Анализ финансовой отчетности

Студент і лікар в одній особі: соціально-трудовий статус інтернів

У медицині головними ліками є сам лікар.
Анатолій Кемпіньський
Щороку в Україні випускають тисячі молодих медиків. Але щоб стати спеціалістами в цій сфері, замало відучитися 6 (стоматологи—5)років та успішно закінчити вищий медичний заклад освіти. Треба ще й через інтернатуру пройти.Про соціально-трудовий статус таких молодих лікарів у період інтернатури ми і поговоримо сьогодні. Спочатку проте, хто такі інтерни. За ст. 53 Закону про вищу освіту інтерн — особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності згідно з переліком лікарських або провізорських посад. Як бачите, справжнім лікарем себе можуть називати лише ті, хто: 1) здобув вищу медичну освіту (відучився 5 чи 6 років); 2) пройшов спеціальне навчання для отримання кваліфікації, а головне — отримав таку кваліфікацію.

Останнє — це і є інтернатура. І розібратися із соціально-трудовим статусом інтернів неможливо, якщо не згадати загальні риси організації цього навчального етапу.

У чому суть інтернатури
Визначення: інтернатура (або ще інакше — спеціалізація) — обов'язкова форма післядипломної підготовки випускників усіх факультетів медичних і фармацевтичних вузів III—IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюють кваліфікацію лікаря (провізора)-спеціаліста певного фаху (п. 1.1 Положення про інтернатуру). Додамо, що існують випадки, коли випускники вищих медичних закладів освіти (далі — медвуз) не проходять такого навчання, але про них згадувати не будемо (їх названо в п. 1.3 Положення про інтернатуру).

Ось що цікаво: інтернатура складається з:
навчання — на кафедрах медичних (фармацевтичних) ВНЗ. Воно є очно-заочним;
стажування — у базових установах і закладах охорони здоров'я.

В інтернатуру зараховують випускників медвузів після того, як вони склали держіспити, отримали диплом з певної лікарської (провізорської) спеціальності та кваліфікацію лікаря (провізора). Оформлюють це наказом відповідних органів управління у сфері охорони здоров'я. Зауважте: відбувається саме зарахування на посади лікарів (провізорів)-інтернів (далі — лікар-інтерн).

Готують лікарів-інтернів в інтернатурі за індивідуальними навчальними планами, розробленими на підставі типових навчальних планів і програм післядипломної підготовки. Початок навчання в інтернатурі — з 1 серпня. Триває воно 1 —2 роки залежно від спеціальності — встановлено Переліком №81.

Що таке база стажування інтернів
Це базові установи та заклади охорони здоров'я, які використовують з метою первинної спеціалізації випускників медвузів. Ними можуть бути обласні, міські й центральні районні лікарні, міські та обласні дитячі лікарні, пологові будинки, диспансери, лікарні, підпорядковані іншим відомствам, клініки науково-дослідних інститутів, діагностичні центри, бюро судово-медичної експертизи, установи і заклади санітарно-епідеміологічної служби, аптечні заклади тощо, котрі мають у своєму складі структурні підрозділи, підготовку в яких передбачено навчальним планом та програмою інтернатури з відповідної спеціальності (далі — лікарні).

Серед вимог, які покладено на лікарні, слід виділити наявність можливостей:
— надати лікарям-інтернам робочі місця і обсяг роботи згідно з вимогами навчальних планів та програм інтернатури з певної спеціальності;
— забезпечити їх гуртожитком.

Головний лікар базової установи (закладу) охорони здоров'я:
1) на підставі наказу органу охорони здоров'я про направлення на навчання в інтернатурі випускників ВНЗ на базу стажування видає наказ про їх зарахування на посаду лікарів-інтернів (код за Класифікатором професій 3229) чи провізорів-інтернів (код за Класифікатором професій 3228) з певної спеціальності;

2) знайомить інтернів із напрямками діяльності базового закладу, районом обслуговування населення, правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами охорони праці й техніки безпеки, їх правами та обов'язками тощо;

3) на підставі наказу органу охорони здоров'я та путівки вищого закладу освіти відряджає лікарів-інтернів у вищий заклад освіти на очну частину навчання.

Керівники лікарів-інтернів на базі стажування повинні виконувати тільки одну функцію: контроль та відповідальність за самостійну лікарську (провізорську) діяльність інтернів і якість оформлення ними службової документації.

Вищий заклад освіти на підставі наказів про зарахування випускників в інтернатурута відрядження лікарів-інтернів з бази стажування на очну частину навчання видає наказ про їх зарахування на очну частину навчання в інтернатурі на профільні кафедри.

Чи є інтерни найманими працівниками
Без сумніву, так. Повноцінними. А значить, користуються усіма тими трудовими правами, що й інші працівники лікарні. Зрозуміло, працівниками вони є для бази стажування, для медвузу— просто інтерни.

Нагадаємо: згідно зі ст. 21 КЗпП трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, і дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку. А власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, у свою чергу, повинен виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Усі ці умови щодо інтернів виконуються.
1. Є пряма норма: під час інтернатури їх зараховують на посаду лікаря-інтерна (п. 2.2 Положення про інтернатуру). До того ж існування такої посади зафіксовано в Класифікаторі професій, а кваліфікаційні вимоги до юних медиків розписано в Кваліфікаційному довіднику №78.

2. Під час очної частини навчання на кафедрах на інтернів поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку закладу освіти, а під час стажування — правила внутрішнього трудового розпорядку, встановлені для працівників даного закладу (установи) охорони здоров'я.

3. Інтерни отримують зарплату. Протягом усього навчання її платить заклад (установа), у якому їх зараховано лікарями (провізорами)-інтернами, або заклад (установа), з яким укладено трудовий договір, у розмірі, встановленому законодавством. Так сказано у п. 7.3 Положення про інтернатуру. І тут не зовсім зрозуміло, навіщо розділяти ці два випадки, адже, на нашу думку, і в першому, і в другому між закладом та інтерном виникають трудові відносини.

Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я затверджено наказом Мінпраці та МОЗ України від 05.10.05 р. №308/519. Заглиблюватися не будемо, наголосимо тільки, що лікар-інтерн хірургічного профілю має 10-й тарифний розряд, а всі інші — 9-й.

4. На інтернів заводять трудові книжки.

У Положенні про інтернатуру згадано й інші види витрат медзакладу, у якому інтерн перебуває під час заочної частини інтернатури (працює):
1) на період проходження інтернатури вони повинні забезпечити інтернів жилою площею (типу гуртожитку) з оплатою відповідно до існуючих тарифів (п. 7.4). Правда, за відсутності гуртожитку заклад (установа) охорони здоров'я має право (а не зобов'язана!) орендувати жилу площу в інших відомств або наймати її у приватних осіб з відшкодуванням фактичних витрат за рахунок інтернів у розмірі плати, встановленої законодавством, а решту — за рахунок цього закладу (установи);

2) витрати на відрядження лікарів-інтернів на навчання у вищі заклади освіти здійснює базова установа стажування у такому ж порядку, як і при направленні спеціалістів на підвищення кваліфікації (п.7.5).

Згідно зі ст. 122 КЗпП при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігають місце роботи (посаду) і провадять виплати, передбачені законодавством.

По суті, це означає, що інтерн, поїхавши на очну частину навчання на кафедру, все одно отримуватиме зарплату, компенсацію проїзду, добові та інші компенсації витрат, передбачені для відряджень. Щоб ви краще відчули особливість трудового статусу інтернів, розглянемо запитання, яке виникло в однієї із наших читачок.

Які гаранти передбачено для працівників- інтернів, відправлених на очну частину навчання на кафедру?
Ми вже говорили, що за п. 7.5 Положення про інтернатуру витрати на відрядження лікарів-інтернів на навчання у вищі заклади освіти здійснює базова установа стажування у такому ж порядку, як і при направленні спеціалістів на підвищення кваліфікації. Тобто перший висновок такий: ці витрати несе підприємство (заклад охорони здоров'я, де проходять стажування інтерни).

Нагадаємо, керуючись постановою № 695 відносно працівників, яких направляють для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і навчання інших професій з відривом від виробництва, діють такі мінімальні державні гарантії:
а) збереження середньої зарплати за основним місцем роботи за час навчання (розраховують виходячи з середньої зарплати за попередні 2 місяці);
б) оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
в) виплата добових за кожний день перебування у дорозі в-розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.

Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачують у розмірі, визначеному законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення терміну навчання, тим, хто одержує зарплату в розмірі менше 6 НМДГ (102 грн), нібито мають виплачувати стипендію в розмірі 20% добових. Щоправда, зараз норма щодо стипендії не актуальна, адже в нашій країні зарплата не може бути меншою за мінімальну (з 1 квітня 2007 року — 420 грн, з 1 липня 2007 року —440 грн).

До речі, у цьому ж документі уточнено, що оплату проїзду працівників, які їдуть на навчання з відривом від виробництва до місця навчання і назад, виплату добових за час перебування в дорозі і за час навчання, стипендії, відшкодування витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення, провадять за місцем основної роботи.

Оскільки за інтерном зберігається зарплата, то переконані: роботодавцю слід враховувати норми ст. 24 Закону про оплату праці. У ній сказано, що зарплату виплачують працівниками регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Таким чином, ми вважаємо, що зарплату за період навчання в інтернатурі у вищому закладі освіти слід виплачувати щомісяця. Навіть більше: на нашу думку, підприємству треба було б платити й аванс.

Бази проходження інтернатури мають звернути увагу і на таке правило: виплачують зарплату за місцем роботи. Але за особистою письмовою згодою працівника виплачувати її можуть через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за кошт власника або уповноваженого ним органу. Останнє дуже важливо для тих базових установ, чиї лікарі-інтерни не в змозі приїжджати кожен місяць за зарплатою.

Соціальне забезпечення інтернів
Ми підійшли до дуже цікавої теми. Інтерни — звичайні люди. Вони хворіють, одружуються, народжують дітей тощо. І, звісно, кожного з них хвилює, як такі події вплинуть на навчання в інтернатурі. Що цікаво: якихось ґрунтовних роз'яснень жодне відомство не давало. А даремно.

Упевнені, слід виходити з того, що інтерни — це наймані працівники і лікарня (інша базова установа), нараховуючи їм зарплату, платить усі соцвнески. Відповідно, і соцзабезпечення вони отримують так само, як і звичайні працівники.

Тільки от для інтернів-жінок є один неприємний нюанс: якщо ви, скажімо, взяли відпустку по вагітності та пологах, то фізично не зможете виконати навчальний план в інтернатурі. Звичайно ж, час перебування у такій відпустці не буде враховано у тривалість навчання в інтернатурі. У результаті кваліфікацію лікаря така жінка отримає пізніше. Стикнеться вона і з іншими бюрократичними проблемами — індивідуальні плани, дозволи на перенесення інтернатури... Одним словом, нічого приємного... Утім, хіба може бути для батьків щось радісніше, аніж народження їхньої дитини? Переконані, щастя від появи маленького створіння перекриє о ті бюрократичні і такі незначні проблеми. Успіхів вам!

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про вищу освіту— Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.02 р. № 2984-ПІ.
2. Закон про оплату праці — Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
3. Постанова № 695 — постанова КМУ "Про гарантії та компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва" від 28.06.97 р. №695.
4. Положення про інтернатуру— Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III—IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, затверджене наказом МОЗ України від 19.09.96 р. № 291.
5. Перелік №81 —Перелік спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів, затверджений наказом МОЗ України від 23.02.05 р. № 81.
6. Класифікатор професій — Класифікатор професій ДК 003:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.05 р. №375.
7. Кваліфікаційний довідник № 78 — Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров'я, затверджений наказом МОЗ України від 29.03.02 р. № 117.
Сергій Строїч