Анализ финансовой отчетности

Імпорт в Україну: скільки ПДВ осяде в податковому кредиті

М'яко кажучи, не дуже приємний сюрприз очікував на імпортерів 1 січня нинішнього року. Формально з цієї дати у них немає можливості збільшувати податковий кредит(далі—ПК)на всю суму ПДВ, сплачену на митниці при імпорті.Чому так сталося і скільки держава поки що дозволяє відобразити в ПК? СОЛОДКІ СПОГАДИ Так, добрі були часи (до01.01.07p.), коли пп. 7.4.1 Закону про ПДВ пропускав до податкового кредиту суми податку, нараховані (сплачені) за ставкою 20% у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у госпдіяльності. Тому вся сума митного ПДВ й осідала в ПК. Таким чином, критеріїв для останнього раніше було три: 1) ставка, за якою сплатили ПДВ, — 20%. Зауважте: до 01.01.07 р. не мало значення, скільки ПДВ сплатили на митниці, за якою вартістю його розрахували і яке було співвідношення між фактурною вартістю і розміром податку. Якщо його сплатили за ставкою 20% — вся сума йшла прямо до ПК; 2) покупка призначена для госпдіяльності; 3) покупку використовують в оподатковуваних операціях.

Гірка пігулка
А що зараз? Нова редакція першого абзацу пп. 7.4.1 Закону про ПДВ, незважаючи на вид операції (імпорт або придбання на території України), додала ще одну умову: ПК обчислюють виходячи з договірної (контрактної) вартості. Та й то якщо вона не більше ніж на 20% виходить за звичайну ціну. Для покупок на території України названі норми більш-менш зрозумілі.

До чого призвела дана вимога у імпортерів? Нагадаємо, що, які раніше, для визначення митного податкового зобов'язання (далі — ПЗ) застосовують договірну (контрактну) вартість, але не нижче митної з урахуванням ряду платежів (п. 4.3 Закону про ПДВ). І така база завжди перевищуватиме договірну (контрактну). Дивіться самі.

ля нарахування митного ПДВ у колонці "Основа нарахування" графи 47 ВМД зазначають:
1) митну вартість товару (гр. 45 ГТД), збільшену на суму мита (для товарів, які ним обкладають) та акцизного збору (для товарів, за якими його сплачують);
2) фактурну вартість товару (гр. 42 ГТД), збільшену на суму мита (для товарів, які ним обкладають) та акцизного збору (для товарів, за якими його сплачують), —якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна.

Тепер повернемося до ПК: сюди дорога відкрита для ПДВ, що відноситься лише до фактурної вартості. Надлишок, що виник унаслідок перевищення бази податкових зобов'язань з ПДВ над фактурною вартістю, залишається незатребуваним.

Шукаємо вихід
Чи вийде переманити в ПК суми ПДВ із надлишку?

Знову-таки звернемося до Інструкції № 307. Щоб дізнатися митну вартість, вона пропонує привести "фактурну вартість у відповідність до бази цін CIF-український порт, СІР-пункт призначення на кордоні України, СРТ-пункт призначення на кордоні України чи DAF-кордон України".

При цьому якщо товари "куплено на умовах, які свідчать, що поставка здійснюється до пункту призначення, розташованого поза митною територією України (наприклад, EXW-Будапешт, FOB-Токіо, CIF-Рига, DAF-Брест), то до фактурної вартості додаються витрати на доставку товарів до моменту перетину митного кордону України, що не входять до вартості товару на зазначених умовах".

Як ви розумієте, в результаті фактурна вартість буде явно нижче митної (перший викладений вище варіант нарахування ПДВ). І якщо послуги з доставки надала третя особа, частину митного ПДВ нарахують на їх вартість. Тоді, міркуючи оптимістично, можна наполягати на включенні до НК поряд з ПДВ, що відноситься до фактурної вартості товару, і частини ПДВ, яка при-йшлася на вартість транспортних послуг. Адже платник податків придбав послуги за митною територією, але при ввезенні товару вартість таких послуг, потрапивши до митної вартості, обросла ПДВ. Напрошується висновок: фактично частина ПДВ належить до придбаних послуг — і, досить вільно трактуючи пп. 7.4.1 Закону про ПДВ, можна спробувати збільшити ПК і на цей ПДВ.

Інша справа, якщо транспортуванням займався сам імпортер. Тоді в митній вартості врахують і витрати на перевезення. Але, навіть дуже вільно обходячись із пп. 7.4.1, втиснути до ПК, нарахованого надані витрати, ПДВ не вдасться — тут не було придбання послуг.

Однак повернемося до Інструкції № 307. У ній розповідається і про випадок, коли фактурну вартість будуть не тільки збільшувати з метою нарахувати ПДВ, а й зменшувати: "якщо умовами поставки передбачено пункт призначення, розташований на митній території України (наприклад, СІР-Миколаїв, DDP-Львів), то з фактурної вартості відраховуються витрати, що мали місце після моменту перетину митного кордону України й підтверджені належним чином".

Дивіться: при такому розкладі фактурна вартість може стати і більше митної. І, як наслідок, наблизитися до бази обкладення митним ПДВ. А для права на ПК імпортеру такий результат і потрібен! От так несподівано Закон про ПДВ раптом узявся мазати медом одні умови постачання і додавати дьоготь до інших.

Тим не менш, як би там не було, у всіх випадках до ПК не притягнуть ПДВ, що припадає на мито чи акциз, — ну не придбаваємо ми ці податки.

Однак імпортерам-покупцям все одно пощастило більше, ніж деяким їхнім колегам: у їх ПК збереглася хоч частина митного ПЗ. А є серед імпортерів ті, хто, розрахувавшись із державою на кордоні, взагалі отримав дірку від бублика замість ПК.

Хто залишився на безриб'ї
Як відомо, імпортний ПДВ сплачують і при ввезенні безплатно отриманих товарів — і тоді гр. 22 ВМД"загальна фактурна вартість" залишається вільною. У результаті над ПК хмари згустилися: якщо немає договірної вартості, нема з чого його й брати.

Про право на ПК за ввезеними орендованими об'єктами говорити теж дещо некоректно. їх навряд чи "придбали". Але на відмінну від подарунків, при ввезенні товару за договором лізингу (оренди) до графи 22 потрапить (у валюті України) загальна вартість об'єктів оренди. Хоча думати про фактурну (договірну, контрактну) вартість у розумінні п. 1.7 Інструкції № 307 все ж не можна.

Ситуація посилюється тим, що навряд чи податківці пропустять суму понад лімітного ПДВ навіть до ВВ (пп. 5.3.3 Закону про прибуток). Обмеження-то податкового кредиту зовсім не пов'язано зі звільненими від оподаткування (або такими, що не є об'єктами) операціями.

Тому імпортерам товарів залишається лише сподіватися на прихильність державних органів. Сподіваємося, вона висловиться в яких-небудь роз'ясненнях. Раптом вони виявляться ліберальними, тоді їм ціни не буде.

Кому з імпортерів жити добре
Спокійніше себе можуть почувати податкові агенти при імпорті послуг, точніше, ті платники податків, яким послуги з місцем надання в Україні надають нерезиденти. Як ви знаєте, спочатку такі платники ПДВ повинні нарахувати ПЗ виходячи із договірної (контрактної) вартості (п. 4.3 Закону про ПДВ), а в наступному податковому періоді — показати ПК (пп. 7.5.2 Закону про ПДВ). Тобто як ПЗ, так і ПК міцно пришиті до договірної ціни.

Звична справа: звичайна ціна
На завершення декілька слів про звичайну ціну, що записана в пп. 7.4.1 Закону про ПДВ, і застосовується до імпорту. Одразу зауважимо: тут ідеться не про ту звичайну ціну, за якою імпортований товар потім продають в Україні. Нас цікавить звичайна ціна для товару, що купується (за кордоном).

То ж порівнювати з нею потрібно зовсім не вартість, що послужила основою для нарахування ПДВ. У математичному виразі беруть участь договірна (контрактна) вартість (ДВ):
ДВ <1,23Ц.

Отже, законодавець обмежив розмір ПК, коли договірна вартість на 20% і більше перескочила ЗЦ. Тоді звичайна ціна зріже частину податкового кредиту, що припадає на частину ДІД, що перевищила ЗЦ. Однак не так часто на митниці при імпорті завищували договірну вартість.

Отже, навіть якщо договірна вартість відрізняється від бази нарахування ПДВ у межах 20%, все одно до ПК відправляється сума ПДВ за договірною. А от різниця між базою обкладення митним ПДВ і фактурною вартістю тут ні при чому.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про ПДВ — Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
2. Закон про прибуток — Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
3. Інструкція № 307 — Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджена наказом ДМСУ від 09.07.97 р. № 307.
Євген Федоровський