Анализ финансовой отчетности

Звичайні ціни в операціях з цінними паперами і корпоративними правами: бути чи не бути?

Тема цікава, зі своїми нюансами. Озвучене в заголовку питання ставлять собі багато платників податків, які укладають угоди з цінними паперами (далі — ЦП) і корпоративними правами (далі — КП). Щоб відповісти на нього, почнемо з азів, тобто з термінів. ЦП п. 1.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі— Закон про прибуток) визначає як "документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери".

У свою чергу, КП трактують як "право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах" (п. 1.8. Закону про прибуток). І цікаво, що КП, на відміну від ЦП, не підпали під визначення товарів (наведене в п. 1.6 Закону про прибуток)! Додамо, що у свій час Вищий господарський суд України, розглядаючи справу про обкладання ПДВ, у постанові від 23.06.05 р. у справі № 1/445н відзначав: "товари" та "корпоративні права" законодавчо визначено як окремі поняття. Це свідчить проте, що господарські операції платника податку з КП за Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі—Закон про ПДВ) не є операціями з продажу товарів. Там же було зазначено, що вказані операції не підпадають і під продаж послуг (робіт) (див. також абз. Зп. 1.31 Закону про прибуток).

Ви запитаєте: "Навіщо нам ця інформація?"

Річ утім, що Закон про прибуток містить обмежений перелік ситуацій, коли при розрахунку доходів і витрат необхідно зважати на звичайні ціни.

Ключовими цілком законно вважають:
— пп. 7.1.1 (товарообмінні операції —бартер);
— пп. 7.4.1, 7.4.2 (операції з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаними особами);
— пп. 7.4.3, який говорить: пп. 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами — неплатниками податку, встановленого ст. 10 Закону про прибуток, або з тими, які платять податок на прибуток за іншими, ніж платник податків, ставками.

Крім того, не можна забувати, що договірна ціна операції, але не нижча за звичайну, — база для нарахування ПДВ з поставки товарів (послуг) (якщо остання вища за першу більше ніж на 20%, у протилежному випадку база обкладання — договірна ціна). Аналогічно і з податковим кредитом.

Щоправда, у пп. 3.2.1 Закону про ПДВ прямо прописано, що у більшості операцій із ЦП і КП об'єкт обкладання ПДВ відсутній. Однак іноді операції з ЦП підпадають під оподаткування. Наприклад, при обміні ЦП на товари (роботи, послуги).

Зауважте
У всіх перелічених ситуаціях як об'єкт регулювання фігурує продаж і купівля товарів (робіт, послуг)! Отже, оскільки КП не товари, і вже, звичайно, не роботи і послуги, "звичайноцінові" норми Закону про прибуток при операціях з ними незастосовні!

А от ЦП, утому числі й акції, за винятком операцій з їх випуску (емісії) і погашення, у розумінні Закону про прибуток, та й Закону про ПДВ, — повноцінний товар, і з цим не посперечаєшся!

Дехто заперечить, мовляв, у пп. пп. 7.1.1, 7.4.1—. 7.4.3 Закону про прибуток йдеться про валові доходи і витрати, а операції з ЦП обліковують відокремлено і валових витрат при їх придбанні взагалі ніколи не виникає!

Свого часу ДПАУ в листі від 25.04.01 р. № 2032/6/ 15-1116 висловилася з цього питання в такому ключі: "Принципова відмінність термінів "доходи" та "витрати", наведених у підпунктах 7.6.3—7.6.4 Закону, від термінів "валовий дохід", "валові витрати", наведених у пунктах 4.1 та 5.1 Закону, вказує на неможливість застосування платником податку загальних підходів обчислення валових доходів і валових витрат за звичайними операціями до операцій особливого виду, якими вважаються операції з цінними паперами".

Можна було б із цим погодитися, якби не одне "але": в пп. пп.7.1.1, 7.4.1—7.4.3 Закону про прибуток говориться про доходи і витрати без "додатка" валовії.

Отже, можна припустити, що вони працюють і для "ціннопаперових" доходів і витрат. Таку позицію непрямо підтверджують пп. пп. 1.20.2, 1.20.4 Закону про прибуток, які вказують нате, що ціна, сформована на організованому ринку ЦП, —звичайна ціна в цілях Закону про прибуток! Чим торгують на ринку ЦП, сподіваємося, пояснювати не потрібно.

Підсумуємо:
При бартері, операціях з пов'язаними особами, неплатниками податку на прибуток або пільговиками застосування звичайних цін щодо ЦП, на думку автора, неминуче.

Заради справедливості акцентуємо вашу увагу на тому, що досить поширений і альтернативний підхід до проблеми звичайних цін за операціями з ЦП. Як ви здогадалися, його прихильники заперечують необхідність їх обчислення при вищезгаданих операціях, об'єктом яких виступають ЦП. Головний аргумент: це не передбачено спеціальним п. 7.6 Закону про прибуток, який регламентує, зокрема, порядок податкового обліку операцій з ЦП. Більш того, у передостанньому абзаці пп. 7.6.1 (який, з їх точки зору, саме і підтверджує перевагу п. 7.6 над іншими нормами Закону про прибуток) знаходимо: "Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом (тут і далі виділено автором. — Д. К.)".Саме ця фраза — наріжний камінь у побудові доведення цієї позиції.

Така думка теж має право на існування, однак все-таки до неї потрібно ставитися обережно. Можливо, оскільки в пп. 7.6.1 Закону про прибуток говориться про те, що ціннопаперові доходи (витрати) прямо не потрапляють до валового доходу (валових витрат) (у податковому обліку фіксують лише позитивний фінрезультат операцій за видами ЦП за звітний період), законодавець просто захотів ще раз підкреслити: таке спецправило працює лише для ціннопаперового обліку. До того ж на місцях контролери таку ліберальну позицію навряд чи підтримають.

Тепер з'ясуймо, що таке звичайна ціна ЦП і де її шукати.

Як визначити звичайну ціну ЦП
У цьому нам допоможе п. 1.20 Закону про прибуток.
Як ми вже згадували, згідно з пп. 1.20.4 Закону про прибуток якщо товари (роботи, послуги) продають з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку ЦП, або коли їх продають (відчужують) примусово згідно із законодавством, звичайною вважають ціну, отриману при такому продажу.

Незважаючи нате, що йдеться саме про продаж ЦП, ми впевнені, що ринковою (звичайною) ця ціна буде як для продавця, так і для покупця!

Таким чином, для ЦП, куплених чи проданих на фондових біржах, звичайною ціною буде їх котирування на дату купівлі або продажу, залежно від того, яку операцію здійснюють.

Якщо ж ЦП придбавають (продають) поза організованим ринком (фондовою біржою), але в той самий час вони котируються на біржах, допоможе пп. 1.20.2 Закону про прибуток. Згідно з ним для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовують інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи/ послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Крім того, уданій нормі є приписка: "Якщо товари (роботи, послуги) ідентичні (за їх відсутності — однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни здійснюється із врахуванням таких факторів ".

Знайти інформацію про біржовий курс ЦП не становитиме труднощів. Біржовий курс ЦП, визначений за результатами біржових торгів, обов'язково розміщують на веб-сайті фондової біржі (у цілодобовому режимі). Крім того, його може бути оприлюднено у періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні ДКЦПФР (п. 1 р. VI Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.06 р. № 1542).

Якщо папери котирується на одній біржі, усе просто: як аргументацію "справедливості" ціни можна прийняти значення котирування.

А от при котируванні ЦП на декількох біржах, думаємо, для нашої мети цілком підійде усереднений показник. Причому оскільки ЦП, що котируються, продають не через організований ринок, про пошук співставних умов продажу можна не турбуватися. Адже сама відмінність у формі продажу може суттєво впливати на ціну.

Набагато гірші справи, коли ЦП не обертаються і, як наслідок, не котируються на організованому ринку. Це характерно для операцій з акціями середніх і невеликих підприємств, які, у силу об'єктивних причин, на ринку мало кому цікаві. У нашій ситуації про співставність умов продажу (розміри пакетів та ін.) говорити взагалі не доводиться. Як же установити їх звичайну ціну?

Закон про прибуток пропонує нам невеликий вибір — по суті це пп. пп. 1.20.51 і 1.20.6.

Перший прописує: якщо звичайну ціну не можна визначити з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовують правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку,а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. Із метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовують у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюють до терміна "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Звернувшись до визначень справедливої вартості,ринкової вартості майна, чистої вартості реалізації активу ми легко доходимо висновку: для нікому відомих ЦП і для таких, що не користуються попитом, вони не підходять і дізнатися про їх справедливу ціну ми навряд чи зможемо.

Хоча в додатку до П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" зазначено: за відсутності ринкової вартості справедливою вартістю ЦП (читайте — звичайною ціною) є їх експертна оцінка. Так, можна запросити експерта для оцінки будь-якого активу, але, вважаємо, лише на добровільних засадах. Примусити вас оплачувати послуги оцінювачів ніхто не може. До того ж обов'язок доводити, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган в порядку, встановленому законом (пп. 1.20.8Закону про прибуток).

Водночас проблему обґрунтування звичайної ціни ЦП розвивають вимоги достовірної оцінки активів на дату балансу. Так, у п. 8 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" говориться, що фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображають за справедливою вартістю.

А як її визначити, записано у вищезгаданому П(С)Б0 19: якщо у ЦП немає вартості на фондовому ринку, беремо експертно-оціночну, а отже, звертаємося до оцінювача.

Однак у п. 9 П(С)БО 12 сказано: фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображають на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

Вважаємо, це означає, що відсутність достатніх даних для експертної оцінки ставить хрест на будь-яких інших спробах пошуку ринкової ціни.

Крім того, не потрібно забувати, що підприємство саме обирає спосіб і мету інвестування, а від цього залежатиме і їх оцінка.

Наприклад, фінансові інвестиції, які підприємство утримує до їх погашення, відображають на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства відображають на дату балансу за вартістю, визначеною за методом участі в капіталі.

Далі П(С)БО 12 уточнює: фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства в бухгалтерському обліку фіксують у порядку, наведеному в п. п. 8 і 9 П(С)БО 12, якщо:
а) фінансові інвестиції придбавають та утримують виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання;
б) асоційоване або дочірнє підприємство веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

Ну і, нарешті, ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.01 р. № 2658-ІМ говорить: "оцінка майна проводитися у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін".

Сприймати додаток до П(С)БО 19 як вимогу законодавства України щодо обов'язкової експертної оцінки ЦП, на наш погляд, було б значним перебільшенням. Та й податкове законодавство не зобов'язує до такої процедури.

Тому звертатися до оцінювача чи ні — вибір за вами.

Також пам'ятайте про пп. 1.20.6 Закону про прибуток, він простий і лаконічний: "У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності — однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору".

Сперечатися з цим безглуздо і навряд чи необхідно — що ж, отже, так тому і бути!
Дмитро Ковальов