Анализ финансовой отчетности

Цілодобова торгівля: як організувати роботу персоналу

Майже у кожному, навіть невеличкому, містечку нашої країни можна надибати крамничку, де вам раді цілодобово. Звичайно, це дуже зручно. А як чудово, коли такий магазинчик знаходиться десь поблизу твоєї домівки. Забажалось дружині о півночі тістечок — 5 хвилин, іти як чарівник задовільнив її бажання. Звичайно, не було б усього цього, якби не було ось таких магазинчиків.

А у них клопоту ой як багато. Щоб усіх гарно обслужити, треба мати завжди привітних продавців. А щоб вони були привітні, їм слід забезпечити достойні умови праці, бо працівник— не магазин, і 24 години на добу працювати з посмішкою на вустах йому дуже важко. От у цій статті ми й поговоримо, як організувати роботу персоналу в цілодобових магазинах. Ну а питання цілодобової роботи працівника ми розглянули на стор. 42 поточного номера.


Як організують роботу по змінах
Вам напевне добре відомо, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) має передбачатися правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.

У ст. ст. 58 та 59 КЗпП чітко сказано, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах, рівномірно, в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності. Варто зауважити, що вказане чергування повинно враховувати заборону роботи вночі деяким категоріям працівників (див. нижче).

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). А призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд заборонено. Щоправда, як зазначено в Методичних рекомендаціях № 138 (див. газету "Все про бухгалтерський облік"№49 за 2006 рік, стор. 35), в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але має бути не менше як 12 годин на добу. При цьому на умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовують і можуть надавати як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.

Коли магазин працює 24 години на добу, організувати змінну роботу можна за 2 або 3-змінним режимом. Тож персонал буде працювати або 10—12 годин або 7 чи 8 годин (якщо передбачаються окремі години для здачі та приймання зміни). Зрозуміло, що у працівників має бути перерва для відпочинку і харчування (але не більше двох годин). Перерву не включають до робочого часу. Також у ст. 66 КЗпП закріплено, що, як правило, названі перерви треба надавати через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви знову-таки встановлюють правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Варто нагадати, що працівники використовують згадані перерви на свій розсуд, навіть можуть відлучатися з місця роботи.

Коли обслуговування проводять кілька працівників, можна передбачити, що для кожного з них установлюються різні години перерв. Тоді й працівники будуть ситі, і магазин нормально працюватиме. Коли ж у залі лише один.продавець (або якщо доцільно), скористайтеся ч. 4 ст. 66 КЗпП: на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. При цьому перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі власник або уповноважений ним орган встановлює за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства або іншим представником трудового колективу. Це питання також можна врегулювати в правилах внутрішнього трудового розпорядку або колективному договорі.

Також можуть встановлюватися технологічні перерви та короткотермінові перерви санітарно-гігієнічного призначення. Такі перерви входять до робочого часу.

Ще одне, на чому ми хочемо наголосити, — це ст. 32 КЗпП. Як ви напевне пам'ятаєте, у ній ідеться про зміну істотних умов праці, втому числі режиму роботи. Про неї працівників потрібно повідомити не пізніше ніж за два місяці. Отже, із графіком змінності працівників слід знайомити також не пізніше ніж за 2 місяці до початку того місяця, на який запроваджується графік.

Дні відпочинку для працюючих на безперервно діючих підприємствах
Мабуть, ні в кого не виникає сумнівів, що цілодобовий магазин, що працює всі 365 (366) днів на рік, — безперервно діюче підприємство. А для них ст. 69 КЗпП передбачає таке: вихідні дні надають в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, який затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства. Тут є ще одне обмеження, яке варто враховувати: тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години (ст. 70 КЗпП).

Крім того, уст. 68 КЗпП передбачено, що на підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та ін.), вихідні дні встановлюють місцеві ради. Але, на наш погляд, дана норма не стосується безперервно діючих підприємств.

Робота в нічний і вечірній час
При безперервній роботі, як правило, в одній (інколи двох) зміні є нічні години (з 10 вечора до 6 ранку — ч. З ст. 54 КЗпП). При роботі у цей час чинне законодавство надає деякі пільги.

По-перше — для працюючих вночі тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Щоправда, це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (п. 2 ч. 1 і ч. З ст. 51 КЗпП). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною тоді, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

По-другероботу в нічний час оплачують у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (ст. 108 КЗпП). Варто зауважити, що на підприємствах, на які поширюється дія Генеральної угоди, оплата за роботу в нічний час має проводитися в розмірі, не меншому за 35% тарифної ставки (окладу). Конкретний розмір доплати за роботу в нічний час має бути визначено у колдоговорі чи положенні про оплату праці підприємства, інакше платять із розрахунку 20% (чи 35%) тарифної ставки (окладу).

Зауважте, що до роботи в нічний час заборонено залучати:
1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192);
3) інші категорії працівників, передбачені законодавством.

Також в нічний час не допускається робота жінок, за винятком ситуацій, передбачених ст. 175 КЗпП, тобто за винятком тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Ці обмеження не стосуються жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї. Перелік галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час має бути затверджений КМУ, але його наразі не існує. Тож формально виходить, що жінок не можна залучати до роботи вночі. Хоча усі знають, що виконується вимога ст. 175 далеко не завжди.

Інваліди можуть працювати вночі, тільки якщо згодні на це (варто взяти від них відповідну заяву або розписку) та якщо це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 КЗпП).

Про пільги при роботі у вечірній час чинне законодавство мовчить, хоча за часів СРСР за таку роботу доплачували. Зараз доплату за роботу у вечірній час власник може передбачити у колдоговорі чи положенні про оплату праці. Щоправда, тим підприємствам, на які розповсюджується Генеральна угода, треба виконувати її норму: за роботу у вечірній час (з 18 до 22 години — при багатозмінному режимі роботи) доплачувати 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Робота у святкові (неробочі) та вихідні дні
З'ясуємо і те, як винагороджують працівників за роботу в святкові та неробочі дні (їх перелік є в ст. 73 КЗпП). Адже й у свята продавці таких магазинів обслуговують нас з вами. Стаття 107 КЗпП зобов'язує оплачувати таку роботу в подвійному розмірі:
1) відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, працю яких оплачують за годинними або денними ставками, —у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Таку оплату провадять за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочій день, йому можуть надати інший день відпочинку.

Так само відповідно до ст. 72 КЗпП робота у вихідний день (коли ми говоримо про працівників, що працюють за графіком змінності, зрозуміло, що у кожного працівника свої вихідні дні) може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. При цьому оплату за роботу у вихід-ний день обчислюють за вищезгаданими правилами.

Підсумований облік робочого часу
Як організувати облік робочого часу на безперервно діючих підприємствах, а також на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу? Для цього за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства можна запровадити підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 61 КЗпП). Обліковим періодом може бути: декада, місяць, квартал, півріччя, рік. При організації підсумованого обліку варто скористатися Методичними рекомендаціями № 138.

Тут слід зауважити: коли за характером виробництва неможливо додержатися законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і неминуче треба працювати надурочно, графіки роботи (змінності) повинні розроблятися з таким розрахунком, щоб надурочний час не перевищував 120 годин на рік(ст. 65 КЗпП).

Для окремих категорій працівників можуть бути встановлені менші обмеження. Так, зокрема, згідно з Положенням про роботу водіїв надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів підряд або 75 годин на рік у разі застосування підсумованого обліку робочого часу чи 100 годин на рік при додержанні щотижневої норми тривалості робочого часу.

3. Робочий час та час відпочинку, їхнє використання
3.1. На підприємстві встановлюється 5-денний робочий тиждень. Вихідні дні — субота, неділя.

Працівники відділу збуту (адміністратори залу, продавці продовольчих товарів та вантажники) працюють за змінним графіком. Вихідні для них встановлюються графіками змінності, що затверджуються не пізніше ніж за два місяці до дати, з якої вводять графік змінності. Графіки змінності доводять до відома працівників не пізніше ніж за 2 місяці до введення їх удію.

3.2. Розпорядок роботи по підприємству:
1) всі відділи, окрім відділу збуту:
а) початок роботи — 9.00;
б) перерва на харчування та відпочинок— з 13.00 до 14.00;
в) закінчення роботи — 18.00.

Перерву для харчування і відпочинку працівники використовують на власний розсуд;
2) працівники відділу збуту працюють у дві зміни за графіком, наведеним у таблиці:



Працівники чергуються за змінами рівномірно. Перехід з однієї зміни в іншу проводиться згідно з графіками змінності.

Для працівників відділу збуту встановлюється підсумований облік робочого часу. Обліковим періодом є календарний квартал. У разі звільнення працівника підсумування годин проводиться за відпрацьований у кварталі період.

Забороняється залучення одного й того самого працівника до роботи протягом двох змін підряд.

Тривалість перерви між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість попередньої зміни. В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але має бути не менше 12 годин на добу. При цьому невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовують і надають як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години.

Надурочні роботи за квартал не повинні перевищувати для кожного працівника ЗО годин.

3.3. Крім перерви для харчування та відпочинку, наказом по підприємству працівникам можуть встановлюватися інші перерви, у тому числі передбачені законодавством.

Працівники мають право на короткотермінові перерви санітарно-гігієнічного призначення. Торговий зал не можна залишати без нагляду працівників відділу збуту.

3.4. За домовленістю з роботодавцем працівникові може бути встановлено неповний робочий день з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу (ст. 56 КЗпП). Скорочений робочий час встановлюють для осіб, які мають право на це згідно з трудовим законодавством (ст. 51 КЗпП). На підприємстві може встановлюватися скорочений час і для інших працівників за їх згодою в порядку, передбаченому законодавством.

3.5. За необхідності підприємство може встановлювати окремим працівникам на їх прохання індивідуальний режим роботи. Встановлений режим не може суперечити чинному трудовому законодавству. Рішення оформляють наказом по підприємству.

3.6. За наявності умов, передбачених ч. Зст. 32 КЗпП, роботодавець може змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, попередивши про це працівників не пізніше ніж за два місяці.

3.7. Працівники підприємства зобов'язані відмічатися у відділі кадрів після приходу на роботу та після закінчення роботи в порядку, розробленому відділом кадрів та затвердженому директором підприємства.

Працівники відділу збуту зобов'язані відмічатися після приходу на роботу та після закінчення роботи у адміністратора залу в порядку, розробленому відділом кадрів та затвердженому директором підприємства.

Облік часу виходу на роботу та закінчення роботи ведеться в табелі обліку використання робочого часу в годинах.

3.8. Робота у святкові (неробочі) та вихідні дні компенсується працівникові у порядку, передбаченому законодавством (ст. ст. 72, 107 КЗпП).

3.9. Залучення працівників до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні здійснюється в порядку, встановленому законодавством (ст. ст. 62, 71, 73 КЗпП).

5. Оплата роботи в нічний час
5.1. За роботу в нічний час працівникам проводиться доплата у розмірі 25% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

5.2. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

6. Підсумований облік робочого часу та оплата надурочних годин
6.1. Обліковим періодом є календарний квартал. У разі звільнення працівника години підсумовують за відпрацьований у кварталі період.

6.2. Роботу в надурочний час оплачують у подвійному розмірі годинної ставки.

Працівникам, яким встановлено підсумований облік робочого часу, як надурочні оплачуються всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді (див. п. 6.1 даного положення).

Коли роботу у святкові (неробочі) та вихідні дні проводили поза межами графіку робочого часу, під час підрахунку кількості надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу години роботи у такі дні, відпрацьовані понад установлену на підприємстві норму робочого часу за обліковий період, не враховують.

6.3. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

7. Оплата роботи у святкові та вихідні дні
7.1. Працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, робота у святкові і неробочі дні (ч. 4 ст. 73 КЗпП), а також вихід на роботу в установлений за графіком вихідний день оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки.

У разі застосування підсумованого обліку робочого часу, роботу у святкові та вихідні дні за графіком включають в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві.

7.2. Працівникам, які одержують місячний оклад, робота у святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП) оплачується у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

7.3. Оплату у розмірах, зазначених у п. 7.1 та7.2, провадять за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

7.4. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. КЗпП — Кодекс законів про працю.
2. Типові правила внутрішнього трудового розпорядку — Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємства, установ, організацій, затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.84 р. № 213.
3. Методичні рекомендації№ 138— Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.06 р. № 138.
4. Положення про роботу водіїв — Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 17.01.02 р. № 18.
5. Генеральна угода — Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004— 2005 роки від 19 квітня 2004 року (діє до прийняття нової Генеральної угоди).
Віктор Нагориш