Анализ финансовой отчетности

Гарантійне обслуговування автомобіля: що потрібно знати

Що б там не писали Ільф з Петровим, а в Радянському Союзі автомобіль був-таки предметом розкоші. Навіть "вухатого" "Запорожця" було придбати непросто, не кажучи вже про популярні "Жигулі"чи престижну "Волгу". З тих часів частина наших споживачів зберегла скептичне ставлення до гарантійних зобов'язань на автомобіль: "Яка там гарантія, слава Богу, що є машина!". Іншу крайність породив сучасний поступ законодавства про права споживачів —дехто готовий вимагати заміни автомобіля, якщо в нього спустило колесо. Істина ж, як звичайно водиться, посередині. Про неї та про особливості гарантійного обслуговування залізного коня й поговоримо. Якість товару та гарантія Загальні норми щодо якості товару містить ч. 1 ст. 673 ЦКУ: "Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу". Втім, далеко не завжди в договорі описують вимоги до якості. Більше того, значну частину автомобілів реалізують фізособам, не укладаючи договору у вигляді окремого документа. І таку ситуацію теж передбачено законодавством.

По-перше, якщо покупець заявив про мету придбання товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для використання згідно із заявленою метою. По-друге, якість товару повинна відповідати вимогам закону, якщо вони встановлені (тут одразу згадаємо Закон про права споживачів, який ми проаналізуємо потім). А по-третє, таку відповідність необхідно підтвердити. І дане підтвердження сертифікатом відповідності, ясна річ, неможливо отримати, коли щось негаразд.

Ці вимоги покликані забезпечувати якість товару. Крім того, за ч. 2 ст. 675 ЦКУ договір або закон може визначити строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Безпосередньо його зазвичай установлює виробник, а продавець може його лише збільшити.

Це важливо!
Протягом гарантійного строку продавець відповідає за недоліки товару, якщо він не доведе, що вони виникли після передання товару покупцеві внаслідок порушення останнім правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб або непереборної сили.


Тобто законодавець передбачив презумпцію відповідальності продавця.

Що робити покупцю, коли виявлено недолік? Частина 1 ст. 678 ЦКУ пропонує три варіанти:
1) пропорційно зменшити ціну;
2) безоплатно усунути недоліки товару в розумний строк;
3) відшкодувати витрати на усунення недоліків товару.

Вибір — за покупцем. Хоча, як правило, йдеться про безоплатне усунення недоліків продавцем або за його рахунок. Інша ситуація — виявлення істотного недоліку.

Тобто такого, який неможливо усунути або усунення якого пов'язано з непропорційними витратами чи затратами часу, який виявляється неодноразово або з'явився знову після усунення. Тоді покупець може:
1) відмовитися від договору і наполягати на поверненні сплаченої за товар суми;
2) вимагати замінити товар.

Про істотні недоліки ми ще поговоримо далі. Поки ж констатуємо, що ЦКУ окреслює дуже серйозні права покупців на випадок неналежної якості товару. Звичайно, це стосується й автомобілів.

Автомобіль у роздріб
Права роздрібного покупця при продажу йому товару неналежної якості дещо ширші. Йому дозволено за своїм вибором вимагати (ст. 708 ЦКУ):
1) від продавця або виготовлювача безоплатно усунути недоліки товару або відшкодувати витрати, здійснені покупцем чи третьою особою на їх виправлення;
2) від продавця або виготовлювача замінити товар на аналогічний належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;
3) від продавця або виготовлювача, відповідно, зменшити ціну;
4) відмовитися від договору і повернути сплачену за товар суму.

Вимоги щодо безоплатного усунення недоліків головним чином адресують продавцям автомобілів, оскільки виробники в основному знаходяться в іншому місті, а то й в іншій країні.

Слід відрізняти продаж автомобіля з недоліками від недоліків, які виникли пізніше (хоча й з вини виробника). Тут допустимі кілька ситуацій:

1. Недоліки існують на момент продажу і відомі продавцю та покупок). Права покупця в цьому випадку перелічено вище. Якщо покупець погоджується взяти такий автомобіль за умови зменшення ціни, то продавець повинен наполягати на укладенні письмового договору, в якому чітко зафіксувати недолік та отриману з такої причини знижку. Це, по-перше, позбавить продавця від майбутніх претензій покупця стосовно того самого недоліку, а по-друге, буде достатнім обґрунтуванням звичайної ціни.

2. Недоліки існують на момент продажу, але невідомі продавцю і покупцю, або їх знає лише продавець, який приховує інформацію від покупця. При цьому покупець може виявити недоліки згодом. Але для того щоб скористатися своїми правами, йому необхідно довести існування недоліків на момент продажу. Наприклад, якщо йдеться про неповну комплектацію автомобіля (скажімо, відсутність запаски), про задоволення претензії годі й мріяти. Так що ретельний огляд автомобіля перед підписанням акта приймання-передачі мусить стати правилом номер один для покупця. А для продавця обов'язково провести передпродажну підготовку автомобіля (п. 2.1 Правил торгівлі авто забороняє продаж нових транспортних засобів і номерних агрегатів, які не пройшли передпродажної підготовки). Основну масу недоліків реально виявити вже на цій стадії.

3. Недоліки виникли під час експлуатації автомобіля. Тут йдеться про гарантійне обслуговування або заміну автомобіля. Але про це трохи нижче.

Споживач завжди правий?
Ще більшими правами порівняно з роздрібними покупцями наділено споживачів. Термін "споживач" ми використовуємо тут у вузькому значенні — згідно з п. 22 ст. 1 Закону про права споживачів: "споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника".

Зверніть увагу!
Споживачем можуть визнавати лише фізособу,та й то не всяку
. По відношенню до автомобілів не будуть споживачами покупці, які придбали авто для використання у підприємницькій діяльності (наприклад, як таксі, для доставки товарів). При цьому неважливо, чи є в самого покупця статус приватного підприємця, чи він використовуватиме автомобіль при роботі за наймом (утому числі в юрособи), чи просто віддасть його в користування СПД.

Головна ознака споживача — не наявність чи відсутність статусу СПД. На практиці буває, що підприємець пред'являє продавцю автомобіля претензії, спираючись на Закон про права споживачів і виходячи з того, що він купував автомобіль "не як підприємець" (приміром, платив готівкою). Насправді ж це не грає ніякої ролі. Споживачем його вважатимуть, лише якщо автомобіль використовують для особистих (побутових) цілей.

Нагадаємо нашим читачам, що за ч. 1 ст. 8 Закону про права споживачів "у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару".

Декілька коментарів до прав споживачів — покупців автомобілів:
1. Пропорційне зменшення ціни — не дуже популярний захід. По-перше, цим правом можна скористатися, тільки якщо гроші за авто ще не сплатили. А по-друге, саму пропорційність установити доволі важко. Простіше розрахувати вартість усунення недоліку.

2. Визначення розумного строку для даного випадку в законодавстві відсутнє. Проте зрозуміти його сутність можна, згадавши, як цей термін використовують в інших ситуаціях, наприклад, у судовому процесі. За п. 11 ст. З КАС "розумний строк — найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах". Отже, у нас його за аналогією можна визначити як найкоротший строк усунення недоліків товару, достатній для своєчасного (без невиправданих зволікань) захисту порушених прав споживача. Плюс до того, переконані: цей строк не може перевищувати максимальний строк проведення гарантійного ремонту, про який піде мова далі.

3. Споживачі, які захищають свої права, дуже рідко звертають увагу на фразу "в порядку та у строки, що встановлені законодавством". Безумовно, законодавство — більш широке поняття, ніж закон взагалі і Закон про права споживачів зокрема. Тому про обов'язкові для сторін правила, передбачені законодавством, ми розповімо детально нижче. А тут наголосимо, що умови задоволення претензій споживачів можуть бути викладені в договорі купівлі-продажу безпосередньо або через бланкетну норму (посилання на інший документ*), а також зазначені в окремому договорі гарантії, що широко практикують продавці автомобілів в Україні.

4. Відшкодування витрат на виправлення недоліків автомобіля третьою особою можливе, лише коли факт недоліку належно підтвердить продавець (виробник) автомобіля та надасть згоду на таке усунення. Зазвичай продавці прямо забороняють технічне обслуговування та ремонт автомобілів у третіх осіб (точніше, звернення до них веде до припинення гарантії). Винятки становлять ремонт на станціях технічного обслуговування (СТО), безпосередньо зазначених продавцем (виробником) у сервісній книжці, та направлення споживача на іншу СТО при неможливості здійснити конкретні роботи на СТО продавця.

Гарантія: строки та умови
Гарантійні умови для автомобілів серйозно відрізняються від таких для інших товарів. Перш за все це стосується власне строків. В основному це звичайні рік, два чи три роки гарантії. Але інколи продавці користуються маркетинговим винаходом, пропонуючи гарантію на зразок "1 рік + 1 рік". Це якраз той випадок, коли 1 +1 * 2. Другий рік за цією схемою означає, що гарантія охоплює не весь автомобіль, а лише його окремі складові, наприклад, двигун та трансмісію. Тобто покупцям варто детально розібратися з умовами гарантії до того, як підійти до віконця каси.

Друга особливість гарантійного строку — встановлення його (хоча й не завжди) не тільки у вигляді проміжку часу (1—3 роки), а й у вигляді умови — пробігу автомобілем відстані (як заведено, від 20000 до 100000 км). Закінчується гарантійний термін за правилом першої події — залежно від того, що відбудеться раніше, — пройде час чи показники спідометра дійдуть до необхідної відмітки.

Сучасний автомобіль — це вельми складна сукупність агрегатів, механізмів, приладів та інших частин. Тому ймовірність виникнення неполадок у ході експлуатації досить висока. Через це виробники та продавці автотехніки ретельно відшліфовують умови гарантії, страхуючи себе від зайвої відповідальності. Ось чому умови гарантії передбачають ситуації, на які гарантія не поширюється, та випадки припинення гарантії.

Гарантія не охоплює звичайного зносу автомобіля та його частин. І це природно — адже будь-яка гума при експлуатації зношується: шини стираються, прокладки з часом втрачають свою еластичність і т. п. Крім того, продавці не люблять надавати гарантію на запчастини, які легко пошкоджуються внаслідок зовнішнього впливу (будь-які скляні деталі, кузов у частині механічних пошкоджень).

Не дають гарантію і на такі електричні деталі, як лампочки та запобіжники. Не тільки тому, що вони швидко перегоряють, алей для того, щоб уникнути зловживань недобросовісних покупців. Адже досить важко довести, що лампочка перегоріла саме в цьому автомобілі, а не знята з іншого.

Часто-густо продавці автомобілів позбавляють гарантії акумуляторні батареї. Тоді покупцям слід як мінімум переконатися в належному стані акумулятора — рівні та щільності електроліту. Необхідне для цього знаряддя надасть продавець (якщо він, безспірно, не хоче втратити покупця — конкуренція на ринку автомобілів аж зашкалює).

Гарантія припиняється, якщо порушено правила експлуатації автомобіля. У першу чергу мається на увазі вимога своєчасного проведення технічного обслуговування автомобіля. Строки його проведення традиційно прив'язують до пробігу і вказують у сервісній книжці на автомобіль. Порушення даного строку призводить до підвищення ймовірності виникнення недоліків у роботі автомобіля внаслідок невиконання необхідного періодичного регулювання певних вузлів, відсутності перевірки належної роботи агрегатів, використання фільтрів та олив з вичерпаним ресурсом (читай: непридатних для нормальної експлуатації). Саме тому гарантія припиняється.

Інша причина — використання автомобіля не за призначенням. Скажімо, в спортивних змаганнях (якщо продавець зможе це довести), як таксі (через надмірну експлуатацію спеціально не пристосованого для цього автомобіля), для буксирування інших автомобілів чи причепів (навіть установлення фаркопу під час обкатки більшість продавців вважає підставою для припинення гарантії).

Ще один популярний привід для відмови від гарантії— це встановлення додаткового обладнання або переобладнання автомобіля. Такі роботи зазвичай пов'язані з втручанням в механізми або електричні схеми автомобіля, що може спричинити виникнення деяких недоліків. Тому продавці, не заперечуючи принципово проти удосконалення вашого авто, наполягатимуть, щоб це зробили вони самі або на вказаній ними СТО.

І, нарешті, найпоширеніша підстава для припинення гарантії—ДТП (дорожньо-транспортна пригода). Пошкодження автомобіля в ДТП може негативно вплинути на роботу будь-якого його агрегату чи механізму. Так що в цій ситуації про подальше безкоштовне усунення недоліків продавцем чи виробником автомобіля годі й казати.

Правила гарантійного ремонту
Пам'ятаєте, ми згадували про обов'язкові для сторін правила? Це Порядок № 721, який визначає відносини між власниками дорожніх транспортних засобі в (далі— ДТЗ) та суб'єктами господарювання, втому числі тими, що здійснюють роздрібну торгівлю ДТЗ (продавцями), підприємствами — виробниками ДТЗ (виробниками) та виконавцями робіт із технічного обслуговування і гарантійного ремонту ДТЗ (виконавцями).

Почнемо з визначення термінів.

Перш за все скажемо про невдалий, на нашу думку, термін "споживач", який можна сплутати з таким самим (але не за змістом!) поняттям із Закону про права споживачів. Згідно з п. 1 Порядку №721 споживач — власник ДТЗ без уточнення його статусу щодо підприємницької діяльності. Але деякі положення Порядку №721 використовують чи навіть прямо посилаються на законодавство про захист прав споживачів. Це треба брати до уваги, розглядаючи питання про права власників автомобілів.

Ще одне визначення наведено в п. 1 Порядку № 721: "гарантійний термін експлуатації — термін, протягом якого за умови дотримання споживачем вимог експлуатаційної документації на ДТЗ гарантується його використання за призначенням і протягом якого виробник (продавець) виконує гарантійні зобов'язання". Це підкреслює, що гарантійне обслуговування можливе лише при дотриманні експлуатаційних вимог! Пам'ятайте про це!

Також важливо розібратися з класифікацією недоліків у Порядку № 721. Отже, звичайний недолік — це окрема невідповідність ДТЗ вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до нього, а також інформації про ДТЗ, яка надана виробником (виконавцем,продавцем).

А істотний недолік — такий недолік, що робить неможливим або недопустимим використання ДТЗ відповідно до його призначення, або такий, що може представляти загрозу для життя споживача чи інших людей, або такий, для усунення якого необхідні великі витрати праці й часу та який проявляється неодноразово після усунення.

Утім, таке визначення потребує чимало уточнень. Якщо в автомобіля спустило колесо, їхати далі небезпечно. Отже, проколота шина — істотний недолік?

А якщо запобіжник перегоряє кілька разів поспіль? І що вважати великими витратами праці й часу? Дати однозначні відповіді на подібні запитання важко. Між тим вони надзвичайно важливі.

Якщо в процесі експлуатації автомобіля виявлено недолік, споживач має право звернутися до одного з пунктів сервісної мережі, зазначених у сервісній книжці, за власним вибором (п. 20 Порядку № 721).

Це важливо!
Підставою розглянути вимоги споживача щодо виконання гарантійного ремонту ДТЗ є його письмова заява. її складають у довільній формі. Споживач має обов'язково описати недолік,
з приводу якого він звертається, а також свої вимоги.

Ця заява стане у пригоді, коли виникне спір між споживачем та виконавцем стосовно дати звернення за гарантійним обслуговуванням та змісту вимог споживача.

Коли виконавець ухиляється або безпідставно (необґрунтовано) відмовляється від виконання гарантійного ремонту ДТЗ, споживач вправі звернутися безпосередньо до продавця або виробника, або до уповноважених органів захисту прав споживачів. Та на практиці останні відмовляють у допомозі власникам автомобілів, які не є споживачами згідно із Законом про права споживачів. Тому юрособам та приватним підприємцям у разі порушення їх прав потрібно звертатися одразу до суду.

Для виконання гарантійного ремонту споживач має доставити автомобіль на один із пунктів сервісної мережі. Якщо автомобіль не можна доставити своїм ходом, його доставляє виконавець або споживач (за домовленістю з виконавцем) до найближчого пункту сервісної мережі, означеного в сервісній книжці. І якщо необхідно провести гарантійний ремонт автомобіля, виконавець відшкодовує споживачу документально підтверджені витрати на доставку автомобіля.

Згідно з п. 22 Порядку № 721 недоліки усувають, ремонтуючи комплектувальний виріб, окрему складову частину або, у разі недоцільності такого ремонту, їх замінюючи, а також виконуючи регулювальні роботи відповідно до вимог експлуатаційної документації та нормативних документів.

Це важливо!
Виконавець самостійно визначає, як усунути недоліки. Тому претензії власників авто, які нерідко вимагають замінити агрегат в разі найдрібнішої поломки, неправомірні.

Граничний термін виконання гарантійного ремонту — 14 днів. Його можна продовжити, але лише за згодою сторін. Інакше за кожен день затримки виконавець має сплатити споживачу неустойку в розмірі, визначеному Законом про права споживачів або заздалегідь узгодженому сторонами.

Частина 5 ст. 10 Закону про права споживачів говорить: "У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення".

На перший погляд, застосувати цю норму до гарантійного ремонту важко, бо він безкоштовний. Від чого ж рахувати 3%? Відповідь є. На гарантійний ремонту разі надання послуг у присутності замовника, коли немає потреби залишати авто у виконавця, оформляють наряд-замовлення (його зразок наведено у додатку 1 до п. 9 Правил № 792). І хоча в графі "Вартість послуги" при гарантійному ремонті вказують 0, вирахувати реальну вартість нескладно через наведену в наряді-замовленні трудомісткість послуги та вартість нормо-години.

3% за день — досить серйозна санкція, все одно що 1095% річних. Тому СТО, безумовно, зацікавить альтернатива — неустойка за згодою сторін. її можна встановити в договорі на гарантійне обслуговування, який укладають під час продажу автомобіля.

Наряд-замовлення—офіційний документ,який підтверджує, що автомобіль передано на гарантійний ремонт(абз. 1 п. 25 Правил №721). Виконавець оформляє його за результатами огляду автомобіля, під час якого (у присутності споживача) перевіряє споживчі властивості авто, його укомплектованість, наявність видимих пошкоджень чи дефектів на поверхні кузова, заводський номер, дату виготовлення, наявність пломб виробника або виконавця (за дорученням виробника), свідоцтво про реєстрацію автомобіля або тимчасовий реєстраційний талон та сервісну книжку та встановлює наявність заявленого недоліку. Підписом у наряді-замовленні споживач погоджує обсяги та терміни виконання гарантійного ремонту. Другий примірник наряду-замовлення передають споживачу.

Окремий розділ Порядку № 721 присвячено претензіям споживача щодо недоліків, які виникли під час експлуатації ДТЗ протягом гарантійного періоду. Споживач подає претензії за вибором на один із пунктів сервісної мережі, виконавцю або продавцю за місцем купівлі автомобіля, або виробнику.

Як не дивно, але власники автомобілів дуже часто помиляються, визначаючи продавця. Справа втому, що в Україні використовують кілька схем реалізації автомобілів через дилерські (субдилерські) мережі. Відносини між постачальниками та реалізаторами (назвемо їх так) автомобілів можуть ґрунтуватися на договорах комісії або доручення.

В останньому випадку юридично продавцем виступає постачальник автомобілів, а не підприємство-реалізатор. До речі, саме на користь справжнього продавця ви здійснюєте платіж. Він має бути вказаним у сервісній книжці. Звичайно, легко визначити продавця, якщо договір купівлі-продажу авто укладений письмово.

Претензії розглядають, якщо дотримано такі умови:
— претензію подано письмово із зазначенням прізвища, імені, по батькові та місця проживання споживача;
— на момент подання претензії не закінчився гарантійний термін на автомобіль;
— пред'явлено документ, який засвідчує купівлю автомобіля споживачем, та сервісну книжку.

Виконавець (продавець або виробник) зобов'язаний розглянути претензію протягом 3 діб за участю споживача. За результатами розгляду складають рекламаційний акт в двох примірниках (один — для споживача), де зазначають: прізвище, ім'я, по батькові власника; марку автомобіля, тип, модель, версію, ідентифікаційній номер і номер двигуна; державний номер автомобіля; пробіг від початку експлуатації; найменування продавця і дату продажу; перелік заявлених власником недоліків.

У результативній частині рекламаційного акта зазначають одне з таких рішень:
1. Заявлений недолік підтверджують і усувають у порядку гарантійного ремонту. Це найпоширеніший варіант.

2. Заявлений недолік виник внаслідок порушення споживачем правил експлуатації. Зрозуміло, що його усунуть лише за кошти споживача.

3. Заявлений власником автомобіля недолік не підтверджено. Найчастіше такий "діагноз" ставлять, коли те, що споживач вважає недоліком, насправді є особливістю автомобіля. Це буває, наприклад, коли людина, що звикла до дорогих автомобілів, змушена пересісти за кермо бюджетної моделі.

4. Заявлений недолік визнають істотним. У цьому випадку споживач має право за власним вибором вимагати від продавця або виробника замінити автомобіль на такий самий належної якості або аналогічний іншої моделі (з відповідним перерахунком купівельної ціни); зменшення купівельної ціни автомобіля (фактично — повернення частини сплачених за автомобіль коштів); розірвання договору купівлі-продажу (повного повернення сплачених коштів). Тепер зрозуміло, чому так важливо правильно визначити істотні недоліки — тільки їх наявність дає споживачеві право повернути або замінити неякісний автомобіль.

Інколи споживачі замість повернення коштів, сплачених за автомобіль, вимагають відшкодування збитків. Дійсно, Закон про права споживачів кілька разів згадує про відшкодування споживачу збитків. Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитки розподіляються на реальні (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права) та упущену вигоду (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене). Так ось, реальними збитками можна вважати лише вартість автомобіля, витрати, пов'язані з його поверненням, а також витрати на усунення шкоди, завданої споживачу або третім особам через недоліки автомобіля. А ось упущеної вигоди у споживача не може бути принципово — адже для отримання доходів автомобіль споживача не може використовуватися за визначенням.

Важлива особливість визнання недоліку істотним: відповідне рішення виконавець (продавець) може прийняти за умови залучення для розгляду претензії фахівців виробника.

Якщо сторони не дійшли згоди щодо причин виникнення недоліків в автомобілі, споживач має право вимагати направити авто на експертизу до акредитованих випробувальних центрів та лабораторій. Експертизу проводять за рахунок продавця або виробника (залежно від того, кому з них направлено відповідну вимогу споживача). Але якщо її результатом стане висновок, що недоліки виникли внаслідок порушення споживачем правил експлуатації, умов зберігання чи транспортування, або внаслідок дій третіх осіб (зокрема, ДТП), вимоги споживача не задовольнять, а споживач зобов'язаний буде відшкодувати витрати на експертизу. Втім, сторони мають право оскаржити висновки експертизи у суді.

Альтернативою судовому вирішенню спорів може стати звернення до органів захисту прав споживачів. Але майте на увазі дві обставини. По-перше, розраховувати на захист цих органів можуть лише споживачі в розумінні Закону про права споживачів, а не всі власники автомобілів. А по-друге, органи захисту прав споживачів мають достатні повноваження, щоб покарати продавця, виконавця чи виробника за порушення законодавства. А ось примусити обміняти автомобіль чи повернути за нього гроші вони не можуть. Тому з такими претензіями краще одразу звертатися до суду.

Утім, з часом стає кращою і якість нових автомобілів, і культура обслуговування їх власників. Тому приводів звернутися до суду все менше. А самі автомобілі неухильно перетворюються з предметів розкошу у засіб пересування. Може, хоча б в цьому сторіччі погодимося з Ільфом і Петровим?

Список використаних нормативно-правових актів:
1.ЦКУ— Цивільний кодекс України.
2. КАС — Кодекс адміністративного судочинства України.
3. Закон про права споживачів — Закон України "Про захист прав споживачів" у редакції від 01.12.05 р. №3161 -IV.
4. Правила торгівлі авто— Правила роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджені наказом Мінекономіки від 31.07.02 р. № 228.
5. Порядок№721 —Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затверджений наказом Мінпромполітики України від 29.12.04 р. №721.
6. Правила № 792 — Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Мінтрансу України від 11.11.02 р. №792.
Віктор Кобилянський