коли він працює за договором перевезення безпосередньо з перевізником. А якщо такої можливості немає, доцільно укладати договір транспортного експедирування, за яким експедитор управі діяти як комісіонер. Тобто укладати договір перевезення від свого імені.

Звичайно ж, обрати схему співпраці — справа серйозна, але не менш важливо знати, чим і ким оформляється передання вантажу, а також надання послуг з експедирування.

Документальне оформлення
Оформлення передання вантажу. Від того, який вид транспорту використовують для перевезення вантажу, залежатиме і те, яким документом (чи документами) оформлять його прийняття до перевезення. Неповний перелік можливих документів є у ст. 9 Закону про експедирування: авіаційна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), коносамент (Bill of Lading) тощо. Крім того, ці та інші документи названо у ст. 6 Закону про транзит вантаж/в. До кожного виду товарно-транспортного документа є свої вимоги і порядок оформлення. Наприклад, для CMR їх містить Конвенція про МДП.

Ну а якщо взяти перевезення автомобілями по Україні, то оформляють товарно-транспортну накладну (ТТН) (типова форма № 1-ТН), яку виписує замовник (вантажовідправник). Вимоги до оформлення ТТН записано у Правилах автоперевезень. Додатково до договору перевезення додають подорожній лист вантажного автомобіля (типова форма № 2-ТН) (по Україні) і талон замовника (типова форма № 1 -ТЗ) — при роботі автомобіля з погодинною формою оплати. Форми цих документів затверджено наказом № 488.

Це важливо
Перевізник починає нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення (ч. 2 ст. 308 ГКУ).

Тому приділіть особливу увагу заповненню товарно-транспортного документа, зокрема ТТН. До того ж вона — єдиний документ для списання ТМЦ у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача. Необхідна вона й для складського і бухгалтерського обліку. Відповідальність за неправильність, неточність або неповноту відомостей у ТТН несуть вантажовідправник і вантажоодержувач (п. 47 Статуту автотранспорту).

Не менш важливо й те, що вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення.

Оформлення послуг. Про факт надання експедиторських послуг можуть свідчити товарно-транспортні документи, що підтверджують шлях руху вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу). А фінальний документ, що підписують клієнт і експедитор, — акт приймання-передачі послуг, до котрого треба додати документи, які підтверджують витрати експедитора. Якщо він, звісно, бажає одержати відшкодування.

Аби не довелося доводити, що вантаж було передано перевізнику в належному вигляді, кількості тощо, уважно заповнюйте реквізити товарно-транспортного документа.

Відповідальність
Конкретних санкцій для експедитора і клієнта у ЦКУ, ГКУ і Законі про експедирування не передбачено. Але вони є в Статуті автотранспорту (п. п. 128—153), Статуті внутрішнього водного транспорту (п. п. 179— 213), Правилах змішаного перевезення (п. п. 4.1 і 4.2) та інших документах. Однак сторонам слід подбати про те, щоб міра відповідальності фігурувала й у договорі експедирування.

Клієнта. Наприклад, він може нести відповідальність за простій транспорту в очікуванні завантаження у вигляді суми штрафу за кожну годину простою. А за прострочення оплати послуг експедитора — пеня в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Однак треба пам'ятати проте, що за ст. 10 Закону про експедирування експедитор вправі утримати наявний у нього вантаж до моменту одержання винагороди та відшкодування витрат, зазнаних в інтересах клієнта.

Експедитора. Якщо він від свого імені оформив відносини з перевізником, то він нестиме відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження вантажу в розмірі його вартості (ст. 14 Закону про експедирування).

Точнісінько так само експедитор може нести відповідальність за зрив строків доставки вантажу, скажімо, у розмірі 15% від суми провізної плати за кожну добу прострочення.

Висновок 3
Для кожного обов'язку в договорі має бути відповідна міра відповідальності, що стимулюватиме сторону виконувати умови договору.

Підіб'ємо підсумки: договір транспортного експедирування — це складний юридичний документ, в якому можуть тісно переплітатися елементи договорі в доручення, комісії, перевезення, зберігання, підряду. А відносини сторін за ним регулює безліч нормативно-правових актів, серед яких і транспортні статути,і міжнародні договори, не кажучи вже про ЦКУ, ГКУ і Закон про експедирування. Тобто залежно від мети, яку ставлять перед собою його учасники, доведеться враховувати норми тих чи інших нормативних документів. Тому підготовка такого договору вимагає серйозного підходу і спеціальних знань.

Ми зі свого боку подаємо вам з разок цього до говору (див. стор. 29), на підставі якого ви зможете підготувати свій, спеціальний договір транспортного експедирування, що відповідатиме вашим вимогам та побажанням.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ГКУ— Господарський кодекс України.
3. Закон про експедирування — Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.04 р. №1955-IV.
4. Закон про транзит вантажів — Закон України "Про транзит вантажів" від 20.10.99 р. № 1172-XIV.
5. Закон про ЗЕД — Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. № 959-ХІІ.
6. Закон про МПП — Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.05 p. № 2709-IV.
7. Конвенція про МДП — Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.56 p., що набрала чинності для України 17.05.07 р.
8. Положення № 201 — Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки України від 06.09.01 р. № 201.
9. Правила автоперевезень — Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. №363.
10. Правила змішаних перевезень — Правила перевезень вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні, затверджені наказом Мінтрансу України від 28.05.02 р. № 334.
11. Статут автотранспорту — Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.69 р. №401.
12. Статут внутрішнього водного транспорту — Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15.10.55р. №1801.
13. Наказ №488 —наказ Мінстату і Мінтрансу України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. №488/346.
Юрій Ільницький