Анализ финансовой отчетности

Неустойка: тонкощі застосування

Навряд чи хто піддасть сумніву твердження, що неустойка — це найпоширеніша санкція, яку можна легко розгледіти в будь-якому договорі, що потрапив до рук. Варто лише зазирнути до розділу "Відповідальність сторін" або іншого зі схожою назвою. Популярність неустойки "в народі"зрозуміла: її можна прив'язати до порушення фактично будь-якої умови договору. Між тим на практиці застосування даної міри викликає й чимало питань, пов'язаних, наприклад, з визначенням її розміру і порядком розрахунку. Про ці та інші нюанси неустойки сьогодні піде мова. Правова природа неустойки Згідно з ЦКУ неустойка поряд Із заставою, завдатком, порукою, гарантією та притриманням належить до одного зі способів забезпечення виконання зобов'язань. Всі вони різні і не схожі один на інший. З іншого ж боку, неустойка — це міра цивільно-правової відповідальності, яка застосовується в рамках договірних відносин. Саме так її найчастіше сприймають. Та й згідно з нормами ГКУ вона відноситься до штрафних санкцій.

По суті ж неустойка — це грошова сума або інше майно, яке боржнику разі порушення зобов'язання повинен передати кредитору (ч. 1 ст. 549 ЦКУ). Традиційно ЦКУ виділяє дві форми неустойки: пеню і штраф.

Пеня — неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Штраф — неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або виконаного неналежним чином зобов'язання.

Для ГКУ і взагалі "неустойка, штраф, пеня" — глядачі одного ряду (ст. 230). Що ж, схожість між штрафом та пенею очевидна, так само як і відмінності.

Це важливо
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (наміру або необережності), якщо інше не встановлено договором, або законом. Особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦКУ).

Коли і як зафіксувати неустойку
Якщо ви маєте намір захистити свої інтереси від можливих порушень з боку контрагента, то прослідкуйте, будь ласка, щоб умови про пеню та/або штрафи були недвозначно прописані в договорі. Інакше, якщо там буде фраза типу: "За порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства", — стягнення неустойки буде дуже ускладнено, а інколи неможливо (хіба що вона прямо передбачена законом). Це через те, що ч. 1 ст. 547 ЦКУ говорить: правочин про забезпечення виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі. А якщо її не дотримано, він вважається нікчемним, тобто таким, що не спричиняє жодних правових наслідків.

Це перший дуже важливий момент. Другий — визначити розмір неустойки й те, в чому вона обчислюватиметься. Оскільки не все так однозначно, як здається. Дійсно, ЦКУ говорить, що її визначають у відсотках. Однак ГКУ не такий категоричний. Тому для зручності розмежуємо зобов'язання на цивільно-правові та господарсько-правові.

Цивільно-правові зобов'язання. Під ними маємо на увазі правовідносини, що виникають між фізособами (не підприємцями)та юрособами(фізособами-підприємця-ми) або тільки між фізособами — не підприємцями. Так ось, у цьому випадку предметом неустойки можуть бути гроші, рухоме або нерухоме майно, а обчислюють її у відсотках від суми порушеного зобов'язання. Причому за порушення грошового зобов'язання необхідно встановлювати пеню, а за порушення інших зобов'язань, скажімо, з передання майна, виконання робіт, надання послуг — штраф.

Розмір пені можна встановити будь-який: 1 %, 3% або, припустимо, 5% від простроченої суми. Те саме стосується штрафу. Більш того, ч. 2 ст. 551 ЦКУ говорить, що розмір неустойки, передбачений законом, може бути збільшений у договорі. І майте на увазі, що тут Закон № 543 зі своїми максимальними обмеженнями розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ не працює. Справа втому, що він поширюється на правовідносини між підприємствами, установами, організаціями, фізособами-підприємцями.

Водночас сторони договору вільні домовитися про зменшення неустойки, зафіксованої в акті цивільного законодавства, крім випадків, коли закон це забороняє.

Якщо визначити суму грошової заборгованості легко, то із сумою невиконаного або неналежним чином виконаного іншого зобов'язання бувають труднощі. Насправді, якщо йдеться, наприклад, про прострочення поставки купленого обладнання, то ті самі 5% суми штрафу можна прив'язати до ціни обладнання. Аналогічним чином можна діяти, коли штраф встановлюється за порушення інших зобов'язань, пов'язаних з роботами, послугами, правами і т. д., тобто робити прив'язку до їх ціни.

Однак зверніть увагу: суд вправі своїм рішенням зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитку і якщо є інші обставини, що мають суттєве значення (ч. Зет. 551 ЦКУ). Як ви розумієте, критерій "значно" — оціночний. Тобто суд повинен оцінити розмір неустойки, але не зобов'язаний його знижувати, навіть якщо вбачається явна, беззаперечна, кричуща невідповідність неустойки. Це лише право суду, яке він може реалізувати зі своєї ініціативи. З іншого боку, якщо з вас стягують астрономічну суму неустойки, то мовчати не слід. Краще подбати проте, щоб у матеріалах судової справи були докази її невідповідності, і акцентувати на них увагу суду.

Господарсько-правові зобов'язання. Це ті, що виникають між юрособами, фізособами-підприємцями,а також юрособами та фізособами-підприємцями. А майнові зобов'язання між цими учасниками регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ (ч. 1 ст. 175 ГКУ). Як бачимо, пріоритет за ГКУ.

Так от, у договорах, на підставі яких виникають такі зобов'язання, теж дуже важливо конкретно зазначити розмір неустойки. Вона може бути встановлена у відсотках від суми невиконаної частини зобов'язання або його суми незалежно від ступеня виконання або у певній грошовій сумі, або у кратному розмірі вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГКУ). А от щодо прострочення грошових зобов'язань, то тут у нас, схоже, діє розмір законної неустойки — облікова ставка НБУ.

Цитата
"Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими. коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом чи договором (ч. бст. 23 1 ГКУ).

Виходить, якщо ми раптом забули в договорі прописати розмір неустойки за порушення грошового зобов'язання, вона буде застосовуватися в розмірі облікової ставки НБУ. Оскільки закон встановлює саме такий розмір. А про що ж ще свідчить фраза "якщо інший розмір (!) відсотків не передбачено законом чи договором"? Іншими словами, у госпзобов'язаннях неустойку за прострочення грошових зобов'язань можна спробувати стягнути незалежно від того, записана вона в договорі чи ні.

Щоправда, тут є свої особливості. По-перше, закон щодо окремих видів зобов'язань може встановлювати розмір штрафних санкцій, який сторони не вправі змінити. По-друге, якщо порушене госпзобов'язання, в якому бере участь суб'єкт госпдіяльності, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням держконтракту чи виконання зобов'язання фінансується з Держбюджету (або за рахунок держкредиту), штрафні санкції застосовують у таких розмірах:
— за порушення умов зобов'язань щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) — штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
— за порушення строків виконання зобов'язань — пеня в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), щодо яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад ЗО днів —додатково штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Ці штрафні санкції працюють у тому разі, якщо законом або договором не передбачено інших умов. Крім того, закон може встановлювати розмір штрафних санкцій за інші порушення окремих видів цих госпзобов'язань.

"Ну а якщо нас всі ці критерії не стосуються, чи можна тоді записати в договорі пеню в розмірі 20% від суми боргу?" — запитаєте ви. Будь-ласка, пишіть, тільки врахуйте, що за грошовими розрахунками між суб'єктами госпдіяльності існують обмеження розміру пені. Йдеться про ч. 2 ст. 343 ГКУ і ст. З Закону № 543: розмір пені за прострочення платежу сторони встановлюють між собою, але він не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ.

Для довідки
З 1 червня 2007 року облікова ставка НБУ дорівнює 08,0% (лист НБУ від 17.05.07 р. № 14-011/1150-5118).

І потім, як ми вже згадали, за наявності обставин, що мають істотне значення, суд може зменшити розмір пені. При цьому беруть до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін та інші їх майнові та немайнові інтереси, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГКУ).

З іншого боку, як тут не згадати відомий принцип свободи договору, закладений ст. 6 ЦКУ: сторони договору можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Певно, Вищий господарський суд України(далі—ВГСУ), взявши цей принцип за основу, своєю постановою від 25.01.07 р. у справі № 20-12/071 визнав законним стягнення пені за прострочення платежу в розмірі 1 % від суми боргу в день (!). Верховний Суд України (далі—ВСУ) з цієї самої причини також висловився за незастосування обмежень Закону № 543 (постанова від 28.03.06 р. у справі №48/299). Звичайно, були й протилежні судові рішення — постанови ВГСУ від 17.01.07 р. у справі № 9/262/06, від 11.10.06 р. у справі №9/63, від 19.01.06 р. у справі № 9/252, від28.12.05 р. у справі № 48/294.

Тому, враховуючи неоднозначність судової практики з цього питання, думаємо, що прописувати пеню, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ в господарсько-правових зобов'язаннях, все-таки не варто.

Йдемо далі. Знаючи, що підприємства (підприємці) в основному укладають господарсько-правові договори, важливо пам'ятати ось про що. Коли прописуєте в такому договорі розмір неустойки і порушення, за яке вона буде застосовуватися, вельми бажано також зазначити порядок застосування неустойки у співвідношенні з можливими матеріальними збитками, які стягуватимуть.

На замітку
Під збитками розуміють витрати, понесені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які вона мала б, якби інша сторона належним чином виконала зобов'язання чи дотрималася правил здійснення госпдіяльності (ч. 2 от. 224 ГКУ).

Є такі варіанти:
— допускається стягнення лише неустойки;
— збитки можуть бути стягнені в повній сумі понад неустойку;
— на вибір кредитора можна стягнути або збитки, або неустойку.

Якщо один із цих варіантів не прописати, збитки відшкодовують у частині, не покритій неустойкою (ч. 1 ст. 232 ГКУ). Тобто якщо збитки більші ніж неустойка, відшкодовують різницю. Наприклад, договір купівлі-продажу передбачає неустойку в розмірі 500 грн, а збитки становлять 1000 грн, тоді кредитор стягує неустойку і 500 грн збитків.

Звичайно, ці жорсткі рамки не потіснять учасників цивільно-правових зобов'язань, які можуть скористатися ч. 2 ст. 552 ЦКУ: сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Строк позовної давності
Відкриваємо ч. 2 ст. 258 ЦКУ: строк позовної давності до вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) — 1 рік. Тепер дивимося ч. 6 ст. 232 ГКУ: нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняють через 6 місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконаним.

На перший погляд, начебто є суперечність між цими двома нормами. Насправді ж це не так. ГКУ говорить про те, що пеню можна нарахувати тільки за 6 місяців, обчислених з дня, наступного за датою, призначеною для виконання зобов'язання. А ЦКУ визначає строк позовної давності — 1 рік, протягом якого можна стягнути цю пеню.

Приклад 1
За договором поставки товар відвантажили 25.01.07р. За умовами договору покупець зобов'язаний оплатити його протягом 5 робочих днів після дня поставки. Тобто з 26.01.07 р. по 01.02.07 р. включно. За прострочення оплати передбачено пеню І якщо покупець товар не оплатив, то продавець нараховує пеню з 02.02.07 р., скажімо, по 01.07.07 р. А щоб покупець її заплатив, продавець 04.07.07 р. висуває йому вимогу на оплату пені протягом 2 робочих днів з дня її одержання. І якщо вона до 06.07.07 р. (включно) не оплачена, у продавця є 1 рік починаючи з 07.07.07 р. по 07.07.08 p., щоб стягнути її через суд.

Правда, варто зауважити, що пропуск зазначеного річного строку все ж залишає позивачу шанс одержати бажане. Оскільки позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, яка зроблена до винесення ним рішення (ч. З ст.. 267 ЦКУ).

Як підрахувати неустойку
З підрахунком розміру штрафу, як правило, проблем немає. Адже він разовий: за конкретне порушення — конкретний розмір штрафу, який встановлено у твердій сумі чи у відсотках від суми зобов'язання. Наприклад, договором оренди передбачено штраф у розмірі 10% від місячної орендної плати за прострочення повернення нерухомості орендодавцю. Розмір орендної плати — 10000 грн, значить, у разі порушення строку повернення орендар повинен заплатити штраф 1000 грн.

З розрахунком пені справа складніша. Можливо, тому, що її рахують за кожний день прострочення, а може, через те що облікова ставка НБУ часто змінюється, або ж, ймовірно, причина складнощів у тому, яку формулу застосовувати для розрахунку.

Як би там не було, ми допоможемо вам розібратися й у цьому. І найкращий спосіб — приклад.

Приклад 2
За договором купівлі-продажу продавець відвантажив 05.02.07 р. покупцеві пиломатеріали. Згідно з його умовами покупець зобов'язаний був за них заплатити 20000 грн не пізніше 08.02.07 р. Однак, як це іноді буває, оплату не було здійснено, і з 09.02.07 р. включився лічильник пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Так тривало до 21.06.07 p., коли нарешті надійшла оплата. Але продавець вирішив додатково стягнути пеню за прострочення оплати. Період, за який розраховуємо пеню, — з 09.02.07 р. по 20.06.07 p., тобто 132 календарних дні. З'ясуємо розмір облікової ставки НБУ, що діяла в цей період: з 09.02.07 р. по 31.05.07 р. (112 к. днів) — 08,5% лист НБУ від 06.06.06 р. №14-011/1373-6039)4, аз 01 06 07 р. по 20.06.07 р. (20 к. днів) - 08,0% (лист НБУ від 17.05.07 р. № 14-011/1150-5118). Оскільки облікова ставка НБУ за цей період змінювалася, нам необхідно розділити його на два часові відрізки й порахувати кожний окремо.
20000х08,5%х2х 112: 365= 1043 грн 28 коп.;
20000х08,0% х 2х20 : 365= 175 грн 34 коп.;
20000 — сума простроченого боргу;
08,5% (08,0%) — розмір облікової ставки НБУ;
2 — коефіцієнт множення ставки НБУ;
112 (20) — кількість прострочених днів;
365 — тривалість року.

У результаті за 132 календарних дні прострочення сума пені становить 1218 грн 62 коп. (9 грн 23 коп. на день). Якщо ж, наприклад, товари поставлялися партіями з оплатою за кожну партію, то рахувати пеню потрібно окремо за кожним платежем.

Для стягнення пені з порушника рекомендуємо надіслати йому письмову вимогу (претензію), у якій визначити строк для добровільної сплати пені (претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, ч. 6 ст. 222 ГКУ). А після закінчення строку звернутися до суду для примусового стягнення. Як що ж ви не домовлялися про досудове врегулювання спору, одразу подайте до суду позовну заяву про стягнення пені. І пам'ятайте, що сплата (передача) неустойки не звільняє боржника від виконання свого зобов'язання в натурі.

Але врахуйте: оскільки щодо боржника відкрито провадження у справі про його банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то протягом дії мораторію не нараховують неустойку, не застосовують інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань (ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство).

Річні, індекс інфляції та пеня: все й одразу?!
Коли йдеться про стягнення боргу, у кредитора часто виникає питання: а які ще міри матеріального впливу, крім пені, я можу застосувати до свого боржника? Про це запитують, коли договором пеню взагалі не передбачено, тому на неї важко розраховувати. І як тут не згадати про 3% річних та індекс інфляції.

Ось що говорить про це ст. 625 ЦКУ: боржник, який прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом).

Зверніть увагу
Скористатися даною нормою можна лише у разі прострочення грошового зобов'язання. Тому, якщо вам повинні передати товар, виконати роботи чи надати послуги, ст. 625 ЦКУ не працює. Приклад їх безуспішного стягнення з підрядника — постанова ВГСУ від 11.05.06 р. у справі № 31/545. Ну а якщо повинні заплатиш гроші — вона якраз. Причому навіть не важливо, що в договорі не знайшлося місця для 3% річних та індексу інфляції. їх застосовують, просто спираючись на закон — ст. 625 ЦКУ.

А ось для тих, у кого пеня в договорі фігурує, актуальне інше важливе питання: чи можна, крім боргу (з урахуванням індексу інфляції), стягнути і обумовлену пеню, і ще 3% річних на додачу?

Вважаємо — так. Нас надихає низка позитивних судових рішень: постанови ВГСУ від 09.02.06 р. у справі №17/98-05, від 25.01.07 р. у справі №26/609-13/337. ВСУ також говорить, що неустойка і 3% — це різні "речі": постанови від 17.01.06р.у справі № 11/690, від25.03.02 р.№8/405(02/066), від 25.03.02 р. №8/406(02/083). Щоправда, є й негативний досвід, наприклад, постанова ВГСУ від 10.05.05 р. у справі №31/318. Причина різного підходу до стягнення річних і пені в тому, що поки немає єдиної думки з приводу правової природи 3% річних. Одні спеціалісти вважають, що це санкція, а інші не погоджуються з цим. Ми ж схиляємося до того, щоб розділяти 3% річних і неустойку. Незважаючи нате що ст. 625 ЦКУ названа "Відповідальність за порушення грошового зобов'язання", 3% річних згідно з кодексом не належать до способів забезпечення виконання зобов'язань. Але повторимо: завжди можна спробувати, можете стягнути і 3%, і пеню — останнє слово в будь-якому разі за судом.

Що ж, це всі основні юридичні аспекти неустойки, про які ми хотіли вам розповісти. Сподіваємося, умови про неї знайдуть своє місце у ваших договорах, що дозволить вам у разі необхідності легко її застосувати.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ГКУ— Господарський кодекс України.
3. Закон № 543 — Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. №543/96-ВР.
4. Закон про банкрутство — Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ.
Юрій Хілінський