Анализ финансовой отчетности

Застосування векселів у посередницьких операціях

Незважаючи на все більш широкий розвиток "прямих" зв'язків у господарських відносинах, посередництво не сходить з арени.Звісно,адже іноді переважніше з найрізноманітніших причин залучати третіх осіб.І от сьогодні на порядку денному не часта(але від того не менш актуальна)тема—використання векселів у таких операціях. У господарській практиці широко використовують найрізноманітніші види договорів, які традиційно відносять до посередницьких. Вони мають декілька важливих відмінних рис. По-перше, такі договори застосовують, коли необхідно знайти нових партнерів, укласти з ними ті чи інші угоди або вчинити інші дії (утому числі фактичні) силами третіх осіб.

По-друге, посередник(незалежно від того, хто він: комісіонер, повірений, агент) діє за рахунок і в інтересах замовника (довірителя, комітента, принципала).
Здебільшого посередницькі договори зводяться до двох типів:
— комісія;
— доручення.

Використання вексельної форми розрахунків у рамках саме таких договорів ми детально сьогодні й розглянемо.

Можливості та обмеження для векселів у посередницьких операціях
"Ви вже здогадалися, що мова йтиме про "товарність" — специфічну рису, необхідну для появи вексельного зобов'язання. Ноги ростуть зі ст. 4 Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.01 р. № 2374-ІИ (далі — Закон про векселі):
Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем".

Докладно ми аналізували цю норму в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 16 за 2006 р. на стор. 43— 44. Зараз нагадаємо три основні правила з неї.
Правило 1. Товарність стосується лише етапу видачі векселя, тобто його вручення першому держателю. Коли йдеться про наступну передачу векселя, то правило товарності до розрахунку вже не беруть.

Правило 2. Видача векселя можлива лише за грошовим боргом за вже поставлені товари (роботи, послуги).

Правило 3. Номінал векселя має бути не більше ніж сума такого боргу.

Тепер проте, коли можна видавати вексель при виконанні договорів комісії та доручення, коли — ні.

УТОЧНЕННЯ. Нижче, говорячи про заборону на використання векселя, ми маємо на увазі виключно власний вексель. Наш висновок аж ніяк не обмежує можливості з передачі векселів, емітованих третіми особами.

Почнемо з найбільш поширеної ситуації.

І. Договір комісії на продаж
Перед вами рух товару, а також етапи (пунктирні стрілки), на яких постають питання про правомірність видачі векселя.



Чи може покупець видати власний вексель комісіонеру?Товар при цьому вже пройшов від комітента через комісіонера до покупця.

Жодних обмежень товарності видачі векселя на даному етапі ми не вбачаємо. Так, комісіонер передає не свій товар, але у відносинах з третьою особою він виступає від власного імені. А отже, за угодами, укладеними комісіонером з третіми особами (уданому разі за договором купівлі-продажу), саме у нього виникають права. Тому цілком можна стверджувати, що у покупця є грошовий борг перед комісіонером саме за фактично поставлені товари.

Покупець може видати вексель комісіонеру.

Додамо декілька слів від себе.

По-перше,видадуть вексель у цьому випадку (як і у будь-якому іншому), коли договір купівлі-продажу між комісіонером і покупцем буде передбачати видачу векселя в розрахунок за товари. А комісіонер (включаючи застереження про це або погоджуючись з текстом договору, запропонованим покупцем) має впевнитися, чи не суперечить воно його умовам. Адже комітент міг закріпити необхідність продажу товару винятково за гроші.

Коли за договором комісії комісіонер має право одержати й одержує від покупця вексель, то він з позиції вексельного права стає законним векселедержателем. Саме у цьому статусі він постає перед третіми особами. Однак тут потрібно врахувати й іншу сторону питання, а саме вимоги загальногромадянського законодавства. Ми знаємо, що за ст. 1018 Цивільного кодексу України (далі — ГКУ) майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Іншими словами, речовими правами (правом власності) на вексель як цінний папір (майно) володіє саме комітент. У таких умовах комісіонер з власною ініціативи не може продати цей вексель третій особі (ст. 658 ЦКУ) і розрахуватися з комітентом вирученими коштами. У комісіонера лише один курс — передати вексель комітенту.

Звичайно, за наявності на те особливої вказівки власника (комітента) комісіонер може здійснити продаж векселя. По суті справи, така вказівка буде являти собою самостійний договір комісії (тепер — на продаж векселя). Але оскільки продаж векселя за кошти вимагатиме зовсім іншого посередника (ліцензованого торговця цінними паперами), то краще повернути вексель комітенту, який самостійно спрацює через цього торговця або ж у інший спосіб розпорядиться отриманим цінним папером.

По-друге, наш висновок про правомірність видачі покупцем векселя комісіонеру справедливий, і коли товар спрямовується безпосередньо від комітента третій особі (минаючи комісіонера). Річ утім, що правочин (договір купівлі-продажу) з покупцем, як ми вже знаємо, породжує права саме у комісіонера. Причому це правило справедливе, навіть коли "комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору" (ч. 2ст. 1016ЦКУ). Очевидно, цю норму варто розуміти ширше. І передбачати, що у комісіонера є права не тільки коли комітент прийняв від покупця виконання договору, але й коли він вступив у безпосередні стосунки з покупцем з приводу виконання договору (наприклад, коли товар фактично передавав покупцеві комітент).

Чи може комісіонер видати вексель комітенту?

Спеціалісти тут висловлюють різні думки, але ми схиляємося до заперечної відповіді. Пояснимо.

Здавалося б, після успішної реалізації товару та отримання виконання від покупця комісіонер має перед комітентом борг за поставлений покупцеві товар. Проте це не зовсім так. Комітента і комісіонера пов'язує зовсім не борг за "фактично поставлений товар", а покладений законом на комісіонера обов'язок передати комітенту все отримане за правочином. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, — це власність останнього (ч. 1 ст. 1018 ЦКУ). Тому комісіонер не може залишити собі засоби (або інше виконання), що надійшли від покупця. Він мусить передати все отримане від покупця (у тому числі кошти) комітентові, а той зобов'язаний прийняти (п. 1 ч. 1 ст. 1023 ЦКУ). Відносини боргу за поставлений товар пов'язували свого часу комісіонера і покупця. Причому після переходу виконання від покупця цей борг припинився.

Крім того, визнавши за можливе видачу векселя в нашій ситуації, ми зіштовхуємося з наслідками настання, яких законодавець, ймовірно, не передбачав. А точніше — видача під одне товарне забезпечення відразу двох векселів: покупцем — комісіонеру (1) і комісіонером — комітенту (2). А такого бути не може.

Комісіонер не може видати вексель комітенту.

Як ми зазначали, табу ми поширюємо винятково на власні векселі. Тому наш висновок анітрохи не обмежує можливість передачі комітенту векселя, отриманого комісіонером від покупця. Адже однаковою мірою вони обоє можуть новірувати наявні між ними зобов'язання (ст. 604 ЦКУ).

Чи може покупець видати вексель прямо комітентові?

Ствердна відповідь буде, лише коли між покупцем і комітентом існує грошовий борг за поставлені товари. Загалом їх не зв'язують прямі зобов'язальні відносини. Права за договором з третьою особою (покупцем) має комісіонер (навіть коли комітент названий у договорі з покупцем або навіть якщо відвантаження товарів "проходило" прямо, минаючи комісіонера, див. вище).

Разом з тим прямі зобов'язальні відносини між комітентом і покупцем усе-таки можливі. Покажемо це. Отже, комісіонер зазвичай не відповідає за виконання зобов'язання покупцем (виняток — коли він був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору). При порушенні третьою особою до-говору, укладеного з комісіонером (наприклад, у разі не оплати товару), останній зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати і забезпечити всі докази. А комітент може вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (ч. 4 ст. 1016 ЦКУ). Саме після такого відступлення з'являться прямі зобов'язальні відносини по лінії комітент-по купець, і лише після цього покупець може видати вексель прямо комітентові.

Покупець може видати вексель комітентові, але тільки після відступлення прав на користь останнього.

Зрозуміло, потрібно пам'ятати про обов'язковість вексельного застереження в угоді між комісіонером і покупцем. Якщо його немає, то після вчинення відступлення до такого договору можуть бути внесені зміни за взаємною згодою сторін.

II. Договір доручення на продаж
А тепер схема для договору доручення. Вивчимо операції, на етапі реалізації яких постають питання про правомірність видачі векселя.



Чи може покупець видати власний вексель повіреному?

З приводу договору комісії пролунала відповідь — "так". Ми тоді спиралися насамперед на виникнення зобов'язальних відносин безпосередньо між комісіонером і покупцем. Однак договір доручення саме в цьому помітно відрізняється від комісії, оскільки повірений діє від імені довірителя. Отже, прав та обов'язків за угодами, укладеними повіреним з третьою особою, набуває безпосередньо довіритель (ч. 1 ст. 1000 ЦКУ). Іншими словами, відносини боргу за поставлений товар виникають між покупцем і довірителем.

Видати вексель повіреному покупець не може.

Чи може повірений видати вексель довірителю?

Тут усе так, як з договором комісії. Повірений не може видати вексель довірителю, оскільки зобов'язання між ними зовсім не базуються на боргу за фактично поставлений товар. За законом повірений повинен лише негайно передати довірителю все отримане у зв'язку з виконанням доручення (п. З ч. 1 ст. 1006 ЦКУ). Саме в цьому полягає обов'язок повіреного, а зовсім не в оплаті фактично поставленого товару.

Повірений не може видати вексель довірителю.

Чи може покупець видати вексель прямо довірителю?

На наш погляд, перешкод для цього немає. Між цими особами виникають відносини боргу за поставлені, товари, оскільки повірений завжди діє від імені довірителя (див. вище). Головне — перевірити, чи є в договорі вексельне застереження. Якщо такого застереження немає, його можуть внести довіритель і покупець без участі повіреного.

Покупець може видати вексель довірителю.

А тепер у таблиці 1 систематизуємо, хто і кому з учасників посередницького правочину з продажу товару (послуги) може видати вексель (емітований самостійно).



III. Договір комісії на купівлю
Традиційно звернемося до схеми.



Чи може комісіонер розрахуватися з покупцем власним векселем?

Комісіонер у відносинах з покупцем діє від власного імені, і даний факт, здавалося б, дає підстави для видачі векселя продавцю. Однак не все так просто. Так-так, вимога товарності видачі векселя дотримується, але причина в іншому: комісіонер діє хоча і від власного імені, але за рахунок комітента. Тобто комісіонер використовує при купівлі товарів майно, надане йому комітентом. Ось що записано з цього приводу в ЦКУ: комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання боргу перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016). Зрозуміло, що комітент не може забезпечити комісіонера власним векселем. Це довід проти його видачі.

Водночас аргументи знайдуться і у прихильників видачі векселя. Фраза "за рахунок комітента" зовсім не означає, що комітент абсолютно у всіх випадках повинен попередньо забезпечити комітента необхідним майном (засобами) для виконання угоди з продавцем. Так, таке правило як загальна норма в ЦКУ присутнє, але є й інше: "комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії" (ст. 1024 ЦКУ). Таким чином, закон передбачає й іншу послідовність дій: спочатку комісіонер несе ті чи інші витрати, а потім їх відшкодовує комітент. Головне, щоб у результаті джерелом витрат комісіонера став комітент. Щоправда, якщо йдеться про видачу векселя, комітент цілком обґрунтовано може заявити, щодо моменту погашення такого векселя комісіонером останній жодних витрат не зазнав, і відмовиться відшкодовувати грошима "витрати" комісіонера. І це буде справедливо, оскільки при іншому підході з'ясується, що комісіонер продав за гроші власний вексель.

Законодавство надає підстави говорити про можливість видачі комісіонером покупцеві векселя в розрахунок за товар. Усе залежить від порядку компенсації витрат.

Чи може комітент видати вексель комісіонеру?

Заперечна відповідь. Як і в ситуації з комісією на продаж, так і при комісії на купівлю, комітента та комісіонера не пов'язує заборгованість за фактично поставлений товар. Тут у комітента є два основних зобов'язання:
— забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання боргу перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016);
— або якщо таке забезпечення в повному обсязі надано не було — відшкодувати витрати комісіонеру на виконання договору комісії (ст. 1024 ЦКУ).

Звісно, що у першому випадку ніякої видачі векселя не буде, оскільки обов'язок щодо авансування комісіонера явно не вписується в поняття боргу за товар. Та й у другому комітент погашає не борг за товар, а лише відшкодовує комісіонеру його витрати.

Комітент не може видати вексель комісіонеру.

Чи може комітент видати вексель прямо продавцю?

Спочатку нагадаємо: права та обов'язки за правочином з третьою особою несе комісіонер, оскільки він діє від власного імені (ч. 2 ст. 1016 ЦКУ). У третьої особи (продавця) в угоді, укладеній з комісіонером, не виникає жодних прав вимоги щодо комітента. Тому між комітентом і продавцем немає боргу за фактично поставлені товари. Однак це не означає, що зобов'язань між комітентом і продавцем у принципі бути не може. Вони можуть з'явитися після переведення боргу, який оформлюють у загальному порядку згідно з цивільним законодавством (ст. ст. 520—523 ЦКУ). Зокрема, для такого переведення потрібна згода кредитора (продавця).

Комітент у загальному випадку не може видати вексель прямо продавцю. Але це можливо після вчинення переведення боргу комісіонера на комітента.

IV. Договір доручення на купівлю
Для наочності знову скористаємося схемою.



Чи може повірений видати вексель продавцю?

Тут усе вирішується набагато простіше, ніж при комісії. У повіреного немає жодних зобов'язань перед продавцем, утому числі шуканого боргу за фактично поставлені товари. Ці зобов'язання виникають безпосередньо у довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦКУ).

Повірений не може видати власний вексель продавцю.

Чи може довіритель видати вексель повіреному?

І тут нас чекає заперечна відповідь. Ми вже знаємо, відносини довіритель — повірений не пов'язані боргом за фактично поставлений товар. Це абсолютно інші відносини. Ситуація аналогічна комісії на купівлю. На підставі ч. 2 ст. 1007 ЦКУ довірителю слід забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення (1), або відшкодувати повіреному витрати на виконання доручення, якщо їх не було про авансовано (2). Розрахуватися за такими зобов'язаннями векселем не можна.

Довіритель не може видати власний вексель.

Чи може довіритель видати вексель продавцю?
А тут жодних обмежень немає.

По-перше, повірений у відносинах з продавцем діє від імені довірителя.

По-друге, права та обов'язки за договором повіреного з продавцем виникають безпосередньо у довірителя. Обидва факти свідчать про наявність грошового боргу довірителя перед продавцем за поставлені останнім товари.

Довіритель може видати власний вексель продавцю.

У таблиці 2 систематизуємо, хто і кому з учасників посередницького правочину з купівлі товару (послуги) може видати вексель (емітований самостійно).



Вексель видали, коли не мали на те права: які наслідки
Насамкінець декілька слів про правові наслідки ігнорування товарного характеру видачі векселя. На сьогодні наслідком цього є можливість визнання в судовому порядку недійсним договору, на підставі якого було видано вексель. Після чого проводиться двостороння реституція, тобто повернення сторін у початкове положення (ст. 216 ЦКУ) і відповідні коригування в обліку. Сам вексель залишається дійсним.

Недійсною може визнаватися і частина договору (ст. 217 ЦКУ). Наприклад, договір комісії на продаж містить положення, за яким комісіонер видає комітенту власний вексель після реалізації товару за кошти. У цьому разі суд може визнати недійсними лише пункти договору, що містять умову про вексельний розрахунок, не визнаючи незаконним увесь договір комісії.

Однак можливий і інший поворот. У розглянутому випадку суд цілком може визнати договір комісії удаваним (ст. 235 ЦКУ) і застосувати до нього правила, що регулюють купівлю-продаж. При цьому правила купівлі-продажу будуть використовуватися і в цілях оподаткування операцій, що здійснюються в рамках розглянутого договору. Багато чого залежить від заявлених позовних вимог. Зверніть увагу, що з вимогою про визнання правочину недійсним до суду можуть звертатися й податківці.

Отож будьте уважними, коли захочете видати вексель. Сподіваємося, наша стаття вам у цьому допоможе!
Андрій Солтан