Анализ финансовой отчетности

Спадкування корпоративних прав: юридичні нюанси та оподаткування доходів

Хоч як наша свідомість опирається цьому, а людське життя одначе рано чи пізно закінчується. І, звісно ж, кожен із нас залишає після себе якийсь слід — як духовний, такі матеріальний. До останнього належать і корпоративні права, що повинні чи, точніше, мали б перейти до спадкоємців їх власника. На жаль, чинне законодавство в частині порядку спадкування корпоративних прав далеке від ідеалу. Та ми все-таки спробуємо розібратися... І. ЮРИДИЧНІ ОСНОВИ Що таке корпоративні права? Відповість ст. 167 ГКУ: Цитата "це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами".

Чи можна такі права успадкувати? У пошуках відповіді зануримося в юридичні тонкощі.

У разі спадкування до спадкоємців переходять майже всі права та обов'язки фізособи, яка померла (спадкодавця) (ст. 1216ЦКУ). Майже —тому що не відносять до спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. їх повний перелік знаходиться в ст. 1219 ЦКУ. Серед них названо й право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не закріплено законом або їх установчими документами. Підсилює дану норму і ч. 1 ст. 100 ЦКУ, за якою право участі в товаристві — особисте не-майнове право і його не можна окремо передавати комусь іншому.

Та не треба хвилюватися. Ці обмеження стосуються нашої ситуації лише опосередковано, адже в них, по суті, йдеться чисто про суб'єктивне право БУТИ учасником, а не про майнові права на частку в майні товариства. Зауважимо ще раз: обмеження поширюється на права та обов'язки, які НЕВІДРИВНО пов'язані з особою спадкодавця. Без сумніву, можна стверджувати, що корпоративні права таки містять у собі деякі правомочності, що мають особистий немайновий характер. Але більшості з них за великим рахунком все ж властивий майновий зміст. А тому їх можуть успадковувати. Адже майнові права нікуди не зникають, тому за ст. 1218 ЦКУ входять до складу спадщини.

Чинне законодавство перевагу надає спадкуванню за заповітом: хто вказаний у заповіті — той і спадкоємець (ст. 1223 ЦКУ). І тільки якщо заповіту немає, його визнали недійсним, спадкоємці за заповітом не прийняли спадщини або відмовились від неї, а також якщо заповіт не охопив усієї спадщини, право спадкування відбувається за законом, тобто в порядку черговості, визначеної ЦКУ До речі, наявність заповіту не завжди захистить спадкоємця корпоративних прав від труднощів.

Незалежно від того, як відбувається спадкування — за законом чи по заповіту — процедура приблизно однакова: протягом 6 місяців від дня смерті спадкодавця до державної нотаріальної контори за останнім місцем його проживання слід подати заяву, дочекатися закінчення цього строку та навідати нотаріуса знову — щоб забрати свідоцтво про право на спадщину.

Воно дасть вам змогу серйозно зайнятися оформленням на себе права власності на корпоративні права.

Нюанси спадкування корпоративних прав другим із подружжя
Коли йдеться про спадкування одним із подружжя, майнові питання набувають дещо нового змісту. За ч. З ст. 368 ЦКУ майно, придбане подружжям за час шлюбу, вважають їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Корпоративні права — теж майно. Виходить, якщо підприємство створено після укладення шлюбу, половина частки померлого учасника одразу повинна розглядатися як така, що належить іншому з подружжя. Спадкується тільки інша половина. Але єдиної позиції з даного приводу серед юристів усе ж немає. Існує інша думка: повинно успадковуватися ціле корпоративне право, оскільки другий із подружжя ніякого відношення до такого права не має.

Масла у вогонь підливають деякі рішення ВСУ. Наприклад, в ухвалі судової палати з цивільних справ згаданого суду від 13.03.02 р. записано: оскільки власник майна, внесеного учасниками, саме товариство, таке майно неприпустимо розглядати як складову частину спільного сумісного майна подружжя. Тому застосування норм, що регулюють питання спільної сумісної власності подружжя, є необґрунтованим.

Насправді даний висновок не може виключати тему спільної власності подружжя. Так, внесене учасником майно — власність товариства, але ж учасник у результаті став власником корпоративних прав. Останні —теж майно, і воно може бути спільною власністю подружжя. Ми сказали все це, щоб ви зрозуміли: тут можуть виникнути різні непорозуміння між спадкоємцями. Ми більше схиляємося до існування спільного майна. Тому пропонуємо до вашої уваги приклад, що відповідає нашому підходу.

Приклад
Помер громадянин А., який був учасником ТОВ "Арагорн" і володів корпоративними правами в розмірі 45% статутного фонду. Заповіту він не залишив. Спадкоємці за законом — двоє його повнолітніх синів і дружина. Частки у спадщині кожного з них рівні (ч. 1 ст. 1267 ЦКУ). Хто і скільки одержить?

Зважаючи на те що дружині і так належить половина пільного майна, утому числі корпоративні права, діли-між спадкоємцями повинні лише іншу половину. Тож 2,5%: 3 = 7,5%. Отже, частку спадкоємців у статутному піталі ТОВ "Арагорн" необхідно розділити так: 1)дружина — 30% (22,5 + 7,5); 2) сини — по 7,5%.

Щось подібне відбувається й тоді, коли подружжя спільно створило господарське товариство. При цьому можливі два варіанти:
1) відома частка кожного з них — скажімо, і чоловікові, і дружині належить по 50% статутного фонду;
2) товариство створене одним із подружжя.

У першому випадку, якщо помирає один із подружжя, складається дивна й дещо заплутана ситуація: другий із подружжя має право на половину того, що належало спадкодавцю (фактично це 25% майна товариства), бо це спільна сумісна власність подружжя. І разом з тим він вправі успадкувати інші 25% майна. Водночас померлому належала половина частки, якою володіє інший із подружжя. Ось таке переливання з пустого в порожнє. Треба зізнатися, що серед цивілістів можна почути й дещо іншу думку: якщо при створенні товариства подружжя чітко розділило між собою частки в статутному фонді, то додатковий розподіл при спадкуванні не потрібен. Адже тоді можна говорити про особисту приватну власність. Тож якщо із життя йде один із подружжя, другий нарівні з іншими спадкоємцями претендує на частку, що залишилася. Треба визнати, що такий підхід простіший. Зрештою, і в першому, і в другому варіанті результат буде той самий. Але інтуїція підказує, що за подібних обставин без суду не обійдеться.

Другий випадок не менш цікавий. Уявімо, що товариство створив чоловік. Усіма 100% статутного фонду володіє він. Якщо ж він помирає, то дружина може претендувати на половину корпоративних прав плюс частку, яку вона одержить як спадкоємець. А якщо помирає дружина? Що тоді? На жаль, чіткої відповіді законодавство не дає. Саме в цьому місці й з'являються аргументи на користь того, що корпоративні права не є спільною сумісною власністю подружжя. Але за загальною логікою процедури спадкування чоловіку не уникнути. До того ж можуть знайтися настирні спадкоємці чи якісь інші "кредитори", які претендуватимуть на частку дружини.

І в першому, і в другому випадках треба виділяти ще ситуацію, коли корпоративних прав у підприємстві хтось із подружжя набув за рахунок подарованого йому майна, успадкованого чи того, яким він володів до укладення шлюбу. Керуючись ст. ст. 57 та 58 СКУ, можна доводити, що отримані ним права — особиста приватна власність і другий із подружжя ніякого відношення до неї не має. Значить, може претендувати на такі права тільки в порядку спадкування нарівні з іншими спадкоємцями своєї черги.

Як дізнатися, чи володів спадкодавець корпоративними правами
Ясна річ, найлегше, коли про корпоративні права в якомусь товаристві зазначено в заповіті. Але в українській практиці складання названих документів використовують занадто загальні формулювання — "все своє майно, права та обов'язки заповідаю...". Спробуй вгадай, що йдеться ще й про корпоративні права. Атому вам, можливо, доведеться їх відшукувати. Насправді якоїсь універсальної поради, як це зробити, немає і бути не може. Але постаратися знайти треба...

Найпростіше буде з акціонерним товариством. Власник акцій повинен мати сертифікат або виписку з реєстру. Тому можна припустити, що спадкоємці все ж таки знатимуть про існування таких прав.

А от з товариствами з обмеженою та додатковою відповідальністю, повними та командитними товариствами все не так просто. Часто спадкоємці навіть і не здогадуються про існування подібних прав. А якщо й здогадуються, то не знаходять документальних підтверджень їх існування.

На практиці зустрічаються такі способи довідатися про існування корпоративних прав (які, мусимо визнати, спрацюють не завжди):
1. Ви знайшли копію установчих документів. Це вже хоч щось. Далі можна з'ясувати все безпосередньо в товаристві або через держреєстратора.

2. Звертаються по допомогу до нотаріусів, які ведуть спадкову справу. Вони можуть зробити запити —завдяки ст. 4 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.93 р. №3425-ХІІ держнотаріус вправі витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, не-обхідні для вчинення нотаріальних дій. Але знову-таки: куди писати? Чесно кажучи, нотаріуси в таких ситуаціях не завжди зможуть допомогти. Повноважень на отримання необхідної інформації у них не набагато більше, ніжу спадкоємців. Та й інформацію з Єдиного держреєстру вони навряд чи одержать. Принаймні ту, що треба (наголошуємо: ми говоримо про випадок, коли взагалі нічого не відомо про корпоративні права).

3. Скористатися допомогою адвокатів. Ті зроблять запит на підприємства і дочекаються відповіді (а вона буде обов'язково). Але, знову ж таки, треба ще знати, куди писати запити. Буває, що замовляють спеціальні розслідування для виявлення невідомого майна спадкодавця. Це ефективніше, аніж просте листування з підприємствами. Правда, не завжди відбувається в рамках закону.

Як бачите, здебільшого немає гарантії, що ви виявите невідомі вам корпоративні права. Але це зовсім не означає, що слід опускати руки. На щастя, ситуація, коли про існування корпоративних прав родичам не відомо — рідкість. Тож, якщо відомо бодай якісь відомості, наприклад, назва товариства, тоді можна звернутися із запитом до держреєстратора та отримати інформацію (витяг) про склад засновників підприємства.

Що говорить про спадкування корпоративних прав законодавство
Існують такі види господарських товариств: акціонерне товариство (AT), товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариство з додатковою відповідальністю(ТДВ), повне товариство, командитне товариство. У кожного з них є свої особливості, які ми й розберемо. Але перед цим хочемо звернути увагу читачів на те, що на практиці зустрічаються два варіанти:
1) спадкоємець стає повноцінним учасником товариства. Тобто отримавши свідоцтво про спадщину, його за згодою інших учасників приймають до компанії, вносять
та реєструють зміни в установчі документи;
2) учасники проти появи нового учасника або спадкоємець не хоче бути учасником товариства. Тоді він просто забирає належну спадкодавцю частину майна товариства.

ТОВ та ТДВ
Ми об'єднали їх в одну групу невипадково. Для них діють одні й ті самі правила. Тому не дивуйтеся, коли далі по тексту ми будемо говорити лише про ТОВ.

За ч. 5 ст. 147 ЦКУ частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізособи — учасника товариства, якщо статут товариства не передбачає, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Стаття 55 Закону про госптовариства дещо посилює цю норму, згадуючи про переважне право спадкоємців вступити до товариства. Хоча за наявності в статуті положення про згоду інших на таку спадкову заміну учасника ознака переваги дещо тьмяніє.

Порада засновникам нових госптовариств
Якщо ви хочете, щоб ваші спадкоємці не мали проблем зі спадкуванням частки в майні підприємства, проконтролюйте, аби в установчих документах було записано, що спадкоємці стають учасниками незалежно від згоди інших учасників. Переконані: наведена норма не порушуватиме законодавства.

Зі спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, розраховуються відповідно до ст. 148 ЦКУ. Це означає, що, орієнтуючись на ч. 2 цієї статті, спадкоємець може претендувати на частину майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства, яка належала спадкодавцю. Щоправда, тут треба знати про особливості оцінки даної частини майна. За законодавством порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати розписують у статуті. Строки є і в Законі про госптовариства — у ст. 54. Тому-то однозначно розрахуватися зі спадкоємцем повинні після затвердження звіту за' рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу (найімовірніше, у статуті буде зазначено саме ці строки). Акцентуємо: хоча ЦКУ про це не каже, але в Законі про госптовариства закріплено норму, за якою спадкоємцю потрібно ще виплатити належну спадкодавцю частку прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його смерті (а не за цілий рік). Це дуже важливо, адже прибуток у кінці року й так потрапить до активів товариства, з яких нібито має виділятися частка спадкоємцям. Тож при визначенні частки майна, що підлягає виділенню, доведеться брати окремо прибуток та інші активи. Останні ділити згідно з часткою спадкодавця в статутному капіталі, а прибуток — з урахуванням дати його смерті.

Таким чином, спадкоємцям слід узяти на замітку: вони претендують на частку в майні товариства, що від-повідає частці спадкодавця у статутному капіталі. Тобто розмір виплат спадкоємцям може бути більшим за розмір вкладу, який вніс спадкодавець у статутний капітал, меншим за нього або ж взагалі не виплачуватися — якщо боргові зобов'язання товариства перевищуватимуть його активи. Часто незнання цього призводить до судових спорів. Причому, буває, помиляються не тільки спадкоємці, а й самі товариства, і навіть суди.

За домовленістю між учасником та товариством частину майна можуть виплачувати не грошима, а натурою. А якщо вклад до статутного фонду спадкодавець зробив, передавши право користування майном, відповідне майно повертають спадкоємцю без виплати винагороди.

До речі, коли спадкоємцю виплачують частину майна товариства, останнє постане перед необхідністю зменшити розмір статутного (складеного) капіталу товариства.

І ще одне: спадкоємцям заборонено відчужувати частку в статутному капіталі, якщо не внесено та не зареєстровано змін до установчих документів, тобто спадкоємці так і не стали справжніми учасниками товариства.

Повні та командитні товариства
За ст. 129 ЦКУ повне товариство може прийняти рішення визнати учасника повного товариства таким, що вибув з його складу, у разі його смерті або оголошення померлим, але за відсутності спадкоємців. Вони мають переважне право вступу до товариства, але лише за згодою решти учасників (ст. 69 Закону про госптовариства).

Виходить, якщо спадкоємець є і не вступає в повне товариство (сам не хоче чи інші учасники проти), розрахунки з ним здійснюють, керуючись ч. 1 ст. 130 ЦКУ. Пояснимо: йому повинні виплатити вартість частини майна товариства, пропорційну частці, що належала учаснику-спадкодавцю в капіталі товариства, якщо інше не закріплено в засновницькому договорі. Порядок визначення вартості частки учасника у майні повного товариства та строки її виплати встановлюють засновницький договір і закон. Думаємо, тут можна орієнтуватися на ч. 2ст. 131 ЦКУ, за якою частину майна повного товариства, пропорційну частці учасника у складеному капіталі, виділяють у грошовій формі чи в натурі за балансом, складеним на момент смерті учасника. Це доводить і ст. 69 Закону про госптовариства:
"У разі відмови правонаступника(спадкоємця)від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника(спадкоємця)йому виплачують вартість частки,що належить реорганізованій юридичній особі( спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника (тут і далі в цитатах виділено авт. — С. С.)"- У названих випадках відповідно зменшують розмір майна товариства, зазначений у засновницькому договорі.

Зважте: правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за його борги перед третіми особами. Це, безумовно, в разі прийняття спадщини.

Увага! Саме у цьому відмінність між повними та командитними товариствами. В останніх, окрім повних учасників, ще є вкладники. А як відомо зі ст. 75 цього ж Закону, відповідальність вкладників обмежується вкладом у майні товариства. Тож спадкоємці такого вкладника в разі наявності боргів можуть просто залишитися без частини в майні. Якихось додаткових втрат вони не нестимуть.

Спадкуємо акції- пам'ятаємо про нюанси
Набути власності на акції можна (ст. 28 Закону про госптовариства):
— при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками;
— згідно з договором з її власником або держателем за ціною, визначеною сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку;
у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юросіб;
— з інших підстав, передбачених законодавством.

Отже, успадкувати акції можна, тільки часто це супроводжується неабиякими непорозуміннями. Маленький екскурс у теорію...

Емітувати (випускати, розміщувати) акції може виключно AT. При цьому дозволяють розміщувати лише іменні акції (ч. 4 ст. 6 Закону про ЦП). У сертифікаті на дані акції, крім усіляких інших даних, зазначають ім'я власника. Акції можуть мати документарну та без документарну форму. Незалежно від форми завжди ведуть реєстр власників акцій товариства (цим може займатися саме товариство або спеціальний суб'єкт — депозитарій або реєстратор). Тож спадкоємець, який прагне стати повноцінним власником акцій спадкодавця, повинен зробити все, аби його ім'я потрапило в реєстр. Без цього його не вважатимуть повноцінним власником корпоративних прав.

Насправді все це може призвести до серйозних проблем. Ужитті практикують такий підхід щодо прийняття рішень загальними зборами у разі смерті одного з акціонерів: акції, на які відкрито спадкування, вважають такими, що не дають права брати участь у зборах. Це й зрозуміло, адже оскільки акціонер помер, а спадкоємці ще не стали повноцінними акціонерами, немає кому голосувати. У результаті інші акції (частки) розглядають як 100% статутного капіталу і саме виходячи з того визначають наявність кворуму для прийняття тих чи інших рішень. А тепер подумайте: раніше ніж через 6 місяців свідоцтва про спадщину вам не бачити; якщо успадкували акції, то трохи часу ще забере реєстрація. Півроку інші учасники не сидітимуть склавши руки, і, коли ви станете учасником чи акціонером, може виявитися, що ніякого впливу на товариство вже не маєте.

Коли зіштовхуємося з документарними акціями, то тут слід керуватися Положенням № 1000. За п. 16 розділу VII цього документа реєстроутримувач вносить до системи реєстру записи про перехід права власності на іменні цінні папери через спадкування на підставі поданих спадкоємцем:
1) оригіналу або нотаріально засвідченої копії свідоцтва про право на спадщину;
2) сертифіката цінних паперів (його повинен був мати спадкодавець).

Названі документи передають реєстроутримувачу. А той після реєстрації переходу прав власності на цінні папери видає виписку з реєстру про стан особового рахунку новій зареєстрованій особі. Коли акції бездокументарні, порядок такий самий (див. Положення № 999).

Звісно, це тільки на словах так просто. У дійсності труднощі та неузгодженість чекають на нового власника на кожному кроці. Спробуй-но знайди реєстроутримувача (мабуть, дехто з читачів знає, що часто практикують ведення двох, а то й більше реєстрів). А поки зареєструють право власності на акції, новоспечений акціонер може залишитися біля розбитого корита. Ситуацію ускладнює й те, що без реєстрації права власності на акції у зберігача спадкоємець не матиме повноцінних прав акціонера (брати участь в загальних зборах, одержувати дивіденди тощо). Не зможе він і отримати документи, що підтверджують право власності на успадковані акції — свідоцтва чи виписки від реєстроутримувача (зберігача). Між іншим, без таких документів він не зможе й продати свої акції. Ось такі пироги! Тому краще свої корпоративні права подарувати нащадкам ще за життя. Але це не завжди вдається.

Дещо дивні ситуації виникають, коли кількість акцій неможливо розділити між спадкоємцями. Тоді вони ділять акції між собою порівну (відкривають окремі рахунки), а стосовно однієї зайвої акції реєструються лише як її спільні власники, щодо якої здійснюватимуть своє право або через одного з них, або через спільного представника. Погодьтеся, надто складно як для однієї акції. Але це ж може бути акція номіналом десятки тисяч гривень!

Якщо спадкоємець таки стає учасником товариства
Увага!
Сказане нижче не стосується акціонерних товариств, адже спадкоємець акцій стає справжнім акціонером, як тільки-но його ім'я потрапить до реєстру. Взагалі у випадку з AT це єдино можлива процедура — вимагати виділення частки активів товариства акціонер не може, як не можуть інші акціонери відмовитися приймати його в акціонери. Таке допустимо тільки в інших формах госптовариств.

Перш за все, вітаємо такого спадкоємця. Не дивуйтеся, але, як показує життя, досить часто учасники, що залишилися, всіляко перешкоджають спадкоємцям стати на рівні з ними у своїх правах. А ми припустимо, що такі щасливчики є...

Без сумніву, доведеться вносити поправки до установчих документів товариства. До цієї події спадкоємець, знову-таки, не відчуватиме себе повноцінним власником. Керуючись ч. 1 ст. 29 Закону про держреєстрацію, товариству треба подати чи надіслати рекомендованим листом (з описом вкладення) документи:
— заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;
— примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів;
— оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому ЗМІ повідомлення про втрату оригіналів установчих документів;
— два примірники змін до установчих документів юрособи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;
— документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за держреєстрацію змін до установчих документів.

Але це ще не повний перелік. Завдяки ч. З ст. 29 Закону про держреєстрацію ми переконані, що необхідно буде подати ще й нотаріально посвідчену копію свідоцтва (свідоцтв) про право на спадщину на відповідну частку майна.

Увага!
Реєструють зміни й тоді, коли учасники відмовили спадкоємцям у прийнятті їх до своєї компанії. При цьому, крім документів, які ми назвали у списку, подають нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть фізичної особи або відповідну довідку органу реєстрації актів громадянського стану чи судове рішення про оголошення громадянина померлим (ч. 4 ст. 29 Закону про держреєстрацію). Оскільки в такому разі ще й постане питання про зменшення статутного фонду товариства, то, керуючись ч. 2 ст. 29 вже неодноразово названого Закону, слід додатково подати документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому ЗМІ відповідного повідомлення. Звичайно, учасники що залишилися, можуть прийняти рішення внести додаткові вклади.

II. ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ
Що насправді ми спадкуємо

Не варто сліпо вживати термін "корпоративні права", необхідно зрозуміти його суть. Річ ось у чому: якщо бути принципово відвертим, то класично про спадкування корпоративних прав як таких можна говорити лише коли спадкоємець стає учасником товариства. А якщо інші учасники заперечують проти цього і спадкоємець отримує частину майна товариства, пропорційну до частки у статутному фонді, яка належала спадкодавцю, то які тут корпоративні права? Спадкоємець набуває права забрати частину майна підприємства, що відповідає частці засновника в статутному капіталі. Зауважимо: законодавство не випадково використовує множинний термін "корпоративні права". Адже, по суті, це сукупність конкретних правомочностей, кожне з яких теж є окремим правом на:
1)участь в управлінні;
2) одержання частки прибутку (дивідендів);
3) отримання частки активів у випадку ліквідації;
4) отримання частини майна при виході зі складу учасників;
5) інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Проте вони виникають одночасно і не можуть бути від-ступлені окремо один від одного. Фактично, коли спадкоємець не вступив до складу учасників, він спадкує не корпоративні права, а частину активів підприємства. Це можуть бути гроші, рухоме та нерухоме майно. На щастя платників податків, це проблема більше теоретична. І коли ми говоримо про податок з доході в, знаєте, бюджету однаково, що спадкоємцю в результаті дістанеться — статус учасника чи якесь майно.
Зрештою, в термінологічних питаннях для цілей Закону про доходи ми користуватимемося в першу чергу Законом про прибуток, а не ГКУ. А в цьому Законі дано таке тлумачення:

Цитата
"Корпоративні права—право власно стіна статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах" (п. 1.8).

Згодні, юридична грамотність наведеного визначення під сумнівом, але факт залишається фактом: успадкована частка в майні товариства (яку виділяють у разі відмови від прийняття до складу учасників) для податку з доходів є корпоративними правами. Тож оподаткування так чи інакше відбуватиметься за правилами для корпоративних прав.

Як платити податок з доходів
Про те, що зі спадщини потрібно платити податок, знають усі. Тільки цей обов'язок стосується не кожного. За п. 13.2 Закону про доходи застосовують такі ставки оподаткування:
— 0% —для членів сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, визначені Законом про доходи;
— 5% — для інших спадкоємців.

Виходить, податку не платитимуть батьки та батьки чоловіка або дружини спадкодавця, його чоловік або дружина, діти як спадкодавця, так і його чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти (пп. 1.20.4 Закону про доходи).

Уникнути декларування спадкового доходу не вийде. Податкова все одно про них знатиме, адже нотаріуси, які видають свідоцтва про право на спадщину (держнотаріуси), надсилають їм відповідну інформацію. Тож платникам доведеться таки подати декларацію про доходи за той рік, у якому отримано свідоцтво про право на спадщину.

Між іншим, хоча податківці дозволяють цього не робити, ми все ж переконані, що декларацію повинні подавати й ті спадкоємці, для яких працює ставка 0%. Це ж не зовсім звільнення.

Як бачите, з оподаткуванням проблем немає. Разом із тим ми хочемо підняти одне непорозуміння, з яким можуть зіткнутися спадкоємці. Йдеться про випадок, коли спадкоємці не стали повноцінними учасниками, а отримують частину активів товариства. Є думка, що в такому випадку запрацюють правила визначення інвестиційного прибутку із п. 9.6 Закону про доходи. Нагадаємо: він прирівнює до продажу інвестиційного активу операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Звісно, спадкоємець нічого не вносив. Можна сказати, він одержав усе на халяву. Але, з іншого боку, й інвестиційного доходу він не отримав. За таких умов залишається сподіватися, що податківці не настільки глибоко будуть розбиратися в питаннях успадкування. Інакше проблем не уникнути. Утому числі і в питанні визначення справжньої суми успадкованого доходу.

Нам до душі найпростіший підхід: коли успадковане майно розглядають як корпоративне право і ніяких інвестиційних прибутків не шукають. Але як буде на практиці, покаже час.

Список використаних нормативно-правових актів:
1.ЦКУ— Цивільний кодекс України.
2. ГКУ— Господарській кодекс України.
3. Закон про держреєстрацію — Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15.05.03 p. № 755-IV.
4. Закон про ЦП — Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.06 p. № 3480-IV.
5. Закон про доходи — Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 p. № 889-IV.
6. Положення № 1000— Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.06 р. № 1000.
7. Положення №999 — Положення про депозитарну діяльність, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.06р. № 999.
Сергій Строїч