Анализ финансовой отчетности

Як оплатити ремонт автомобіля в закордонному відрядженні

Наша стаття, шановний читачу, побачила світ, завдяки багаточисельним питанням ваших колег. Багато хто з них, а можливо, і ви також їздите у закордонні відрядження на службових автомобілях. Буває, машина ламається і, що найнеприємніше,саме за кордоном. Знаючи про обмеження за готівковими розрахунками інвалютою, один із передплатників поставив питання такого змісту: "у відрядженні по дорозі на території Росії на службовому авто розбилося лобове скло. Найближча станція техобслуговування приймала тільки готівку. Як у такому випадку потрібно було оплатити витрати з ремонту автомобіля на закордонній СТО?" Спираючись на нього, ми і розглянемо різноманітні варіанти оплати ремонту за кордоном. Чому неможливі готівкові розрахунки Поставлене питання виникло не на порожньому місці. Справа втому, що готівкові розрахунки за кордоном припустимі лише в рамках витрат на відрядження. Щодо поїздок за кордон на службовому автомобілі нарівні з витратами на відрядження дозволено відшкодовувати лише витрати на паливно-мастильні матеріали (п. 1.13 р. II Інструкції про відрядження). Витрати на ремонт до них явно не відносяться. У той же час ні для кого не секрет, що на більшості СТО (особливо в СНД) віддають перевагу готівці.

Чому ж ми стверджуємо, що в даному випадку нею не можна розрахуватися? Причина в ст. 7 Декрету про валютне регулювання. Вона констатує: розрахунки в інвалюті між резидентами (як підзвітна особа відряджений виступає від імені підприємства-резидента) і нерезидентами Б рамках торгового обороту здійснюються тільки через уповноважені банки. Інакше покарають штрафом у розмірі, еквівалентному сумі сплачених валютних цінностей у перерахунку у валюту України за обмінним курсом НБУ на день таких розрахунків. До того ж, вважаємо, порушення правил здійснення валютних операцій може призвести і до адмінвідповідальності: за ст. 162 КпАП це або попередження, або штраф у розмірі від ЗО до 44 НМДГ (від 510 до 748 грн). Протокол складають органи внутрішніх справ, а рішення про накладення штрафу приймають суди. Щоправда, зауважимо, що подібна адмінсанкція все ж малоймовірна. Справа в тому, що згідно зі ст. 38 КпАП стягнення вданому випадку накладають не пізніше ніж через 2 місяця з дня здійснення правопорушення.

Ви напевно звернули увагу, що заборона стосується розрахунків у рамках торгового обороту. На жаль, цей термін у самому Декреті не розшифровано, що дозволяє розглядати його досить широко. Закон про ЗЕД характеризує госпдіяльність як будь-яку діяльність, утому числі підприємницьку, пов'язану з виробництвом і обміном матеріальними і нематеріальними благами, що є у формі товару. У свою чергу, товар для цього Закону — будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (платної передачі). Отже, для зовнішньоекономічної діяльності (відповідно, для Декрету про валютне регулювання) торговий обіг пов'язаний не тільки з купівлею-продажем товарів, але й наданням послуг, а також виконанням робіт. Таку думку озвучували у своїх листах різні органи влади (наприклад, у листі Держкомпідприємництва від 08.05.02 р. № 1-221/2513), укоренилася вона і в ділових кругах.

Словом, розраховуватися готівкою як за лобове скло, так і за його встановлення підзвітній особі не можна. Як же вийти з положення, що склалося, щоб не наламати дров у валютних розрахунках? В ідеалі підприємство, звичайно, повинно все оплатити в безготівковій формі. Давайте ж подивимося, як це зробити правильно.

Розрахунки в безготівковій формі
Тут не обійтися без валютного рахунку. Якщо у вас його немає, то доведеться відкрити, що, безумовно, потребує додаткових клопотів і часу. Додасться робота і бухгалтеру, який зіткнеться з імпортними операціями. Втім, якщо на СТО можуть почекати грошей, а керівництво і бухгалтерія на рідному підприємстві не проти розрахунків у безготівковій формі, проблем немає: СТО вишле рахунок і надасть акт виконаних робіт (інший аналогічний документ, що підтверджує виконання робіт), а ваше підприємство підпише його, купить валюту й оплатить роботи за рахунком.

Варто нагадати, що підставою для банківського переказу іноземної валюти нерезиденту для оплати робіт (п. 1 постанови про переказ коштів на користь нерезидентів) слугують:
а) договір з нерезидентом, оформлений згідно з вимогами законодавства України, або інший документ, що має силу договору;
б) документ, що підтверджує фактичне виконання робіт.

Зрозуміло, що повноцінний договір у подібних ситуаціях зазвичай не укладають. Однак замінити його може і звичайний інвойс (рахунок-фактура). Адже, як сказано в ст. 207 ЦКУ, правочин вважають здійсненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Головне, щоб там були всі істотні умови договору. Оскільки ремонт автомобіля, з точки зору цивільно-правових відносин, здійснюють у рамках договору підряду (глава 61 ЦКУ), важливими умовами для нього будуть ціна і предмет (тобто суть виконуваних робіт). До того ж інвойс повинні підписати обидві сторони, адже договір підряду, як відомо, двосторонній.

Що стосується документа, що підтверджує проведені роботи, то ним буде акт виконаних робіт. Якщо він не оформлений, його знову-таки може замінити інвойс, для чого до нього потрібно внести всі реквізити, необхідні для первинного документа. Даної точки зору дотримується і ДПАУ (див. лист і коментар редакції опубліковані в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 95 за 2006 p.).

Облік розглянемо на прикладі.

Приклад
На території Росії розбилося лобове скло службового автомобіля. Довелося звернутися на СТО. Заміна скла обійшлася в 5000 руб. (його ціна закладена у вартості робіт). На СТО згодилися прийняти оплату в безготівковій формі. Валютний рахунок на підприємстві вже відкритий, валюту купують на міжбанківському валютному ринку України (далі — МВРУ). Курс НБУ на дату підписання акта, купівлі і зарахування валюти на рахунок, а також її перерахування не змінювався і складав 1,75 грн за 10 руб., курс на МВРУ— 1,8 грн за 10 руб. У податковому обліку суму витрат визначаємо, виходячи з балансової вартості валюти за методом ідентифікованої вартості.


Перш ніж навести кореспонденцію рахунків, декілька слів про податковий облік описаних операцій.

Податок на прибуток. Заміна скла — ремонт (покращення) основного фонду— автомобіля. Тому вартість ремонту в рамках 10%-ного ліміту можна1 відносити до валових витрат. Суму перевищення ліміту розподіляють у порядку, передбаченому абз. 2 пп. 8.7.1 Закону про прибуток. У результаті вона збільшить балансову вартість відповідних груп основних фондів (окремих об'єктів основних фондів групи 1). Детальніше про це — у газеті "все про бухгалтерський облік" № 31 за 2006 р. на стор.29—32.

Окрема розмова — інвалюта, що використовується в розрахунках. Як зазначено в пп. 7.3.2 Закону про прибуток, витрати "понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг)" дорівнюють балансовій вартості інвалюти. Останню визначають виходячи із суми гривень, сплаченої у зв'язку з купівлею такої валюти без урахування комісійних (пп. 7.3.4 Закону про прибуток). Оскільки в нашому прикладі перша подія — поставка, на момент підписання акта виконаних робіт ми ще не знаємо балансової вартості валюти (адже ми її ще не купили). Тому валові витрати спочатку відображаємо, виходячи із заборгованості, перерахованої в гривні за курсом НБУ на дату підписання акта. На дату оплати (а вона може виявитися вже в іншому звітному періоді) балансова вартість валюти буде відома, що дозволить нам відкоригувати валові витрати в сторону збільшення чи зменшення. Щоправда, приготуйтеся до того, що на місцях податківці можуть не погодитися з таким коригуванням. Ми ж дотримуємося викладеної позиції, а детальніше з нашими аргументами ви можете ознайомитися в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 82 за 2006 р. на стор. 14—15. Там же надрукована детальна інформація про бухгалтерський і податковий облік валюти в імпортних операціях. А ось детальніше про визначення балансової вартості валюти читайте в № 79 за 2006 р.

ПДВ. Тут головне питання в тому, чи виникає об'єкт оподаткування. Напевно ви в курсі, що згідно з пп. 3.1.1 Закону про ПДВ оподатковують поставку послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Якщо добре вникнути в пп. "а" п. 6.5 Закону про ПДВ, то вийде, що місцем поставки у нас буде місце фактичного розташування підприємства-покупця, тобто Україна. Податкові зобов'язання виникають на дату першої події: чи списання коштів з поточного рахунку в оплату робіт, чи оформлення документа, що підтверджує виконання робіт нерезидентом. Саме тому, як ви побачите нижче, у таблиці 1 (див. стор. 67) ми нарахували ПДВ. Податковий кредит виникне пізніше — на дату сплати податкових зобов'язань (пп. 7.5.2 Закону про ПДВ). Цю операцію в прикладі ми не відображаємо. Докладніше про суму зобов'язань, право на податковий кредит і дату його виникнення читайте в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 79 за 2005 р. Однак описаний підхід швидше сподобається обережним платникам податку.

Існує й інша точка зору. Наприклад, ось що сказала ДПАУ в листі від 31.12.05 р. №26268/7/16-1117: "...отримання послуг з проживання в готелі на території іноземної держави не підпадає під об'єкт обкладення податком на додану вартість відповідно до Закону, а суми ПДВ, зазначені в рахунку такого готелю, не можуть бути включені до податкового кредиту резидента України". Хоча, на наш погляд, наведені в листі аргументи (читайте в газеті "все про бухгалтерський облік" № 23за2006 р.) досить розпливчасті, ми все ж вбачаємо в ньому таку логіку. У пп. "а" п. 6.5 Закону про ПДВ йдеться про місце розташування, а не реєстрацію покупця. Готельні послуги дефакто купує відряджений робітник, який на момент отримання послуг знаходиться за кордоном. А раз немає постачання послуг на митну територію України, значить, і немає об'єкта обкладення ПДВ. Чи не правда, у нас із ремонтом автомобіля ситуація дуже схожа?..

Якщо ви схиляєтеся до того, щоб не показувати ПДВ, то, враховуючи неоднозначне трактування норм Закону про ПДВ, ми радимо звернутися до податкової за індивідуальним податковим роз'ясненням. Якщо вам надішлють відповідь, аналогічну тій, що наведена у вищезгаданому листі ДПАУ, ви опинитеся під протекцією пп."д" пп. 4.4.2 Закону № 2181. А в ньому сказано: "не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.., тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення.., було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків.., що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано)".

Ну а тепер усі наші операції з прикладу перекладемо на мову бухгалтерських проводок.



Розрахунки платіжною карткою
Крім описаного вище, існує ще один спосіб безготівкового розрахунку — за допомогою корпоративної банківської платіжної картки. Однак він також штрафо небезпечний. Картки можна використовувати, наприклад, для оплати витрат на відрядження, витрат на експлуатацію автомобіля (заміна мастила, купівля палива тощо), але ніяк не для розрахунків за зовнішньоекономічними договорами (ут. ч. пов'язаними із виконанням робіт з ремонту авто). Це забороняє п. 3.11 Положення про платіжні картки. Чи передбачена відповідальність за таке правопорушення? На нашу думку, тут загрожує тільки адміністративний штраф за ст. 162 КпАП. Про нього ми писали вище, коли говорили про покарання за порушення ст. 7 Декрету про валютне регулювання. Крім того, додаткові санкції можуть бути передбачені і в договорі між держателем картки та її емітентом (п. 3.15 Положення про платіжні картки).

Припустимо, ви змирилися зі штрафом і все ждали добро підзвітним особам у випадку поломки автомобіля платити за ремонт платіжною карткою. Якщо така можливість випаде (на СТО буде платіжний термінал або інше обладнання, що дозволяє приймати розрахунки карткою), радимо ознайомитися з особливостями застосування платіжних карток на підприємстві, описаними в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 13 за 2006 р. на cтop. 22—30. Облік же буде таким самим, як і в таблиці 1. Хіба що місце субрахунка 312 займе субрахунок 313. А про тонкощі відображення витратна відрядження при розрахунках за допомогою корпоративних карток вам розкаже публікація в газеті "все про бухгалтерський облік" № 17 за 2006 р. на стор.41—43.

Яка ж альтернатива
Отже, ми переконалися, що безготівковий розрахунок для бухгалтера — справа досить трудомістка. Більше того, така форма розрахунку не завжди підходить для СТО, а якщо говорити про банківські платіжні картки, то й не завжди можлива. Адже рідко побачиш де-небудь у глибинці Росії або Бєларусі СТО, на якій встановлено торгове обладнання, що дозволяє приймати розрахунки за допомогою карток. Чи є якась альтернатива? Безумовно. Працівник може розрахуватися із власної кишені (головне, щоб керівництво на випадок невідкладного ремонту забезпечило його необхідною сумою). На місці рідне підприємство (звичайно, за згодою того ж керівництва) відшкодує йому витрати. Як все це правильно оформити?

З відрядження працівник привезе підтверджуючі документи, на підставі яких підприємство складе закупівельний акт і нібито викупить у нього замінене лобове скло (інші деталі, запчастини, комплектуючі). При цьому щоб повністю розрахуватися з працівником, ціну в акті потрібно встановити таку, щоб вона покривала не тільки витрати на придбання скла, але й вартість робіт з його встановлення, а також податок з доходів, який все ж до ведеться утримати з працівника. Зверніть увагу: додавати документи про ремонт до авансового звіту не можна, оскільки тоді випливе порушення валютних розрахунків, про яке ми говорили вище.



Закупівельний акт можна складати в довільній формі. Є сенс орієнтуватися на бланк, затверджений наказом Мінекономіки від 17.06.03р. № 157,доповнивши його графами для зазначення ідентифікаційного номеру фізособи і суми утриманого податку з доходів. Приклад цього документа ви знайдете в газеті "Все про бухгалтерський облік"№ 112за 2006 р. на стор. 7.

Декілька слів про оподаткування доходу, виплаченого працівнику. Утриманий податок з доході в варто перерахувати до бюджету у терміни, зазначені в ст. 8 Закону про доходи. Оскільки за умовами прикладу гроші видавали з каси, це варто зробити не пізніше наступного банківського дня (пп.8.1.4).У формі № 1ДФтакий доход відображають з ознакою "07" як доход від операцій з рухомим майном (думаємо, ніхто не заперечить, що лобове скло — рухоме майно). Соцвнески із суми за закупівельним актом не утримують, оскільки виплачуваний доход не можливо назвати ні зарплатою, ні винагородою за виконання робіт цивільно-правового характеру.

І останнє. Наша схема розрахунків відмінно працює, якщо у вартість ремонту входить матеріальна складова—адже тоді є можливість оформити акт закупівлі, викупивши запчастини (деталі, комплектуючі) у працівника. Однак не всякий ремонт передбачає заміну будь-якої частини машини, наприклад, рихтування кузова. У такому випадку, звичайно, гроші відрядженому також можна повернути, звісно, попередньо утри-мавши податок з доходів. Але оскільки при цьому не буде підтверджуючого документа у вигляді акта закупівлі, суму витрат на ремонт не вдасться віднести ні до валових витрат, ні на збільшення балансової вартості основних фондів (згідно з пп. 8.7.1 Закону про прибуток).

Підведемо підсумки. Декрет про валютне регулювання зобов'язує проводити розрахунки в безготівковій формі. Однак нерідко це не влаштовує ні ваше підприємство, ні вашого закордонного партнера. Тоді можна вчинити інакше: працівник на місці платить за ремонт готівкою, а підприємство потім компенсує йому витрати, викупаючи застосовані в ремонті запчастини. Це дозволить не тільки повністю розрахуватися з працівником, але й збереже право на валові витрати (амортизацію).

Залишилося тільки побажати, щоб ваш транспорт вас не підводив, у крайньому випадку— у самий неслушний момент.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
2. ЦКУ— Цивільний кодекс України.
3. Декрет про валютне регулювання — Декрет К МУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. № 15-93.
4. Закон про ЗЕД — Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. № 959-ХІІ.
5. Закон про прибуток — Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-BR
6. Закон про ПДВ — Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 p. № 168/97-BR
7. Закон № 2181 — Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-111.
8. Закон про доходи — Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 p. № 889-IV.
9. Інструкція про відрядження — Інструкція про службові відрядження в межах України і за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. №59.
10. Постанова про переказ коштів на користь нерезидентів — постанова Правління НБУ "Про переказ коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями" від ЗО. 12.03р. №597.
11. Положення про платіжні картки — Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління НБУ від 19.04.05 р. № 137.
Геннадій Кузнєцов