Анализ финансовой отчетности

Гарантійні заміни на підприємствах роздрібної торгівлі (частина І)

Нерідкі випадки, коли покупця не влаштовує якість придбаного товару. Нічого не поробиш, але усвідомлення цього часто настає не в торговельному залі магазина, а потім — коли гроші заплачено і товар куплено. Щоправда, іноді й самі дефекти дають про себе знати лише в процесі експлуатації. Хай там як, а кожен магазин зіштовхується із ситуацією, коли приходить покупець (який, як кажуть, завжди правий!) з вимогою замінити товар. Відразу виникають запитання: чи завжди вимоги покупця такі слушні і він може вимагати заміни, як оформити операцію та відобразити в обліку? Що ж, саме про це наша стаття. Найважливіші документи щодо гарантійних замін Основні нормативно-правові акти, що регламентують відносини у сфері гарантійних замін, — ЦКУ і ГКУ. Вони регулюють порядок розрахунку гарантійних строків, описують правові наслідки передання продавцем неякісного товару, встановлюють процедуру пред'явлення претензій з боку покупця, охоплюють і питання, пов'язані з порушенням умов договору купівлі-продажу.

Особливе місце в нашій статті, крім цього, посідає Закон № 1023. Доповнюючи і конкретизуючи норми кодексів, він розширює гарантійні зобов'язання продавців щодо покупців. Наприклад, із нього ми дізнаємося: хто зазнає витрат з доставки заміненого товару, яка його ціна, хто відшкодовує супутні гарантійному обслуговуванню збитки продавця та багато чого іншого, про що у ЦКУ і ГКУ ні слова. Але попереджаємо: Закон № 1023 поширюється лише на взаємовідносини з кінцевими споживачами.

Визначення
Споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п, 22 ст. 1 Закону № 1023).

Власне, про це ми й поговоримо, тобто виходитимемо з того, що покупцем виступає фізособа — не суб'єкт підприємницької діяльності, а продавцем — магазин роздрібної торгівлі.

Що таке гарантія, види та обчислення гарантійних строків
Замінити неякісний товар можна лише до закінчення гарантійного строку (ст. 8 Закону № 1023). Тому сам Бог велів розібратися в суті ключового для нашої публікації поняття.

Сьогодні, мабуть, тільки ледачий не каже про гарантію якості та надійності свого товару. Але одне діло — рекламне гасло, а інше — справжня гарантія на товар. Саме вона дає покупцю право замінити, повернути або відремонтувати цінне придбання, що стало непридатним.

Що ж являє собою гарантія, чи гарантійний строк?

Визначення
Гарантійний строк (гарантія) — це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про проведення безкоштовного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг (п. 5ст, 1 Закону№ 1023),

Його зазначають у стандартах, техумовах, договорі, техпаспорті (іншому документі, що його заміняє) або на самому товарі. Крім того, гарантійні зобов'язання включають і всі обіцянки, згадані в рекламних оголошеннях (ч. 2 ст. 7 Закону № 1023).

Які ж існують види гарантійних строків? Відомо два види: строк експлуатації і строк придатності (зберігання). Перший —для обладнання, пристроїв, пристосувань, побутової техніки, приладів, транспортних засобів, меблів, одягу, взуття та інших товарів, що експлуатуються в процесі життєдіяльності людини. Другий —для товарів, споживчі властивості яких погіршуються з часом, наприклад, для продуктів харчування, лікарських засобів, всілякої сировини і матеріалів. А гарантійний строк технічно складних побутових товарів складається відразу двох строків: і зберігання, і експлуатації (п. 4 Порядок № 506). Розраховують їх по-різному: строк експлуатації, як правило, починається із дня продажу, а строк придатності (зберігання) — із дня виготовлення товару. І якщо другий інакше як із дня виготовлення через об'єктивні причини починатися не може, то у першого все-таки існують декілька винятків. Перелічимо найпоширеніші з них.

Сезонні товари: взуття, одяг, хутряні та інші вироби. Для них гарантійний строк відлічують з початку відповідного сезону (ч. З ст. 7 Закону № 1023). Більш конкретні дати —у додатку 1 до постанови № 172:
для взуття:
- зимового асортименту - з 15 листопада по 15 березня ;
- весняно-осіннього - з 15 березня по 15 травня і з 15 вересня по 15 листопада;
- літнього - з 15 травня по 15 вересня;

для одягу, хутряних та інших виробів:
— весняно-літнього асортименту — з 1 квітня;
— осінньо-зимового асортименту — з 1 жовтня.

Технічно складні побутові товари. Багато з них перед використанням треба підключити або встановити. У такому разі гарантійний строк розраховують із дня введення їх в експлуатацію.

Є ще один нюанс: якщо дати укладення договору та передання товару споживачу не збігаються (продаж за зразками, з пересиланням поштою), точкою відліку гарантійного строку експлуатації буде день доставки такого товару споживачу.

Зрозуміло, якщо день доставки або введення в експлуатацію встановити неможливо, гарантійний строк стартує, зазвичай, із дати укладення договору купівлі-продажу (п. 5 Порядку № 506).

Сільськогосподарські машини. Гарантійний строк їх експлуатації обчислюють із дня введення в експлуатацію, але не пізніше6 місяців із дня продажу для машин, що працюють увесь рік, і не пізніше 12 місяців для машин із сезонним характером робіт (ст. 16 Закону про захист прав покупців с/г машин).

І ще. Вище йшлося про товари у цілому, але іноді окрему гарантію дають і на комплектуючі. Для них гарантійний строк не може бути менше строку на основний виріб. А при заміні комплектуючого його відлічують знову (ст. 676 ЦКУ).

Тепер, коли ми знаємо все (або майже все) про гарантійні строки, настав час з'ясувати: яка роль звичайного магазину при здійсненні гарантійних замін? Про це у наступному розділі нашої статті.

Хто зазнає гарантійних витрат
Як правило, за якість продукції відповідає виробник, інакше кажучи, він гарантує її використання за призначенням у межах гарантійного строку (ч. 5 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону № 1023).

Визначення
Виробник— суб'єкт господарювання,який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування,(ім'я) торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або і ,імпортує товар (п. 4ст. 1 Закону№ 1023)

Магазин (або продавець, як його називає Закон № 1023), за суттю, виконує всього лише посередницьку функцію між виробником і кінцевим споживачем. Вона головним чином полягає у тому, щоб:
а) донести необхідну, доступну, достовірну і своєчасну інформацію про товар (ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 15 Закону № 1023);
б) перевірити у присутності покупця споживчі властивості товару, його комплектність, наявність експлуатаційних документів (п. 15 Порядку № 506);
в) заповнити і видати всі гарантійні й експлуатаційні документи (п. 15 Порядку № 506);
г) видати покупцю розрахунковий документ, що підтверджує факт покупки товару (п. 11 Закону № 1023).

Отже, з правової точки зору магазин, не гарантує якості товару, що продається, а лише інформує про нього. Всю відповідальність за якість товару несе виробник, він же фактично і надає гарантію. Саме тому в ч. 12ст. 8 Закону№ 1023 сказано: всі збитки продавця, який розглядає претензію споживача до придбаного товару (у т. ч. у частині заміни неякісного товару), відшкодовує виробник. Звичайно, у ланцюжку від виробника до магазину може бути низка постачальників. Тоді всі витрати відшкодовуватиме постачальник товару, який, у свою чергу, зможе компенсувати зазнані витрати у свого постачальника тощо, поки справа не дійде до виробника. Далі для простоти ми говоритимемо про повернення товару напряму виробнику.

Важливо!
Магазин не гарантує якості товару, що продається, а лише інформує про нього.

Всі збитки продавця, який розглядає претензію споживача до придбаного товару (ут. ч. у частині заміни неякісного товару), відшкодовує виробник.

Хоча ми торкнулися найпоширеніших ситуацій, усе-таки є й винятки: іноді гарантію дає і сам продавець. Наприклад, коли він виступає офіційним представником виробника і самотужки здійснює гарантійне обслуговування покупців. Також трапляється, продавці, аби стимулювати продажі, беруть на себе додаткові2, порівняно з виробником, гарантійні зобов'язання або встановлюють гарантію на товари, що були у вжитку.

Як би там не було, продавець повинен повідомити покупцю, хто відповідатиме за недоліки придбаного товару (у т.ч. на вимогу про заміну): виробник (сервіс-центру що уклав із ним договір доручення) чи сам магазин (ч. ч. 4, 13ст. 8Закону№ 1023).

Коли покупець може поміняти товар
По суті, споживач повертає товар з двох відомих при-чин: або той неналежної якості3, або він якісний, але йому не сподобався (не підійшов). Чи завжди продавець зобов'язаний виконати вимогу покупця про заміну покупки? Виявляється, не завжди, для цього мають виконуватись деякі умови. Наприклад, і це головне: будь-які вимоги покупця задовольняють лише утому разі, якщо він не порушував правил експлуатації та/або зберігання товару (ч. 14 ст. 8 Закону № 1023).

Якісні товари можна обміняти на аналогічні впродовж 14днів (не рахуючи дня покупки), якщо ними не користувалися, збережено товарний вид, споживчі властивості, пломби, ярлики і, звичайно, розрахунковий документ (ст. 9 Закону № 1023). Щоправда, деякі товари не можна поміняти навіть при дотриманні згаданих вимог. Це продукти харчування, ліки, предмети гігієни, тканини, білизна, дитячі іграшки, ювелірні вироби та ін. (повний перелік опубліковано в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 57за 2006 р. на стор. 15).

Але, оскільки статтю присвячено гарантійним замінам, нас головним чином цікавлять товари неналежної якості. Надалі саме про такі заміни ми й говоритимемо. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1023 і ст. 678 ЦКУ покупець неякісного товару має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безкоштовного усунення недоліків товару (ремонту);
3) відшкодування витрат на усунення недоліків.

І тільки якщо в товарі виявиться істотний недолік, споживач може наполягати на:
1) розірванні договору і поверненні грошей;
2) заміні товару на такий самий товар аналогічної або іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) із тих, що є у продавця.

Визначення
Істотний недолік— недолік, що робить неможливим або неприпустимим використання товару за його цільовим призначенням, виник з вини виробника (продавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією із ознак:
а) його взагалі не може бути усунуто;
б) його усунення потребує понад 14 календарних днів;
в) він робить товар істотно відмінним від того,який передавали за договором купівлі-продажу (п. 12 ст. 1 Закону № 1023).

Схожу норму наведено і в п. 2 ст. 678 ЦКУ

Як ви пам'ятаєте, поміняти товар, нехай навіть з істотним недоліком, можна тільки до закінчення строку гарантії". Виняток може бути зроблено, хіба що коли покупець доведе, що недоліки (брак) виникли до передання йому товару або через причини, актуальні до цього моменту (п. 5 ст. 680 ЦКУ). Припустимо, це спрацьовує, коли, купивши якийсь продукт харчування, ви виявляєте, що він прострочений. Звісно ж, у вас є всі підстави вимагати його заміни.

А ось при продажу товарів, що були у вжитку, через роздрібні комісійні магазини вимоги покупця, у т.ч. і замінити товар, як сказано в ч. 2 ст. 8 Закону № 1023, задовольняють за згодою продавця.

Свої нюанси і при купівлі недоукомплектованого товару. Тут споживач може звернутися з проханням про зниження ціни на нього або про доукомплектацію. І тільки якщо протягом розумного строку після звернення покупця продавець не піде назустріч, можна наполягати на заміні такого товару на комплектний (ст. 684 ЦКУ). Питання втому, що вважати розумним строком. На наш погляд, тут доцільно опиратися на максимальний строк для заміни товару, передбачений у ч. 6 ст. 8 Закону № 1023, —2 місяці.

До речі, якщо ми вже заговорили про строки, розберімося, наскільки оперативно продавець зобов'язаний відреагувати на прохання покупця про заміну товару? Відповідь на це питання дає ст. 8 Закону № 1023:
за наявності товару — одразу у момент звернення покупця. Як виняток, коли буде потрібна експертна перевірка якості товару, строк заміни не повинен перевищувати 14 календарних днів або будь-якого іншого за домовленістю сторін (зазвичай письмовою);
за його відсутності — протягом 2-х місяців із дати подання заяви покупцем. Інакше останній зможе наполягати на розірванні договору та поверненні грошей.

Пам'ятайте!
На замінений товар гарантійний строк відлічують знову (4. 4ст. 676 ЦКУ).

Розрахунки за товар, що підлягає обміну
Буває, що до моменту повернення вартість товару змінюється. Визначають її з урахуванням ч. 7 ст. 8 Закону № 1023. Для наочності наведемо її норми в таблиці 1.



Щоб стало зрозуміліше, проаналізуємо сказане на прикладах.

Приклад 1
Покупцю замінюють телевізор марки "Блакитний екран" з істотним недоліком на такий самий.

Ціни, як ми з'ясували, у таких випадках не переглядають: покупець просто одержує замість свого телевізора новий незалежно від того, скільки той коштував на момент купівлі та скільки на момент обміну.

Ну а що робити при заміні на товар іншої марки? Тут треба не лише визначитися з ціною на бракований товар, але й порівняти її з вартістю нового товару на дату обміну.

Приклад 2
Покупцю міняють телевізор марки "Блакитний екран" з істотним недоліком на телевізор марки "Зоряне небо". Ціни (з різними їх варіантами на момент обміну) зазначено в таблиці 2 на стор. 10.



1 .Оскільки "Блакитний екран" подешевшав, ми виходимо з його ціни на момент купівлі, тобто 1000 грн. Коли "Зоряне небо" коштує стільки ж, у результаті заміни: ні покупець, ні продавець нічого один одному не винні.
2. Вартість "Блакитного екрану" не змінилася, тому достатньо порівняти ціни на товари, що обмінюються, аби дізнатися, хто, кому і скільки винен. Уданому разі продавцю слід повернути покупцю переплату 100 грн (адже останній натомість одержав телевізор, що на 100 грн дешевше за бракований).
3. Оскільки "Блакитний екран" подорожчав, спираємося на його ціну на момент обміну. Оскільки "Зоряне небо" коштує ще більше, доплачувати різницю в ціні (50 грн) вже доведеться покупцю.

Механізм гарантійних замін
Отже, у покупця згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1023 є вибір:
а) взяти на заміну товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації);
б) іншої марки (моделі, артикулу, модифікації).

Обмін на товар аналогічної марки. Як уже зазначалося, тут ціни на товар, що підлягає обміну, не переглядають. Завдяки цьому замінити товар можна без грошей: просто прийнявши один і передавши інший. У результаті все залишається на своїх місцях: як покупець, припустимо, з сірим кашеміровим пальто розміру XL фірми "Одіссей", такі продавець— із таким самим пальто. Різниця втому, що перший товар якісний, а другий — неякісний, який доведеться уцінити, списати і повернути виробнику (постачальнику), але це вже інша історія... Через те що при обміні з коштами ми справи не маємо, зникає необхідність складати акт на їх видачу (навіщо і коли його складають — читайте нижче). Крім того, дану операцію не потрібно проводити через реєстратор розрахункових операцій (далі — РРО), бо вона не потрапляє до розряду розрахункових.

Визначення
Розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернений покупцем товар (не надану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідно-го розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абз. 4ст.2 Закону про РРО).

Що ж відбувається при обміні на товар іншої марки? По-перше, на підприємство повертають один товар, а покупцю передають зовсім інший, що потребує відображення в обліку двох операцій: з повернення старого товару і реалізації нового. По-друге, ціни на товари, що обмінюються, можуть бути різними (пам'ятайте, що спочатку треба перерахувати ціну на бракований товар, а потім порівняти її з ціною нового). Як наслідок: або покупець повинен буде доплатити за новий товар, або продавець компенсувати йому різницю в ціні. При цьому операція цілком реально набуває ознак розрахункової і без РРО вже не обійтися.

На практиці існує два підходи до оформлення зазначених операцій:
підхід № 1: окремо прийняти бракований товар і повернути за нього гроші, а потім продати якісний;
підхід №2: замінити товар, а розрахунки проводити лише на різницю в цінах між ними (якщо, звичайно, вона є).

Право на життя мають обидва варіанти, і призведуть вони до одного результату: сіре неякісне пальто "Одіссей" повернеться у магазин, нове чорне "Колізей" вручать покупцю, ну а різниця в ціні опиниться або в касі магазину, або в гаманці покупця. При цьому всі грошові розрахунки пройдуть через РРО (розрахункову книжку).

І все-таки підхід № 1 більш привабливий. Пояснимо чому.

По-перше, новий товар буде продано у звичайному порядку, а значить, покупець одержить розрахунковий документ (розрахункова квитанція, чек РРО) на всю суму покупки. Зайвим він не буде: раптом отриманий натомість товар також виявиться неякісним і його теж доведеться повернути. А як ви пам'ятаєте, будь-які вимоги споживача (у т.ч. і щодо заміни товару) розглядають після пред'явлення ним розрахункового документа (ч. 11 ст. 8 Закону № 1023).

По-друге, у результаті перегляду цін згідно з ч. 7 ст. 8 Закону № 1023 вартість бракованого товару може підвищитися. Надаючи покупцю компенсацію такого підвищення, як того вимагає Закон № 1023, магазин фактично виплатить йому оподатковуваний доход (докладніше про це — в другій частині статті, яка з'явиться в одному з найближчих номерів газети "Все про бухгалтерський облік"). Для продавця як податкового агента відразу ж виникає питання про утримання податку з такого доходу. При підході № 2 доход завдяки заліку з вартістю нового товару може виникнути у не грошовій формі. Відповідно, при визначенні бази оподаткування доведеться застосувати коефіцієнт за п. 3.4 Закону про доходи. У результаті витрати на сплату податку з доходів ляжуть на плечі самого«магазину. При підході № 1 доход якщо й буде виплачено, але тільки грошима, а податок утримано за рахунок належної покупцю суми (далі, коли ми перейдемо до обліку, ми розглянемо дану особливість на прикладі). Як бачимо, другий варіант документального оформлення гарантійних замін небездоганний і може призвести до додаткових витрат.

Незалежно від того, який товар (аналогічної або іншої марки) покупець хоче одержати на заміну, який підхід застосовуватиметься для оформлення замін, основний масив роботи слід провести саме в момент повернення товару. Тому темі документального оформлення цієї операції ми вирішили присвятити окремий розділ статті.

Документальне оформлення повернення товару
Перш за все, як зазначено у п. 1.32 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, п. 2.2 Порядку № 203, покупець складає у 2-х примірниках заяву про повернення товару (коштів). Один примірник продавець залишає собі, а другий видає покупцю з позначкою про дату її прийняття, ПІБ і посади працівника, який прийняв заяву. До неї додають оригінал розрахункового документа, що підтверджує купівлю товару, гарантійний талон (техпаспорт або інший документ, що його заміняє, в якому закріплено гарантійні зобов'язання), а також копію ідентифікаційного коду для заповнення форми № 1 ДФі, якщо буде потрібно, для утримання податку з доходів.

Далі продавець складає акт про повернення товару, приймає у покупця товар і оформлює накладну, на підставі якої оприбутковує неякісний товар.

Повертаючи покупцю гроші за бракований товар (немає значення: повністю, як при підході № 1,або частково, як при підході № 2), врахуйте вимоги п. 4.8 Порядку реєстрації РРО, п. 9.4 Порядку реєстрації та ведення КОРО і РК. Якщо сума повернення більше за 100 грн, то матеріально відповідальна особа або касир зобов'язані скласти акт про видачу коштів. Оскільки покупцю видають гроші, така операція, як уже зауважувалося вище, є розрахунковою. Отже, продавець, крім грошей, зобов'язаний видати клієнту розрахунковий документ (касовий чек або розрахункову квитанцію).

Якщо при розрахунках із покупцями застосовують РРО, при видачі готівки в ньому реєструють від'ємну суму з роздрукуванням чека видачі коштів (форма № ФКЧ-2). Коли касовий апарат не підтримує функцію з накопиченням у фіскальній пам'яті від'ємних сум, оформлюють операцію "службова видача".

А коли використовують розрахункові книжки, то на повернення виписують розрахункову квитанцію, на корінці та відривній частині якої зазначають суму зі знаком"-".

Докладніше про все це написано у статті "Повернення товару: оформлення та облік", опублікованій у газеті "Все про бухгалтерський облік" №82за2005р. на стор.21.

Отже, ми з'ясували, що таке гарантія, хто несе гарантійні витрати, тонкощі розрахунків між сторонами договору купівлі-продажу, суть операції щодо заміни товару і навіть особливості її документального оформлення. Усе це допоможе нам розібратися з обліком та оподаткуванням при гарантійних замінах, про що ми й поговоримо в одному з найближчих номерів газети "Все про бухгалтерський облік", де ви знайдете другу частину нашої статті.

Список використаних нормативно-правових актів:
1.ЦКУ— Цивільний кодекс України.
2. ГКУ - Господарський кодекс України.
3. Закон № 1023 — Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 р. № 1023-ХІІ.
4. Закон про захист прав покупців с/г машин — Закон України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" від 05.06.03 p. № 900-IV.
5. Закон про РРО — Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. №265/95-ВР.
6. Закон про доходи — Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 p. № 889-IV.
7. Постанова № 172 — постанова КМУ "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів" від 19.03.94р. № 172.
8. Порядок № 506 — Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою КМУ від 11.04.02 р. №506.
9. Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами — Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки та євроінтеграції України від 11.03.04 р. № 98.
10. Порядок реєстрації РРО — Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614.
11. Порядок реєстрації та ведення КОРО і РК — Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.
12. Порядок № 203 — Порядок обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), затверджений наказом ДПАУ від 27.06.97 р. № 203.
Геннадій Кузнєцов