Анализ финансовой отчетности

Облігаційна позика підприємства: правила випуску

Традиційні джерела фінансування суб'єктів господарської діяльності—кредитні ресурси, емісія векселів,акцій.Але все частіше наші підприємства обирають інші способи залучення фінансових ресурсів.Серед них—випуск облігацій.Особливий інтерес викликає він у будівельних підприємств. І недаремно:Закон №3201,що набрав чинності, обмежив можливості фінансування житлового будівництва. І все б гаразд. Але з появою Закону про цінні папери і Положення № 1178 емісію облігацій проводять за дещо іншими правилами.І ось тут вам без нашої допомоги не обійтися.Із наших матеріалів ви дізнаєтеся,як правильно здійснити та документально оформити облігаційну позику. Хто може випускати облігації Насамперед нагадаємо: облігація є цінним папером, що засвідчує внесення його власником грошей і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення строк і виплатити доход за нею, якщо інше не передбачено умовами розміщення (п. 1 ст. 7 Закону про цінні папери).

Облігації, на відміну від акцій, не дають право їх власнику на участь в управлінні емітентом.

Емітентами облігацій можуть бути:
1) підприємства всіх передбачених ст. 63 ГКУ форм власності (приватне, комунальне, державне підприємство, підприємство колективної власності, підприємство, засноване на змішаній формі власності, у тому числі з іноземною інвестицією);
2) об'єднання підприємств (асоціація, корпорація, консорціум, концерн);
3) господарські товариства (акціонерні, командитні, повні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю).

До речі, емітувати облігації можуть не лише материнські, але й дочірні підприємства.

Розміщення підприємством облігацій не вважають професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, тому йому не потрібна ліцензія на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів і обов'язкова участь торговця цінними паперами (п. 8 ст. 17 Закону про цінні папери).

Перед тим як розпочати емісію облігацій, керівництву підприємства вкрай важливо правильно визначити, які саме облігації доцільно випускати. Адже від обраних характеристик залежатимуть умови розміщення облігацій. На схемі 1 (див. стор. 12) подано основні характеристики облігацій.

Правила облігаційної позики
Облігаційна позика з організаційного погляду річ доволі відповідальна і клопітка. Для того щоб емісію облігацій провести успішно, треба знати основні її правила:
1) розміщати облігації можна після повної сплати статутного капіталу;

2) оплачувати облігації в ході розміщення можна лише грошима за ціною не нижче за номінальну вартість (за винятком дисконтних облігацій) у національній валюті. А якщо це передбачено законодавством і умовами їх розміщення — в іноземній валюті з урахуванням законодавства про валютне регулювання;

3) не можна розміщати облігації для формування та поповнення статутного капіталу, покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу як результату поточної госпдіяльності;

4) протягом 2-х років із дня опублікування Закону про цінні папери (до 12.04.08 р.) гранична сума розміщення для всіх емітентів, крім акціонерних товариств (далі —AT), не обмежена. AT мають право розміщати облігації на суму, що не перевищує статутного капіталу або розміру забезпечення, наданого третіми особами (ч. 2 ст. 158 ЦКУ). А ось після 12.04.08 р. усі емітенти, утому числі й AT, зможуть розміщати облігації на суму, що не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, наданого третіми особами;

5) рішення про розміщення облігацій приймає орган управління емітента, повноваження якого підтверджують установчі документи (краще приймати рішення вищим органом управління). За кожним розміщенням приймають окреме рішення;

6) умови розміщення облігацій, що випускають AT, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції власного випуску, викуплені в акціонерів, у порядку, встановленому ст. 32 Закону про госптовариства;

7) вносити зміни до рішення про розміщення і проспект емісії облігацій після початку їх розміщення, а також обмежувати доступ власників облігацій до оригіналу рішення про розміщення заборонено;

8) при відкритому розміщенні одним з уповноважених рейтингових агентств або одним із визнаних ДКЦПФР міжнародних рейтингових агентств випуску облігацій обов'язково присвоюється рівень кредитного рейтингу;

9) процентний доход за облігаціями виплачують у розмірі й у строки, встановлені рішенням про розміщення. Процентний доход за облігаціями, номінальна вартість яких визначена в іноземній валюті, виплачують в іноземній валюті з урахуванням законодавства про валютне регулювання або в національній валюті за валютним (обмінним) курсом, встановленим НБУ на дату нарахування процентного доходу;

10) емітент зобов'язаний викупити оплачені облігації у їх власників (після закінчення строку розміщення та/ або під час обігу), якщо викуп передбачено умовами розміщення. При цьому умови розміщення повинні містити порядок повідомлення власників облігацій про викуп, порядок встановлення ціни викупу і строк, в який облігації можуть бути надані для викупу;

11) обіг облігацій дозволяється після реєстрації ДКЦПФР звіту про результати розміщення та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску, крім випадків переходу прав власності на облігації до емітента після закінчення строку розміщення;



12) облігації розміщають з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Випуск або окрема серія облігацій можуть бути погашені достроково, якщо це передбачено умовами розміщення. Причому вони повинні містити порядок повідомлення власників облігацій про дострокове погашення, строк, у який облігації можуть бути надані для дострокового погашення;

13) цільові облігації можна погашати грошима або товарами та/або послугами відповідно до умов розміщення. Процентні та дисконтні облігації погашають грошима;

14) емітент не має права змінювати прийняте рішення про розміщення облігацій, вносити зміни до проспекту емісії в частині зменшення обсягу прав, що надаються власникам облігацій, умови розміщення та кількість облігацій одного випуску, щодо яких прийнято рішення про розміщення;

15) емітент до початку розміщення може прийняти рішення про скасування рішення про розміщення. У такому разі він має надіслати рішення (у формі протоколу) до ДКЦПФР протягом 5 робочих днів із дати його прийняття.

Дотримання цих правил дозволить усунути всі можливі підстави для скасування емісії облігацій у судовому порядку, уникнути адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення законодавства з питань емісії (штраф від 10 до 100 НМДГ, а саме: від 170 до 1700 грн, передбачений ст. 13 Закону № 448) та одержати позитивне рішення щодо реєстрації випуску та проспекту емісії облігацій у ДКЦПФР.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ГКУ— Господарський кодекс України.
3. Закон №3201 —Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 15.12.05 р. № 3201 -IV.
4. Закон № 448 — Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО. 10.96 р. №448/96-ВР.
5. Закон про цінні папери — Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.06 p. № 3480-IV.
6. Закон про госптовариства — Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ.
7. Положення № 1 1 78— Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, у редакції рішення ДКЦПФР від 26.10.06 р. № 1178.
Оксана Кривоносова