Анализ финансовой отчетности

Характеристика основної діяльності готелю

За характером своєї діяльності готель відноситься до сфери послуг, оскільки в результаті його діяльності надаються послуги, не створюються і не передаються у безповоротне використання матеріальні блага. Відповідно готелям притаманні основні характеристики цієї сфери економіки, а саме [1]: - клієнт приймає участь у процесі обслуговування; - процес виробництва й споживання послуги співпадає у часі; - обсяги обслуговування змінюються у часі; - місце розташування визначається споживацьким попитом; - процес обслуговування трудомісткий; - продукт має невідчутну на дотик природу; - складність визначення рівня виконання. Для споживачів готельна послуга є потенційною можливістю, абстрактним споживчим продуктом, що складається з благ, джерела яких знаходяться в природі як у матеріальній (будівля готелю, електротехнічне обладнання, меблі, сантехніка, постільна білизна тощо), так і нематеріальній (послуги) формі і уособлюють в собі необхідні фактори виробництва. Реального змісту цей споживчий продукт набуває лише у процесі її споживання. Готельна послуга є результатом безпосередньої взаємодії виконавця (готелю в особі його персоналу) та споживача в процесі її виробництва, а також власної діяльності виконавця, спрямованої на задоволення потреб споживача.
В структурі продукту, який реалізується готелем, можна виділити три рівні послуг:
• основні,
• супутні (необхідні споживачеві для використання основного продукту);
• додаткові (ті, що надають основному продукту додаткові вигоди та допомагають відрізняти даний продукт від конкуруючого з ним) [2 с.291].
Додаткові послуги, що надаються готелями, є одним з найдієвіших засобів продовження туристичного сезону, умовою для створення і зміцнення власної неповторної торгової марки, а отже, і додатковим джерело прибутку. З цією метою готельний бізнес проникає у раніше нетрадиційні для нього сфери послуг і успішно пристосовує їх для потреб туризму.
Законом України “Про туризм” [3 ст.1] окреслено перелік туристичних послуг, що надаються суб’єктами туристичної діяльності і готелями, зокрема, а саме послуги щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямованих на задоволення потреб туристів.
У спеціальній літературі до послуг у сфері туризму відносять також такі, як задоволення ділових та наукових інтересів туристів (участь в конгресах, асамблеях, наукових конференціях, симпозіумах, нарадах, семінарах, ярмарках, виставках та інше; участь у торгових заходах як загального, так і спеціального призначення), послуг по страхуванню туристів та наданню їм медичної допомоги; послуги торгових підприємств як загального, так і спеціалізованого призначення [4].
На практиці на базі готелю надається широкий спектр додаткових послуг.
Крім діяльності, спрямованої на обслуговування мешканців готелю, з метою підвищення ефективності використання власної матеріально-технічної бази та отримання додаткових прибутків готелі здійснюють іншу діяльність (рис.1.).
Впровадження нових та скорочення існуючих видів діяльності повинно будуватися на основі розрахунків фінансових результатів за кожним видом діяльності.
У зв’язку з вищевикладеним, визначення змісту основного виду діяльності готелю набуває особливого значення.

Рис. 1. Місце готельних послуг в структурі діяльності готелю.
Рис. 1. Місце готельних послуг в структурі діяльності готелю.


У відповідності до національних стандартів в структурі звичайної діяльності готелю основною, як правило, є надання тимчасового місця проживання, оскільки така діяльність не тільки являється головною метою створення готелю, але і забезпечує основну частку доходу підприємства [5].
Виключенням є готелі - казино, де прибуток готелю від гри гостя в казино буде набагато більшим і може перекривати витрати не тільки на харчування, але і проживання гравця у готелі [6 с.56].
Наведеному групуванню діяльності готелю на основну і операційну відповідає визначення поняття “готельна послуга” за Державним стандартом України “Туристичне обслуговування” [7] та Правилам обов'язкової сертифікації готельних послуг [8].
Готельна послуга – діяльність підприємства щодо надання споживачеві місця для короткотермінового проживання.
Таким чином, всі інші послуги, які не входять до вартості місця (номеру), та надаються за окрему додаткову плату, відносяться до додаткових платних послуг, а діяльність з їх надання до іншої операційної діяльності.
У спеціальній літературі і на практиці крім поняття «готельна послуга», використовується поняття “готельний продукт”.
Г.Н.Бургонова і Н.А.Каморджанова дають класифікацію готельного продукту з територіальної точки зору, за видами спеціалізації об’єктів розміщення, за категоріями споживачів. При цьому готельний продукт ідентифікується авторами то з готельною послугою, то з готельним номером [9 с. 18].
Дослідження показує, що готельний продукт представляє собою більш широке поняття ніж готельна послуга чи готельний номер.
Готельний продукт можна охарактеризувати, як комплекс послуг, що необхідні для задоволення потреб осіб, які знаходяться за межами місця постійного проживання, однією з складових якого є готельна послуга.
Готельний продукт є об’єктом реалізації (об’єктом купівлі-продажу). При його придбанні покупець отримує право на розміщення в певному готелі в номері певного виду, обслуговування певної категорії та користування додатковими послугами, що входять в оплату готельного продукту. При чому структура та умови надання готельної послуги гарантуються і повинні відповідати, як мінімум, рівню сертифікації готелю.
Необхідній якості обслуговування повинен задовольняти стан матеріально-технічної бази підприємства, а різноманітність послуг визначається вимогами клієнтів або розвитком ринку послуг. У зв’язку з цим, структура готельного продукту має не тільки широкий, але і динамічний характер.
Відповідно, в залежності від категорій готелю висуваються диференційовані вимоги до структури готельної послуги, асортименту додаткових послуг, організаційної структури та рівня кваліфікації персоналу, структури та стану матеріально-технічної бази.
Готельні послуги характеризуються певними відмінностями, що впливають на процес управління та обліку основної діяльності готелю (табл. 1.).

Таблиця 1. Особливості процесу виробництва та реалізації готельних послуг
Таблиця 1. Особливості процесу виробництва та реалізації готельних послуг


Названі особливості процесів виробництва та реалізації готельних послуг формують особливу сферу діяльності, визначають особливий механізм функціонування суб’єктів готельного бізнесу.
Організаційну структуру готельного господарства визначають такі фактори як призначення готелю, місцезнаходження, розмір, рівень обслуговування та інші. Вона відображає спектр повноважень та обов’язків, які покладені на кожного співробітника.
У стандартній структурі готелю за принципом забезпечення основної діяльності готелю і у відповідності до структури готельного “продукту” можна виділити наступні види підрозділів, які виконують різні функції (рис.2.).

Рис.2. Організаційний та функціональний взаємозв’язок складових діяльності готелю
Рис.2. Організаційний та функціональний взаємозв’язок складових діяльності готелю


Основну функцію виконує підрозділ, що забезпечує надання гостям готелю місця тимчасового проживання та організує їх обслуговування через допоміжні підрозділи готелю або стороні організації.
Таким чином, послуги основного підрозділу можна охарактеризувати наступним чином:
• вартість послуг включається в плату за номер;
• споживачами послуг являються мешканці готелю.
Допоміжні підрозділи безпосередньо не обслуговують мешканців готелю та не надають послуг, пов’язаних з проживанням у готелі. Їх діяльність спрямована, як правило, на досягнення головного завдання - сприяти виконанню основної діяльності господарюючого суб'єкта. Як особливість послуг (робіт), що надаються (виконуються) допоміжними підрозділами, можна визначити такі:
• вартість включається у плату за номер, тобто не оплачується окремо;
• споживачами являються мешканці готелю (в основному) і сторонні особи (опосередковано у частині споживання послуг додаткових підрозділів).
До даної категорії підрозділів відносяться пральня, кравецька служба, служба чистки взуття, служба прибирання приміщень, склад товарно-матеріальних цінностей тощо.
Відмінність послуг, що надаються додатковими підрозділами, полягає у тому, що:
• вартість таких послуг може не включатися в оплату номеру або зазначатися у рахунку окремим рядком;
• круг споживачів послуг не обмежується мешканцями готелю.
До складу додаткових підрозділів відносяться ресторан , перукарня, басейн, сауна, солярій, аерарій, спортивні споруди, кінозали тощо.
Таким чином, допоміжні та додаткові підрозділи здійснюють іншу операційну діяльність.
Розподіл обов’язків між підрозділами готелю здійснюється наступним чином.
Адміністративна служба готелю відповідає за організацію управління всіма службами готельного комплексу, вирішує фінансові та кадрові питання, займається створенням необхідних умов праці для персоналу готелю, контролює відповідність встановленим нормам та правилам охорони праці, техніки безпеки, протипожежної та екологічної безпеки.
Служба управління та обслуговування номерного фонду вирішує питання бронювання номерів, прийом, реєстрацію та розселенням гостей, обслуговування їх проживання у номері, підтримку необхідного санітарно-гігієнічного стану номеру та рівня комфорту житлових приміщень, також надання побутових послуг мешканцям готелю. На персонал служби управління номерним фондом покладене завдання по прибиранню номерів та інших приміщень готелю. Процес прибирання має регламентований характер, який включає перелік щоденних та періодичних робіт, послідовність, умови та матеріальне забезпечення їх виконання. Обов’язковим є проведення дезинсекції та дератизації.
Необхідність створення окремої інженерної служби викликана наявністю у готелі різноманітного інженерно-технічного обладнання та підтримкою його у робочому стані. На інженерну службу покладені і інші обов’язки, а саме: перевірка дотримання правил техніки безпеки та охорони праці, підтримка певних якісних та кількісних параметрів роботи обладнання (наприклад, термін очікування ліфтів, якість та температура подачі води та повітря у номер), що є для готелів обов’язковою умовою роботи за відповідною категорією. Інженерна служба забезпечує безперебійну роботу систем телебачення та зв’язку, систем кондиціювання, теплозабезпечення, водозабезпечення, каналізації, санітарно-технічного обладнання, електротехнічних пристроїв, системи охоронної сигналізації, локальної комп’ютерної мережі, ремонту та будівництва тощо.
Комерційна служба займається питаннями оперативного управління та стратегічного планування, аналізом результатів господарської та фінансової діяльності готелю.
Огляд спеціальної літератури [1, 10, 11, 12 та інші] та дослідження практики роботи підприємств готельної індустрії показує обов’язкову наявність структурних одиниць, які виконують вищенаведені функції. Але, в залежності від розміру та конкретної практики діяльності, організаційна структура конкретного підприємства має свої особливості. Так, чим більший за розмірами готель, тим більш розгалужену структуру він має. Це пов’язано з тим, що, по-перше, збільшується число допоміжних і додаткових підрозділів і, по-друге, виникає потреба у проміжних ланках, основною функцією яких є контроль. Кожний підрозділ готелю виконує специфічні завдання, але всі разом вони повинні досягти єдиної мети – задоволення потреб мешканців готелю.
Підрозділи готелю мають різні рівні відповідальності за результати роботи підприємства. Структурні одиниці служби управління та обслуговування номерного фонду розглядають як центри витрат, номерний фонд в цілому - як центр прибутку, а адміністративну та комерційні службу – центри інвестицій [13].
Отже, організаційна структура готелю є важливим внутрішнім фактором, що впливає на побудову обліку витрат та доходів основної діяльності та калькулювання собівартості готельних послуг.
Але на ці показники діяльності готелю, а також на рівень цін на готельні послуги прямо впливають ряд факторів зовнішнього середовища [14 с. 51].
З точки зору впливу названих факторів на рівень цін готельних послуги їх можна розбити на дві групи (табл. 2.).

Таблиця 2. Класифікація факторів, що впливають на рівень цін готельних послуг
Таблиця 2. Класифікація факторів, що впливають на рівень цін готельних послуг


Організація управління готелем пов’язана з певними етапами операційного циклу його діяльності, тобто проміжком часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації вироблених із них послуг [15].
Операційний цикл основної діяльності готелю побудований на взаємодії із зовнішнім середовищем - постачальниками факторів виробництва (матеріалів, трудових ресурсів і капіталу) та споживачами товару (готельних послуг), які відбуваються паралельно.
Процес взаємодії з постачальниками факторів виробництва включає два етапи:
1. Забезпечення матеріальними та трудовим ресурсами комплексу готельних послуг.
2. Перерахування грошових коштів стороннім організаціям.
Процес взаємодії зі споживачами послуг також включає два етапи:
1. Надання (реалізація) готельних послуг споживачам.
2. Надходження оплати за надані готельні послуги.
Доцільність виділення чотирьох етапів обумовлена, по-перше, їх розбіжністю у часі, по-друге, приналежністю до різних сфер діяльності.
Розглянемо основні завдання, що вирішуються в процесі управління готелем на кожному з етапів операційного циклу.
На етапі забезпечення матеріальними та трудовими ресурсами на основі вимог до відповідної категорії готелю, фактичної кількості та видів номерів підтримується необхідний рівень матеріальних та трудових ресурсів підприємства. Здійснюється повне оснащення номерів меблями, санітарно-технічним обладнанням, електропобутовою технікою, інвентарем, постільними приналежностями та іншими матеріалами. Штат готелю повинен бути повністю забезпечений фахівцями відповідного рівня кваліфікації (володіння спеціальністю та, при необхідності, знання іноземних мов). Підприємство забезпечує умови для навчання та підвищення кваліфікації своїх працівників.
Забезпечення та використання матеріальних та трудових ресурсів здійснюється на умовах відшкодування їх вартості, що визначає розмір витрат готелю та собівартість готельних послуг.
На етапі взаємодії зі споживачем готельної послуги одночасно відбувається виготовлення готельної послуги та її споживання. Процес обслуговування гостей готелю може включати такі операції: резервування місця у готелі, реєстрація при прибутті, поселення в номер, проживання у номері, звільнення номера. Процес споживання послуги має тривалий характер і визначається кількістю діб проживання у готелі.
Наприклад, середня тривалість поїздки з метою туризму становить дванадцять діб, а службової поїздки - три доби [16]. В результаті, паралельно з процесом взаємодії зі споживачами проходить процес взаємодії з постачальниками матеріальних і трудових ресурсів (наприклад, квітами та свіжими газетами і журналами).
В окремий етап операційного циклу готелю виділена оплата наданих готельних послуг. Даний етап пов’язаний з відшкодування вартості готельної послуги при її оплаті споживачем послуг і є основою для відновлення операційного циклу через фінансове забезпечення процесу взаємодії з постачальниками факторів виробництва.
У сфері товарного обігу готельна послуга є однією з форм товару і, як товару, їй властива певна споживча вартість. Дана споживча вартість створюється в результаті технологічного процесу, матеріальною основою якого є фактори виробництва. Фактори виробництва на ринку також мають форму товару [17].
Отже, за своїм характером кругообіг капіталу в готелі відповідає класичній формулі [18 с.158], але має свої особливості. Тривалість технологічного циклу надання (виробництва) одиниці готельної послуги дорівнює одній добі. Якщо зважати на те, що готельна послуга вважається реалізованою повністю в момент звільнення номеру або виїзду клієнта з номеру (тобто завершення формування та утворення готельної послуги як товару), то одному операційному циклу може відповідати декілька технологічних (виробничих) циклів. В результаті за умови проведення розрахунків післяплатою може виникнути додаткова ланка процесу кругообігу капіталу – дебіторська заборгованість.
Формула кругообігу капіталу для готелю матиме вигляд (рис.3.):
Якщо розрахунки з клієнтом проводяться на умовах попередньої оплати, то завершальним етапом розрахунків є створення готельної послуги як споживчої вартості, і кругообіг капіталу на основі принципу безперервності можна представити у вигляді, що наведений на рис. 4 [17 с.130].

Рис. 3. Схема кругообігу капіталу при наданні готельних послуг (без передоплати).
Рис. 3. Схема кругообігу капіталу при наданні готельних послуг (без передоплати).


Аналізуючи тривалість операційного циклу торгівельного підприємства, Т.Є.Унковська зазначає, що до його завершення “грошові кошти підприємства заморожені у товарних запасах та дебіторській заборгованості” [19 с. 20].

Рис.4. Схема кругообігу капіталу при наданні готельних послуг (з передоплатою).
Рис.4. Схема кругообігу капіталу при наданні готельних послуг (з передоплатою).


Під час операційного циклу промислового підприємства грошові кошти “заморожені” у формі виробничих запасів, готової продукції та дебіторської заборгованості.
Відносно готелю можна зазначити, що до завершення операційного циклу готелю його грошові кошти “заморожені” у формі виробничих запасів і дебіторської заборгованості.
Отже, тривалість циклу кругообігу капіталу або операційного циклу основної діяльності готелю безпосередньо залежить від терміну проживання гостя у готелі і часу проведення розрахунків за готельні послуги.
За умов низького показника використання місткості готелю, тобто відсутності клієнтів, виникає дефіцит грошових коштів. Таким чином, задачею оперативного фінансового управління є забезпечення утримання персоналу готелю, його основних фондів, обслуговування кредиторської заборгованості та контроль стану розрахунків з дебіторами.
В процесі основної діяльності готелю вирішуються наступні стратегічні і тактичні задачі:
• визначення профілю діяльності готелю (орієнтація на певну групу клієнтів);
• визначення структури основних послуг готелю, в тому числі структури номерного фонду;
• розробка цінової політики готелю;
• визначення категорії готелю (його сертифікація);
• формування політики реалізації готельного продукту;
• розробка організаційної структури готелю й оптимального рівня трудових ресурсів;
• обґрунтування політики фінансового інвестування;
• вибір постачальників, умов комерційних контрактів, обсягів закупівлі й лімітів матеріальних запасів;
• розробка політики просування готельного продукту на ринку й формування попиту.
Перші три пункти формуються на основі маркетингового підходу, дослідження та прогнозування попиту клієнтів, що є першорядними характеристиками ринку послуг, на якому готель активізує свою діяльність.
Сертифікація готелю та визначення його категорії, з одного боку, висувають певні вимоги до комплексу послуг, що надаються клієнтові, до будівель готелю та прилеглої території, інженерно-технічного обладнання, персоналу тощо. З іншого – визначають місце готелю на ринку послуг і, відповідно, впливають на рівень цін.
Політика реалізації готельного продукту передбачає вибір шляхів його продажу. Реалізацію готельних послуг готель може здійснюватися з використанням таких основних каналів збуту:
1. Прямі продажі – продаж послуг безпосередньо клієнтам без посередників. В тому числі за попереднім бронюванням, які надходять від фізичних або юридичних осіб, а також без бронювання.
2. Агентські продажі – продаж послуг готелю через посередників у сфері туризму (турагентів та турпосередників, туристичні клуби та професійні асоціації, авіакомпанії та інші транспортні організації, приватних ініціативних посередників), взаємовідносини з якими побудовані на договірній основі.
3. Корпоративний продаж – процес отримання замовлень від корпоративних клієнтів – підприємств на розміщення їх співробітників у період дії відповідного договору.
Кожний з названих каналів реалізації готельних послуг має свої переваги та недоліки з економічної точки зору.
Так, прямий продаж вигідний для готелю, оскільки економить зарезервовані суми для виплати комісійних винагород посередникам.
Агентські продажі забезпечують розширення ринків збуту послуг і переймають на себе частину роботи відділу маркетингу, але вимагають перерахування частки виручки у вигляді комісійних посередникам (в розмірі до 10-12,5% доходу).
З іншого боку, корпоративний продаж гарантує завантаження готелю бізнесменами у запланований період (період ділової активності), що дозволяє службі маркетингу сконцентрувати увагу на інших періодах; орієнтовано на використання, як правило, дорогих номерів; відсутні посередники, отже, не потрібно сплачувати комісійні. Крім того, цей канал продажу розкриває можливість перспективного співробітництва.
Щодо цін, які застосовуються при кожному з названих каналів продажу, можна зазначити, що прямий продаж послуг передбачає застосування базових цін або “цін від стійки” та широкої системи знижок в оперативному режимі. У випадку агентських та корпоративних продаж застосування знижок визначається умовами договору.
Важливою складовою готельної послуги є якість спілкування з гостем, оперативність реагування на будь-які непередбачувані його вимоги, тому визначення організаційної структури готелю, посадових обов’язків персоналу, його основного складу, методики набору додаткового персоналу в періоди підвищеного завантаження готелю відноситься до ряду першочергових питань.
Вирішення наступної задачі – розробки політики фінансового інвестування, є для готелю одним з визначальних факторів впливу на рівень доходів підприємства [1 с.84], а отже, поліпшення його матеріально-технічної бази.
Політика закупівлі матеріальних запасів повинна враховувати всі умови комерційних контрактів, в тому числі умови надання комерційного кредиту, строки й форми оплати, умови поставки товарів, транспортні витрати, способи страхування ризиків, відповідальність сторін, особливості оподаткування.
І нарешті, розробка політики просування продукту на ринку і формування попиту повинна забезпечувати збільшення завантаженості готелю, розширення сезонних обмежень на готельні послуги, в основному, за рахунок надання додаткових послуг, системи пільг і преміювання як постійних клієнтів, так і посередників – туристичних агентів.
Однією з головних умов успішної діяльності готелю є визначення мети діяльності готелю.
Найбільшого поширення набув моністичний підхід до визначення цілей діяльності підприємств. До останнього часу більшість вітчизняних та російських авторів вважали, що головною метою діяльності підприємства, яка повністю визначає його стратегію й тактику, є отримання максимальних прибутків.
Але, як зауважує Н.М.Ушакова, такий підхід ігнорує “горизонт часу”, не враховує факторів невизначеності та ризику, що впливають на всі економічні процеси у реальності [19 с.4].
Аналогічної думки притримується І.О.Бланк. Він вважає, що максимізація прибутку не завжди автоматично призводить до максимізації ринкової вартості підприємства, тобто до “максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах” [20 с.35].
Такий підхід набув визнання і у міжнародній практиці [21 с.16; 22 с.21].
В той же час, для готельної індустрії основною метою діяльності підприємства є задоволення вимог клієнтів, що повинно забезпечити його споживачами та закласти фундамент майбутнього прибутку.
Практика показує, що такий підхід у повній мірі відповідає задачі максимізації добробуту власників готелю і може бути визначений, як принцип оптимізації прибутку підприємства.
Найбільш точно окреслити і визначити мету діяльності підприємства, взагалі, і готелю, зокрема, дозволяє плюралістичний (багатоцільовий) підхід.
Російські автори Г.А.Карпова, М.Г.Воронцова, М.В.Нотаров, А.М.Воловода і О.В.Рохмальов наводять комплекс цілей, які переслідує туристичне підприємств, в залежності від юридичного статусу і організаційної форми, специфіки діяльності, стану ринку послуг, менталітету тощо [23 с.100].
Важливе значення для успішної діяльності готелю має визначення та досягнення ним поставлених економічних цілей. Всі складові даної групи цілей тісно пов’язані між собою. Наприклад, збільшенню обсягів прибутків готелю у майбутньому сприяє оптимізація цінової політики, інтенсивний розвиток реклами, застосування різноманітних організаційних форм управління. Відповідно збільшення розміру прибутку готелю створює умови для подальшого розвитку підприємства через покращення обладнання готелю, його матеріально-технічного та фінансового забезпечення, умов оплати праці тощо.
За умов ринкової економіки та активної конкуренції управління діяльністю готелю передбачає орієнтацію на “егоїстичні” цілі. “Егоїстичні” цілі включають комплекс наступних складових: підвищення престижу, покращення іміджу і збереження незалежності фірми, забезпечення умов для конкуренції та закріплення ринкових позицій по відношенню до конкурентів.
Можна зазначити, що названі “егоїстичні” цілі прямо впливають на досягнення економічних цілей (наприклад, підвищенню коефіцієнту використання місткості готелю). В свою чергу, досягненню “егоїстичних” цілей сприяють такі економічні цілі, як покращення обладнання готелю, його матеріально-технічного та фінансового стану, оптимізація цінової політики та інтенсивний розвиток реклами.
Для досягнення поставлених цілей готель має право здійснювати свою діяльність в межах діючого законодавства і, в тому числі, на основі “Правил користування готелями та надання готельних послуг в Україні”. Так, наприклад, власник готелю або його адміністрація у відповідності з присвоєною готелю категорією та рівнем обслуговування має право встановлювати:
- ціни і тарифи за проживання і послуги (самостійно або на договірній основі);
- термін і форму оплати.
Контроль з боку держави при цьому обмежується податковим законодавством в частині нарахування таких непрямих податків, як податок на додану вартість та готельний збір, а також стягнення податку на прибуток.
Керівники готелю повинні правильно визначати критичні фактори, що вимагають оперативних змін цін.
В світовій практиці широко застосовується дворівневий механізм ціноутворення. На верхньому рівні керівники готелю та спеціалісти служби маркетингу розраховують базові тарифи для різних категорій номерів або кожного конкретного номеру та розробляють “тарифні плани”, а на нижньому – готельні клерки на основі базових тарифів за тарифними планами визначають ціни для клієнта або ситуації.
Базові тарифи враховують категорію готелю та рівень обслуговування, вид номеру та притаманні йому незручні (поруч з ліфтом, поруч з туалетом, затемнені вікна тощо).
Тарифний план [24 с.18] представляє собою систему планок або коефіцієнтів, які відображають певні умови реалізації послуг, а саме:
1) “календарні” умови – сезон, день тижня, святкові дні тощо;
2) високий та низький рівні попиту, що залежить від зовнішніх обставин (проведення культурних та спортивно-масових заходів, політичної, економічної та екологічної обстановки, погодних умов тощо);
3) структуру пакету послуг (тільки проживання, проживання-харчування і т.д.);
4) кількість мешканців номеру (ціна одного місця, ціна двомісного проживання, дитина в номері, додаткове місце тощо);
5) категорію гостя (ціни для одного та групи туристів, від турагента або туроператора, службова ціна тощо);
6) термін проживання;
7) час проведення і форма оплати;
8) спеціальні ціни (проведення різноманітних рекламних акцій) тощо.
Але для введення такої системи ціноутворення в українському готелі має бути проведена серйозна попередня робота, спрямована, по-перше, на вивчення взаємозв’язку основних показників діяльності і оперативний аналіз покриття витрат за результатами роботи у поточному періоді, а по-друге, на створення технічних умов для використання в оперативному режимі з мінімальними трудовими витратами тарифних планів.
В наведеній структурі тарифного плану відсутній спеціальний коефіцієнт визначення цін для іноземних громадян та громадян СНД. На сьогодні готелі використовують єдині тарифи для всіх категорій гостей незалежно від їх громадянства, що відповідає Конституції України та міжнародній практиці.
Замість диференційованих цін за категоріями гостей, готель може застосовувати спеціальні тарифи або знижки до базових цін. Крім того, як показує практика, ціни на проживання в українських готелях в середньому вищі за ціни, які прийняті у зарубіжних готелях відповідної категорії, що знижує привабливість вітчизняних готелів.
Важливим елементом цінової політики вважається [25]:
- оптимальний розподіл та перерозподіл готельних номерів за певними видами;
- визначення кількості видів номерів для даного готелю;
- розрахунок відсотку номерів, які за необхідності можна перевести у вищий або нижчий тарифний клас;
- вирахування мінімального рівня завантаження, при якому доцільно ініціювати зростання продаж за рахунок введення пільгових або заохочувальних тарифів.
Наступним суттєвим моментом є те, що на практиці застосовується декілька способів оплати готельних послуг, а саме, оплата може:
- надходити у національній або іноземній валюті,
- мати готівкову або безготівкову форму,
- здійснюватися у формі передоплати або післяплати,
- вноситися як безпосередньо клієнтом готелю, так і сторонньою юридичною чи фізичною особою.
Валюта, форма та час розрахунків за надані послуги впливає на порядок визначення доходу та фінансового результату від основної діяльності готелю, структуру зовнішньої звітності, а також пов’язано з певними аспектами оподаткування підприємства.
Готельна послуга може бути ідентифікована якісно, оцінена кількісно та вартісно.
Готельна послуга надається з використанням певного номеру. Номерний фонд готелю, як правило, має неоднорідну структур і може включати номери декількох видів. При визначенні виду номеру вирішальними є наступні фактори: на скільки осіб розрахований номер, кількості кімнат у номері, рівень його комунального впорядкування та оснащенням, місце розташування у готелі, краєвиду, що відкривається з вікна, рівня обслуговування тощо.
Відповідно вартість проживання у номерах різних видів буде відрізнятися.
Кількісна оцінка готельної послуги залежить від терміну проживання гостя у номері і оцінюється за кількістю діб (повних чи неповних).
На практиці застосовується інтегрована кількісно-якісна оцінка готельної послуги “ліжко-доба”, яка відображає як строк споживання, так і основний об’єкт споживання. Виробнича потужність номерного фонду визначається за кількістю ліжко-діб, які можуть бути реалізовані протягом певного періоду.
Умови використання номерного фонду визначаються “Правилами користування готелями та надання готельних послуг в Україні”. Окремі положення даних Правил, які повинні бути враховані при оформленні проживання у готелі та його оплаті.
Крім того, Правилами визначається єдиний перелік безоплатних послуг, які адміністрація готелю повинна забезпечити гостям, а саме: виклик невідкладної допомоги, користування медичною аптечкою, доставку у номер кореспонденції при її отриманні, надання необхідного інвентарю в залежності від категорії готелю. Ці та інші положення Правил є підставою для виникнення відповідних витрат готелю.

Список використаних джерел
1. Уокер Дж. Р. Введение в гостеприимство: Учебник. Пер. с англ.. – М: ЮНИТИ, 1999. – 463с.
2. Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учебник для вузов. Пер. с англ. под ред. Р.Б.Ноздревой. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 787 с.
3. Закон України «Про туризм» 15 вересня 1995 р. № 324/95- ВР.
4. Сапрунова В.Б. Туризм: эволюция, структура, маркетинг. — М.: «Ось-89» 1997. — 160 с.
5. Король С.Я. Характеристика основної діяльності готелю. //Тр. Міжнародної науково-практичної конференції: Стратегія розвитку туристичної індустрії та громадського харчування. – К.: КДТЕУ. - 2000. - с.124-128.
6. Медведєва В.В. Гральний бізнес і туризм. // Проблеми міжнародного туризму. – К.: ТОВ “ЧАС ПІК”, 1997. – с.54-60.
7. Державні стандарти України. Туристсько-екскурсійне обслуговування. Вимоги до готелів. ДСТ 28 681.4-95.
8. Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг, затверджені Наказом Держстандарту України від 27 січня 1999 р. № 37.
9. Бургонова Г.Н., Каморджанова Н.А. Гостиничный и туристический бизнес: особенности бухгалтерского учета и налогообложения: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 352 с.
10. Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства. Пер. с англ. – М.:Аспект Пресс, 1995. – 382 с.
11. Уніфікація технології готельних послуг: Навч. Посіб. / за ред. проф. В.К.Федорченка; Л.Г.Лук’янова, Т.Т.Дорошенко, І.М.Мініч. – К.: Вища шк., 2001ю – 237 с.
12. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства (отели и рестораны). – М.: ОАО “НПО “Изд-во “Экономика”, 2000. – 207 с.
13. Царенюк В.М. Класифікація доходів підприємства. // Регіональні перспективи. - 2001. - № 2-3 (15-16) – с. 84-87.
14. Мельник О.П. Удосконалення управління готельним господарством. Дис.... канд.екон.наук: 08.06.02./ КДТЕУ. – К.: 1998. – 170 с.
15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.
16. Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України. Статистичний бюлетень. Туризм в Україні 99. – К.: Держінфотур, 2000. – 30с.
17. История экономических учении/Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2000. — 784 с.
18. Маркс К. Капитал. Критика политической экономики. Т.1 Кн.1. Процесс производства капитала. – М.: Политиздат, 1988. – XVII, 891 с.
19. Ушакова Н.Н., Унковская Т.Е., Гуляева Н.Н., Гринюк Н.А. Инвестирование, финансирование, кредитование. – К.: КДТЭУ, 1997. – 191с.
20. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. – К.: Ника-Центр, 1999. – 592. – (Серия “Библиотека финансового менеджмента”; Вып.3).
21. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Пер. с англ./ Под ред. С.А.Табалиной. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 560 с.
22. Майер Э. Контролинг как система мышления и управления: Пер. с нем. Ю.Г.Жукова и С.Н.Зайцева / Под ред. С.А.Николаевой. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 96 с.
23. Экономика современного туризма. Рыночное регулирование. Основы управления и маркетинга. Бухгалтерский учет и налогообложение. /Под ред д.э.н. Г.А.Карповой. – М.- С.П.: Издательский Торговый Дом «Герда», 1998. – 412 с.
24. Юдина И., Слепцова Н. Ценная информация или сколько будет стоить номер в вашей гостинице? //Гостиница и ресторан: бизнес и управление. - 2001. - №4 – с.16-22.
25. Самарцев Є. Себестоимость проживания в гостинице. Основные принципы ценовой политики международных гостиничных компаний и марок. Формирование цены. //Гостиничный и ресторанный бизнес. - 2000. - № 3– с.22-25.