Анализ финансовой отчетности

Чого нам варто будинок звести! А щит рекламний встановити?

Рекламний щит, бігборд, білборд (далі — рекламний щит) для людини, далекої від рекламного бізнесу, — практично одне й те саме. Однак всі ми при згадці про них уявляємо величезні або не дуже картинки, що закликають купити ту або іншу річ, скористатися чиїмись послугами. Розраховані вони, як правило, на водіїв і нудьгуючих пасажирів, які проносяться в авто по трасах і магістралях. І лише бухгалтери не дозволяють собі повністю розслабитися. Для нас, шановні колеги, рекламний щит— це не стільки розвага, скільки потенційний об'єкт обліку. Звісно ж, якщо такий об'єкт або витрати, пов'язані з ним, з'являться у підприємства. А оскільки заздалегідь ніколи не знаєш, де буде потрібно соломку підстелити, розглянемо докладніше, що це за фрукт такий.

Коли перший і найвідповідальніший крок зроблено — керівник прийняв рішення рекламувати товари (послуги) у такий спосіб — залишається всього нічого: визначитися, де і як буде розміщена реклама, організувати всі необхідні дозволи, домовитися про умови оплати за місце розташування щита, замовити на стороні або на своєму підприємстві виготовлення необхідної конструкції, установити її і після обслуговувати. І це не повний список майбутніх справ. Тому зазвичай виникає логічне питання: займатися всім самостійно, силами підприємства або доручити комусь третьому, хто на цьому зуби з'їв? У результаті бухгалтери керівників-оптимістів стикаються з безліччю різноманітних витрат, які якось треба відобразити в обліку, і бажано правильно. А ось бухгалтерам керівників-реалістів набагато простіше — у них залишиться час і на каву. Тому почнемо з перших.

Отже, ваше підприємство самостійно розміщує рекламний щит.

ПІДПРИЄМСТВО РЕКЛАМУЄ СЕБЕ САМЕ
І. Розміщуєте зовнішню рекламу -запасіться дозволом
Перед встановленням об'єкта зовнішньої реклами доведеться поморочитися над оформленням дозвільної документації.

Причому правила розрізняються залежно від того, де розташовано рекламний щит:
— у межах населених пунктів;
— поза населеними пунктами в межах смуг відчуження автомобільних доріг та залізничних переїздів.

1.У межах населених пунктів. Тут не обійтися без дозволу виконавчих органів сільських (селищних, міських) рад. Процедуру його видачі визначають вони ж. Місцеві правила розміщення зовнішньої реклами розробляють за калькою постанови № 2067. Або приводять у відповідність з нею, якщо були прийняті раніше. Перед тим як розпочати процес, радимо добре з ними ознайомитися.

За видачу самого дозволу плату не справляють (п. З постанови № 2067). Зате з лишком — за шлейф платних послуг щодо документального оформлення та узгодження дозволу з різними інстанціями. Чиєю ж ухвалою треба заручитися? У постанові № 2067 подано вичерпний список.

Обов'язково його узгоджують:
— із власником місця або уповноваженим ним органом (особою);
— зі спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

На вимогу робочого органу (це відділ або управління сільської, селищної, міськради або уповноважена нею установа (організація). У Києві — комунальне підприємство "Київреклама"):
— із Державтоінспекцією (необхідність в цьому виникає, коли об'єкт реклами розміщують в межах червоних ліній міських вулиць і доріг (пі 20 Єдиних правил ремонту доріг));
— із відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду;
— з утримувачем інженерних комунікацій.

Але це, повторюємо, — загальні правила. На місцях може бути своє бачення того, з ким ще необхідно узгодити дозвіл. Так, у Києві треба одержувати "добро" від головного управління з питань внутрішньої політики в частині відповідності мовного режиму рекламної інформації вимогам Закону про мови (пп. 2.2.4 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами в м. Києві).

І ще. Заявник — особа, яка претендує на розміщення реклами, або уповноважена ним особа — може самостійно пройти всі етапи узгодження або скористатися послугами посередника, утому числі і самого робочого органу. Цей вид платних послуг передбачений п. 7 постанови № 2067.

Тим, хто купив, а може, одержав у подарунок рекламний засіб (спеціальну рекламну конструкцію) або взяв його в оренду, варто запам'ятати, що на переоформлення дозволу колишнього власника(орендодавця)пункт ЗО постанови № 2067 відводить один місяць.

2. Уздовж дорожнього полотна поза населеними пунктами. У цій зоні впливу розміщення зовнішньої реклами регулюють Єдині правила ремонту доріг. З їх п. 362 стає зрозуміло: здійснити задумане в межах смуг відчуження автомобільних доріг і залізничних переїздів можна лише за узгодженням з їх власником або уповноваженим ним органом (особою). На землях дорожнього господарства (суміжних з ними) уздовж автодоріг загального користування згоду у вигляді дозволу відповідно до Порядку № 414 видає Державтодор. І на цьому процедура узгодження не закінчується. Обов'язково доведеться звернутися до Державтоінспекції. А на вимогу власника території та об'єкта (уповноваженого ним органу) —до відповідного центрального або місцевого органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду, до утримувача інженерних комунікацій.

Головне, на що націлена вся дозвільна система, — спонукати дотримуватися принципів безпеки. І найперше — щодо учасників дорожнього руху.

І ще зауважте для себе, що зміст реклами не повинен суперечити:
— Закону про рекламу;
— Закону про мораль;
— Закону про мови.

Податок на прибуток. Всі витрати зі збору та оформлення дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами (весь перелік вимог міститься в місцевих правилах для видачі дозволу або у постанові № 2067, у Порядку №414 тощо), а також за узгодження дозволу, безперечно, можна віднести до валових. Підстава для цього — їх зв'язок з госпдіяльністю підприємства, і узагальнюючий такі витрати пп. 5.2.1 Закону про прибуток. На пп. 5.4.7 Закону про прибуток, який прямо вказує на валововитратність витрат на спеціальні дозволи, вданому випадку посилатися не вдасться з тієї причини, що за самий дозвіл плата не передбачена.

ПДВ. ПДВ, нарахований (сплачений) у складі таких витрат, збільшить податковий кредит відповідного періоду, якщо:
1) такі витрати пов'язані з госпдіяльністю;
2) визбираєтеся рекламувати товар (послуги), що братимуть участь в операціях, що обкладаються ПДВ;
3) податковий кредит підтверджено податковою накладною (або іншим документом за пп. 7.2.6 Закону про ПДВ).

Сказане стосується ПДВ, нарахованого (сплаченого) у складі інших витрат щодо розміщення зовнішньої реклами. Тому повторюватися ми більше не будемо.

Бухоблік. Дані витрати мають ознаки витрат на збут (п. 19 П(С)БО 16 "Витрати"). Накопичують їх на рахунку 93. Дехто проводить їх через рахунок 92 як адміністративні. Методрекомендації щодо формування собівартості продукції згадують витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих держорганами для ведення госпдіяльності, саме у складі адмінвитрат. Але у нас підприємство витрачається не на сам дозвіл, а начебто на підготовку до його одержання.

II. Супутні оформленню дозволу витрати, про які в нормативних документах жодного слова
Не виключено, що вас у добровільно-примусовому порядку залучать до укладення договору з деяким КП "Зе-„1 про догляд за зеленими насадженнями навколо ленряд щита. Нормативний гачок ніби для цього є. Згідно з п. 4 постанови № 2067 зовнішню рекламу розміщують "з дотриманням правил благоустрою територій населених пунктів". А уп.362 Єдиних правил ремонту доріг говориться про те, що фундамент наземної зовнішньої реклами, що виступає над поверхнею землі, може бути декоративно оформлений. Чому не клумбою?

До речі, і Держкомпідприємництвавлистівід28.03.05 р. № 2161 висловив занепокоєння тим, що для одержання дозволу на зовнішню рекламу підприємствам доводиться займатися ремонтом фасадів, латанням тротуарів, облаштуванням тимчасових стоянок автотранспорту. І делікатно, але чітко натякнув, що постанова № 2067таких вимог не висуває.

Податок на прибуток. Якщо раптом відповідальний за видачу дозволу орган висунув додаткові умови, наприклад, запропонував відремонтувати асфальтове покриття навколо щита, не забувайте, що до валових подібні витрати не потраплять і амортизувати їх теж не можна. Зрозуміло, допомагати рідному місту (селищу) —добра справа. І ви цілком можете взяти на себе таку турботу. Проте оподатковуваний прибуток витрати на ремонт чужої власності (догляд за нею) не зменшать. За винятком, мабуть, випадку, коли проведені роботи можна класифікувати як добровільну передачу їх результатів особам із пп. 7.11.1 Закону про прибуток. Тоді є шанс, що спрацює механізм пп. 5.2.2 Закону про прибуток (докладніше— у газеті "Все про бухгалтерський облік" № 82 за 2006 р., стор. 32).

ПДВ. Якщо ви вирішили облагородити ділянку землі, яка не значиться у вас на балансі, пам'ятайте, що безкоштовно поставлені товари (надані послуги) — чудовий привід нарахувати на їх вартість податкові зобов'язання з ПДВ (п. 4.2 Закону про ПДВ). Причому на їх фактичну вартість, але не нижче за звичайну ціну. Уникнути податкових зобов'язань вдасться тим небагатьом, хто зуміє довести: це була благодійна допомога. Але перед тим як скористатися правом, наданим пп. 5.1.21 Закону про ПДВ, слід переконатися, чи дотримані всі його умови. Утому числі ті, що стосуються набувачів допомоги: їх названо в переліку згаданого вище підпункту (окремий випадок оподаткування благодійної допомоги розглянуто нами в № 57 за 2006 р., стор. 29).

Звичайно, податкового кредиту при будь-якому розкладі не буде.

Бухоблік. Місце таких витрат в "Інших витратах операційної діяльності", їх проводять за субрахунком 949.

III. Плата за місце розміщення рекламного засобу
Даний вид витрат переслідує розповсюджувача зовнішньої реклами, як тінь, у всіх випадках, крім одного: місце розміщення реклами (не сам щит, а місце його розташування) належить безпосередньо йому.

Пункт 32 постанови № 2067 стверджує таке: якщо воно у комунальній власності, то плату справляють у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування. А ось про умови оплати за використання місця, що знаходиться в державній або приватній власності, домовляються з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Податок на прибуток. Ми вважаємо, що ці витрати слід поставити в один ряд з іншими рекламними і визначати їх валововитратність за правилами пп. 5.4.4 Закону про прибуток, оскільки вони забезпечують реалізацію рекламного або передпродажного заходу. Причому обмеження із 2-го абз. пп. 5.4.4 Закону про прибуток на них не поширюються.

Це цікаво. Договір про тимчасове використання місця % розташування рекламного щита на комземлях за своєю суттю нагадує договір оренди землі. І в деяких територіальних громадах, щоб оформити подібні правовідносини, удаються саме до нього. Так от, якщо такий договір за формою (змістом) є договором оренди, у податковому обліку доведеться згадати про спеціальні правила, встановлені для цієї операції пп. 7.9.6 Закону про прибуток. А саме: валові витрати збільшують після нарахування лізингового (орендного) платежу, не прив'язуючись до оплати.

Бухоблік. У бухобліку це витрати на збут, значить, рахунок обліку 93.

IV. Рекламний щит як об'єкт обліку
Припустимо, сам рекламний щит — актив підприємства. Для того щоб безпомилково відобразити його в балансі, розберімося, що він собою являє.
Цей зовнішній рекламний засіб, як правило, складається з двох частин:
1) спеціальна рекламна конструкція — тимчасова або стаціонарна конструкція, робоча поверхня якої використовується для розміщення на ній рекламоносія;
2) рекламоносій — сама картинка, яка може бути намальована, виготовлена поліграфічним способом, зроблена у вигляді аплікації або світового (електронного) табло, іншим способом.

Рекламоносій, якщо він — окрема складова частина, кріплять до спеціальної рекламної конструкції.

Як же відображають витрати на виготовлення рекламного щита в податковому і бухгалтерському обліку?

1. Спеціальна рекламна конструкція
Податок на прибуток. Як ви знаєте, у податковому обліку є три критерії, одномоментна відповідність яким дозволяє платнику податків визнати актив основним фондом. Це:
— передбачуваний строк використання більше 365-ти календарних днів;
— призначення для госпдіяльності підприємства;
— витрати на придбання (виготовлення) більше 1000 грн (без ПДВ для його платників) (пп. 8.2.1 Закону про прибуток). Докладніше про те, як ідентифікують ОФ, читайте в нашій газеті № 31 за 2006 р., стор. 3.

Не відповідає за вартісним критерієм? Тоді, ймовірно, наша конструкція потрапить до компанії податкової малоцінки. Правила її податкового обліку мало відрізняються від таких для запасів. Витрати на неї в загальному порядку включають до валових, утому числі ідо перерахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за п. 5.9 Закону про прибуток. Про нюанси обліку податкової малоцінки ми писали в газеті "Все про бухгалтерський облік"№ 108 за 2006 p., стор. 5.

Бухоблік. Тут з великою ймовірністю можна стверджувати, що на балансі з'явиться об'єкт 03. Головний критерій — передбачуваний строк використання. Його порівнюють з роком, якщо операційний цикл підприємства триває менше. У протилежному випадку — з тривалістю операційного циклу (п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби").

Не виключено, що даний об'єкт потрапить до складу МНМА. Зверніть увагу: вартісний критерій, що виділяє МНМАз інших 03, може бути іншим, ніжу податковому обліку для ОФ (зверніться до наказу про облікову політику підприємства). Або навіть у МШП. Адже передбачуваний строк служби конструкції буває і більше, і менше року. Асам щит деякі роблять із підручних матеріалів: дві дошки і ДСП. Значить, недорогий. Не всім же красуватися розмірами 3 мх6 м і виблискувати неоновою ілюмінацією.

Відповідно, витрати на придбання такого активу відображають за Дт 152 (153). Або одразу оприбутковують у Дт22, якщо йдеться про МШП. При введенні 03 до експлуатації роблять проводку Дт 109(112) Кт 152(153). А якщо своїми силами споруджуєте, тоді витрати накопичують, відповідно, за Дт 151 або Дт 23 у кореспонденції з Кт 20 (22, 65, 65 та ін.) і наступним визнанням на балансі активу: 03 (утому числі МНМА) або МШП.

2. Рекламоносій
Податок на прибуток. Тут можливі варіанти.
Для наочності одразу приклад. Носій реклами — продукт поліграфії або, інакше кажучи, зображення на папері. Витрати на його виготовлення, скориставшись пп. 5.4.4 Закону про прибуток, відправляють до валових за першою подією (з урахуванням пп. 11.2.3 Закону про прибуток). Із перерахунку запасів за п. 5.9 Закону про прибуток такі витрати виключають після списання цих активів з балансу.

І для контрасту— великий плазмений (рідкокристалічний) екран. Він —теж рекламоносій. Картина, думаємо, зрозуміла. Дорогі екрани і світлові табло навряд чи через декілька місяців знімуть із поверхні щита. їх життєвий шлях, напевно, пройде за правилами, визначеними для об'єктів ОФ. Ну, або податкової малоцінки, як мінімум.

І ще. Для валововитратності рекламних витрат дуже важливо, щоб це була реклама саме тих товарів (робіт, послуг), які продає підприємство. До такого висновку нас підштовхує 1-й абзаці ст 5.4.4 Закону про прибуток, де сформульовано, які витрати відносять до валових без обмежень:

Цитата:
"Витрати платника податку на проведення перед продажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються)такими платниками податку (виділено авт. — О. А.)".

У контексті нашої статті ми не розбиратимемо по кісточках питання: що можна назвати рекламою товарів (робіт, послуг), а що — ні. Щоб ви відчули вагу відповіді на нього, наведемо приклад: на рекламному щиті зображено симпатичного чоловіка у дорогому костюмі, а під портретом — підпис: "Генеральний директор мережі ресторанів "Мак-Кряк" починав свій трудовий шлях простим офіціантом". Довести, що ресторан таким чином рекламує саме свої послуги, а не співробітника, —задачка нетривіальна. Так ось, щоб не хвилюватися про валововитратність рекламних витрат, намагайтеся, щоб зорові аналізатори перевіряючих чітко ідентифікували на плакаті товари (роботи, послуги), що ви продаєте. Або хоча б торгову марку, під якою їх продають. Розкручена, вона асоціюється у потенційних покупців із вельми конкретними товарами, послугами та ін.

Бухоблік. Тут головне — точно визначити: запас це, МНМА чи ОЗ.

Є, щоправда, одна лазівка. Іноді рекламоносії (тільки, звичайно ж, не 03) взагалі не визнають активом підприємства. Керуючись п. 19 П(С)БО 16 "Витрати", витрати на них одразу записують до витрат на збут. Але тоді добре б все-таки провести їх за кількістю в аналітиці. Хоча ми, визнаємо, не прихильники такої економії часу і паперу.

V. Податок на рекламу
Рекламодавець (підприємство, що дає рекламну інформацію на щиті) — платник податку з реклами. Але, крім цього, важливо розуміти, що є об'єктом оподаткування. Наприклад, у Києві це вартість послуг зі встановлення та розміщення реклами (рішення Київської міської ради від 24.04.03 р. № 360/520). Якщо її встановлювали (розміщували) своїми силами або безкоштовно, тоді податок з реклами не нараховують. ДПА в м. Києві такої самої думки (див. лист від 25.07.05 р. № 693/10/15-508, опублікований у нашій газеті № 81 за 2005 р., стор. 19).

Так само має бути в інших містах і селах: немає послуг з розміщення реклами — немає й податку. Адже об'єкт оподаткування встановлений ст. 11 Декрету про місцеві податки і збори, і місцеві правила не можуть його розширювати.

Податковий облік. Якщо вже довелося поповнити лави платників податку з реклами, на його суму збільшують валові витрати, керуючись пп. 5.2.5 Закону про прибуток.

Бухоблік. Як і інші податки, даний обліковують у складі адміністративних витрат на рахунку 92 (п. 18 П(С)БО 16 "Витрати").

ОДНИМ МАХОМ —СІМОХ ПОБИВАХОМ, або КОРИСТУЄМОСЯ ПОСЛУГАМИ РЕКЛАМНОГО АГЕНТСТВА
Якщо керівник вашого підприємства пам'ятає прислів'я "скупий платить двічі" і готовий заплатити, нехай з лихвою, проте один раз, тим, хто професійно займається розміщенням реклами, вважайте, що виграли всі: директор — менше організаційних проблем, бухгалтер — менше облікових проблем, рекламщики будуть раді прибутку.

Часто вони беруть на себе турботи не тільки про матеріалізацію ваших ідей у граніт і бетон, але й що не менше, а може, і більш важливе, — позбавляють вас паперової тяганини (за додаткову плату, звичайно). Утому числі самостійно укладають договори про тимчасове використання місця розташування реклами (при комунальній формі власності), проходять всі етапи узгодження і багато-багато іншого. При цьому на вашому балансі не з'являються ніякі активи, ви купуєте послуги в чистому вигляді.

Отже, припустимо, ви звернулися до рекламного агентства і там взялися виконати всю роботу, так би мовити, "під ключ". Що у нас буде з податковим і бухгалтерським обліком-?

Податковий облік. Тут ми маємо шанс скористатися пп. 5.4.4 Закону про прибуток і без будь-яких обмежень віднести вартість подібного рекламного заходу до валових витрат.

І ще було б добре, щоб рекламщики не забули нарахувати податок з реклами. Однак якщо вони цього не зробили, для вас — не біда. Незважаючи нате що платником податку є рекламодавець, обов'язок нарахувати й утримати його покладено на розповсюджувача реклами. На суму податку підприємство збільшує свої валові витрати за пп. 5.2.5 Закону про прибуток.

Бухоблік. Тут у нас витрати на збут, які у періоді документального підтвердження факту виконання послуг оформляють проводкою Дт 93 Кт 685 (377). Податок з реклами, що у первинних документах виділяють окремим рядком, поповнить адмінвитрати через рахунок 92.

Ось, мабуть, і все.

Можливо, у нашій статті ми охопили не всі нюанси і види витрат, а також їх комбінації. Не дивуйтеся: правила, що визначають розміщення зовнішньої реклами на місцях, різноманітні. Ми ставили собі завдання — дати вам загальну уяву про них. Сподіваємося, що вона допоможе вам правильно зорієнтуватися на місці з урахуванням обставин. А ми, як завжди, бажаємо вам удачі!

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про прибуток — Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
2. Закон про ПДВ — Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-BR
3. Закон про рекламу —Закон України "Про рекламу" від 03.07.96 р. № 270/96-ВР.
4. Закон про мораль — Закон України "Про захист суспільної моралі" від 20.11.03 p. № 1296-IV.
5. Закон про мови — Закон УРСР "Про мови в Українській РСР" від 28.10.89 р. № 8312-ХІ.
6. Декрет про місцеві податки і збори —Декрет КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56-93.
7. Постанова № 2067 —Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ від 29.12.03 р. №2067.
8. Єдині правила ремонту доріг — Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджені постановою КМУ від 30.03.94 р. № 198.
9. Методрекомендації з формування собівартості продукції— Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені наказом Держкомпрому від 02.02.01 р. №47.
10. Порядок розміщення об'єктів зовнішньої реклами в м. Києві — Порядок розміщення об'єктів зовнішньої реклами в м. Києві, затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.02 р. № 2159.
11. Порядок № 414 — Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затверджений наказом Державтодору від 29.09.05 р. №414.
Олена Акіменко