Анализ финансовой отчетности

Використання майнових паїв

Час від часу в пресі,на радіо можна почути про проблеми,з якими стикаються власники майнових паїв.Корінь цих проблем не стільки у відсутності нормативного регулювання розпаювання,скільки в тому,що у простих громадян—колишніх членів колективних сільгосппідприємств— немає необхідної інформації про існуючі правові норми. Адже недарма кажуть: хто попереджений — той озброєний. Саме обізнаність людей дозволить уникнути проблем, допоможе використовувати паї з максимальною ефективністю. Проте, що і як можна робити з майновими паями, розкаже наша стаття. Передусім пригадаймо, що таке майновий пай. Це не корпоративне право і не якесь реальне майно. Майновий пай — це право колишнього члена колективного сільськогосподарського підприємства(далі—КСП) одержати свою частку майна з пайового фонду, що залишився після того, як КСП перетворили на підприємство іншої організаційно-правової форми (детально про природу майнових паїв, а також про те, хто їх міг одержати і як відбувалося паювання, читайте в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 116 за 2006p.).

Ще в 1999 р. Указ № 1529 передбачав, що майнові паї можуть бути передані в оренду або виділені (отримані) їх власниками в натурі (майном, грошима тощо). А ось у наступному Указі № 62 йшлося вже про те, що майнові паї дозволено виділяти в натурі, купувати-про-давати, дарувати, міняти, передавати в спадщину, до статутного фонду новоствореної юрособи або в оренду. Розглянемо ці операції детальніше.

Виділення в натурі
Право отримати пай у натурі було ще в членів КСП, які розривали стосунки з ними, його гарантувала ч. З ст. 9 Закону про КСП. Під час реформування КСП їх члени мусили вирішувати, що робити з майновими паями, що їм належать. Звісно, найкраще отримати пай грошима. Однак нагадаємо: і нині небагаті сільгосппідприємства тоді взагалі ледь животіли і мали не стільки грошей, скільки боргів. Більш реальний вихід — отримати свій пай якимось майном.

Конкретний порядок виділення майна на пай за кожним реформованим господарством визначали окремо. У період паювання цим займалася Комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, яка затверджувала Положення про порядок паювання майна (п. З Порядку № 177). Про роботу цієї комісії ми розповідали у газеті "Все про бухгалтерський облік"№ 116 за 2006 р. на стор. 20—22.

Зазвичай дійсно ліквідного майна в реформованих КСП було небагато. Тому більшість людей, не бажаючи отримувати в рахунок паю непотріб (наприклад, 1/16 напівзруйнованого корівника або колесо від трактора), не використала своє право на виділення. Але право на це у них зберігається й дотепер (його підтверджує сертифікат). Як вчинити людині, яка сьогодні хоче за-діяти своє право?

Усі відповіді на свої запитання ви знайдете в Порядку № 62. За його п. 15 виділення майнових паїв у натурі окремим особам проводить підприємство-правонаступник (користувач майна) з переліку майна, призначеного на такі цілі. Отже, до згаданого підприємства (до правонаступника) і потрібно звертатись із заявою про отримання паю в натурі.

Яке саме майно виділять в рахунок майнового паю, вирішують збори співвласників пайового фонду (п. 16 Порядку № 62). Тут можливі такі способи вибору майна:
— за структурою пайового фонду;
— конкретне майно за взаємною згодою співвласників;
— на конкурентних засадах за допомогою аукціону.

Коли ж виникають суперечки щодо розподілу майна між співвласниками — звертайтеся до суду.

При виділенні майна конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна робить відмітку у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, котре засвідчують підписом керівника підприємства та печаткою.

Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально та акт приймання-передачі майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно.

Спілка співвласників майна
Щоб отримати конкретне майно, декілька людей вправі об'єднати свої паї. У такому разі вони повинні укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном. Про форму цього договору та інші юридичні особливості взаємовідносин між співвласниками розповідають Рекомендації №96.

Якщо чисельність співвласників велика (більше 50 чол.), Мінагрополітики радить створювати громадську організацію — Спілку (об'єднання) громадян-співвласників. Для цього також укладають договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, але за дещо іншою формою та додатковою реєстрацією спілки як громадської організації.

У ньому слід прописати (п. 9 Рекомендацій № 96):
1. Усіх співвласників майна із зазначенням розміру кожного із них у майні, яке знаходиться у спільній частковій власності.

До речі
Передають майно співвласникам у спільну часткову власність у випадках, коли члени КСП, які виходять з його складу з майновими паями та земельними частками:
— бажають відповідно до сукупної вартості належних їм майнових паїв отримати у спільну часткову власність певний майновий комплекс для його подальшого спільного використання або передачі в оренду;
— не збираються на базі отриманого майна в подальшому створювати нове підприємство і не мають можливості або бажання самостійно використовувати таке майно;
— не в змозі поодинці отримати при виході на суму майнових паїв індивідуально визначене майно.

2. Порядок розподілу доходів від використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності.
3. Порядок участі співвласників у сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також у витратах з утримання і зберігання майна, яке перебуває у спільній частковій власності.
4. Порядок обрання уповноваженого з числа співвласників, що представляє інтереси інших співвласників під час дії договору, перелік його повноважень, порядок контролю за його діяльністю з боку інших співвласників, а також питання відповідальності уповноваженого перед співвласниками. Для Спілки співвласників такі повноваження надають її голові згідно зі статутом Спілки.
5. Умови переходу права власності на частку в майні співвласників, котре знаходиться у спільній частковій власності, включаючи деякі обмеження щодо можливості розпорядження своєю часткою за певних умов або ж на певний період часу (наприклад, до закінчення терміну дії договорів про використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності).
6. Умови виділення в натурі частки з майна, яке перебуває у спільній частковій власності.
7. Інші умови, які учасники договору визнають за доцільне (необхідне) включити як умови договору (скажімо, реєстрація чи облік співвласників або ж фіксування переходу права власності на частку до іншої особи; певні умови чи обмеження щодо участі нових співвласників у володінні, користуванні чи розпорядженні майном, яке перебуває у спільній частковій власності).

Уповноважений (голова Спілки) веде документацію,що стосується договору (облік співвласників та належних їм часток, повідомлення співвласників про намір одного з них продати частку третій особі тощо), реєструє у спеціальному журналі співвласників та належні їм частки у спільному майні.

Для того щоб контролювати, як уповноважений виконує свої обов'язки, співвласники обирають спостережну раду з 3—5 членів. Вона заслуховує щорічні звіти уповноваженого про виконання договору, готує для колективу співвласників рекомендації щодо можливості продовження дії договору про спільну діяльність, внесення до нього змін та доповнень. У випадку зі спілкою аналогічні функції може виконувати ревізійна комісія, статус та повноваження визначають у статуті Спілки.

Договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, підписує особисто кожен із співвласників або інша особа на підставі доручення співвласника. Підписи завіряє сільський (селищний, міський) голова або нотаріус. Крім договору, кожен співвласник має підписати ще й довіреність уповноваженій особі на представлення його інтересів.

Співвласники передають підприємству-правонаступнику (користувачу) один примірник такого договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі. Одночасно з підписанням акта приймання-передачі підприємство-правонаступник (користувач) робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у Свідоцтвах цієї групи співвласників і засвідчує їх підписом керівника підприємства та печаткою (див. схему 1).



Свідоцтва з відміткою про виділення й акт приймання-передачі майна— підстава для оформлення прав власності на зазначене майно.

Майно, яке перебуває у спільній частковій власності, співвласники можуть використовувати так (див. п. З Рекомендацій № 97):
— частину інвентарних об'єктів, які задіяні у виробничому процесі, передають в оренду суб'єкту підприємницької діяльності на підставі договору оренди (детальніше про це читайте далі);
— інвентарні об'єкти, котрі не використовують у виробництві вданий час, але надалі можуть використати, передають користувачеві майна для зберігання на підставі договору схову;
— майно, яке не задіяне у виробничому процесі і не має перспективи використання, за рішенням співвласників можна демонтувати і ліквідувати.

Майно на загальну суму невитребуваних паїв залишається на балансі юросіб-правонаступників, створених у процесі реорганізації КСП, разом із кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань (п. 15 Порядку №63).

Схематично порядок і способи використання майнових паїв показано у схемі 2.



Купівля-продаж, міна, дарування майнових паїв
Набагато простіше і надійніше придбати майно, а не пай. Утім, можливість відчуження паю є. Аби нею скористатися, слід укласти договір купівлі-продажу (міни, дарування). Який вигляд має такий договір, видно із додатка до Рекомендацій № 97. Законодавство не вимагає неодмінної нотаріальної реєстрації цього договору. Однак сторони можуть домовитися про неї (ч. 4 ст. 639 ЦКУ), і тоді договір набере чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Зверніть увагу!
Ми говоримо саме про зміну власника майнового паю. А це реально, коли майно ще не виділено і перебуває в користуванні правонаступника. Так, продаж одним із співвласників майна своєї частки іншому буде купівлею-продажем частки майна у спільній власності. Адже право на пай співвласники реалізували в момент виділення їм конкретного об'єкта. Натомість особа, яка має право на пай і ще не скористалася ним, вправі продати його іншому громадянину. Тоді останнього буде включено до списку тих, хто претендує на ще не виділене майно реформованого КСП.

У випадку дарування майнового паю такий договір обов'язково укладають письмово (ч. З ст. 719 ЦКУ). Його нотаріальне посвідчення, як і при продажу майнового паю, добровільне.

Новому власнику майнового паю необхідно звернутися до сільської, селищної або міської ради для одержання нового Свідоцтва (п. 13 Порядку № 177). При цьому надають:
— посвідчену в установленому порядку копію цивільно-правової угоди;
— попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП.

Отримавши зазначені документи, місцева рада вносить зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робить запису книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільгосппідприємства. Факт оформлення свідоцтва засвідчують гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.

Свідоцтво громадянину видають безоплатно (п. 14 Порядку № 177).

Один зі способів продажу майнового паю — з аукціону (на публічних торгах). Так, продавати дозволено не тільки майнові паї, а й частки у спільному майні власників, які уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном (п. 2 Порядку № 14). На публічних торгах паї продають, якщо є дві чи більше пропозицій від покупців.

Організаторами торгів можуть бути (п. 5 Порядку №14):
— власники майнових паїв (їх уповноважені представники);
— за дорученням власників — представники центрів (відділів) реформування Мінагрополітики АР Крим та головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій;
— відділи реформування сільського господарства управлінь сільського господарства районних державних адміністрацій.

Торги починають не раніше ніж за ЗО календарних днів здати опублікування організатором торгів оголошення про продаж майнових паїв і закінчують днем підписання такого договору або датою прийняття рішення про відміну торгів чи про визнання їх такими, що не відбулися. Тривалість торгів не може бути більше 90 календарних днів (п. 6 Порядку № 14).

Правила підготовки до торгів, умови участі покупців у них та механізм проведення самих торгів викладено в Порядку № 14 (див. стор. 68).

Затверджений протокол торгів вважають підставою для укладення протягом 15 днів договору купівлі-продажу між покупцем та власниками майнових паїв або їх уповноваженою особою. Покупець зобов'язаний унести зазначені в протоколі платежі впродовж ЗО календарних днів з часу підписання договору купівлі-продажу на рахунок виконавця торгів. Момент переходу права власності на придбані на торгах майнові паї визначають у договорі.

Спадкування паю
Людині, яка успадкувала майновий пай (як за заповітом, так і за законом), передусім необхідно отримати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.

Потім із копією цього документа та старим Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства спадкоємець звертається до місцевої ради для переоформлення свідоцтва про право власності на майновий пай. Процедура його видачі така ж, як при купівлі-продажу майнового паю. Після цього спадкоємця включають до списку осіб, котрі мають право вимагати виділення майна з пайового фонду.

Передача паю до статутного фонду юрособи
Уявімо ситуацію, що до статутного фонду новоствореного госптовариства один із засновників передасть право на пай. І тоді таке підприємство буде в змозі вимагати передачі йому відповідної частки майна з пайового фонду майна реформованого КСП. З іншого боку, для господарського товариства це зайвий клопіт. Та й право на пай, як ви знаєте, підтверджує Сертифікат. А його форма (наведена у додатку до Порядку № 177) враховує, що власниками можуть бути тільки фізособи. Тому цілком логічно, що Мінагрополітики, розглядаючи операції з формування на підставі майна реформованих КСП статутних фондів нових господарств, виходив із того, що це може відбуватися лише після виділення. Тому в п. 8 Порядку № 62 звучить: кожен із співвласників вправі об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юрособи.

Утім, повторимося, заборони на передачу паю до статутного фонду немає. Більш того, ч. 2ст. 115 ЦКУ передбачає, що майнові або інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, можуть бути внеском до статутного капіталу. А що стосується форми Сертифіката на пай, то особливих проблем з його одержанням юрособою немає (докладніше див. на стор. 17 поточного номера).

Оренда майнових паїв
Це, без сумніву, один із найпоширеніших способів їх використання. Згідно зі ст. 760 ЦКУ предметом договору найму (оренди) можуть, зокрема, бути:
1) речі, які визначені індивідуальними ознаками і які зберігають свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (не споживні речі);
2) майнові права.

Тобто в оренду не можна здати, наприклад, насіння пшениці, міндобрива тощо (споживні речі)1.

Коли власники майнових паїв оформили майно у спільну часткову власність, усе досить просто — підприємство орендує реальне майно. Оскільки ч. 2 ст. 761 ЦКУ дозволяє бути наймодавцем особі, уповноваженій на укладення договору найму, то варто передбачити право уповноваженого передати майно співвласників в оренду за їх рішенням у договорі про спільне користування майном.

Тоді уповноважений укладає з підприємством-орендарем договір оренди (його зразок наведено у Рекомендаціях № 97), до якого додають перелік майна, що орендують, та перелік співвласників майна. Останній треба складати за такою формою:
1.ПІБ.
2. Паспортні дані.
3. Місце проживання.
4. Розмір частки (у % від загальної вартості майна).
5. Вартість частки, грн.

Цю інформацію використають при нарахуванні орендної плати кожному зі співвласників майна.

Більш пікантна ситуація, коли договір про спільне володіння майном власники паїв не укладали. Такі випадки доволі часто зустрічаються на теренах неньки України. Як правило, при цьому підприємство-правонаступник користується майном реформованого КСП, уклавши договори оренди майнових паїв з їхніми власниками. На перший погляд це нібито відповідає ст. 760 ЦКУ — відбувається оренда майнового права. Утім, давайте подивимось, що називають майновим правом. Визначення цього терміна містить, наприклад, ст. З Закону про оцінку майна: "будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги".

Виходячи з природи майнових паїв,їх найбільш реально назвати правом вимоги. Проте оренда такого права, на наш погляд, неможлива (на відміну від, скажімо, права на використання природних ресурсів). Чому—див. статтю на стор. 21 поточного номера.

"Який вихід?" — запитаєте ви. Так ось: вважаємо, доцільно буде скористатися одним із варіантів (на вибір власників паїв):
1) власники паїв входять до складу учасників господарського товариства, що орендує майнові паї, — люди стають співвласниками підприємства, а останнє отримує звичайне майно як внесок до статутного капіталу;
2) підприємство-орендар викуповує майнові паї у людей (до речі, оплату цілком законно можна розтягнути на кілька років, якщо це передбачити договором купівлі - продажу);
3) власники майнових паїв укладають договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, а потім уже здають майно в оренду.

Хай там як, а підприємство-орендар повинно сплачувати людям орендну плату. Якою вона має бути?

Нормативно-правових актів, що хоч якось стосуються цього питання, негусто. Один із них— Указ № 62.
У ньому сказано: "Міністерству аграрної політики України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям:
1) розробити до 1 березня 2001 року та здійснити протягом поточного року комплекс організаційних заходів щодо:
< ...>
забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю..."


Посилаючись на цей документ, Мінагрополітики в п. 6 Рекомендацій № 97 порадило нараховувати за майнові паї орендну плату, яка містить дві частини:
— премію власнику паю в розмірі не менше 1% від його вартості, що виплачують в грошовій, натуральній формі чи послугами за домовленістю сторін;
— амортизаційну складову в розмірі амортизаційних відрахувань на орендоване майно, яка є джерелом формування фонду відтворення орендованих основних засобів.

З економічної точки зору все правильно: маємо винагороду за користування майном, а також відшкодування його зносу.

Але наскільки законна вимога щодо мінімального розміру орендної плати? Звернемось до ст. 762 ЦКУ. Там написано: "За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (виділено авт. — О.Б.)". Жодних обмежень щодо розмірів орендної плати ЦКУ не передбачає.

"Аякже Указ № 62?" — поцікавитесь ви. Подивімося уважно: усе, про що в ньому йдеться, — це доручення органам влади розробити комплекс заходів! А немає жодного слова про обов'язок орендаря сплачувати орендну плату не менше 1% вартості паю. Тому для державних органів Указ № 62, без сумніву, вагомий аргумент. А ось для орендарів і орендодавців майнових паїв — ні!

З іншого боку, вартість майнових паїв здебільшого не така вже й велика, тому орендарям не складно виплачувати орендну плату більшу від 1% вартості паю. Але хай там як, а головне при цьому — згода між сторонами договору оренди.
Олександр Башинський