Анализ финансовой отчетности

Інтернет-торгівля: реальні товари через віртуальний магазин

Глобальна комп'ютерна мережа дає широкі можливості. Одна з них— інтернет-торгівля. Це, як і звичайний продаж, теж результат своєрідної угоди між покупцями та продавцями. Першим, наприклад, за менший час вдається розглянути більше пропозицій, ніж кочуючи справжніми магазинами. Та й замовити товар легко, не потрібно залишати зручне крісло перед комп'ютером. Постачальники — теж у виграші: вони не турбуються про торговельне приміщення, і, отже, можуть дуже зекономити, наприклад, на оренді. Втім, не приховаємо: є у такої торгівлі і свої недоліки. Інтернет-магазин не дає можливості пощупати запланованої покупки. Картинка та стислий опис—мабуть, все, чим доводиться задовольнятися потенційному покупцеві. Решта — воля випадку і сподівання на порядність продавця. Що ж треба врахувати продавцю, який вирішив поринути у світ віртуальних продажів? Про це —далі.

Що таке інтернет-торгівля
їй присвячені Правила № 103, що запрацювали нещодавно (див.газету"все про бухгалтерський облік" № 101 за 2007 p.). Щоправда, навіть за ними не завжди просто визначити вид продажів: чи йдеться в нашому випадку про дистанційну торгівлю або про продаж на замовлення. Нагадаємо: дистанційна торгівля — "форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару споживачем. У свою чергу продаж на замовлення описують як "вид торгівлі, за якої споживач укладає договір купівлі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо в продавця".

Приміримо до кожного із термінів діяльність інтернет-магазину.

Уявіть собі життєву ситуацію: покупець оформив на сайті магазину побутової техніки заявку на телевізор. Потім йому передзвонив менеджер, який підтвердив замовлення, і вони домовилися про доставку наступного дня;

Чи буде така торгівля дистанційною? Так. Тому що вибір товару і його замовлення однозначно не збіжаться у часі з безпосередньою передачею покупки.

Але й терміну "продаж на замовлення" ця діяльність теж відповідає: договір купівлі-продажу укладено за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Але ж від того, як класифікувати торгівлю через інтернет-магазин, залежить і перелік інформації, що надається споживачу (пункти 1.5 і 1.6 Правил № 103), і обов'язки продавця при торгівлі (розділи 2 і 3 названих Правил), і навіть порядок розірвання договору і повернення товарів (п. п. 1.7—1.9).

На нашу думку, інтернет-торгівлю все-таки слід віднести до торгівлі на замовлення. Адо торгівлі поза торговельними або офісними приміщеннями, імовірніше, підійде продаж через комівояжерів. Що це таке, читаємо в пп. 3.3.4 Інструкції № 327: "різновид роздрібної торгівлі поза магазинами з продажу товарів роз'їзними агентами торговельних фірм, які пропонують покупцям товари за зразками". Тепер зрозуміло, чому п. 3.1 Правил № 103 зауважує, що суб'єкт господарювання, виходячи зі своїх можливостей, визначає територію, на якій здійснюватиметься продаж поза торговельними або офісними приміщеннями. Для інтернет-магазину не настільки важливо, де знаходиться потенційний замовник. Інша справа — комівояжер, якому навряд чи під силу подорожі всією Україною (і тим більше за її межами). І тоді стає цілком природною вимога, щоб він пред'явив документ, який підтверджує виконання відповідних обов'язків (п. 3.2 Правил №103).

Хазяїн інтернет-магазину зовсім не обмежений у шляхах продажу. Звичайно, магазин може бути самостійним продавцем. Але також — і додатковим шляхом пошуку покупців для звичайного магазину. Все залежить від самого суб'єкта господарювання: чи скористається він шансом показати свої товари на сторінці у Всесвітній мережі, а також одержувати на ній замовлення від покупців. До речі, у цьому полягає й суттєва відмінність інтернет-магазину від звичайної реклами, викладеної на web-сторінці в мережі. Остання лише привертатиме увагу до продавця та/або його товарів, але не дозволить їх замовити (і вже тим більше проплатити за них на віртуальній території інтернет-магазину).

ІЗ ЧОГО Ж, ІЗ ЧОГО Ж, ІЗ ЧОГО Ж
зроблені... інтернет-магазини

Для покупця інтернет-магазин — це лише сайт в інтернеті. Відвідавши його, він може оформити заявку на потрібну річ (і навіть розплатитися за неї), після чого залишиться тільки дочекатися товару. А ось по інший бік монітору все складніше.

По-перше, там знаходиться програмний комплекс, що і працює як інтернет-магазин. Його створюють самостійно, замовляють на стороні таку роботу або купують права на використання вже готового. Щоб ви не обрали, в обліку у вас напевно з'явиться нематеріальний актив — право на використання об'єкта авторського права (ст. ст. 15,32 Закону про авторське право). Щоправда, зауважте: за ч. 2 ст. 430 ЦКУ майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, зроблений на замовлення, належать творцеві і замовнику спільно, якщо інше не встановлено договором. Тому якщо бажаєте бути єдиним власником авторських прав, узгодьте це завчасно. Інакше право буде одне на двох.

По-друге, віртуальному магазину потрібно місце. Для цього можна придбати сервер або скористатися хостингом (орендувати дисковий простір на сервері провайдера (постачальника інтернет-послуг)). Якщо ви вирішите мати власне "залізо", у податковому обліку, швидше за все, одержите основний фонд, а в бухгалтерському — основний засіб. Шлях оренди призведе,відповідно, до валових витрат (на дату підписання акта — пп. 7.9.6 Закону про прибуток) і витрат на збут.

По-третє, знайти магазин на теренах інтернету допоможе його адреса — доменне ім'я. Зауважимо, що його не продають, а делегують на певний строк на договірних засадах. Тому витрати на реєстрацію також поповнять склад витрат на збут.

Приклад 1
Підприємство купило авторські права на використання програмного комплексу для інтернет-магазину за 2000 грн без ПДВ (продавець — неплатник цього податку). Передбачуваний строк використання — 2 роки. Також заплатили за оренду дискового простору на рік 480 грн (у т. ч. ПДВ — 80 грн). Послуга з реєстрації доменного імені обійшлася в 96 грн (ут. ч. ПДВ — 16 грн). Ця вартість включає й використання його протягом 1 року. Дві останні послуги надали платники податку на прибуток на загальних підставах. Тепер відобразимо ці витрати в обліку (див. таблицю 1).



Реєстрація платником ПДВ
Інтернет залишає свій слід і на податковому боці організації торгівлі. Так, перебуваючи на загальній системі, не забудьте зареєструватися платником ПДВ (пп. 2.3.3 Закону про ПДВ). Як ви розумієте, звичайний ліміт у розмірі 300 тис. грн за останні 12 календарних місяців тут не застосовують. А подати заяву до податкової треба не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку продажів (пп. "б" п. 9.6 Закону про ПДВ). Звичайно, фізособи-єдинники можуть уникнути ПДВшної реєстрації. І вже точнісінько вона не "світить" юрособам — платникам єдиного податку за ставкою 10% (ст. 6 Указу №727).

Розрахунки
Здебільшого інтернет-магазини приймають гроші так:
готівкою. Звичайно при такій формі оплати інтернет-магазин відправляє товар через кур'єра. Останній передає річ із супровідними документами і одержує гроші2;
за безготівковим розрахунком. Як фіз-, так і юрособі після прийняття замовлення надсилають рахунок. Фізособа може звернутися з ним до відділення будь-якого банку (або іншими доступними способами перерахувати гроші на банківський рахунок продавця). Юрособа та фізособа-підприємець, наприклад, вправі заплатити, оформивши платіжку;
електронними грошима.

На першому пункті зупинимося докладніше. Ви знаєте: проводити готівкові розрахунки з покупцем треба через РРО (ст. 2 Закону про РРО). Саме такий апарат в ідеалі має бути й у представника інтернет-магазину, який доставляє товар покупцю і приймає у нього гроші. Добре, існують портативні ЕККА. Інші варіанти розвитку подій — невидача чека, оформлення його ще до виїзду до покупця або вже після повернення від нього — у вимоги Закону про РРО, м'яко кажучи, не вписуються.

Але що за правила без винятків! Так і тут є можливість уникнути роботи з РРО. її закладено у ст. 10 Закону про РРО і п. 2 Переліку № 1336. Згідно з останнім обійтися без РРО, але з використанням розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій можна в роздрібній торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (зокрема, авторозвозки, візки, розноски), розташовані за межами стаціонарних приміщень. Щоправда, для таких розрахунків встановлено річний ліміт розрахункових операцій — 200 тис. грн на суб'єкта господарювання (а не на торгову точку!). Перевищення таки змусить звернутися до РРО.

Знову у виграші єдинники (однак лише фізособи): за п. 6 ст. 9 Закону про РРО вони вправі продавати товари без РРО і розрахункових книжок. Звичайно, виконуючи інші вимоги: про ведення книг обліку доходів і витрат, а також відсутність продажів підакцизних товарів. Але навіть вони згідно з п. 15 ст. З Закону про РРО при реалізації товару зобов'язані видати споживачу розрахунковий документ.

Торговий патент
Як ви пам'ятаєте, він потрібен для торгівлі в пунктах продажу товарів за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби і з використанням кредитних карток. Тому патент необхідний при передачі товару кур'єром і одержанні ним готівки. Кур'єр цілком підпадає під визначення розвозки або іншого виду пересувної торгівлі, згаданих у ч. З ст. З Закону про патентування. Таким чином, вважаємо, що на пересувну торгівлю треба придбати торговий патент, який носитиме (возитиме) з собою кур'єр. А ось брати документ для приміщень, в яких стоїть комп'ютер або приймають замовлення, не варто. Вони не пункти продажу і там, здебільшого, не торгують за готівку.

Можливий варіант, коли інтернет-магазин — альтернативний шлях продажу товарів справжнього магазину. Зрозуміло, що в останнього є свій торговий патент. Чи достатньо буде його і для кур'єрів? Навряд чи. Повторимо: фактично торговельна операція відбувається там, де кур'єр віддає товар і одержує від покупця гроші. А значить, пересувному пункту продажу знадобиться свій патент.

До речі, питання "купувати чи не купувати торговий патент?" абсолютно не виникає перед єдинником. Його від плати за патенти звільняє ст. 6 Указу № 727.

Доставка
Варіантів передачі покупки замовнику безліч: це і вже декілька разів згаданий нами представник, і самовивіз покупцем, і відправлення за допомогою третіх осіб (поштою, через транспортні організації тощо). Але ви, звісно, чули, що перевезення вантажів автомобільним транспортом ліцензують (п. 33 ст. 9 Закону про ліцензування). Останні два приклади (самовивіз або відправлення через третіх осіб) для торговця у світлі ліцензування не настільки цікаві.

А чи треба суб'єкту господарювання — хазяїну інтернет-магазину одержувати ліцензію, якщо він везе товар покупцю? Вважаємо, ні. Одразу відкинемо способи доставки, не пов'язані з автотранспортом: піші кур'єри, велосипедисти, мотоциклісти. Перевезення вантажу легковиком теж поза ліцензуванням (див. публікацію "Перевезення вантажів без автоліцензії: шукаємо законні способи" у газеті "все про бухгалтерський облік" №87 за 2007 p., стор. 2). Залишається доставка вантажним автотранспортом продавця. Щодо неї зауважимо: до передачі кур'єром замовлених предметів покупцю і розрахунку з ним товар залишається власністю продавця. Отже, поки річ у шляху до нового власника, ніхто нікому послуг з перевезення вантажу не надає. Водночас не секрет, що на практиці інтернет-магазини (залежно від вартості замовлення) можуть виділяти окремим рядком і плату за доставку. Проте не можна вважати її послугою з перевезення, що підлягає ліцензуванню. Найімовірніше, її треба розцінювати як альтернативну послугу.

Документи
Розглянемо, хто, коли, кому і які документи повинен видати. Тут ми ще раз звернемося до Правил № 103: при торгівлі на замовлення вони пропонують продавцю, коли звертається покупець, оформити замовлення у двох примірниках. Нормативно вид цього документа не встановлено, але вимоги до його змісту визначено у п. 2.4 Правил № 103. Оскільки замовлення прийнято за допомогою засобів дистанційного зв'язку (ви все-таки через інтернет торгуєте), то перший примірник його бланка з відміткою про оплату і дату (час) виконання, а також штампом (печаткою) і підписом уповноваженої суб'єктом господарювання особи покупець одержить при оплаті замовлення (п. 2.5 Правил № 103). У разі доставки товарів кур'єром — безпосередньо від нього. Зі свого боку клієнт розпишеться на другому бланку, підтвердивши одержання замовлення і сплату грошей. Мабуть, цей папір можна вважати повноцінним первинним документом, що цілком підходить замість звичайної накладної.

Якщо поставляють непродовольчий товар, на який встановлено гарантійний строк, покупцеві повинні передати техпаспорт (або документ, що його заміняє). В ньому теж треба зробити відмітку про дату продажу, найменування суб'єкта господарювання, а також розписатися представнику суб'єкта господарювання і скріпити дані штампом (печаткою) (п. 2.6 Правил № 103).

Третій документ не стосується покупця. Він підтверджує видачу товару зі складу й одержання його кур'єром. Для цього знадобиться виписати накладну-вимогу (форма № М-11). Один примірник залишиться на складі, другий — у кур'єра. Кур'єру слід пам'ятати, що він — матеріально відповідальна особа. Причому оскільки ТМЦ він бере на підставі разового документа (накладної), то несе і повну матвідповідальність (див. публікацію "Матеріальна відповідальність працівників" у газеті "все про бухгалтерський облік" № 11 за 2007 р., стор. 4).

Нарешті, сам кур'єр при розрахунку оформить розрахунковий документ, що видасть покупцю (п. 2.4 Правил № 103).А ось фізособи-єдинники можуть обмежитися вже оформленою формою замовлення. Адже вона підтверджує як продаж товару, так і одержання коштів. Так що повністю відповідає суті розрахункового документа.

Захист прав покупця
Як говориться в п. 1.1 Правил № 103, вони регламентують норми щодо захисту прав споживача. При цьому п. 1.20 стверджує: вимоги споживача до якості, безпеки, гарантійного ремонту та обміну суб'єкт господарювання задовольняє за Законом про захист прав споживачів. Разом з тим названий Закон споживачем вважає лише фізособу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для власних потреб (не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника). Отже, тільки звичайні громадяни можуть за потреби взяти на озброєння Закон про захист прав споживачів. У ньому, до речі, є спеціальна стаття 13 "Право споживача у разі укладення договору на відстані", що прямо належить до торгівлі по інтернету.

А ось підприємці-фізособи та юрособи на його норми розраховувати не можуть. Але беззахисними їх теж не назвеш. Адже вони спиратимуться на §1 гл. 54 ЦКУ. Зокрема, у ньому описані правові наслідки передачі товару неналежної якості, строки виявлення недоліків і пред'явлення вимог, наслідки передачі некомплектного товару, механізм повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу.

Коли збільшувати валовий доход і зобов'язання з ПДВ
При відображенні продажів діє звичайне правило першої події (пп. 11.3.1 Закону про прибуток, пп. 7.3.1 Закону про ПДВ).

Приклад 2
В інтернет-магазині замовлено телевізор вартістю 1200 грн з ПДВ (первинна вартість— 850 грн). Його доставив кур'єр.
Облік дивіться в табл. 2.



На завершення бажаємо працівникам торгівлі вдалих продажів!

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про ПДВ — Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
2. Закон про прибуток— Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР.
3. Закон про патентування — Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. №98/96-ВР.
4. Закон про РРО — Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
5. Закон про ліцензування— Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-111.
6. Закон про авторське право — Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.93 р. № 3792-ХІІ.
7. Указ № 727 — Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від03.07.98 р. № 727/98.
8. Закон про захист прав споживачів — Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 р. № 1023-ХІІ.
9. Перелік № 1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.
10. Правила № 103— Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.07р. № 103.
11. Інструкція № 327 — Інструкція щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 24.10.05 р. № 327.
Євген Федоровський