Анализ финансовой отчетности

Торгівля на ринку з автомобіля

"Ой там, на товчку, на базарі.
Жінки чоловіків продавали"
Українська народна пісня
Ви вже в комплектували своє авто чи причеп і збираєтеся гайнути на найближчий ринок або ж затоварилися стиглими ягодами і хочете швиденько все продати? А от що слід одразу врахувати, щоб потім не марнувати часу? Ознайомившись із нашою публікацією, впевнені, ви уникнете небажаних ситуацій. Орендуємо місце під сонцем Зрозуміло, аби торгувати, треба мати місце, де цим займатися. Тому заздалегідь подбайте проте, куди поставити свій транспортний засіб. Для цього з адміністрацією ринку, на якому збираються торгувати, укладають письмову угоду. В ній традиційно записують (п. 20 Правил торгівлі на ринках1): — термін дії; — асортимент (вид) товарів, що реалізують; — розташування та умови оренди торговельного місця; — розмір та порядок оплати за оренду майна; — перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

До речі, в угоді оренди торговельного місця на ринкуумовита розміри сплати ринкового збору не зазначають(див. лист Держкомпідприємництва від 15.03.06 р. № 1972).

Словничок
Торговельне місце — площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (ут. ч. ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (п. 13 Правил торгівлі на ринках).

Торгують із машин на спеціально обладнаних та розмічених майданчиках, щоб не створювати небезпеки для покупців (пішоходів). Прод- та непродтовари реалізують в окремих зонах таких майданчиків згідно зі схемою розміщення торговельних місць, затвердженою адміністрацією ринку(п. 14Правилторгівлінаринках). Воно й логічно, бо навряд чи комусь сподобається придбати, скажімо, м'який рушник з ароматом свіжо засоленого оселедця. А от торгувати на автостоянках — табу без варіантів!

На своєму торговельному місці продавці-юрособи мусять установити табличку з назвою, місцезнаходженням і номером телефону СПД, що організував торгівлю, ПІБ продавця та розміщують копію ліцензії при торгівлі товарами, продаж яких ліцензують. А продавці-фізособи на ній розміщують свої ПІБ, номер свідоцтва про держреєстрацію та назву органу, що здійснив її, ПІБ продавця, копію фіксованого патенту чи копію свідоцтва про сплату єдиного податку та копію ліцензії при торгівлі, що підлягає ліцензуванню (п. 16 Правил торгівлі на ринках).

У продавця повинні бути при собі:
— документи про сплату ринкового збору та послуг ринку;
— особиста медична книжка (при продажу продовольчих товарів);
— копії документів, що підтверджують якість та безпеку продукції та товарів;

— копії документів, що підтверджують походження тропічних плодів та проходження фітосанітарного контролю (при реалізації таких товарів);
— висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку (при продажу продуктів тваринного і рослинного походження);
— копія угоди з адміністрацією ринку про оренду торговельного місця.

До уваги продавців: адміністрація ринку може надавати такі послуги (п. 19 Правил торгівлі на ринках):
— бронювати торговельні місця;
— здавати в прокат торговельний інвентар, обладнання, засоби вимірювальної техніки, санітарний одяг;
— зберігати особисті речі і продукцію в камерах схову, на складах і в холодильниках;
— зважувати продукцію на товарних вагах;
— розрубувати м'ясо (рубачами м'яса ринку);
— утримувати торговельне місце в належному стані;
— надавати інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру;
— забезпечувати місцями в готелях і на автостоянках (за наявності їх на ринку);
— надавати консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги;
— приймати для подальшого продажу сільгосппродукти та інші товари в бюро торгових послуг тощо.

Звичайно ж, все це вони надають не просто так, а за окрему плату.

Сплата ринкового збору
Його сплачують усі продавці, які займаються виїзною торгівлею та збираються торгувати на ринку: юрособи, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізособи. Підґрунтя цьому містить тандем нормативок — ст. 4 Декрету про місцеві податки і збори та ст. 2 Указу № 761. Хоча, зауважимо, ринковий збір належить до місцевих зборів, тому варто поцікавитися рішенням кожної окремої місцевої ради, де будете торгувати, — хтозна, а раптом воно припасло пільги саме для вас? Адже органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові ставки чи навіть повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати деякі категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів (ч. 24 ст. 26 Закону про місцеве самоврядування, ст. 18 Декрету про місцеві податки і збори).

Відповідно до ст. З Указу № 761 межі ринкового збору такі: для фізосіб — від0,05 до 0,15 НМДГ (0,85—2,55 грн), для юросіб — від 0,2 до 2 НМДГ (3,40—34 грн) за кожне торговельне місце. Розмір такого місця визначає місцева влада. Наприклад, у додатку до Хмельницького рішення сказано: при торгівлі з транспортного засобу, причепа, візка, ут. ч. ручного, у контейнерах, кіосках, палатках тощо одне торгове місце - це 2 м2 займаної площі(повні чи не-повні).

Вносити ринковий збір треба до початку реалізації продукції, причому за кожен день торгівлі. А за ст. З Указу №761 роблять це через касовий апарат адміністрації ринку. І вже на підставі такого касового чека отримують місце для торгівлі. Разом із тим, на думку Держкомпідприємництва, продавці, які торгують на ринку, за умови укладення відповідного договору з адміністрацією ринку мають право сплатити ринковий збір наперед через банківську установу (див. лист від 28.10.05 р. № 9516, опублікований у газеті "Все про бухгалтерський облік"№ 115за 2005 рік). Тоді замість касового чека в них буде платіжне доручення або квитанція, які підтверджують сплату ринкового збору. Та й місцеві ради дозволяють, щоб платили його авансом і через банки. Наприклад, таку норму містять Правила торгівлі на ринках Києва. Згідно з їх п. 23 якщо є письмова угода з адміністрацією ринку, сплачувати ринковий збір можна через установи банків, ут. ч. як передоплату.

Якщо ви плануєте реалізовувати продукцію тваринного та рослинного походження, то ринковий збір та інші платежі треба вносити лише після того, як проведуть ветеринарно-санітарну експертизу такого товару.

І знайте: забороняється торгувати без документів про сплату ринкового збору, послуг за утримання торговельного місця в належному стані та інших послуг ринку (п. 23 Правил торгівлі на ринках).

Торговий патент: кому його купувати
Без патенту працюють фізособи-СПД, які торгують з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (ч. 2 ст. 1 Закону про патентування). Та при продажу з авто такий варіант не підійде.

У законодавстві прописано ще декілька винятків, коли обходяться без такого державного свідоцтва. Пощастило єдинникам (від сплати за будь-які торгові патенти їх звільняє ст. 6 Указу № 727/98) і платникам фіксованого сільгоспподатку (ст. 1 Закону про ФСП). Плюс до того знехтувати патентом дозволено при торгівлі цілою низкою товарів (ч. 6 ст. З Закону про патентування).

Якщо ж на вас такі норми не поширюються, то патент доведеться купувати. Зважте, на який термін він знадобиться. Приміром, короткотерміновий торговий патент діє до 15 днів і коштує 10 грн за кожен день. Плату вносять не пізніше ніж за один день до початку торгівлі. Або придбавають звичайний торговий патент. Та простежте, щоб у ньому було записано "виїзна торгівля". Тоді його можна використовувати у будь-якій точці нашої країни і, звісно, на ринках. Патенти беруть для кожної машини і розташовують їх на табличках на місці торгівлі (ч. 2 ст. 7 Закону про патентування). Детальніше про отримання та облік патентів ми писали в газеті "все про бухгалтерський облік" № 93 за 2006 рік, стор. 15.

Проводимо розрахунки
При торгівлі суб'єкти господарювання, як правило, застосовують реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО)(ст. 1 Закону про РРО). Та все ж є низка випадків, коли цієї "компанії" можна уникнути. Вони перелічені в статтях 9, 10 Закону про РРО та в Переліку № 1336. Так, за п. 6 ст 9 Закону про РРО фізособи-єдинники можуть реалізовувати продукцію на ринку (крім підакцизних товарів, за винятком пива на розлив) без РРО, розрахункових книжок (далі — РК) та книг обліку розрахункових операцій (далі— КОРО).

Без РРО та з РК і КОРО, зокрема, дозволено торгувати (п. 2 та п. З Переліку № 1336):
через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-при-лавки, візки, розноски, лотки, столики), розташовані за межами стаціонарних приміщень;
на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу).

Також, якщо ви ведете РК (за п. 2 та п. З Переліку № 1336), підсумовуйте розмір річного обсягу розрахункових операцій. Коли він сягне за 200 тис. грн на один суб'єкт господарської діяльності, із РРО слід негайно подружитися (п. 2 постанови № 1336).

І пам'ятайте: продавець зобов'язаний видати покупцю розрахунковий документ, що засвідчує факт купівлі. На цьому наполягає, зокрема, ст. 8 Закону про захист прав споживачів. Якщо продавець застосовує РРО, то чек РРО, якщо РК — розрахункову квитанцію. Якщо ж ви не використовуєте ані РРО, ані РК, таким документом може бути товарний чек. Він повинен містити ті самі реквізити що й касовий чек (див. лист ДПАУ від ЗО. 12.05 р. № 13365/6/23-8019, опублікований нижче): їх перелік наведено в п. 3.2 Положення про розрахункові документи. Правда, назвати його треба "Товарний чек".

Отже, в ньому неодмінно проставляють такі реквізити:
— назву та адресу СПД;
— індивідуальний податковий номер платника ПДВ (для СПД, зареєстрованих як платники ПДВ), перед ним друкують великі літери "ПН";
— ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО (для СПД— неплатників ПДВ), перед яким друкують великі літери "ІД";
— кількість, вартість придбаного товару (якщо його кількість не дорівнює одиниці виміру);
— вартість одиниці виміру товару;
— найменування товару;
— загальну вартість куплених товарів у межах чека-, перед якою друкують слово "сума" або "усього";
— порядковий номер касового чека і дату (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції;
— напис "товарний чек".

По закінченні торговельного дня підприємства здають виручку в банк або в головну касу. В останньому випадку оформляють прибутковий касовий ордер, фіксують його в касовій книзі і не пізніше наступного дня відносять гроші в банк або тримають у себе в межах встановленого ліміту чи витрачають на господарські потреби.

На завершення додамо: як говорить китайське прислів'я, хто не вміє посміхатися, не повинен займатися торгівлею. Тож даруйте людям посмішки і нехай щастить у вашій справі!

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про патентування — Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. №98/96-ВР.
2. Закон про ФСП — Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98р. № 320-XIV.
3. Закон про РРО — Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
4. Закон про місцеве самоврядування — Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 р. №280/97-ВР.
5. Декрет про місцеві податки і збори — Декрет КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56-93.
6. Указ № 761 —Указ Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" від 28.06.99 р. №761/99.
7. Указ №727/98 — Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. №727/98.
8. Перелік № 1336 і постанова № 1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.
9. Правила торгівлі на ринках — Правила торгівлі на ринках, затверджені спільним наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПАУ, Держкомітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 р. № 57/188/84/105.
10. Положення про розрахункові документи — Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.
11. Правила торгівлі на ринках Києва — Правила торгівлі на ринках у м. Києві, затверджені рішенням Київської міської ради від 26.09.02 р. № 47/207.
12. Хмельницьке рішення — Рішення "Про встановлення місцевих податків.і зборів у м. Хмельницькому" від 19.09.01 р. №26.
Юлія Хоменко