Анализ финансовой отчетности

Якими бувають відпустки

Мабуть, найбільш приємне в роботі, звичайно, крім зарплати і морального задоволення, яке вона приносить,—це відпочинок від неї.Він буває короткочасним—вихідні дні і тривалим—заслужена ВІДПУСТКА. Отже, мета нашої консультації — розповісти про цю радісну в житті кожного співробітника подію. Ця консультація буде корисна і цікава всім: як кадровикам та бухгалтерам, так і кожному зі співробітників, а у наступних статтях ви прочитаєте про всі тонкощі бухгалтерського і податкового обліку відпускних. Право на відпочинок кожного працюючого охороняє Конституція України, КЗпП і Закон про відпустки. От саме до останнього ми і звернемося сьогодні за особливостями і тонкощами класифікації, організації, тривалості й оплати відпочинку трудящих.

Види відпусток
Закон про відпустки передбачає:
1) щорічну відпустку:
— основну;
— додаткову за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;
— додаткову за особливий характер праці;
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткову відпустку у зв'язку з навчанням (частіше її називають просто навчальною);
3) творчу відпустку,
4) соціальні відпустки (див. таблицю 5 на стор. 16):
— у зв'язку з вагітністю та пологами;
— відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
— додаткову працівникам, які мають дітей;
5) відпустку без збереження зарплати.

Але це лише основний перелік тих відпусток, обов'язковість яких передбачена чинним законодавством. На практиці кожне підприємство має право установити для своїх працівників додаткові види відпусток або збільшити їх тривалість. Причому це можна зробити як для абсолютно всіх співробітників фірми, так і для окремих професій, посад або категорій осіб. Для цього достатньо прописати відповідну норму в колективному або трудовому договорі (угоді). Згодні зі сказаним і спеціалісти Мінпраці (лист від 06.07.01 р. №010-720).

Основна щорічна відпустка
Почнемо з неї, оскільки скористатися правом на такий відпочинок можуть усі, хто перебуває з підприємством або приватним підприємцем (роботодавцем) у трудових відносинах. До того ж право на відпустку не залежить від громадянства працівника, тобто відпустку зобов'язані надавати і українцям, і іноземцям, і особам без громадянства.

Мінімальна тривалість відпустки, встановлена нашим законодавством, — 24 календарних дні.

Оформлюючи працівнику відпустку, зверніть увагу на стаж його роботи на вашому підприємстві. До тієї його частини, що дає право на щорічну основну відпустку, входить час:
1) фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка (у тому числі на умовах неповного робочого часу);
2) коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і зарплата (повністю або частково) (наприклад, відпустка або відрядження);
3) коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування1 (наприклад, лікарняні, декретні). До речі, сюди не потрапляє час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років;
4) коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не платили зарплату Підкреслюємо, до такого стажу не включають відпустку без збереження зарплати, надану для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку або 1 б-ти років (коли дитина хвора на цукровий діабет 1 типу, тобто інсулінозалежна). І ще сюди не входить відпустка за свій рахунок, тривалість якої перевищує 15 календарних днів на рік;
5) навчання на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців;
6) навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених через зміни в організації виробництва і праці (у тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, скороченні чисельності або штату працівників);
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Буває, що людина, яка поступила до вас на роботу за переведенням, у попереднього роботодавця повністю не використала свою щорічну відпустку (як основну, так і додаткову) і не одержала при звільненні грошову компенсацію за неї. В цьому випадку, визначаючи стаж її роботи для відпустки на вашому підприємстві, обов'язково необхідно врахувати стаж роботи для відпустки на попередньому місці роботи, який дає їй право на щорічну відпустку. Однак підтвердити цей факт може лише довідка з попереднього місця роботи і сума відпускних, перерахована вам попереднім роботодавцем такої людини.

Додаткові щорічні відпустки
Їх надають як одночасно з основною, так і окремо від неї.

При визначенні стажу роботи, який дає право на одержання додаткової щорічної відпустки згідно зі ст. 7 і 8 Закону про відпустки (див. таблицю 2 на стор. 12 поточного номера газети) враховують час:
1) фактичної роботи у шкідливих, небезпечних умовах або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у таких умовах не менше половини робочого дня, встановленого для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2) щорічних основної і додаткової відпустки за роботу зі шкідливими, небезпечними умовами і за особливий характер праці;
3) роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на більш легку роботу, на якій вони не зазнаватимуть впливу несприятливих виробничих факторів.

Надаючи таку відпустку, не забувайте:
1) якщо працівник має право взяти додаткову відпустку з декількох підстав (перелічених у ст. 7, п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки), надати її можна лише за однією з них. Право вибрати, яку з них використати, залишається за працівником. Але це правило не стосується осіб, перелічених у Списках № 1 і № 2: деякі з них можуть відгуляти додаткову відпустку на декількох підставах одночасно, підсумувавши їх тривалість;

2) тривалість, зазначена в Списку № 1, лише орієнтир. Конкретну тривалість допвідпустки для робіт, професій, посад зі Списку № 1 встановлюють у колективному або трудовому договорі3. Вона залежатиме від атестації робочих місць за умовами праці і часом зайнятості працівника в таких умовах. Показники і критерії умов праці, за якими надають ці відпустки, затверджені наказом № 383/ 55. Головне, щоб загальна тривалість допвідпустки для такої категорії осіб не перевищувала 35 календарних днів, як того вимагає Закон про відпустки;

3) якщо у вас є працівники, які не названі у Списку № 1, але вони в окремі періоди робочого часу працюють на виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, перелічених у цьому Списку, допвідпустку надають на тих самих підставах, що і працівникам зі Списку № 1 (див. наказ № 16);

4) якщо протягом року ваші співробітники працювали на різних виробництвах, цехах, професіях і посадах зі Списків № 1 і № 2, то вони мають право на допвідпустку за кожним з цих видів робіт, професій і посад, навіть якщо їх нормативна тривалість різна. При цьому таку допвідпустку розраховують пропорційно до часу, відпрацьованого на тій або іншій роботі, професії, посаді, зазначеній у Списках;

5) при визначенні часу, що дає працівнику право на допвідпустку за Списками № 1 і № 2, враховують його фактичну зайнятість на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці й особливого характеру робіт. При цьому до розрахунку потрапить лише час, коли він працював у таких умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад (див. наказ №16);

6) допвідпустку за роботу з ненормованим робочим днем надають пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі або посаді, що дає право на таку відпустку.

Тривалість відпустки
Про мінімальну тривалість щорічної відпустки ми вже говорили — 24 календарних дні. А деякі категорії працівників можуть відпочивати і довше. Але не варто забувати, що загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.

Також візьміть на замітку, що працівникам, які мають дітей, до тривалості щорічної відпустки і додаткової відпустки не включають святкові і неробочі дні. їх повний перелік встановлений ст. 73 КЗпП: 1 січня — Новий рік;
7 січня — Різдво Христове;
8 березня — Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня — День Перемоги;
28 червня —День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України; один день (неділя) — Великдень, у 2007 році — 8 квітня; один день (неділя) —Трійця, у 2007 році — 27травня.

Час надання відпустки
Зазвичай графік відпусток складають завчасно. При цьому враховують інтереси виробництва і працівників, а також можливості для їх відпочинку. Якщо на підприємстві є профспілка (інший аналогічний орган), графік відпусток обов'язково погоджують з нею. Конкретний час відпустки в межах графіка працівник погоджує з адміністрацією. Після цього керівник письмово повідомляє працівнику про час і тривалість відпустки, але не пізніше, ніж за 2 тижні до його початку. Зазвичай цього працівника ознайомлюють із наказом про надання йому відпустки.

Хочемо наголосити: роботодавець не може не пустити у щорічну відпустку працівника у зручний для нього час, якщо той належить до таких категорій:
1) особи віком до 18 років;
2) інваліди;
3) жінки перед відпусткою в зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
5) одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);
6) опікуни чи інші одинокі особи, які фактично виховують одну або більше дітей віком до 15 років при відсутності батьків;
7) дружини (чоловіки) військовослужбовців;
8) ветерани праці;
9) особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
10) ветерани війни;
11) особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
12) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 р. №3551-XII;
13) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
14) всі інші особи, для яких така норма передбачена законодавством, колективним або трудовим договором.

Новачок має право на повну відпустку лише по закінченні 6 місяців роботи на підприємстві. Звичайно, він може відпочити і раніше, але тоді строк відпустки йому розраховують пропорційно до відпрацьованого періоду.

Щоправда, є категорії осіб, які можуть піти у повну відпустку, пропрацювавши на підприємстві в перший рік своєї роботи менше 6 місяців. Це:
1) жінки — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
2) жінки, які мають 2-х і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
3) інваліди;
4) особи віком до 18 років;
5) чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) особи, звільнені після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3-х місяців, не враховуючи часу переїзду на місце постійного проживання;
7) сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
8) працівники, які успішно навчаються у навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
9) працівники, які на попередньому місці роботи повністю або частково не брали щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
10) працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
11) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
12) інші категорії, передбачені законодавством, колективним або трудовим договором.

Подібне правило придумане і для керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів. Вони, які вищеперелічені співробітники, можуть оформити повну щорічну відпустку і в перший рік своєї роботи, не пропрацювавши належні 6 місяців. Але й у них є свої особливості: їм відпустку дають лише в період літніх канікул, причому яку перший, так і у всі наступні роки роботи.

Виплата відпускних і компенсації
Відпускні необхідно виплатити працівнику не пізніше, ніж за 3 дні до початку його відпустки. Про основні правила розрахунку цієї суми ви дізнаєтеся із консультації, опублікованої на стор. 27 поточного номера.

Ми зупинимося лише на деяких нюансах розрахунку і виплати відпускних.

Коли працівник звільняється, не відгулявши свою відпустку повністю, підприємство зобов'язане виплатити йому компенсацію за належні і не використані ним дні відпочинку.

До речі, таку компенсацію іноді виплачують і не лише при звільненні. Але тут є свої нюанси, про які ви прочитаєте на стор. 21 нашого номера.

Якщо працівник, який звільняється, уже відгуляв свою відпустку, але ще не відпрацював належного для оформлення такої відпустки часу, то роботодавець вправі утримати з його зарплати суму відпускних, нарахованих йому за неналежні дні відпустки. Однак це правило втрачає силу, якщо працівник звільняється з однієї з причин, згаданих уст. 22 Закону про відпустки. Більш детально про це ви можете прочитати на стор. 39 поточного номера газети.

Перенесення відпустки
На вимогу працівника щорічну відпустку можуть перенести на інший період, але тільки в таких випадках:
1) порушення власником або уповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;
2) несвоєчасна виплата відпускних працівнику. Крім того, її можна пересунути на інший час або подовжити, якщо:
1) працівник захворів і підтвердив це документами;
2) ваш співробітник виконує державні або громадські обов'язки за умови, що він на цей часу встановленому порядку звільнений від основної роботи, але за ним зберігається зарплата;
3) настав строк відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
4) прийшов час навчальної відпустки.

Будь-які інші ініційовані адміністрацією спроби перенести відпустку можливі лише за письмової згоди самого працівника і погодження такого перенесення з профспілкою (за її наявності, зрозуміло). І тільки тоді, коли відпустка спеціаліста в обумовлений раніше строк може негативно вплинути на роботу підприємства і неодмінно за умови, що в поточному календарному році він таки відпочине хоча б свої залізні 24 календарних дні. Але такі ситуації" повинні бути скоріше винятком, ніж правилом.

Відпустка частинами
Тут лише одна вимога — щоб одна з частин відпустки працівника була не менше 14 календарних днів.
Причому залишок розділеної відпустки працівник зобов'язаний взяти протягом року після закінчення робочого року, за який оформляється відпустка.

Відкликання з відпустки
Його оформляють лише зі згоди працівника і тільки у виняткових ситуаціях. До них Закон про відпустки відносить запобігання стихійному лиху, виробничій аварії або негайне усунення їх наслідків, запобігання нещасним випадкам, простою, загибелі або псуванню майна підприємства.

Зауважимо, що робочі дні замість належних у цей час днів відпустки оплачують з урахуванням отриманих працівником за ці дні відпускних. А наступні дні відпустки оплачують уже як звичайно.
Інна Назаренко