Анализ финансовой отчетности

На свіжому повітрі апетит кращий: організовуємо літній майданчик для кафе

Як би спекотно не було на дворі, більшість із нас, принаймні підсвідомо, прагне провести кожну вільну хвилину на свіжому повітрі.Для втікачів від нав'язливого гудіння кондиціонерів і гнітючого оточення офісних стін, для шанувальників вільного вітерця та жаркого подиху літа добро-серді підприємці приготували справжній порятунок—відкритий літній майданчик при кафе.Саме там, сидячи в затишку, під тінню парасольок, оглядаючись навколо чи ведучи дружню розмову під приємну музику, неспішно п'ючи холодні напої, клієнти легко сягають нірвани... А от у господарів голова може піти обертом від підготовки та облаштування майданчика. Щоб не забути про справді важливі нюанси та не мати клопотів з невтомними контролерами,скористайтеся нашими порадами. СПОЧАТКУ ПРО ТЕРМІНИ Перш за все з'ясуймо, про що ми будемо вести розмову.

Згідно з п. 5 Рекомендацій № 577 а кафе називають підприємство громадського харчування з обмеженим, порівняно з рестораном, асортиментом страв, вино-горілчаних напоїв, тютюнових, булочних, кондитерських виробів та покупних товарів. Спеціалізовані кафе реалізують також продукцію власного виготовлення, фрукти, соки, алкогольні й безалкогольні, холодні та гарячі напої.

А от розшифровку поняття "відкриті літні майданчики" знайдемо лише у вже не чинному (з 15.06.06 р.) Порядку заняття торговельною діяльністю і правилах торговельного обслуговування населення, затверджених постановою КМУ від 08.02.95 р. № 108. Це стаціонарні пункти у сфері торговельно-виробничої діяльності (громадське харчування) з кількістю місць для обслуговування 20 осіб і більше. Причому робочі місця повинні бути обладнані холодильним, торговельно-технологічним устаткуванням, мати електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію.

На зміну вищезгаданому документу прийшов Порядок № 833, тож зараз усі літні майданчики слід відносити до закладів ресторанного господарства. Виходить, що на них розповсюджується ДСТУ 4281:2004 "Заклади ресторанного господарства. Класифікація". Будьте уважні: цей документ дозволяє організовувати літні майданчики біля ресторанів, барів, кафе, закусочних та буфетів. "Табу" на відкриття — біля їдалень та кафетеріїв.

ЗЕМЛЯ. НЕ ТА, ЩО ТРЕТЯ ВІД СОНЦЯ, А ТА, ЩО ПІД МАЙДАНЧИК
Правильне оформлення земельної ділянки під майданчик буде вашим першим практичним кроком. Спочатку бесідуємо із землевласником про можливість зміни цільового призначення ділянки та готуємо належні документи.

Найпоширеніший варіант — взяти ділянку для майданчика біля кафе в оренду. Оренда самого кафе (а також землі під ним) не дає права просто так розмістити ваші парасольки, столи і стільці біля будівлі. І те, що на ніч їх можуть забирати, — теж не гарантія від претензій контролюючих органів.

Найлегше — домовитися з орендодавцем про внесення змін до вже існуючого договору оренди. Його ви доповните нормою про можливість організації літнього майданчика на прибудинковій території в окреслений період часу. При цьому ви можете цю зміну до договору оренди залишити, щоб скористатися нею наступного року.

Окремо наголосимо: якщо ваш орендодавець — фізособа, то він сам не може змінити цільове призначення ділянки. Йому необхідно мати дозвіл уповноваженого органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Ясна річ, про договір оренди земельної ділянки біля кафе варто подбати заздалегідь, оскільки оформити його — досить тривала та обтяжлива процедура.

НЕМА ДОКУМЕНТІВ - НЕ МРІЙ ПРОЛІТНІЙ МАЙДАНЧИК
Дозвіл на розміщення малої архітектурної форми (далі — МАФ). Відкритий літній майданчик належить до числа стаціонарних МАФ якщо вписується в параметри, викладені в п. 2 Методрекомендацій № 296. Тобто є невеликою одноповерховою спорудою, яку виконують із полегшених конструкцій і встановлюють тимчасово без улаштування фундаментів. Також майданчик повинен мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей площею до ЗО м2.

Як отримати такий дозвіл та вирішувати інші питання, пов'язані із розміщенням МАФ для здійснення підприємницької діяльності як тимчасових споруд, визначають відповідно до ст. 24 Закону про забудову розроблені і затверджені місцевими радами місцеві правила забудови чи правила розміщення МАФ для здійснення підприємницької діяльності.

Дозвіл на розміщення МАФ видає орган містобудування та архітектури районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради.

Зверніть увагу!
Видають дозвіл на розміщення МАФ та роблять його перереєстрацію (без переоформлення паспорта прив'язки) безоплатно (п. 24 Методрекомендацій №296).

Більш докладно зорієнтуватися у порядку видачі дозволів на розміщення МАФ вам допоможуть Методрекомендації № 296.

Патенти. Вимога придбання патенту суб'єктами господарювання (далі — СГ), зайнятими у сфері громадського харчування, міститься уст. З Закону про патентування. Торговий патент видають державні податкові інспекції за місцем знаходження пункту продажу на підставі заявки СГ.

У яких саме випадках слід купувати патент? На нашу думку, треба відштовхуватися від місця реалізації. Якщо майданчик перебуває у вільному плаванні і за своєю суттю — окреме торговельне місце (скажімо, при продажу розливного пива), іншими словами — самостійний об'єкт і не є частиною стаціонарного кафе, то доведеться отримати для нього окремий патент.

Якщо ж відкритий літній майданчик розташований біля будівлі кафе і це лише столи та стільці, щоб клієнти змогли насолодитися відпочинком на свіжому повітрі, то окремий патент не потрібний, адже місце продажу та місце розрахунків — одне, а клієнти просто сидять в кількох місцях, як всередині будівлі кафе, так і на майданчику.

Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності визначають органи місцевого самоврядування, зважаючи на місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту межах, визначених Законом про патентування (ч. 4 ст. З Закону про патентування). При цьому пощастило єдинникам: їх звільнили від плати за патент (абз. 17 ст. 6 Указу №727).

Ліцензії. Торгувати алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства можна лише за наявності ліцензії (ч. 10 ст. 15 Закону № 481). До речі, фізособам-єдинникам заборонено торгувати лікеро-горілчаними та тютюновими виробами (абз. 5 ст. 7 Указу № 727).

Якщо з тютюном питань не виникає, то визначення алкоголю треба окреслити докладніше. Алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08 (абз. 7 ст. 1 Закону про держрегулювання).

ЦЕ ЦІКАВО
Лікеро-горілчаними є спиртні напої міцністю від 6 до 60 відсотків об'ємних одиниць, виготовлені шляхом змішування спирту з напівфабрикатами та інгредієнтами. Залежно від міцності та масової концентрації загального екстракту до них належать (п. 4.1.2 ДСТУ 4257:2003 "Напої лікеро-горілчані"): лікери, наливки, настоянки, бальзами, аперитиви, коктейлі, напої десертні та слабоалкогольні. Як бачите, вино, шампанське, коньяк до цього переліку не потрапили.

Йдемо далі. До роздрібної торгівлі алкоголем законодавці віднесли діяльність з продажу таких товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, утому числі на розливу ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування (абз. 10 ст. 1 Закону про держрегулювання). Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видають регіональні управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів ДПАУ.

Отримати "горілчану" ліцензію суто на літній майданчик вам не вдасться. За нею можна звертатися, якщо ваш майданчик діє при стаціонарному кафе, яке відповідає встановленим параметрам. СГ повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 м2, обладнане торгівельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією (п. 4 Правил № 854).

При цьому під місцем торгівлі розуміють місце реалізації товарів, ут. ч. на розлив, в одному торговельному приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, обладнане реєстраторами розрахункових операцій(далі— РРО) (не важливо, в якій кількості), або таке, де знаходяться товарно-касові книги (незважаючи на їх кількість), у яких фіксують виручку від продажу алкоголю і тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляють через них і продаж інших товарів (абз. 11 ст. 1 Закону №481).

Проте в літню спеку напої з поважним градусом смакуватимуть далеко не всім, зате чимало відвідувачів не відмовиться від бокала-другого холодного пивця. А останнє, як відомо, не потребує спеціальної ліцензії, тож торгувати ним на літньому майданчику можна досхочу.

ОБЛАШТОВУЄМОСЯ
Майданчик при кафе ми повинні обладнати, спираючись на нормативно-правові акти з питань охорони праці, здоров'я та навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки, а також санітарні норми (п. 34 Порядку № 833). Хоча майданчик буде працювати лише літній сезон і будуватимемо ми його не із залізобетону, про містобудівні правила та норми забувати не треба. У більшості населених пунктів існують власні місцеві правила забудови, які передбачають, зокрема, й порядок зведення літніх майданчиків.

Глобальне будівництво з переукладенням майданчика плиткою, зведенням нових бордюрів і т. п. не варто починати, попередньо не отримавши дозволів на будівництво. При цьому необхідно зважати на містобудівну документацію, охоронні зони тощо.

Окрему увагу слід приділити вашим засобам вимірювання: вони мають бути бездоганні —у справному стані, з повірочним клеймом. І не забувайте про періодичну повірку (абз. 2 п. 11 Порядку № 833). Більше щодо повірки засобів вимірювальної техніки читайте в газеті "все про бухгалтерський облік" № 95 за 2006 р., стор. 13—14.

На торговельно-технологічне обладнання, інвентар та посуд, що підлягають обов'язковій сертифікації, потрібно мати сертифікат відповідності, а ті їх види, які не сертифікують, повинні бути виготовлені з матеріалів, дозволених Головним державним санітарним лікарем України (абз. 2 п. 1.8 Правил № 219).

Переходимо до оформлення приміщення. На фасаді, ясна річ, вішаємо вивіску з найменуванням СГ, назвою кафе та зазначенням його типу (класу), а біля входу на видному місці — інформацію про режим роботи (абз. 1 п. 12 Порядку №833).

Також необхідно обладнати на видному місці Куточок споживача, де вміщується інформація для споживачів. Як правило, в ньому розміщують Книгу відгуків і пропозицій, витяги із Правил № 21 9та Санітарних правил відомості про суб'єкта господарювання (копії свідоцтва про реєстрацію, ліцензії на здійснення діяльності, свідоцтва платника ПДВ), патент, адреси та телефони органів захисту прав споживачів. Детальніше про вимоги до Куточка покупця читайте в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 95 за 2006 p., стор. 15.

Щодо цін на товари і продукцію, то їх записують на ярликах (цінниках) на закуплені товари та в прейскурантах і меню на продукцію, виготовлену в кафе (абз. 2 п. 20 Положення № 833). За п. 5.1 Рекомендацій № 577а меню та прейскурант кафе друкують та розміщують у спеціальній рамці при вході в зал та у місцях розрахунків.

Звісно, СГ має утримувати виробничі, торговельні та складські приміщення, а також прилеглу до них територію, керуючись санітарними нормами (абз. 1 п. 32 Порядку №833).

ГОЛОВНЕ - КАДРИ. НАВІТЬ НА ЛІТНЬОМУ МАЙДАНЧИКУ
Щодо працівників, які обслуговуватимуть літній майданчик, то положення законодавства ті самі, що й для стаціонарних закладів. Зокрема, й тут вам доведеться проводити для них інструктажі з техніки безпеки.

Згідно з п. 1.9 Правил № 219 працівники, які займаються виробництвом, зберіганням чи продажем харчових продуктів, зобов'язані мати спеціальну професійну освіту (підготовку). Крім того, усі зайняті в ресторанному господарстві проходять медобстеження, результати якого відображають в їх особових медичних книжках, їх зберігає роботодавець, а перевіряють представники санепідемслужби. В окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки в роботодавця недоцільне або неможливе, допускають її зберігання у працівника (п. 10 Порядку №559).

СГ зобов'язаний стежити, щоб у працівників, які торгують продтоварами, були особисті медичні книжки встановленого зразка, забезпечити організацію і своєчасність проходження працівниками медоглядів та контролювати допуск їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку (п. 35 Порядку № 833).

Ті працівники, які зберігають та продають алкогольні напої, також повинні мати спеціальну професійну освіту чи підготовку (абз. 2 п. З Правил № 854). Це, у свою чергу, передбачає, що вони повинні знати: асортимент і якісні характеристики напоїв, ознаки браку, правила підготовки напоїв до продажу, принципи їх розміщення і викладення; правила зберігання та терміни реалізації напоїв; роботу з РРО, порядок розрахунків з покупцями; види торговельного обладнання, інвентарю і правила користування ними; правила санітарії і гігієни, техніки безпеки та пожежної безпеки тощо.

Адміністрація об'єкта, в якому реалізують продтовари, зобов'язана забезпечити кожного працівника одягом, що відповідає санітарним нормам.

ЩОБ ДОБРЕ СМАКУВАЛО
Технологічною документацією, яка буде потрібна у вашому кафе,є сукупність документів, що визначають процес виготовлення виробів: збірники рецептур страв, кулінарних, борошняних кондитерських і булочних виробів, технологічні інструкції і карти. Відповідно до пункту 2.1 Правил №219 керівники суб'єктів господарювання затверджують асортимент продукції.

Якщо своїх відвідувачів ви будете пригощати не лише напоями та морозивом, то слід серйозно підійти до розробки асортиментного переліку страв та напоїв на підставі збірників рецептур, а потім погодити його з територіальним органом сан-епідемнагляду. На кожну страву треба підготувати технологічну карту (містить склад і вагу компонентів), яка має бути на робочому місці кухарів чи кондитерів. Розроблені технологічні карти погоджують з територіальною санепідемслужбою та затверджують керівником СГ(п. 10 Порядку № 210). Про бланки первинного обліку в громадському харчуванні можна дізнатися з газети "Все про бухгалтерський облік" № 47 за 2007 р., стор. 31.

Створюючи кулінарні шедеври, додержуйтеся технологічних режимів виробництва продукції (сумісність продуктів, їх взаємозаміна, режим холодної й теплової обробки сировини тощо), визначених нормативною документацією (збірниками рецептур страв, кулінарних, борошняних кондитерських і булочних виробів, державними стандартами, технічними умовами, а також Санітарними правилами). Перелік основних нормативних документів, у т. ч. збірників рецептур страв, якими можна користуватися при виготовленні продукції власного виробництва, знайдемо в додатку 1 до Методрекомендацій № 157. Багато збірників затверджено ще за часів СРСР, але актуальності своєї вони й понині не втратили.

Якщо дозволяють умови, ви можете потішити клієнтів фірмовими стравами. Це кулінарні чи борошняні кондитерські вироби, які готують у конкретному закладі за оригінальною авторською рецептурою із присвоєнням їй фірмової назви (абз. 13 п. 1.3 Правил № 219). СГ можуть самостійно розробляти та затверджувати фірмові страви та вироби з урахуванням вимог нормативно-правових актів. Така їжа повинна відповідати вимогам ГОСТ у 30390-95 "Общественное питание. Кулинарная продукция, реализуемая населению. Общие технические условия" та іншим чинним нормативним документам, які стосуються названих виробів (п. 1 Порядку № 210).

Зверніть увагу!
У меню має бути перелік страв, кулінарних, борошняних кондитерських, булочних виробів та напоїв власного виробництва, вихід і ціна однієї порції. У прейскуранті — перелік алкогольних і безалкогольних напоїв, пива, тютюнових, кондитерських виробів та інших товарів, маса, об'єм і ціна на відповідну одиницю продукту, крім того, для алкогольних напоїв — ємність пляшки, ціна за пляшку, за 50 та 100 мл. Меню і прейскурант підписують керівник, бухгалтер та матеріально відповідальна особа і скріплюють печаткою СГ (п. 3.4 Правил № 219).

За п. 7 Порядку № 210 технологію приготування та вихід готової продукції перевіряє керівник СГ за допомогою контрольного виготовлення фірмових страв та виробів. Він також визначає її органолептичні показники. Результати перевірки оформляють актом.

Щодо методів обслуговування клієнтів у нашій ситуації, то вони такі ж, що й для інших закладів ресторанного господарства: самообслуговування, обслуговування офіціантами, комбінований тощо. Зверніть увагу — при всіх методах обслуговування попередньо сервірують столи залежно від типу (класу) підприємства.

ІНТЕРЕСИ КЛІЄНТА - ПОНАД УСЕ
Які ж права у клієнтів? Згідно з п. 3.6 Правил № 219 споживачі можуть:
— до початку обслуговування ознайомитися з меню, прейскурантами алкогольних і безалкогольних напоїв, кондитерських і тютюнових виробів, фруктів, додаткових послуг, що надаються;
— перевірити об'єм, вагу та ціну продукції, що підлягає продажу, відповідність її якості вимогам нормативних документів.

ДИМНЕ ПИТАННЯ
СГ необхідно відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити в куточку споживача наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння (п. 3.10 Правил №219).

Якщо ж клієнт чимось незадоволений, СГ на вибір споживача зобов'язаний (ст. 8 Закону про захист прав споживачів, п. 3.7 Правил № 219):
— безкоштовно усунути виявлені недоліки;
— пропорційно зменшити розмір оплати за продукцію або послугу;
— замінити продукцію на аналогічну належної якості або вдруге надати послугу;
— повністю відшкодувати витрати споживача, пов'язані з придбанням неякісної продукції або наданої послуги.

Водночас відвідувачам забороняється приносити із собою до кафе будь-які харчові продукти, утому числі алкогольні та безалкогольні напої (абз. З п. 3.8 Правил №219).

ЗА ВСЕ ПРИХОДИТЬ ЧАС РОЗПЛАТИ
За отримані товари чи послуги клієнт може розраховуватися готівкою та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) (п. 3.2 Правил № 219). У кафе злітнім майданчиком, в якому обслуговування здійснюють офіціанти, оплата проводиться безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, що виписується на бланку встановленої форми.

Загальні правила такі: керуючись ч. 1 ст. 1 Закону про РРО, касові апарати необхідно застосувати і при здійсненні операцій з розрахунків у сфері громадського харчування. Водночас є й винятки, перераховані в ст. 9 того ж Закону. Наприклад, РРО та розрахункові книжки не використовують при продажу товарів підприємцями-фізособами — платниками єдиного податку, якщо вони не продають підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення книг обліку доходів і витрат (п. 6 ст. 9 Закону про РРО).

Незайвим буде зазирнути ідо Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері громадського харчування, за яких дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою № 13364. Якщо ви підпадаєте під його дію, то РРО не потрібен, але доведеться подбати про розрахункові книжки.

Касиру та іншим працівникам, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, слід приймати без обмежень банкноти і монети Нацбанку (у т. ч. пам'ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

ПАМ'ЯТАЙТЕ
Заборонено встановлювати мінімум вартості замовлення і пропонувати споживачу обов'язковий асортимент продукції (п. 29 Порядку № 833, п. 3.9 Правил №219).

Розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видають споживачеві після оплати вартості замовленого — як при режимі самообслуговування, так і при розрахунку офіціантом (п. 22 Порядку № 833, п. 3.3 Правил №219).

Отже, необхідними знаннями щодо організації літнього майданчика при кафе ми вас озброїли. Саме час взятися за справу і зробити комфортнішим відпочинок оточуючих. Тож працюйте впевнено і прибутково, щоб восени було що рахувати!

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про держрегулювання — Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
2. Закон про забудову — Закон України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. № 1699-111.
3. Закон про захист прав споживачів — Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 р. №1023-ХІІ.
4. Закон про оподаткування — Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-XII.
5. Закон про патентування — Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. №98/96-ВР.
6. Закон про РРО — Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
7. Указ №727—Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. №727/98.
8. Постанова № 1336— постанова КМУ "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.08.2000 р. №1336.
9. Правила № 219 — Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки та з питань євроінтеграції України від 24.07.02 р. № 219.
10. Правила № 854— Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.96 р. №854.
11. Порядок № 210 — Порядок розробки та затвердження технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні кондитерські вироби на підприємствах громадського харчування, затверджений наказом Мінекономіки України від 25.09.2000 р. №210.
12. Порядок № 559 — Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затверджений постановою КМУ від 23.05.01 р. №559.
13. Порядок № 833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою КМУ від 15.06.06 р. №833.
14. Санітарні правила — Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи та підприємства, що виробляють м'яке морозиво, затверджені спільним наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР та Міністерства торгівлі СРСР від 19.03.91 р. (СанПіН №42-123-5777-91).
15. Рекомендації № 577а — Рекомендації "Характеристики підприємств громадського харчування за типами і класами" (викладені в додатку до листа Міністерства ЗЕЗ та торгівлі України від 09.09.98 р. № 15-03/ 29-577а).
16. Методрекомендації№ 157— Методичні рекомендації щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджені наказом Мінекономіки та з питань євроінтеграції України від 17.06.03 р. №157.
17. Методрекомендації№ 296 — Методичні рекомендації щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Мінбуду, архітектури та ЖКГ України від 04.09.06 р. № 296.
Богдан Свіржський