Анализ финансовой отчетности

"Самоліквідація" ТОВ: облік розрахунків з учасниками-резидентами

Складнощі очікують там,
де намагаєшся спростити
Геннадій Малкін
Нещодавно ми познайомили вас, шановні читачі, з процедурою ліквідації госптовариств за рішенням власників(див. газету "Все про бухгалтерський облік "№53 за 2007рік, стор. 17— 27). Одна з її стадій—розрахунки з кредиторами, після чого ліквідаційна комісія оформлює ліквідаційний баланс. У ньому відображають майно товариства, що залишилося після задоволення вимог кредиторів. Залишки нажитого передають учасникам, розподіляючи між ними, якщо інше не визначено установчими документами юрособи або Законом (ч. 4 ст. 111 ЦКУ і ч. 4 ст. 61 ГКУ). А керуються положеннями статуту,яким і повинен бути урегульований порядок розподілу.На цьому завершальному етапі життя ТОВ і виникає питання:як показати передачу майна в обліку підприємства, що ліквідується, та його учасників? Давайте розбиратися.

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІКУ ПІДПРИЄМСТВА, ЩО ЛІКВІДУЄТЬСЯ
1. ТОВ, що ліквідується, -платник податку на прибуток і ПДВ
Його облік залежить від того, що передають учасникам.

Грошові витратиУ ТОВ не виникає ані валових доходів (далі — ВД), ані валових витрат (далі — ВВ). Воно нічого не продає і нічого не купує. До того ж у Законі про прибуток немає спеціальної норми, яка дозволяє включити таку виплату до ВВ. Окрім того, її не обкладають ПДВ, адже поставки товарів (послуг) уданій ситуації не відбувається (п. 1.4 Закону про ПДВ).

Натуральні виплати.Припинення (ліквідація) підприємства — процедура особлива. Враховуючи це, наслідки таких операцій для емітента корпоративних прав (далі—КП) не завадило б чітко виписати в окремих нормах податкових Законів. Чого, на жаль, дотепер так і не зроблено. Тому податковий облік передачі майна — об'єкт численних спорів. Ми бачимо його так, а про альтернативний варіант читайте в кінці розділу.

Податок на прибуток
На наш погляд, здійснюючи натуральні виплати учасникам, емітент КП в обліку з податку на прибуток має справу з продажем. Причому навіть не потрібно доводити, що йдеться про операції, які проводяться за цивільно-правовим договором, що передбачає передачу права власності на товари (хоча те, що перехід права власності є — очевидно). Усе набагато простіше. Вони вписуються у визначення продажу як "операції з безоплатного надання товарів" (див. п. 1.31 іп. 1.23 Закону про прибуток).

Більшості читачів цей висновок може видатися, як мінімум, спірним. Спробуємо переконати тих, що сумніваються, використавши метод "від протилежного".

Отже, припустимо: передача майна не безоплатна. Одразу ж виникає питання: якщо це дійсно так, то яку компенсацію отримує ТОВ? Давайте поміркуємо.

Стверджувати, що в обмін на майно учасник передає (продає) підприємству свої КП, ми вважаємо, безпідставно. Він просто використовує своє законне право отримати активи при ліквідації юрособи. І це право, у свою чергу, —лише одна зі складових КП (див. п. 1.8 Закону про прибуток).

При цьому отримання своєї частини майна аж ніяк не припиняє КП. На наш погляд, вони залишаються в учасників до моменту, коли ТОВ втратить свій госпстатус. Тобто до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних, осіб та фізичних осіб — підприємців про держреєстрацію припинення юрособи. Ну а після ліквідації ТОВ забудьте про КП назавжди. Юрособа припинила існування, а разом з нею розчинився і її статутний капітал (далі— СК), тобто припинились КП. Саме тому для емітента операції з погашення випущених ним КП і виведені з-під дії ціннопаперового п. 7.6 Закону про прибуток (див. абз. 5 пп. 7.6.1).

Окрім того, при розподілі майна виникає заборгованість емітента перед власниками КП. Закінчуючи свій життєвий цикл, підприємство, що ліквідується, як того і вимагає законодавство, віддає все належне батькам. Останні ж своєму дітищу нічого натомість надавати не повинні. Тобто виконуються односторонні зобов'язання. Про залік взаємних боргів також не йдеться.

Таким чином, доходимо висновку: передача майна учасникам (засновникам) при ліквідації— безоплатна. Податкові наслідки в неї абсолютно такі самі, як у безкоштовної передачі відповідного виду активів.

Наприклад, якщо інвестору передають товари, витрати на придбання яких потрапили до ВВ і до перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток, підприємству, що ліквідується, доведеться відобразити їх балансову вартість у графі 4 таблиці 1 додатка К 1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПАУ від 29.03.03 р. № 143 (далі - Декларація). Адже безоплатна передача хоч і неминуча, але все ж не вписується у госпдіяльність. Крім того, на нашу думку, при безкоштовній передачі емітент не збільшує ВД (незалежно від податкового статусу учасника). Уся справа втім, що він не отримує від операції жодних економічних вигід (доходу), а, навпаки, несе витрати2.

Передаючи об'єкт основних фондів (далі — ОФ) групи 1 або нематеріальний акти в (далі— НА), його балансову вартість з метою нарахування амортизації обнуляють. Якщо ж передають об'єкти ОФ груп 2—4, балансової вартості відповідних груп не змінюють. Звичайно, і тут ВД у емітента не з'являється.

Як ми вже говорили, в окремому обліку за п. 7.6 Закону про прибуток у емітента нічого не відбувається.

Останнім часом також актуальне питання: чи не виникає ВД у ТОВ-емітента, якщо при ліквідації засновникам дістається менше, ніж вони внесли до його СК? На наш погляд, ВД у ситуації, коли збитки з'їли СК, немає і бути не може. Адже суб'єкт, що ліквідується, ніякої вигоди від цього не одержує. Інвестор же, у свою чергу, ризикнув і залишився у програші. Докладніше аргументи на користь нашої точки зору див. у газеті "Все про бухгалтерський облік" № 12за 2006 рік, стор. 45.

ПДВ
Якщо реєстрацію платником ПДВ анулювали до розрахунків з учасниками (враховуючи п. 9.8 Закону про ПДВ і Положення № 79, у принципі, буває і так), при передачі майна жодних податкових наслідків не виникає. Та й що може бути в екс-платника податку? Однак тут доречно нагадати вимогу останнього абзацу п. 9.8 Закону про ПДВ. У ньому зазначено: платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або ОФ, стосовно яких нарахували податковий кредит (далі — ПК) у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та, відповідно, збільшити суму своїх податкових зобов'язань (далі— ПЗ) за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Таким чином, усе врівноважується, і бюджет бере своє.

Якщо ж зі статусом платника ПДВ розпрощатися не вийшло, перспективи не настільки райдужні.

Безоплатна передача товарів призводить до, необхідності нарахувати ПЗ виходячи з їх звичайної ціни за п. 4.2 Закону про ПДВ. Адже вона чудово вписується у визначення поставки (п. 1.4 цього ж Закону).

Правда, якщо передають ОФ або невиробничі фонди учаснику-неплатнику ПДВ, на перший план замість п. 4.2 виходить п. 4.9 Закону про ПДВ. У ньому зазначено: "якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди... безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку,., така... передача... розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості (тут і далі в цитатах виділено авт. —/. П. )". Про це також потрібно знати.

І ще одна важлива деталь. При передачі товарів, окрім нарахування ПЗ, контролери, вірогідніше за все, будуть наполягати на зменшенні ПК за такими ТМЦ. Виною тому пп. 7.4.1 Закону про ПДВ. Він говорить, що ПК формують щодо тих товарів,які придбаваються "з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку". У підприємства така мета із самого початку хоч і була, але в результаті товари передають без компенсації їх вартості. А коли так, операція не вписується в межі госпдіяльності (п. 1.32 Закону про прибуток) і ПК доведеться прибрати, зафіксувавши його в рядку 16.3 Декларації з ПДВ.

Щоправда, сміливі платники податків можуть проігнорувати це. Аргументи такі. З одного боку, при купівлі товарів умови для формування ПК було дотримано, отже, його відобразили законно. З іншого — ані пп. 7.4.1, ані будь-яка інша норма Закону про ПДВ не приписує прибирати ПК у такому випадку. Хоча про ситуацію, коли змінюється напрямок використання товарів (послуг) з оподатковуваного на неоподатковуваний або звільнений, законодавець не забув (абз. 5 пп. 7.4.1 Закону про ПДВ). Але і тут передбачили нараховувати ПЗ, а не сторнувати ПК.

Тішить те, що ця проблема не стосується ОФ і НА. Адже саме їх використовували деякий часу госпдіяльності! А коли так, ПК щодо них залишаємо.

На етапі ліквідації, що розглядається, у платника податків виникає цілком закономірне питання: за рахунок чого платити останні задекларовані зобов'язання до бюджету, якщо всі його активи вже розподілено? Може, для цього потрібно залишати частину коштів? Відповімо: нічого подібного в законодавстві немає. А ситуації, коли при ліквідації залишаються непогашеними зобов'язання, зустрічаються досить часто.

Із цього приводу зауважимо: у Законі № 2181 є ст. 12, що регулює порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при ліквідації платника податків. У її п. 12.3 читаємо: "у разі коли внаслідок ліквідації платника податків... частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю його активів, така частина погашається за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законодавством, у межах повної або додаткової відповідальності...

В інших випадках податкові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України". У даний час механізм списання податкових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків регламентовано Порядком № 1056. У ньому, зокрема, знаходимо: податковий борг визнають безнадійним для подальшого його списання рішенням податкового органу, яке приймають на підставі рішення органу держреєстрації про скасування держреєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, рішення про визнання податкового боргу безнадійним приймають, лише якщо в податкового органу є інформація, що активів ліквідованого платника або засновників (учасників), які несуть повну або додаткову відповідальність за його зобов'язаннями згідно із законодавством, недостатньо для погашення податкових зобов'язань або податкового боргу.

А вже на підставі такого рішення керівник контролюючого органу (його заступник) приймає рішення про списання податкового боргу.

Альтернативний ПІДХІД
Далеко не всі спеціалісти схвалюють запропонований автором механізм податкового обліку передачі майна при ліквідації ТОВ.

Багато хто бачить у ній бартер. Мовляв, це операція продажу товарів "не за гроші" (очевидно, в обмін на КП). Отже, стверджують вони, платнику потрібно в загальному порядку відобразити результат продажу відповідного виду активів у податковому обліку. Наприклад, при передачі запасів збільшити ВД і нарахувати ПЗ (див. пп. 4.1.1, пп. 7.1.1 Закону про прибуток і п. 4.1 Закону про ПДВ).

Звичайно, в будь-якому разі в ціннопаперовому обліку в емітента — мир та спокій. Хоч у цьому всі солідарні завдяки абз. 5 пп. 7.6.1 Закону про прибуток.

Що ж, який з підході в обрати, ваша особиста справа. У кожного з них є свої плюси та мінуси. Головне, добре подумайте, як ви будете обстоювати свою точку зору.

2. ТОВ, що ліквідується, -единник чи ФСПшник
Розрахунки з учасниками не вплинуть на суму єдиного податку чи ФСП. Якщо такий суб'єкт у момент розрахунків — платник ПДВ, наслідки з цього податку будуть аналогічні до описаних у попередній частині розділу.

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК УЧАСНИКА-ЮРОСОБИ
Отже, ліквідаційна комісія розподілила залишки майна.

Для учасника все залежить від того, більше чи менше грошей або іншого майна він отримав від ліквідації порівняно з тим, скільки:
— вніс до СК при створенні ТОВ та/або збільшенні його СК (якщо воно, звичайно, було);
— витратив на придбання КП такого ТОВ у його учасників.

Можливі три варіанти. Отримано:
1) рівно стільки;
2) більше;
3) менше.

У цих ситуаціях керуються спеціальними пп. 4.2.12 і пп. 7.8.9 Закону про прибуток.

Перший випадок: баш на баш
Коли засновнику повернули рівно стільки, скільки він вніс до СК, у його податковому обліку повний штиль. Усе тому, щодо ВД не потрапляють кошти чи майно, що повертаються власнику КП після ліквідації юрособи-емітента, у розмірі, що не перевищує номінальної вартості його частки (пп. 4.2.12 Закону про прибуток). До такого висновку приводить і пп. 7.8.9 Закону про прибуток.

Щоправда, через розбіжність формулювань (пп. 4.2.12 пропонує порівнювати отримане з номіналом частки, а пп. 7.8.9 — з витратами на придбання КП) виникають проблеми. Стосуються вони, серед іншого, учасників, які не виступали засновниками при створенні ТОВ, а придбали КП у його засновників (учасників). Цілком нормально, що в таких ситуаціях первинний розмір внесків (номінал частки, зафіксований у статуті) може суттєво відрізнятися від витрат на придбання таких КП (причому в будь-який бік). Наприклад, частку в розмірі 10 тис. грн учасник придбав за 12 тис. грн, а при ліквідації отримав ті самі 12тис. грн. Виникає питання: пп. 4.2.12 Закону про прибуток говорить про номінал частки. То невже 2 тис. грн піде до ВД? Вважаємо, що і тут учасник повинен уникнути податкових наслідків. На нашу думку, за основу все ж потрібно брати спеціальний і більш справедливий пп. 7.8.9 Закону про прибуток. Він стверджує: на оподатковуваний прибуток впливає лише різниця між вартістю майна, отриманого від ліквідації, і витратами на придбання КП! А такі витрати виникають у інвестора як при внесенні внесків до СК, так і при придбанні КП у інших учасників за договором купівлі-продажу або міни.

І ще: згідно з нинішньою редакцією ч. З ст. 52 Закону про госптовариства7частинаСК, що залишилася несплаченою,
підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники вчасно не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого СК і зареєструвати відповідні зміни до статуту або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Тобто якщо ТОВ ліквідують через недовнесення внесків, то обчислюючи податкові наслідки, на наш погляд, потрібно орієнтуватися не на розмір внеску (номінал частки), зафіксований у статуті, а на фактично внесену його частину. Адже саме стільки реально витрачено на придбання КП. На користь цього, як ми вже говорили, свідчить пп. 7.8.9 Закону про прибуток.

Другий і третій випадки: більше чи менше
Якщо учаснику повернули більше, аніж він затратив на придбання КП (утому числі при формуванні або збільшенні СК), — перевищення включає до ВД (рядок 01.6 Декларації). А от коли навпаки — витрати на придбання КП перевищують вартість майна, отриманого при ліквідації, — збиток відносять до ВВ (рядок 04.13 Декларації). Так прописано в пп. 7.8.9 Закону про прибуток.

ВВ і ПК щодо майна немає
Міркуючи про обліку підприємства, що ліквідується, ми дійшли до того, що передача майна учасникам безоплатна. Отже, вартість запасів, отриманих власником КП після ліквідації, до ВВ не відносять, а вартість ОФ і НА не амортизують. Про ПК теж не йдеться. Тобто податкові наслідки для них зводяться до вищенаведених висновків.

Здавалося б, усе елементарно. Але за удаваною простотою обліку приховується низка проблем, які навряд чи вдасться обійти стороною. Хоча є і приємні моменти.

Примара звичайних цін
Ще раз згадаємо пп. 7.8.9 Закону про прибуток: при передачі учасникам майна підприємства, що ліквідується, його вартість для оподаткування (розрахунку різниці, яка включається до ВД або ВВ) оцінюють за "звичайною вартістю". Що це таке — Закон про прибуток не пояснює. Як і не прописує звертатися за розшифровкою до яких-небудь інших нормативних актів. Так, у п. 1.20 Закону про прибуток розписано поняття "звичайна ціна" і, можливо, саме його мали на увазі законодавці, формулюючи ліквідаційний пп. 7.8.9. Однак, як говорять: написаного пером не витягнеш і волом. Тож цілком можна спертися нате, що в Законі про прибуток немає вказівки на рівнозначність таких понять.

На наш погляд, звичайною вартістю майна можна вважати вартість з ліквідаційного балансу (саме за його даними розраховуються з учасниками).

На користь цього говорить і те, що при ліквідації майно підприємства підлягає оцінці. У ч. 5 ст. 60 ГКУ чітко сказано: "ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію". Також є випадки, коли до оцінки залучають суб'єкта оціночної діяльності, — наприклад, при ліквідації госптовариства з державною або комунальною часткою (ст. 7 Закону про оцінку).

Зрозуміло, що мета оцінки — максимально достовірно визначити вартість активів. До того ж принципів формування показників бухгалтерської звітності (припустімо, обачності) при оцінці активів і скла-данні ліквідаційного балансу ніхто не скасовував. Тому, якщо оцінка не взята зі стелі, а проведена відповідно до них і належним чином задокументована, вважаємо, зі звичайною вартістю все буде в порядку.

Підтверджуємо внески, витрати на КП
Якщо учасник прогорів, тобто виникло право включити до ВВ від'ємну різницю, працює абз. 4 пп. 5.3.9 Закону про прибуток. Він говорить: "не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку". Отже, бажаючі зафіксувати ВВ повинні подбати, щоб затрати на придбання КП були документально підтверджені.

І хоча правила ведення податкового обліку жодного переліку обов'язкових документів не містять, на практиці для цього використовують бухгалтерську первинку та інші документи.

Якщо говорити про створення підприємства, то підтвердними документами будуть:
— для грошових внесків — платіжні документи, банківські виписки та довідки;
— для майнових— акти приймання-передачі, товарні накладні тощо.

Окрім того, при податковій перевірці доведеться підтвердити і розмір внесків. А його, як відомо, фіксують в установчих документах (статуті). Також не завадить папір, що підтверджує погоджену засновниками вартість майна, що вноситься (зазвичай це протокол загальних зборів, акт оцінки тощо).

Щодо придбання КП в учасників ТОВ, то підтверджуючими витрати документами будуть договори купівлі-продажу (міни) КП (частки в СК) і, звичайно ж, супутня первинка— платіжні документи, акти приймання-передачі майна, товарні накладні тощо.

Увага!
Подавати ці документи до податкової разом з Декларацією, в якій ви відобразили від'ємну різницю, не потрібно — подібних вимог у Законі про прибуток немає. Усе перелічене рекомендуємо мати під рукою на випадок податкової перевірки.

Підтверджуємо вартість отриманих активів
Тут підійде ліквідаційний баланс (складають після розрахунків з кредиторами) і протокол ліквідаційної комісії. Останній має довільну форму. У ньому відображають: перелік і вартість майна, що залишилось після розрахунків з кредиторами; як його розподілили між учасниками, тобто, що конкретно (яка сума грошей або вартість майна) дістанеться кожному з них при ліквідації ТОВ.

Крім того, факт передачі майна учасникам підтверджують первинні документи — платіжки, акти приймання-передачі, накладні тощо.

Розподіл майна (у т.ч. коштів) при ліквідації— не виплата дивідендів

Ось він, приємний сюрприз (див. пп. 7.8.9 Закону про прибуток). Тож у таких випадках не нараховують авансового внеску з податку на прибуток, передбаченого пп. 7.8.2 Закону про прибуток.

Доля витрат на придбання КП
Як ми говорили, пп. 7.8.9 Закону про прибуток чітко наказує власнику КП: вийшов у плюс — збільшуй ВД, залишився у мінусі — ВВ. Це зрозуміло, але тут випливає одна цікава заковика.

З 01.01.03 р., придбаваючи КП, учасники мають право відображати ціннопаперові витрати в окремому обліку за правилом першої події (п. 7.6 Закону про прибуток). При-" чому операції з погашення КП виведені з-під дії названого пункту лише для емітента (абз. 5 пп. 7.6.1 Закону про прибуток)! Це підштовхує до висновку, що вони повинні відображатися в окремому обліку учасника за аналогією з операціями відчуження КП. Однак не будемо поспішати.

Сіль утім, що застосовувати одночасно пп. 7.8.9 і пп. 7.6.1 Закону про прибуток — означає серйозно перекрутити дані податкового обліку. Наприклад, через це учасник може двічі включити до ВД суми перевищення вартості отриманого від ліквідації майна над витратами на придбання КП. Це неприпустимо!

Тому, вважаємо, потрібно вибрати пп. 7,8,9 Закону про прибуток і застосовувати лише його як спеціальну ліквідаційну норму. Отже, якщо такі КП-затрати зависли в рядку 1.3 додатка К3 до Декларації, їх потрібно звідти прибрати.

Якщо ж, враховуючи численні наставляння податківців, ви були обережні й тримали такі витрати в голові (не показали в Декларації), просто забудьте про них.

До речі, ось вам ще аргумент: при ліквідації КП ООО, що ліквідується, припиняються, не переходячи (не відчужуючись) підприємству, що ліквідується. Отже, КП-доходів від такої операції бути не може. А витрати на їх покупку не повинні фігурувати в окремому обліку, тобто вплинути на оподатковуваний прибуток.

Складніше, якщо затрати на покупку КП ООО, що ліквідується, у минулому зменшили ціннопаперові доходи від продажу інших КП.У принципі, можна відмовитись від будь-яких коригувань, на тій підставі, що нічого подібного Закон про прибуток не передбачає. Однак це гарантує проблеми з податківцями. Та й, погодьтеся, з точки зору як здорового глузду, такі бюджетних інтересів така ситуація несправедлива. Імовірно, виписуючи пп. 7.8.9 Закону про прибуток, законодавці забули, що з 01.01.03 р. ціннопаперовий облік ведуть не за кожним конкретним цінним папером, а в цілому за їх видами (правило "без доходів немає витрат" не діє).

Загалом, кожний власник КП повинен сам вирішити, як вчинити у цій делікатній ситуації. На нашу думку, на КП-витрати, що зіграли в минулому, потрібно відкоригувати (збільшити) ВД у Декларації того звітного періоду, в якому надійшло майно від ліквідації (тобто відображають її наслідки). При цьому виправленням помилки ми це не вважаємо. Такі дії —лише наслідок обставин, що змінилися. А для підстраховки можна спробувати надати податківцям документальні свідчення, що КП, мовляв, із самого початку купувались для перепродажу, але, на жаль, емітент наказав Довго жити. Раптом пощастить...

Альтернативний підхід
Нагадаємо: ми говорили про нього, коли торкнулися податкового обліку в емітента. Його прихильники вважають майно придбаним за компенсацію. Роблячи на цьому наголос, вони радять застосовувати пп. 7.8.9Закону про прибуток, а також у загальному порядку відображати в податковому обліку вартість отриманого майна.

До того ж якщо... бачити в такій ситуації обмін, то в окремому ціннопаперовому обліку доведеться відображати звичайний продаж КП.

Ще раз підкреслимо: хоча такий варіант і більш вигідний платникам, ми не його прихильники.

НАСЛІДКИ ДЛЯ УЧАСНИКА-ФІ30С0БИ
Повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента КП, внаслідок ліквідації такого емітента прирівняне до продажу інвестиційного активу (пп. 9.6.2 Закону про доходи). Тобто суми, отримані учасниками-фізособами (нагадаємо, у статті йдеться про резидентів), виступають доходом від продажу інвестактиву.

Такі операції обкладають податком з доходів за підсумками року: до складу загального річного оподатковуваного доходу платник включає позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестактивами (пп. 9.6.6 Закону про доходи). Іншими словами, якщо після ліквідації фізособі "капнуло" коштів (майна) більше, ніж витрачено на придбання КП, різницю вона поміщає до річної декларації про доходи. Якщо менше, інвестиційний збиток зменшить фінрезультат від операцій з інвестактивами наступних років. Пам'ятайте: декларацію про доходи фізособи складають і подають до ДПІ за місцем своєї реєстрації до 1 квітня наступного року. Докладніше про цю процедуру та строки сплати податку читайте в газеті "все про бухгалтерський облік" № 20 за 2007 рік, стор. 6—20.

Таким чином, при розрахунках з учасниками-фізособами підприємство не виступає податковим агентом. Незважаючи на це, суми виплачених доходів емітент відображає у формі 1 ДФ з ознакою доходу 15.

Пенсійно-соціальними внесками виплати учасникам не обкладають.

Бухгалтерський і податковий облік розглянемо на прикладі.

Приклад
СКТОВ, що ліквідується, —250 тис. грн. Його наповнили грошовими внесками три засновники (юрособи — платники податку на прибуток і ПДВ). Перший вніс 150, другий — 40, а третій—60тис. грн. Припустимо, витрати напри дбання КП відображали при формуванні СК і на момент ліквідації вони ще "висіли" в окремому обліку (рядок 1.3 додатка КЗ до Декларації).

У результаті розподілу майна за ліквідаційним балансом першому засновнику належить 72, другому— 19,2, а третьому—28,8тис. грн.Першому видають обладнання(на 72тис. грн, ут. ч. ПДВ— 12тис. грн), другому— гроші,а третьому—товари(на 28,8тис. грн, ут. ч. ПДВ-4,8 тис. грн).


Нижче ми показали, як ці виплати вплинуть на облік ТОВ і засновників (див. таблицю).





Ось і закінчилася наша розмова. Сподіваємось, ліквідаційний облік розрахунків з учасниками багато в чому прояснився, і кожен, хто зіткнеться з ним, адекватно оцінить ситуацію і обере (наскільки це можливо) правильний шлях.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ГКУ— Господарський кодекс України.
3. Закон про госптовариства — Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. №1576-ХІІ.
4. Закон про прибуток—Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
5. Закон про ПДВ — Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
6. Закон про держреєстрацію — Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03 p. №755-IV.
7. Закон про оцінку— Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.01 р. № 2658-ІИ.
8. Закон про доходи — Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 p. № 889-IV.
9. Закон № 2181 — Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111.
10. Порядок № 1056— Порядок списання непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, затверджений постановою КМУ від 25.07.02 р. № 1056.
11. Положення № 79 — Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 01.03.2000р. №79.
12. Порядок обліку платників — Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом ДПАУ від 19.02.98 р. № 80.
Іван Петрович