Анализ финансовой отчетности

До поїздки будь готовий! Облік витрат на техобслуговування власного автомобіля

Сучасний автомобіль — потужний, швидкісний, зручний і складний агрегат. Його буквально фарширують всілякою електронікою, покликаною зробити пересування водія та пасажирів максимально безпечним та комфортним. Утім, яким би не був автомобіль і 50, і 100роківтому, незмінним залишається одне — власники залізних коней, як завжди, вимушені витрачатися на їх утримання, зокрема на технічне обслуговування (далі — ТО) та ремонт. Природа даних витрат різна, не дивно, що й підхід до їх обліку та оподаткування не збігається. Що ж, не будемо забігати наперед і розповімо про все по порядку.

СУТЬ ТА ВИДИ ТО
Проходити ТО повинен кожен хазяїн машини. Стаття 36 Закону про дорожній рух наполягає: "власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів (тут і далі у цитатах виділено авт. — Г. К.)". Проводять ТО в порядку, передбаченому Положенням № 102 та Правилами № 792. Ось як останні визначають його: це — операція чи комплекс операцій із задоволення вимог, установлених експлуатаційною чи сервісною документацією транспортного засобу як умова забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів (серед них, зокрема, Правила дорожнього руху України і ціла низка державних стандартів, вказаних у п. 2.1 Положення № 102). Схоже визначення наведено і в Положенні № 102.

Отже, про які операції (комплекс операцій) йдеться? їх приблизний перелік наведено в додатках А, Б та В до Положення № 102. Водночас, як сказано у п. 3.7 Положення № 102, при визначенні обов'язкових робіт з ТО керуються не тільки його нормами, але й інструкціями виробників. Скажемо навіть більше: враховуючи п. 24 Правил № 792, можна зробити висновок, що визначальною є саме експлуатаційна документація виробника і тільки за її відсутності вже слід орієнтуватися на додатки до Положення № 102. Це й зрозуміло: документація виробника враховує специфіку кожної моделі авто, тому й виступає головним орієнтиром, спираючись на який проводять ті чи інші роботи з ТО.

Інструкція виробника з експлуатації автомобіля містить план ТО. В ньому розписано набір робіт, які проводять із визначеним інтервалом. Останній встановлюють виходячи з пробігу автомобіля та/або за часом його експлуатації. Припустимо, перше ТО проходять через 10тис. км пробігу або 6 місяців експлуатації, дивлячись, яка з подій станеться раніше. Звісно, залежно від виробника, марки, моделі автомобіля та інтенсивності його експлуатації запроваджують різні інтервали ТО.

Відрізняється й перелік робіт, які виконують вході чергового ТО. Це зумовлено не тільки особливостями окремо взятої машини, але й тим, що кожен агрегат вашого чотириколісного друга потребує уваги зі своєю періодичністю. Скажімо, масляний фільтр двигуна міняють при кожному ТО, а от оливу в коробці передач — лише на 4—5 ТО.

Окрім планових обслуговувань (так ми умовно назвемо ТО, які проводять через передбачені виробником інтервали), виділяють щоденні, сезонні та додаткові ТО.

Щоденне обслуговування проводять після повернення транспортного засобу на постійну стоянку. Воно складається з: перевірки технічного стану машини, робіт з підтримання його належного зовнішнього вигляду, заправлення експлуатаційними рідинами, усунення виявлених несправностей, санітарної обробки (п. 3.5 Положення № 102).

Сезонні ТО п. 3.11 Положення № 102радитьздійсню-вати двічі на рік (весною та восени) разом з плановим ТО. Що саме вони включають, ви дізнаєтеся з додатка В до Положення № 102. Це, зокрема, промивка системи охолодження двигуна, перевірка стану і дії кранів системи охолодження і зливних пристроїв у системах живлення і гальм, сезонна заміна олив тощо. Утім, для багатьох сучасних машин більшість з цих робіт виконувати не потрібно і більше того — шкідливо. Словом, звіряйтеся з вимогами заводу-виробника.

Потреба в додатковому обслуговуванні може виникнути за нестандартних умов експлуатації авто. Наприклад, при буксируванні причепу, тривалих поїздках курними шляхами чи дорогами, вкритими талим снігом. Роботи, які при цьому проводять, зазвичай зазначають в інструкції з експлуатації автомобіля.

Як бачите, важко осягнути те розмаїття робіт, які проводять у ході ТО. І все-таки дамо їх приблизний (не вичерпний!) перелік. Приміром, він може включати:
— перевірку працездатності запчастин, механізмів, обладнання: натягу ременів, стану амортизаторів, гальмівних колодок, рульового управління, фільтрів, роботи системи обігріву, кондиціонування салону, зовнішніх вогнів, звукового сигналу, ременів безпеки;
— візуальний контроль цілісності та герметичності вузлів та агрегатів, стану захисного покриття;
— перевірку рівня електроліту в акумуляторі; експлуатаційних рідин (гальмівної, охолоджуючої, у системі гідропідсилювача, у бачку омивача скла та фар, моторної оливи та оливи в коробці передач);
— перевірку відсутності люфтів в шарових опорах, інших вузлах;
— балансування коліс;
— контроль висоти рисунка протектора та тиску повітря в шинах, заміну шин;
— заміну акумуляторної батареї;
— долив та заміну експлуатаційних рідин;
— заміну гальмівних колодок, свічок;
—заміну фільтрів(оливного, повітряного, паливного);
— інші, передбачені виробником обов'язкові роботи.

Проходячи ТО, врахуйте: істотні умови договору про ТО та ремонт транспортного засобу визначає ст. 25 Закону про автотранспорт. Серед них — роботи з ТО, термін їх виконання та вартість. Так що виконавець робіт за таким договором не має права нав'язувати замовникові додатково оплачувані роботи (послуги). Озброївшись цими знаннями, перейдемо до обліку.

Податковий облік ТО
У першу чергу візьміть на замітку таку особливість: ТО слід розглядати відокремлено від ремонту, до того ж його не визнають ні реконструкцією, ні модернізацією, ні технічним переозброєнням, ні будь-яким іншим видом поліпшення основних фондів(далі — ОФ). На цьому наполягає п. 3.8 Положення № 102. У результаті правила податкового обліку витрат на поліпшення ОФ, обумовлені пп. 8.7.1 Закону про прибуток до, витрат на ТО не застосовують.

Оскільки, як ми писали, без ТО автомобіля не обійтися, пов'язані з його проведенням витрати потрапляють до валових за пп. 5.2.1 Закону про прибуток як такі, що пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)2.

На практиці бухгалтеру буває важко провести чітку грань між ТО та ремонтом. Щоб бути впевненим, що виконані роботи дійсно мають відношення до ТО, радимо обов'язково перевірити:
1) чи входить операція, яку ви класифікували як ТО, до переліку операцій, зазначених у додатках А, Б, В до Положення № 102 та/або в документації на машину;
2) чи збігаються строки проведення робіт зі строками, передбаченими на даному етапі експлуатації авто

Припустимо, заміну паливного фільтру за документацією слід проводити під час другого ТО. Зробивши це раніше, не вдасться включити понесені витрати до валових на підставі того, що проводили ТО. Така дострокова заміна, на нашу думку, буде вважатися вже ремонтом автомобіля. Відповідно, витрати на неї обліковуватимуться за правилами, передбаченими Законом про прибуток для ремонту та інших видів поліпшення ОФ (про облік ремонтів читайте в одному з найближчих номерів газети "все про бухгалтерський облік").

Для бухгалтера найзручніше, коли автомобіль знаходиться на гарантійному обслуговуванні. Тоді проблем із підтвердженням валововитратності зазвичай не виникає. Адже своєчасне (з дотриманням інтервалу) ТО, проведене виключно на фірмових СТО, — своєрідна запорука збереження гарантії. Таким чином, справно виконуючи гарантійні умови, ви можете не турбуватися про склад проведених робіт. Крім обов'язкових, визначених виробником операцій, нічого зайвого вони не робитимуть. Плюс до того в документах на оплату чітко розмежують, що — ТО, а що — ремонт.

Припустимо, ви з'ясували, що понесені експлуатаційні витрати таки відносять до ТО. Саме час пригадати правила податкового обліку. Витрати на ТО можна умовно поділити на витрати з придбання потрібних ТМЦ та з проведення необхідних регламентних робіт. Й ті, й інші попрямують до валових за правилом першої події (пп. 11.2.1 Закону про прибуток):
а) або на дату списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а якщо їх придбано за готівку— в день видачі коштів з каси платника податку;
б) або на дату оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дату фактичного отримання їх результатів.

Як виняток, згідно з пп. 11.2.2 Закону про прибуток при оплаті товарів (робіт, послуг) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків датою збільшення валових витрат є дата оформлення розрахункового документа. Крім того, якщо продавець — нерезидент або резидент, але сплачує податок за ставкою нижчою, ніж 25%, у складі єдиного чи фіксованого податку, звільнений від сплати податку або не є його платником, валові витрати виникають на дату оприбуткування товарів (отримання результатів робіт, послуг) незалежно від оплати (в т. ч. часткової або авансової) (пп. 11.2.3 Закону про прибуток).

Частина робіт з ТО передбачає заміну комплектуючих, запчастин, експлуатаційних рідин автомобіля тощо. Якщо підприємство закуповує їх самостійно, пам'ятайте про п. 5.9 Закону про прибуток. Вартість придбаних і не використаних до кінця звітного періоду запасів (за винятком отриманих безкоштовно) братиме участь у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складі відповідно до п. 5.9 Закону про прибуток. Докладніше — у статті "Ремонт авто: обліковуємо запчастини та послуги СТО", опублікованій в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 1 6за 2007 р. на стор. 44—46.

Не забудьте й про 50%-ве обмеження для витрат на придбання ПММ3 А™ легковиків (абз. 5 пп. 5.4.10 За-кону про прибуток). Цій темі була присвячена публікація в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 98 за
2006 р. на стор.7—9.

До речі, якщо вже говорити про документи, то маємо нагадати: до складу валових витрат відносять тільки витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 Закону про прибуток). Які саме з них оформляють в таких випадках, читайте нижче.

І декілька слів для платників ПДВ. Сплачений ними в ціні ТО ПДВ опиниться у податковому кредиті за правилом першої події (пп. 7.5.1 Закону про ПДВ):
а) або на дату списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дату виписки відповідного рахунка (товарного чека) — при розрахунках з використанням платіжних карток;
б) або на дату отримання податкової накладної.

Причому в будь-якій ситуації основна умова для відображення в декларації з ПДВ податкового кредиту — належним чином оформлена податкова накладна (пп. 7.4.5 Закону про ПДВ) або інший документ, визначений пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, який дає право на нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Бухгалтерський облік ТО
У ньому вартість робіт з ТО, а також вартість рідин, запчастин, комплектуючих, які в ході ТО замінюють, відносять до складу витрат поточного періоду і відображають залежно від призначення авто на рахунку:
— 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати" — якщо транспортний засіб використовують для забезпечення виробничих потреб (крім торговельних підприємств, які такі витрати відносять на рахунок 93);
— 92 "Адміністративні витрати" — якщо для перевезення адміністративно-управлінського персоналу підприємства, виконання інших суто адміністративних функцій;
— 93 "Витрати на збут" — якщо на потреби, пов'язані з реалізацією готової продукції, товарів;
— 94 "Інші витрати операційної діяльності" — якщо для інших потреб, викликаних операційною діяльністю підприємства, припустимо, для обслуговування об'єктів соціальної інфраструктури, що належить підприємству.

Часто буває, що автомобіль використовують відразу для кількох цілей, скажімо, і для загальновиробничих, і для адміністративних. Тоді є сенс установити базу для розподілу витрат на техобслуговування між рахунками 91 та 92 (наприклад, кілометраж пробігу). Якщо один з напрямків використання машини значно переважає, доцільно прийняти рішення, що витрати на ТО будуть списувати саме на той рахунок, де акумулюють витрати за таким напрямком.

А зараз — про документальне оформлення. При зверненні на СТО всі папери оформляють виходячи з Правил № 792. В них, зокрема, описано порядок:
— прийняття і оформлення замовлень на ремонт та ТО;
— передання-прийняття дорожніх транспортних засобів та їхніх складових до і після технічного обслуговування і ремонту;
— оплати послуг замовником;
— виконання робіт (надання послуг) виконавцем;
— встановлення гарантійних зобов'язань виконавця тощо.

Якщо роботи виконують у присутності замовника без надання гарантійних зобов'язань (візьмемо щоденні ТО чи діагностичні роботи без втручання в конструкцію авто), достатньо оформити платіжний документ, що підтверджує оплату послуг. При повноцінному ТО виконавець формує кошторис витрат на його проведення, виписує рахунок-фактуру та наряд-замовлення. Якщо замовник— юрособа, документи на оплату робіт (послуг) з ТО та з ремонту виконавець оформляє окремо (п. 24 Правил №792).

І ще. ТО — процедура, яка може тривати не одну годину. Тому замовник не завжди присутній при цьому. В таких випадках автомобіль передають виконавцеві, а після закінчення робіт повертають на підставі Акта передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, який підписують обидві сторони, а СТО ще й скріплює печаткою.

Коли ж ТО проводять власні працівники, переміщення необхідних запчастин, інших матцінностей, потрібних для його проведення, зі складу до транспортного цеху (відділу) оформляють накладною (накладною-вимогою). Списання запчастин та комплектуючих, що стали непридатними — актом списання. Облік витрат пально-мастильних матеріалів на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів ведуть згідно з відомістю за формою № 43-НП, яку відкривають на кожну марку пального і мастильних матеріалів (п. 4.2.6.8 Інструкції про облік нафтопродуктів).

Настав час перейти до прикладу.



На підставі договору проведено ТО службового автомобіля, який перевозить директора. До бухгалтерії було надано документи із СТО, що підтверджують виконання робіт з ТО на суму 1200 грн (у т. ч. ПДВ - 200 грн) та надання послуг з мийки на суму 90 грн (ут. ч. ПДВ — 15 грн). Усі роботи та послуги попередньо було оплачено в безготівковій формі. Замовник та виконавець ТО, платники ПДВ, сплачують податок на прибуток на загальних підставах. Облік наведено у таблиці 1 на стор. 14.

Специфічні операції з ТО
А тепер мова піде про деякі роботи, які з-поміж інших вибиваються зі стрункої схеми обліку ТО, яку ми щойно описали.

Прибирально-мийні роботи. Це зовнішня мийка машини, прибирання салону від пилу та сміття, очищення двигуна й коробки передач від закоксованої від високих температур суміші бруду та оливи. Фактично Положення № 102 розглядає цю операцію окремо від ТО. Ось що написано в його п. 3.5: "прибирально-мийні роботи виконуються за потребою, але обов'язково перед технічним обслуговуванням чи ремонтом". Із цитати видно, що здійснення прибирально-мийних робіт перед ТО та ремонтом не забаганка, а сувора необхідність.

Але ж мити та прибирати авто доводиться частіше, ніж проходити ТО або проводити ремонт авто. Як бути з рештою витрат на такі роботи? Впевнені, їх також можна віднести до валових. Згідно з п. 3.5 Положення № 102 прибирально-мийні роботи виконують за потреби. Обґрунтувати її не важко. Окрім очевидних переваг від наданого автомобілю естетичного вигляду, не забуваймо, що чистий кузов стійкіший до корозії: волога не затримується у бруді й одразу висихає. Крім того, той самий бруд підвищує й аварійну небезпечність руху на автошляхах, адже через нього, приміром, фари світять гірше. Нескладно довести й потребу в періодичному митті (скажімо, раз на рік) двигуна. Чистий двигун менше схильний до перегрівання, чистий моторний відсік менш пожежонебезпечний. Словом, без прибирально-мийних робіт не обійтися. Вони теж спрямовані на підтримку працездатності або справності автомобіля, а значить, їх вартість, які вартість будь-яких робіт з ТО, можна включити до складу валових витрат.

Заміна шин та акумуляторних батарей (далі—АБ). Ми неодноразово наголошували: головна мета ТО — підтримка справності авто. Однак заміна шин та АБ, погодьтеся, недуже-то й вписується в рамки цього постулату. Саме дана операція (з-поміж решти, пов'язаних з експлуатацією автомобіля) викликає найбільше непорозумінь у бухгалтерському оточенні. Отже, цілком заслужено ми виділили для неї окреме місце у статті.

Досвідчені бухгалтери пам'ятають ті часи, коли Положення № 102 не існувало. Тоді популярною була точка зору, мовляв, витрати на придбання та встановлення шин та АБ пов'язані з покращенням ОФ і потрапляють до валових, тільки якщо вписуються у передбачений пп. 8.7.1 Закону про прибуток 10%-ий ліміт. Варто лише пригадати лист ДПАУ від 20.02.98 р. № 1689/11/15-3216. Із появою Положення № 102 все змінилося: у його п. 3.19 чітко сказано, що заміна шин та АБ не є реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи будь-яким іншим видом поліпшення транспортного засобу. З тих пір і дотепер названі операції вважають ТО. Тобто облік заміни шин та АБ загалом не відрізняється від обліку інших операцій з ТО: відповідні витрати в податковому обліку включають до валових, а в бухгалтерському — до витрат звітного періоду.

Утім, коло питань відносно обліку заміни шин та АБ цим не обмежується. Справа втому, що для них діють експлуатаційні норми — Норми для шин та Норми для акумуляторів, обов'язково для всіх підприємств і організацій, їх застосовують для списання зношених шин та АБ, які відробили свій ресурс і непридатні для подальшої експлуатації за призначенням. До того ж за за думкою розробників норм до них можна звертатися й при (п. 3.1 Норм для шин, п. 3.14 Норм для акумуляторів):
— плануванні і прогнозуванні економічної діяльності підприємств;
— розробці тарифів на перевезення та бізнес-планів;
— оцінці транспортних засобів та стартерних батарей як майна;
— прогнозуванні експлуатаційної безпечності транспортних засобів;
— прогнозуванні або оцінці забруднення довкілля продуктами зношення пневматичних шин на дорогах;
— контролі раціональності використання експлуатаційних ресурсів;
— прогнозуванні обсягів утилізації зношених пневматичних шин, стартерних батарей.

Що цікаво, у п. 3.14 Норм для акумуляторів (у Нормах для шин про це ні слова) говориться, що їх використовують, окрім всього іншого, і для визначення та/ або контролю бази оподаткування прибутку підприємств. Легітимність цього положення можна поставити під сумнів: базу обкладення з податку на прибуток встановлює виключно Закон про прибуток, а в ньому про експлуатаційні норми для шин та АБ немає жодної згадки, зокрема, й посилання нате, що їх хтось має розробити. Більше того, норми закріплюють середній ресурс шин та АБ. У свою чергу, норма середнього ресурсу — середньостатистична величина середнього ресурсу для встановлення умов економічно доцільної та безпечної експлуатації шин та АБ (розділи 2 Норм для шин та Норм для акумуляторів). Уявіть: чи може середньостатистична величина служити орієнтиром для такого показника, як база для оподаткування, яку визначають з точністю чи не до копійки? Ці аргументи цілком можуть узяти на озброєння ті платники податків, які готові відстоювати відсутність зв'язку між експлуатаційними нормами та податковим обліком.

Та, на жаль, не все так однозначно. Кожному чудово відомо: в податковому обліку валові витрати та податковий кредит існують тільки в межах господарської діяльності підприємства. Використання шин та АБ протягом нормативного строку експлуатації і довше — залізне алібі для валових витрат і податкового кредиту, сплаченого у їх ціні. Якщо ж шини та АБ списують раніше, значить, їх вартість не повністю використано в господарській діяльності. Тому потрібно прибрати валові витрати та податковий кредит в частині вартості шин та АБ, на яку не відпрацьовано ресурс. Саме на цьому переважно й наполягають податківці на місцях, і саме так ми радимо робити обережним платникам податків. Але тут слід звернути увагу на таке.

По-перше, нічого коригувати не треба при заміні достроково зношених шин та АБ, придбаних у комплекті з авто. Подібні шини та АБ обліковують і амортизують у вартості ОФ — автомобіля, а значить, як їх початкову, так і остаточну (балансову) вартість практично визначити неможливо.

По-друге, оскільки експлуатаційні норми встановлюють середній ресурс, не дивно, що вони передбачають коригування нормативів залежно від умов використання шин та АБ. Наприклад, на розмір коефіцієнтів для шин впливає: кліматична зона, тип та стан дорожнього покриття, поздовжній нахил дороги, вантажність (пасажиромісткість) автомобілів тощо; для батарей — краї-на-виробник і тривалість експлуатації машини, співвідношення сумарної потужності додаткових споживачів електроенергії і потужності генератора транспортного засобу та ін. Більше того, для шин окремо діють експлуатаційні норми середнього ресурсу як для нормальних, так і особливих умов експлуатації, а норми для батарей диференційовано за інтенсивністю експлуатації автомобіля. Тож, уважно ознайомившись із документами, які затверджують експлуатаційні норми, ви побачите — вони доволі гнучко враховують різноманітні умови використання шин та АБ, що в багатьох випадках повинно максимально наблизити час їх списання до того моменту, як вони відпрацюють свій нормативний ресурс.

По-третє, досягнення наробітку середнього ресурсу шин та АБ встановленої норми — це обов'язкова, але недостатня умова для їх списання. Іншими словами, існують випадки, коли ШАБ списують незважаючи нате, чи відповідає їх фактичний ресурс експлуатаційним нормам. Ось вони:
а)"... виявлення експлуатаційних чи виробничих дефектів, з якими пневматичні шини не допускають до експлуатації з огляду на небезпечність їхнього технічного стану або не ремонтують через неприйнятні витрати..." (п. 3.2 Норм для шин);
б)"...виявлення виробничих чи експлуатаційних дефектів АБ, яка не підлягає ремонту або ремонт якої економічно недоцільний..." (п. 3.13 Норм для акумуляторів).

Із виробничим дефектом все більш-менш зрозуміло: це звичайнісінький брак виробника. Що ж таке експлуатаційний дефект? Із самої назви зрозуміло, що він охоплює дефекти, які виникли при експлуатації автомобіля. Скажімо, пневматична шина стала непридатною через дорожньо-транспортну пригоду — ось вам і експлуатаційний дефект. Акумулятору можна вкоротити життя, якщо його встановити не на ту модель автомобіля, для якого він розрахований згідно з технічною документацією. Подібних прикладів можна навести силу-силенну, бо майже будь-яке дострокове списання можна з легкістю обґрунтувати експлуатаційним дефектом.

До речі, останню, третю тезу можуть взяти на озброєння прибічники думки, що на експлуатаційні норми у податковому обліку не потрібно орієнтуватися. Судіть самі. Розробники норм чітко прописали: за наявності експлуатаційних та виробничих дефектів шини та АБ списують незважаючи на норми. Це хоч і непрямо, але все-таки свідчить про те, що норми не є і не можуть бути критерієм для визначення, яка частина вартості шин та АБ брала участь у господарській діяльності підприємства, а яка — ні. А раз зв'язок з госпдіяльністю не ставиться під сумнів (як не крути, а шини та АБ певний час таки використовували і планували використовувати в подальшому), то й говорити про коригування валових витрат та податкового кредиту в даній ситуації не доводиться!

І трохи детальніше про наслідки дострокового списання та заміни шин та АБ. Якщо списання здійснювати незалежно від того, чи відповідає фактичний ресурс шин та АБ експлуатаційним нормам, то вся робота обмежиться складанням акта. Але, задовольняючи інтерес тієї когорти бухгалтерів, які задля безпеки все-таки прив'язуються до експлуатаційних норм, нагадаємо, як правильно відкоригувати валові витрати та податковий кредит.

Валові витрати найкраще — через графу 4 таблиці 1 додатка К1/1 до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Саме ця графа призначена для зменшення валових витрат через використання запасів не в господарській діяльності. Суму, на яку необхідно зменшити податковий кредит, фіксують зі знаком "-"у рядку 16.3 Податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому до декларації додають Розрахунок коригування сум ПДВ.

Розглянемо приклад дострокового списання шин та АБ.

Приклад 2
Підприємство (платник податку на прибуток на загальних підставах, платник ПДВ) придбало для вантажівки акумуляторну батарею вартістю 1200 грн (у т. ч. ПДВ — 200 грн). Машину використовують для перевезення сировини до виробничих цехів. Батарею встановили власними силами. Середній ресурс, обчислений за Нормами для акумуляторів, — ЗО місяців, фактично батарею експлуатували 27 місяців.

Знайдемо частину вартості акумулятора виходячи з якої слід відкоригувати:
— валові витрати: (ЗО - 27): ЗОх 1000= 100 грн;
— податковий кредит: (ЗО - 27): ЗОх200 = 20 грн.

Облік див. у таблиці 2.



Ось, власне, й все, що стосується ТО. В одному з найближчих номерів ми розглянемо облік ремонтів автомобіля.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про дорожній рух— Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.93 р. № 3353-ХІІ.
2. Закон про автотранспорт— Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01 р. № 2344-ІМ.
3. Закон про прибуток— Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 p. № 283/97-BR
4. Закон про ПДВ — Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
5. Положення № 102—Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. № 102.
6. Правила № 792 — Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Мінтрансу України від 11.11.02р. №792.
7. Інструкція про облік нафтопродуктів— Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджена наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.98 р. №81/38/101/235/122.
8. Норми для шин — Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.06 р. №488.
9. Норми для акумуляторів — Експлуатаційні норми середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.06 р. № 489.
Геннадій Кузнєцов