Анализ финансовой отчетности

Виплата зарплати натурою і реалізація в рахунок зарплати: як розрізняти

Різниця між виплатою зарплати натурою і реалізацією товарів (робіт, послуг) у рахунок зарплати—це річ відома не всім. У цьому нас переконують дзвінки на консультаційну лінію. Між тим таке нерозуміння може призвести до помилок в обліку. Іноді серйозних.

У чому ж о та різниця? Як відображають в обліку такі операції? Відповіді на ці питання ви знайдете в наших публікаціях. У першій із них ми поговоримо про загальне.
1. Що таке натуроплата? Щоб читачі краще розуміли хід наших наступних міркувань, процитуємо ст. 23 Закону про оплату праці: "Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує ЗО відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України". Здається, нічого складного в ній немає. Тільки от практика нарахування натурзарплати, на нашу думку, трішки відійшла від того, що дійсно заклали автори у ст. 23...

Що ж написано у процитованій нормі?
Застосовувати натуроплату не можна будь-коли і до будь-кого. Усе чітко регламентовано і має обмежену сферу застосування. Так, у ст. 23 Закону про оплату праці сказано, що:
натуроплата має бути звичайним і бажаним для працівника способом розрахунку за його роботу. Звісно, ознака "звичайний" дещо суб'єктивна, але, переконані, нікого не дивує, що, припустимо, в сільському господарстві оплата праці вирощеною продукцією — поширене явище, навіть звичайне. Бажання ж працівників отримувати зарплату натурою засвідчити просто: достатньо мати колективний договір із відповідними нормами, аби довести, що працівники пристали на такі умови. Втім, краще їхню згоду щоразу підтверджувати додатково ще й заявами;
можливість натуроплати обов'язково згадують у колективному договорі (з огляду на лист Мінпраці № 18-1249у ньому слід прописати порядок формування фонду натуроплати, співвідношення між грошовою і натуральною формами виплати, перелік видів продукції, якою буде виплачуватися (крім заборонених чинним законодавством), ціни для урахування натурзарплати, терміни виплати);
натуроплата має винятковий характер і її можна використовувати лише в окремих галузях або за певними видами професій. Нормативного переліку таких галузей та професій на сьогодні немає, але це не означає, що натуроплата дозволена будь-кому. Головне, щоб виконувалися інші умови виплати натурзарплати. А встановити відповідний перелік професій можна й у колдоговорі;
— натуроплата не може перевищувати 30% нарахованої за місяць зарплати, решту повинні виплачувати коштами;
— оцінюють натуральні виплати за цінами, не вищими за собівартість;
перелік товарів для виплати натурою суворо обмежено (є постанова № 244, якою до категорії "не-дозволених" товарів віднесено більшість видів промислової і сільськогосподарської сировини, продовольчі і непродовольчі товари, пально-мастильні матеріали, алкогольні та тютюнові вироби тощо, див. перелік на стор. 22).

Таким чином, лише при дотриманні УСІХ перелічених умов та обмежень виплату можна кваліфікувати як натурзарплату.

Та пам'ятайте: оскільки натуроплата — це форма виплати заробітної плати, на неї поширюються вимоги щодо строків виплати: "Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів" (ст. 24 Закону про оплату праці). Звісно, не треба все сприймати буквально. Видавати товар натурою можна й раз на місяць, головне — щоб працівник отримував зарплату двічі на місяць.

Ознайомившись з обмеженнями, ви, мабуть, й самі зрозуміли, чому натуроплату переважно використовують у сільськогосподарських, лісозаготівельних та рибних господарствах.

Також, як бачимо, працівники мають погоджуватися на неї наперед, приймаючи умови колективного договору та підписуючи трудові договори (якщо обсяг такої виплати регулюють індивідуальні договори. Однак усе одно роботодавець, керуючись наведеним, не вправі примусити найману особу одержувати те, що їй не потрібно. Адже це буде порушенням ст. 23 Закону про оплату праці (згадайте умову про бажаність такої оплати праці). Знову таки, ми дійшли думки, що краще, крім іншого, брати щоразу в працівників заяви, де буде вказано, яка саме продукція є для них бажаною.


Про практику виплати зарплати натурою
Перш за все зауважимо, що натуроплату розглядають як складову трудових правовідносин (!) між роботодавцем і працівником. І це правильно.

Ужитті, говорячи "натуроплата", розуміють, що при ній:
1) немає руху коштів, але роботу оплачено;
2) нарахування та виплата відбувається продукцією власного виробництва чи товарами сторонніх виробників;
3) немає грошового руху в оплату вартості отриманої продукції.

Підсумуємо. На практиці натурзарплату нараховують за схемою: "продукція (товар) — гроші". Тобто спочатку відомий натуральний об'єм продукції, яка у вигляді зарплати буде видана працівникові (часто такий розмір уже записано в трудовому договорі, хоча це може бути зроблено і наказом по підприємству); потім її вартість перераховують у грошовий формат із дотриманням Закону про доходи, орієнтуючись на собівартість продукції; дивляться, чи виконується 30%-ве обмеження, адже за необхідності розмір натури доведеться зменшити (або збільшити грошову частину зарплати). При додержанні всіх умов натурзарплату видають працівникові. Але тут постає запитання: як вписатися у 30%-вий норматив, якщо в документі, котрий регулює виплату зарплати натурою, чітко сказано, скільки чого має отримати працівник і за якою ціною (припустимо, за собівартістю), а після розрахунку виходить, що така натуроплата більша за 30% від нарахованої зарплати? Саме це спонукало нас до з'ясування деяких нюансів теми...

Чого насправді хоче Закон про оплату праці?
Думаємо, не слід замовчувати деяку неузгодженість практики із Законом. Стаття 23 (процитовано вище) особисто нас наводить на думку, що нараховувати натуроплату треба по-іншому. І норми цієї статті, на наш погляд, повинні діяти інакше.

По-перше, в ст. 23 йдеться лише про виплату зарплати натурою.

По-друге, обмеження в 30% беруть від нарахованої за місяць зарплати.

Разом з іншими умовами надання натурзарплати вимальовується такий ланцюжок: "нарахована грошима зарплата —продукція (товар)". Тобто підприємство спочатку нараховує якусь грошову суму зарплати, 30% від неї можна виплатити натурою (звісно, як виняток та якщо така виплата є звичайною або бажаною для працівників), орієнтуючись на собівартість такої продукції. Ви помічаєте, що такий механізм подібний до продажу товарів у рахунок зарплати? Але й відмінності досить суттєві:
1) натурзарплата має дещо примусовий характер. Хоча ст. 23 Закону про оплату праці й згадує про бажаність для працівника, але це нічого не міняє. Про натуроплату обов'язково згадують в колективному договорі. Останній, як відомо, — це договір між роботодавцем та працівниками. Тобто якщо відповідні норми в договорі є, можна впевнено стверджувати, що працівники хочуть, і навіть "бажають" отримувати натуроплату;
2) обмеження —30% нарахованої зарплати. Для продажу в рахунок зарплати воно не має ніякої сили. Працівник може хоч на всю зарплату закупити у роботодавця продукцію чи товар;
3) обмежено перелік товарів, які видають натурою. Купити в рахунок зарплати можна фактично будь-що без жодних табу.

Що ж робити?
Ми не радимо підприємствам, які стикаються із натурзарплатою, ось так раптово міняти звичайний для них підхід до її нарахування. Адже насправді ми не бачимо нічого поганого в тому, що розмір натурзарплати до виплати відомий одразу (наприклад, у трудовому договорі написано, що працівник отримає в кінці місяця 100 кг цукру). Інша справа, що тоді контролювати дотримання 30%-вого обмеження набагато важче.

Щодо цього питання бракує роз'яснень Мінпраці, хоча деякі його листи дозволяють нам вірити, що наш підхід дійсно правильний. Так, у листі Мінпраці від 17.04,01 р. №03-3/1683-010-1 знаходимо таку думку:
"В колективному договорі сільськогосподарського підприємства повинні визначатися умови виплати заробітної плати натурою:яка частина нарахованої в грошовій формі оплати праці виплачуватиметься натурою, якою продукцією і за якими цінами буде обчислюватися (виділено авт. — С. С.)"- Утім, аби щось змінилося, потрібні нові роз'яснення (ми вже звернулися за ними до Мінпраці). У наступних консультаціях цього номера ми будемо говорити про класичне розуміння натурзарплати.

2. Як продають товар у рахунок зарплати?
Відносини з продажу товарів у рахунок заробітної плати мають цивільно-правовий характер — між продавцем-підприємством і покупцем-працівником. Тут згідно з договором купівлі-продажу перший реалізує товарну продукцію другому. І, оскільки в цей момент існує3 заборгованість із заробітної плати, за бажанням найманої особи роботодавці зараховують однорідні зустрічні грошові вимоги у порядку, встановленому ст. 601 ЦКУ. Необхідна умова для цього — заява працівника про видачу (продаж) йому продукції (товару) в рахунок погашення заборгованості (зобов'язань) за належну йому зарплату. Тут не місце для натурзарплати, тому що за своїм змістом для підприємства така операція —звичайна реалізація товарної продукції кінцевому споживачеві з розрахунком у формі заліку заборгованостей (не грошова форма). Тоді немає й обмежень, притаманних натуроплаті, утому числі і щодо термінів проведення розрахунків, і щодо ціни. Нате, що натуроплата та видача продукції та товарів працівникам у рахунок зарплати — різні речі, свого часу вказало і Мінпраці у листі № 18-1249. Воно визнало, що така видача є лише "продажем їх працівникам в рахунок їх заробітної плати". Акцентуємо: залік заборгованостей можливий тільки при фактичній наявності двох протилежних зобов'язань, тобто РІН відбувається лише після нарахування зарплати та продажу товару.

Між іншим: продати товар можна хоч і на всю суму зарплати (звісно, після оподаткування), адже це залежить від бажання працівника.

Про бухгалтерський та податковий облік цих операцій — у наступних номерах вашого вірного друга—газети "Все про бухгалтерський облік".

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ— Цивільний кодекс України.
2. Закон про оплату праці — Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
3. Постанова № 244 — постанова КМУ "Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою" від 03.04.93 р. № 244.
4. Лист № 18-1249—лист Мінпраці і соціальної політики України "Щодо виплати заробітної плати натурою" від 21.12.01 р. №18-1249.
Сергій Строїч