Анализ финансовой отчетности

Як відправити працівника на курорт, з економивши на податках

Пам'ятаючи, що результати роботи часто-густо залежать від самопочуття співробітників(або просто по доброті сердечній), далекоглядні керівники усіляко піклуються про здоров'я підлеглих. Зокрема, сприяють тому,щоб відправити працівників на санаторно-курортне лікування.На відміну від соцстрахівських путівок, тут повна свобода дій! За власний рахунок підприємство може радувати путівками кого завгодно і скільки завгодно! Але, безумовно, ощадливий керівник захоче ще й зекономити на податках... Про те, як нагородити свого цінного співробітника путівочкою, витратившись по мінімуму, ми і розповімо в сьогоднішній консультації. Перш ніж почати розмірковувати про податково-бухгалтерські нюанси, давайте з'ясуємо, чим же за своєю суттю є путівка.

ПУТІВКА - ЩО ЦЕ ТАКЕ?
В обивательському розумінні — це певний папірець, за допомогою якого санаторно-курортний заклад або ІНШИЙ СУБ'ЄКТ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ домовляється з потенційним клієнтом про надання йому своїх послуг — реалізувавши путівку, він приймає передоплату за них. Особі, яка їх придбала, путівка надає право в конкретний час їх отримати. Ви напевне погодитеся, що сама по собі путівка— це і не продукція, і не послуги. Що ж тоді? Досить точне, на наш погляд, формулювання наведено в п. 1.2 Інструкції № 55: путівкою на санаторно-курортне лікування називають грошовий документ, що гарантує його власнику отримання послуг у санаторно-курортних закладах, які продали цю путівку. І хоча Інструкція № 55 присвячена саме соцстрахівським путівкам, вважаємо, дане трактування цілком відображає суть усіх путівок.

А от у Законі про туризм настільки звичного для всіх поняття "путівка" ми взагалі не знайдемо. Але коли прочитаємо його ст. 23, де говориться про ваучер, зрозуміємо, що туристичний ваучер — не що інше, як путівка. Відповідно до визначень (ст. 23 Закону про туризм, п. п. 1.1 і 1.2 Інструкції №50) ваучер — форма письмового договору на туристичне (або екскурсійне) обслуговування; документ, що слугує підставою і гарантією для одержання туристом оплаченої послуги чи комплексу послуг суб'єкта турдіяльності.

Суть путівки нам зрозуміла. Ідемо далі.

ЯК ПРАВИЛЬНО НАДАТИ ПУТІВКУ ПРАЦІВНИКУ
Безпосередніми споживачами санаторно-курортних послуг, звичайно, можуть бути лише фізособи. Нам же необхідно пролити світло на ситуацію, коли вклинюється підприємство-роботодавець: перераховує гроші за путівку (безпосередньо санаторно-курортному закладу чи турфірмі), яка дістається потім його працівнику. Які тут будуть договірні відносини? Здавалося б, що думати — можна оформляти договори купівлі-продажу або працювати за посередницькими договорами (комісії чи доручення) і відповідно відображати ці операції в податковому і бухгалтерському обліку. Але заковика в тому, що підприємство не має права реалізовувати путівку (у т.ч. у межах посередницького договору) без ліцензії на турагентську або туроператорську діяльність. Випливає це зі ст. ст. 5 і 17Закону про туризм і п. 50 ст. 9 Закону про ліцензування.

Тому всім, у кого ліцензії немає, необхідно:
1.Уникати натуроплати у вигляді путівки (детальніше — у наступному розділі). Адже в такому випадку теж може постати питання про наявність ліцензії. І, звичайно, не допускайте реалізації путівки в рахунок зарплати.
2. Забезпечувати співробітників путівками так, щоб підприємство-роботодавець не придбавало і не передавало на них права власності. Роль підприємства повинна обмежуватися тим, що воно візьме на себе витрати з оплати путівки.

Варіантів тут може бути декілька:
— надання зарплатної виплати;
— оплата путівки як додаткове благо;
— видача нецільової благодійної допомоги;
— дарування грошей співробітнику (що буде для нього додатковим благом).

Тому давайте подивимося, якими фарбами буде написана податково-бухгалтерська картина при різних способах забезпечення путівкою.

Наголосимо: орієнтуючись саме на звичайних роботодавців (а не на суб'єктів турдіяльності), у своїх міркуваннях ми будемо відштовхуватися від того, що турагентської (туроператорської) ліцензії у підприємства немає.

ЗАРПЛАТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУТІВКОЮ
Спершу нагадаємо: доход є зарплатою, якщо особа отримує його згідно з колективним або трудовим договором за виконану роботу. Якщо колдоговору на підприємстві немає, а зв'язок виплати з трудовою функцією підтверджує Положення про оплату праці або наказ по підприємству, такий доход теж слід розцінювати як зарплатний.

Відкривши Інструкцію № 5, побачимо, що її пп. 2.3.4 відносить до фонду оплати праці вартість путівок працівникам і членам їх сімей на лікування, відпочинок та екскурсії, а також суми компенсації замість путівок за рахунок підприємства. Тож не дивно, що у багатьох підприємств у колдоговорі закріплено надання путівки як форми оплати праці. Наприклад, коли там прописують, що підприємство може заохочувати, преміювати працівника путівкою за якийсь трудовий внесок (за високі досягнення в роботі, за виконання особливо важливих завдань тощо).

До речі, забезпечення путівкою може бути зафіксовано в колдоговорі (трудовомудоговорі) не в розділі "Оплата праці", а як соцгарантія — припустимо, у розділі "Соціальні пільги та гарантії". Такі путівки зарплатними, звичайно, не будуть (як їх оподатковують — ви прочитаєте в наступному розділі нашої публікації). Втім, спеціалісти соцфондів відносять до зарплати всі виплати, перелічені в Інструкції № 5 як складові фонду оплати праці. Тобто навіть соцгарантійні путівки вони також вважатимуть зарплатними. Однак ми таку позицію не поділяємо.

Отже, уявімо, що за колдоговором якесь підприємство зобов'язано надати працівникам путівки (скажімо, як премію), а ліцензії натурдіяльність у нього немає. Ми вже знаємо, що тут реально стикнутися з неприємностями через відсутність ліцензії. Тому купувати путівку з наступною видачею працівнику все-таки не варто. Іншими словами, подібну умову колдоговору потрібно сприймати як нездійсненну. Звичайно, цю деталь слід було врахувати ще при складанні колдоговору (трудового договору, положення про преміювання), і до таких колізій не доходило б... Без сумніву, такий огріху колдоговорі потрібно усунути.

Але як бути, якщо обов'язок преміювати путівкою все-таки фігурує в документах і назріла необхідність це зробити? Доведеться якось викручуватися — докласти усіх зусиль, щоб максимально задовольнити таку вимогу. Вважаємо, що оптимальний варіант — оформити видачу грошової премії.

Певна річ, надану грошову премію потрібно пустити на купівлю путівки. Зрозуміло, що для більшості керівників цільове використання премії тут принципове — вони зацікавлені втому, щоб працівник витратив гроші на оздоровлення, а не просто їх прогуляв. Тож придбання путівки можна організувати по-різному:
1. Роботодавець видасть грошову премію на руки працівнику з тим, щоб він витратив її на придбання путівки (не дуже довірливий керівник може взяти з нього чесне слово, що гроші підуть саме на путівку). Втім, премію можуть видати після того, як людина купить путівку (тобто буде свого роду компенсація за витрачені на путівку кошти).
2. Підприємство перерахує належну до виплати премію в рахунок оплати за путівку туристичній організації. Попередньо треба взяти у працівника заяву з проханням здійснити таке перерахування (інакше дане витрачання премії буде неправомірним). Далі готуємося до урочистого заходу.

Наказ по підприємству може мати приблизно такий вигляд:



Як ви здогадуєтеся, те, якому із описаних варіантів ви надасте перевагу, на оподаткування не вплине: суть виплати одна — зарплата.

У підсумку все начебто нормально: працівнику дісталася путівка, як і належало, у роботодавця на душі спокійно — він постарався дотриматись норм колдоговору... Але ще раз звертаємо вашу увагу: уданому випадку у працівника премія не у вигляді путівки, а у вигляді грошової суми, отже, умови колдоговору виконані не на 100%. Тим, хто потрапив у подібну ситуацію, слід внести зміни до документів, що регулюють трудові відносини на підприємстві. Щоб надалі все було в ажурі, замість формулювання про надання (видачу) путівки запишіть, наприклад, оплату вартості путівки (повну чи часткову) або зовсім не прив'язуйтеся до путівки, а передбачте грошову виплату.

Податок на прибуток. Оскільки ми маємо справу із зарплатою (премією), при нарахуванні її працівнику будуть валові витрати за пп. 5.6.1 Закону про прибуток. Нагадаємо: він дозволяє відносити до валових витрати на оплату праці працівників, що включають виплату основної і додаткової зарплати, заохочень та інших виплат у грошовій або натуральній формі, встановлених за домовленістю сторін.

Валового доходу вданій ситуації, звичайно ж, не утвориться, оскільки немає переходу права власності на путівку від роботодавця до співробітника.

Зрозуміло, з ПДВ жодних наслідків — підприємство нічого не придбаває і не поставляє.

Податок з доходів і соцвзнески. Доведеться сплачувати і те, й інше, оскільки працівник одержує зарплатний доход.

Зрозуміло, що у формі № 1ДФцей доход потрібно показати під кодом 01.

А тепер перейдемо до прикладу.

Приклад 1
Зарплатне забезпечення путівкою
За колдоговором підприємство повинно преміювати головного економіста за ефективну роботу путівкою. Туристичної ліцензії у підприємства немає, тому вирішили нарахувати йому грошову премію в сумі 2600 грн, за рахунок якої сплатять за путівку.

За заявою працівника з премії оплатили путівку до санаторію "Сонечко" в сумі 1800 грн (з ПДВ) згідно з виставленим рахунком. А різницю виплатили співробітнику готівкою.

За відпрацьовані дні працівнику нарахували 1000 грн зарплати. Для спрощення прикладу відпускні розглядати не будемо.

Бухгалтерський і податковий облік операцій покажемо в таблиці 1 (див. стор. 10).



ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУТІВКОЮ ЯК ДОДАТКОВЕ БЛАГО
Ми вже знаємо, що без ліцензії купити путівку і надати її працівнику не можна. Але роботодавець може обмежитися тим, що перерахує за неї гроші замість працівника. У розумінні Закону про доходи це буде додатковим благом для співробітника.

Зверніть увагу! Якщо працівника забезпечують путівкою не як оплатою праці за умовами колдоговору— це, безумовно, не зарплата. Не є зарплатою і путівка, якщо її забезпечення закріплено в колдоговорі як соцгарантія (хоча, як ми говорили, у представників соцфондів інша думка).

Організувати все можна так: узгодивши всі питання з працівником, оформити від його імені заявку (по телефону, Інтернету чи в інший зручний спосіб), на підставі якої турфірма і співробітник укладуть договір на надання туристичних послуг, а рахунок, виставлений працівнику суб'єктом турдіяльності за путівку, підприємство оплатить зі своїх коштів (за заявою співробітника). Цілком прийнятний і такий варіант: підписати тристоронній договір (турфірма— працівник— роботодавець), за яким замовником туристичних послуг є працівник, а ваше підприємство зобов'язується лише оплатити ці послуги.

За домовленістю путівку можуть надіслати (доставити) або на адресу підприємства, або безпосередньо працівнику.

Отже, додаткове благо тут буде не у вигляді путівки, а у вигляді фінансування витрат на її покупку.

Давайте подивимося, в які податкові наслідки виллється подібна операція.

Податок на прибуток. Перерахування грошей за путівку ніяк з госпдіяльністю не пов'язане. У розумінні Закону про прибуток— це фінансування особистих потреб працівника, тому про валові витрати можна і не думати. Про валовий доход, як ви розумієте, взагалі не йдеться.

З ПДВ теж ніяких наслідків немає і бути не може — роботодавець нічого не купує і не поставляє.

Податок з доходів. Проте, що такий доход підлягає оподаткуванню, прямо свідчить абз. "г" пп. 4.2.9 Закону про доходи. Виходячи з нього до оподатковуваних доходів у вигляді додаткового блага зараховують, зокрема, "суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку". Зрозуміло, що перерахована сума буде вже чистим доходом особи, отже, правильно обчислити податок допоможе коефіцієнт із п. 3.4 Закону про доходи — 1,176471. Застосувавши його до сплаченої суми, ми отримуємо оподатковуваний (брудний) розмір доходу і вже від нього візьмемо 15%. У формі № 1ДФтакий доход відображають під кодом "09", причому в графах 3 і За треба зазначити суму, отриману при множенні на коефіцієнт, тобто оподатковуваний розмір доходу.

Соціальні внески ані нараховувати, ані утримувати не потрібно, оскільки це не зарплатний доход. Але тут не можна не сказати, що, за переконанням спеціалістів соцфондів, базу для обчислення внесків визначають, керуючись Інструкцією № 5. А її пп. 2.3.4 відносить до фонду оплати праці "вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства" . Про необхідність сплати внесків із вартості путівок неодноразово заявляв ПФУ (див., наприклад, лист ПФУ від 25.10.04р. № 10218/04).

Тож не виключено, що представники соцфондів побачать зарплатність у сплаченій за путівку сумі, посилаючись на процитовану норму Інструкції № 5. Ми ж вкотре хочемо повторити, що подібну точку зору соцфондів принципово не підтримуємо.

Переконані: згадування про путівку в Інструкції № 5 ще не робить подібний доход зарплатою! Уст. 1 Закону про оплату праці сказано: "Заробітна плата—це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу". Отже, доход є зарплатним лише тоді, коли передбачений у розділі "Оплата праці" колективного (трудового) договору, Положенні про оплату праці або коли про зарплатність свідчить наказ по підприємству. Крім того, у самій Інструкції № 5 (див. п. 1.1) сказано, що її не використовують при визначенні складових фонду оплати праці як бази для нарахування соцвнесків.

Що ж, той, хто не стане сплачувати соцвнески в таких ситуаціях, а при перевірці зіткнеться з претензіями, може сміливо обстоювати свою думку. Правда на його боці.

І знову для наочності — приклад.

Приклад 2
Забезпечення путівкою як додаткове благо
Підприємство вирішило взяти на себе витрати з оплати путівки для головного інженера. Відповідно до виставленого рахунка за путівку перерахували 2700 грн. Бухгалтерський і податковий облік ви знайдете в таблиці 2 (див. стор. 11).



ПРАЦІВНИК ОДЕРЖУЄ ГРОШІ НА ПУТІВКУ
Якщо роботодавець хоче, щоб співробітник покращив здоров'я і набрався сил у санаторії, він може просто дати йому гроші на ці потреби, і той розпорядиться ними на свій розсуд. Щоправда, на деяких підприємствах до такого варіанту намагаються не вдаватися, надаючи перевагу особистій участі у придбанні путівки. Адже тоді є впевненість, що працівник все-таки оздоровиться, а не прокатає виділені йому гроші на каруселях.

Але якщо ви довіряєте співробітнику— це найбільш надійний і вигідний спосіб подбати про його оздоровлення. Зараз ви в цьому переконаєтеся.

Піти тут можна двома шляхами: або оформити нецільову благодійну допомогу, або просто подарувати гроші. Почнемо з першого.

1. Надаємо нецільову благодійну допомогу
1. Надаємо нецільову благодійну допомогу
Як і при перерахуванні коштів за путівку (див. попередній розділ), тут не буде жодних наслідків ані з податку на прибуток, ані з ПДВ. Зате цей варіант дає чудову можливість зекономити на податку з доходів. Нагадаємо: пп. 9.7.3 Закону про доходи дозволяє не включати в оподатковуваний доход нецільову благодійну допомогу в розмірі, який сукупно за рік не більший за суму прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня звітного року, помножену на 1,4 і округлену до найближчих 10 грн. У 2007 році неоподатковуваний розмір такої допомоги — 740 грн. Суму перевищення оподатковують у загальному порядку — за ставкою 15%. Але не забувайте: назване звільнення працює, лише коли одержувач допомоги має право на податкову соціальну пільгу. Як відомо, у поточному році соцпільгу застосовують, якщо зарплата не перевищує 740 грн, а для тих, хто користується підвищеними пільгами на дітей, граничний розмір зростає кратно до кількості дітей.

Отже, видавши наказ про надання нецільової благодійної допомоги (скажімо, у зв'язку з важким матеріальним становищем), можна звільнити від оподаткування 740 грн із суми, що надається працівнику (звичайно, якщо виконується умова щодо користування соцпільгою). Приклад подібного наказу ви знайдете в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 105 за 2006 рік, стор. ЗО.

До речі, оформлення такої допомоги не спричиняє необхідності платити соціальні внески, оскільки вона не має відношення до оплати праці. Однак тут доречно пригадати Інструкцію № 5, на яку так люблять спиратися соцфонди. У її п. 3.31 (у переліку виплат, що не входять до фонду оплати праці) згадано матеріальну допомогу разового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку з сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей. У принципі, сюди ж можна віднести і матдопомогу у зв'язку з важким матеріальним становищем. А от серед зарплатних виплат (у пп. 2.3.3 цього документа) зустрічаємо матеріальну допомогу систематичного характеру, яку надають усім або більшості працівників.

Ми радимо в документах на надання допомоги вживати саме термін "нецільова благодійна допомога", тому що про таку допомогу в Інструкції № 5 не згадується. Це допоможе вам справитися з можливими претензіями перевіряючих.

Але в будь-якому випадку пам'ятайте, що:
— базу для обчислення соцвнесків складають ті виплати, які є зарплатними по своїй суті, а не ті, які зараховує до фонду оплати праці Інструкція № 5;
— навіть якщо допомога має зарплатний характер, це не означає, що пп. 9.7.3 Закону про доходи тут не працює. Ми вважаємо, що він є спеціальною нормою для будь-якої допомоги.

Саме час перейти для прикладу.

Приклад 3
Надання нецільової благодійної допомоги
Керівництво підприємства вирішило виділити 1500 грн для того, щоб бухгалтер С. А. Гурова змогла під час відпустки оздоровитися в санаторії. Видачу цієї суми оформили як надання нецільової благодійної допомоги у зв'язку з важким матеріальним становищем, про що видали відповідний наказ. Гурова користується підвищеною пільгою на дітей (у неї троє дітей до 18-ти років) при заробітній платі 2000 грн. Неоподатковуваний розмір допомоги — 740 грн, суму перевищення — 760 грн (1500 - 740) оподатковують за ставкою 15%.

Бухгалтерський і податковий облік наведемо в таблиці 3 (для спрощення прикладу виплату зарплати і відпускних показувати не будемо):

Таблиця 3



Зрозуміло, якщо роботодавець зацікавлений утому, щоб співробітник одержав на руки 1500 грн, то нарахувати необхідно більшу суму. її легко визначити за допомогою коефіцієнта з п. 3.4 Закону про доходи- 740 + + (1500-740) х 1,176471 = 1634,12 грн у формі № 1 ДФ неоподатковувану частину допомоги (у межах 740 ) показують під кодом 14, а для оподатковуваної суми перевищення використовують ознаку доходу 17.

2. Даруємо гроші
Якщо вдатися до звільнення від податку за пп. 9.7.3 Закону про доходи ви не можете (коли співробітник пільгою не користується), то, звичайно, немає сенсу оформляти виплату допомоги — просто подаруйте ці гроші працівнику, видавши відповідний наказ.

З точки зору Закону про доходи це буде для нього додатковим благом. І, хочеш не хочеш, доведеться сплатити 15% податку. Але такий варіант кращий, ніж перераховувати гроші за путівку (див. попередній розділ), претензій соцфондів — якщо в документах не буде і натяку, що ці кошти виділяють на путівку (як компенсацію замість неї), перевіряючі ніяк не прив'яжуть такий доход до зарплати. Та й матдопомогою такі гроші не назвеш. Зрозуміло, що на податок на прибуток і ПДВ така операція не вплине. Бухгалтерський облік тут доволі простий (див. таблицю 4).



У формі № 1 Дф такий доход відображають під ознакою доходу 09.

ВИСНОВКИ
1. Якщо надані на путівку гроші зарплатного походження (премія), то жодних варіантів: податкові наслідки ті самі, що й для звичайної зарплати.
2. Можна просто подарувати працівнику гроші або перерахувати їх безпосередньо санаторно-курортному закладу (турфірмі) за нього, тобто оплатити виставлений працівнику рахунок. Подарунок тут краще, оскільки це не дає соцфондам підстав прив'язувати цю виплату до зарплати і вимагати сплати внесків. Тоді як в оплаті путівки за працівника вони можуть безпідставно побачити зарплатність, оперуючи пп. 2.3.4 Інструкції № 5.
З. нарешті, найбільш економний спосіб подбати про санаторно-курортний відпочинок співробітника— виплатити йому нецільову матдопомогу, адже тоді ви заплатите менше податку з доходів. Але це реально за умови що працівник має право на податкову соцпільгу.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про туризм — Закон України "Про туризм" у редакції від 18.11.03 p. № 1282-IV.
2. Закон про ліцензування—Закон України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. №1775-111.
3. Закон про доходи — Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 p. № 889-IV.
4. Закон про оплату праці—Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95р. № 108/95-ВР.
5. Закон про прибуток—Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22 05 97 о №283/97-ВР.
6. Інструкція № 50 —Інструкція про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг і його використання, затверджена наказом Державної туристичної адміністрації України від 06.06.05 р. №50.
7. Інструкція № 55 — Інструкція про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, придбаними за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.05 р. № 55.
8. Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.04р. №5.
Тамара Прощина