Анализ финансовой отчетности

Особливості підприємств житлово-комунального господарства та їх вплив на систему обліку

Житлово-комунальне господарство – це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами, суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі. У галузі житлово-комунального господарства функціонує кілька тисяч підприємств і організацій, експлуатується майже 25 відсотків основних фондів держави, зайнято 5 відсотків працездатного населення країни. Підприємства та організації різних форм власності в сучасних умовах надають населенню понад 40 видів послуг на суму понад 6 млрд. гривень щороку [1]. Дослідження особливостей підприємств галузі житлово-комунального господарства, що впливають на організацію та методику обліку і контролю витрат на виробництво, необхідно, на нашу думку, розпочати з науково-обґрунтованої класифікації цих особливостей. Нами пропонується наступна класифікація галузевих особливостей ЖКГ, що впливає на організацію бухгалтерського обліку та контролю: – ринкові; – технологічні; – територіальні; – організаційні; – науково-технічного прогресу; – державного регулювання.
Конкретизуємо ці особливості та їх вплив на організацію та методику обліку і контролю витрат на виробництво.
Ринкові особливості. Основною ознакою, що відзначає всі без виключення підприємства житлово-комунального господарства, є їх монопольний статус. Підприємства, що надають житлово-комунальні послуги, традиційно вважаються природними монополіями.
В економічній літературі досить чітко визначені основні передумови формування монопольних утворень, серед яких найголовнішими є економія на масштабах виробництва і, в той же час, неможливість, неефективність конкуренції [2]. В умовах ринкової економіки найбільш розповсюдженими є природні монополії.
Згідно традиційного визначення природна монополія – це стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) [3].
З урахуванням ринкових особливостей система управління витратами одержує, на нашу думку, інше, порівняно з умовами конкуренції, спрямування. Механізм управління витратами в умовах монополізму спрямований не на вибір стратегії поведінки виробника на ринку, а на досягнення максимального результату в умовах відсутності конкурентної боротьби. Таким чином, управління витратами в галузі носить не стратегічний характер (прикладом може слугувати ситуація, коли збільшення витрат приносить додаткові вигоди – розширення асортименту, підвищення якості, ціни і т.д.), а більше спрямоване на скорочення розміру витрат і на цій основі одержання максимальних фінансових результатів.
Відповідним чином повинна бути побудована система інформаційного забезпечення процесу управління витратами, елементами якої є облік і контроль. Скорочення виробничих витрат в умовах галузі можлива, на нашу думку, за рахунок запровадження системи нормативного обліку та контролю.
Технологічні особливості. Наведеним визначенням природних монополій зазначено, що основним фактором, який зумовлює виникнення та існування природних монополій, є технологічні особливості виробництва.
Дослідження технологічних особливостей житлово-комунального господарства надає можливість найбільш чітко охарактеризувати обрану галузь, визначити основні організаційно-управлінські аспекти її діяльності, необхідне інформаційне забезпечення підприємств.
У житлово-комунальному господарстві традиційно виокремились дві групи підприємств:
1) технологічні підприємства (підприємства тепло-, водо-, газо-, електропостачання, водовідведення, міський електричний транспорт, підприємства зовнішнього освітлення та ін.);
2) ремонтно-експлуатаційні підприємства (житлово-експлуатаційні контори, підприємства по благоустрою та озелененню, ремонту та експлуатації доріг, вивозу сміття та рідких нечистот та ін.).
Охарактеризуємо структуру галузі житлово-комунального господарства на прикладі підприємств ЖКГ Кіровоградської області. В основу аналізу структури галузі пропонуємо брати співвідношення обсягів надання житлово-комунальних послуг в області за 1999-2002 роки. Результати проведеного аналізу наведено в додатку А.
Показники додатку А свідчать про значну питому вагу технологічних підприємств в загальних обсягах надання житлово-комунальних послуг. За відповідні роки питома вага технологічних підприємств у загальних обсягах виробництва складає 87,5; 85,4; 84,5 та 84,2%.
Наведені показники не означають, що з кола нашої уваги буде виключено ремонтно-експлуатаційні підприємства, адже їх технологічні особливості відрізняються від технологічних особливостей інших підприємств галузі.
У ході проведеного дослідження нами визначено, що вплив технології надання ремонтно-експлуатаційних житлово-комунальних послуг суттєво не впливає на методику обліку і контролю витрат на виробництво. З іншого боку, на технологічних підприємствах галузі технологічні фактори мають значний вплив на організацію інформаційного забезпечення процесу управління.
Таким чином, перед нами постає питання: чи можуть бути висновки щодо впливу галузевих особливостей на організацію та методику обліку і контролю витрат на технологічних підприємствах ЖКГ поширені на організацію обліку і контролю витрат на ремонтно-експлуатаційних підприємствах галузі?
На нашу думку, галузеві особливості (за винятком технологічних) рівно справедливі як для технологічних, так і для ремонтно-експлуатаційних підприємств галузі. Технологічні ж особливості впливають не стільки на методику обліку, скільки відбиваються на організації облікового та контрольного інформаційних потоків. Розгляд більш складної організаційної структури інформаційної системи на технологічних підприємствах галузі робить можливим визначення спрощеної організації обліку і контролю витрат на виробництво в умовах ремонтно-експлуатаційних підприємств.
Тотожність систем управління витратами на технологічних і ремонтно-експлуатаційних підприємствах ЖКГ та їх інформаційного забезпечення залежить, на нашу думку, у більшій мірі від ринкових особливостей цих підприємств та особливостей їх державного регулювання. Таким чином, звужуючи коло досліджень до однієї підгалузі (наприклад водопостачання), ми одержуємо результати, які справедливі для всієї галузі. Підприємства водопостачання обрані нами, як такі, що мають найскладнішу технологічну структуру, а відповідно найширше розкривають технологічні особливості галузі ЖКГ та їх вплив на побудову обліку та контролю витрат на виробництво.
Наведемо основні технологічні особливості підприємств галузі ЖКГ.
Першою технологічною особливістю, на наш погляд, є безперервність виробничого процесу. Безперервність виробництва на підприємствах ЖКГ забезпечується тісним зв’язком всіх етапів загальної технології. Усі операції та процеси в складі кожного етапу виконуються в суворій послідовності. Кожен наступний етап може виконуватись лише після закінчення попереднього, а якщо виконання певного технологічного етапу є неможливим, то немає необхідності у виконанні попередніх. Наприклад, вода не може бути подана споживачу без її підняття, очищення, відстоювання і т.п. Усі технологічні процеси та операції постійно повторюються в межах одного етапу, виконання якого забезпечується відповідним структурним підрозділом (об’єктом управління).
На підставі встановлення взаємозв’язку технологічних етапів можна твердити, що їх кількість та масштаби діяльності залежать переважно від потужності, кількості виробничого обладнання, що обслуговується, територіального розміщення об’єктів управління. Унаслідок жорсткої технологічної ув’язки виробнича потужність кожного підрозділу чітко узгоджується з іншими. Врахування наведеної особливості вимагає від системи управління витратами негайного реагування на диспропорції у виробничому процесі. Порушення технології на будь-якій стадії технологічного процесу приведе до надання комунальної послуги неналежної якості, відповідно всі понесені витрати визначаються як непродуктивні. Таким чином, системи обліку і контролю повинні забезпечувати термінове інформування керівництва про допущені порушення (відхилення) технологічного процесу. Дана технологічна особливість формує особливі вимоги щодо оперативності інформаційних блоків обліку та контролю витрат на виробництво, їх тісного зв’язку з системою виробничих норм та нормативів.
Характерною особливістю всіх технологічних підприємств комунального господарства також є утворення служб мережного господарства. Наявність мережних служб безпосередньо пов’язана з утриманням інженерних мереж, що забезпечують доставку житлово-комунальної послуги до споживача. Таким чином, непередбачений вихід з ладу мережної інфраструктури безперечно спричинює зупинку іншого виробничого обладнання незалежно від його робочого стану. Цим пояснюється необхідність утворення мережної служби в кожному з технологічних підприємств ЖКГ. Особливу роль інженерні мережі відіграють як структуроутворюючий фактор, що визначає поєднання мережених господарств різних територій.
Наявність в структурі підприємств ЖКГ служб мережного господарства, як технологічна особливість, опосередкована впливом територіального фактору, що суттєво впливає на діяльність підприємств галузі. Джерела носіїв житлово-комунальних послуг (електричної, теплової енергії, води і т.д.) територіально обмежені і, відповідно, існує необхідність в доставці носія послуги до кінцевого споживача за допомогою мережних (магістральних) систем.
Вплив територіального фактору визначає й організаційні особливості галузі, які, у свою чергу, мають суттєвий вплив на методику та організацію обліку і контролю витрат на виробництво в галузі.
Безперервне використання в технологічному процесі мережного господарства, поряд з іншим виробничим обладнанням, вимагає утворення в структурі кожного технологічного підприємства ЖКГ обслуговуючих підрозділів. Постійний та інтенсивний характер використання виробничих потужностей (у тому числі мережного господарства) викликає їх швидке зношення, необхідність їх постійного ремонту, наявність резервного обладнання. Дані завдання покладені на цехи з ремонту та технічного обслуговування обладнання (ЦРТОО). Реалізація послуг за допомогою мереженого обладнання дозволяє запровадити контроль на кожному технологічному етапі. Поточний контроль здійснюється службами контрольно-вимірювальних приладів (КВП). На кожному підприємстві ЖКГ щорічно формується певний обсяг ремонтно-будівельних робіт (перекладка трубопроводів, ремонт виробничих приміщень і т.п.). Виконання цих робіт входить до компетенції ремонтно-будівельних дільниць, цехів тощо.
Таким чином, організаційно-технологічна структура підприємства ЖКГ складається з ряду основних виробничих підрозділів та обслуговуючих підрозділів. Для прикладу наведемо організаційну структуру підприємства водопровідного господарства:

Рис. 1. Організаційно-технологічна структура          підприємств водопостачання
Рис. 1. Організаційно-технологічна структура підприємств водопостачання


Аналогічно виглядає і організаційно-технічна структура інших технологічних підприємств галузі. В результаті проведених досліджень нами визначено, що загальними ознаками, які визначають діяльність окремих підрозділів технологічних підприємств ЖКГ є:
– безпосереднє виконання конкретних завдань, які являються невіддільною частиною технологічного процесу;
– відповідність завдань основних підрозділів конкретним етапам в загальній технології;
– технологічна залежність від попередніх та наступних етапів технологічного процесу;
– відсутність необхідності у взаємному обслуговувані;
– відокремлене використання послуг обслуговуючих підрозділів.
Враховуючи наведені організаційно-технологічні особливості галузі, нами пропонується визначити, як окремий напрямок дослідження, методику й організацію обліку та контролю витрат на виробництво в розрізі окремих стадій (етапів) технологічного процесу. Нагромадження в системі обліку та контролю інформації про витрати на виробництво на окремій стадії технологічного процесу надає керівництву необхідні дані для прийняття рішень щодо коригування діяльності окремих структурних підрозділів, служб, груп технологічного обладнання, виконавців у ході технологічного процесу.
Крім наведених особливостей, технологія надання житлово-комунальних послуг визначає наступні моменти, що повинні бути враховані при організації обліку та контролю на підприємствах галузі:
– вузька спеціалізація підприємств галузі (відсутність супутніх виробництв, обмежена номенклатура видів робіт та послуг, що надаються);
Вузька спеціалізація підприємств галузі передбачає надання одного-двох видів житлово-комунальних послуг. Зазначена особливість передбачає спрощення системи калькулювання виробничої собівартості, адже обмежена номенклатура видів послуг визначає типовість методики калькуляційних розрахунків, калькуляційних одиниць тощо.
– територіальна розгалуженість підприємств;
Віддаленість окремих служб підприємств ЖКГ від управлінських підрозділів ставить питання оперативної доставки первинної інформації про витрати на виробництво на стадію процедурного опрацювання (узагальнення) у системі обліку та контролю. Методика та організація облікового і контрольного процесу повинна, на нашу думку, враховувати оптимізацію документообігу на підприємствах галузі, що досліджується.
– пряма залежність обсягів виробництва житлово-комунальних послуг від обсягів їх споживання;
Дана особливість полягає, на нашу думку, у необхідності складання добових, місячних, квартальних і т.д. планів або графіків виробництва, виходячи з максимальної потреби споживачів. Враховуючи дану особливість, система обліку та контролю повинна забезпечувати керівництво відповідною інформацію про розмір витрат на виробництво, що припадає на передбачені планами обсяги надання послуг. Відповідно до цього, фактичні витрати періоду повинні зіставлятись із запланованим рівнем. На підставі інформації про відхилення виробничих витрат керівництво може приймати рішення або про перегляд виробничих програм, або про підвищення ефективності використання наявних виробничих ресурсів.
– нерівномірність виробництва житлово-комунальних послуг протягом певних періодів (на протязі доби (часи пік) та року (літо, зима);
Методика обліку та контролю повинна передбачати чітке узгодження з системою норм та нормативів в умовах нерівномірності виробництва. Керівництво, таким чином, одержує не усереднену інформацію, а деталізовану відповідно до часових коливань обсягів виробництва.
– безпосереднє надання комунальної послуги споживачам без допомоги посередницьких та збутових ланок;
Характеризує наявність у складі витрат підприємств ЖКГ збутових витрат (витрат на утримання абонентських служб, служб по збору комунальних платежів і т. ін.). Дані витрати, хоча і не включаються до виробничої собівартості, проте враховуються в складі накладних витрат при калькулюванні тарифу на житлово-комунальну послугу (детально описано далі).
– практична відсутність споживання сировини та основних матеріалів поряд зі значними обсягами споживання допоміжних матеріалів, покупних ресурсів (матеріальний носій житлово-комунальної послуги та допоміжні матеріали необхідні для приведення його у відповідний (нормативний) стан);
Система обліку та контролю витрат на виробництво повинна, на нашу думку, передбачати особливе значення інформації про ефективність використання покупних матеріальних ресурсів та допоміжних матеріалів. Забезпечення процесу управління витратами зазначеною інформацією направлено на вирішення проблем обліку та контролю нетехнологічних втрат.
– на підприємствах житлово-комунального господарства є неприпустимим невиконання виробничої програми з випуску продукції або наданню послуг (невиконання виробничої програми “сьогодні” не можна компенсувати її перевиконанням “завтра”).
Саме останній момент, на нашу думку, повинен вважатись основним щодо необхідності відходу підприємств галузі від традиційного “котлового” методу обліку витрат на виробництво до нормативного методу обліку. Системне нормування не тільки виробничої програми підприємства ЖКГ, а і витрат на її виконання робить можливим визначення диспропорцій, що виникають в ході технологічного процесу на кожній його стадії, відповідним чином їх облічити, проконтролювати та довести до відома управління.
Особливості державного регулювання. Як зазначено в економічній літературі, галузям природних монополій державою надаються спеціальні привілеї, проте в обмін на виключне право забезпечувати житлово-комунальними послугами в даній географічній місцевості, уряд залишає за собою право регулювати дії таких монополій, щоб не допустити зловживання монопольною владою, яку воно надало [2].
Підприємства житлово-комунального господарства „підпадають” під регулювання їх діяльності державою відповідно до чинного в Україні законодавства. Згідно Закону України „Про природні монополії”, предметом державного регулювання діяльності природних монополій є:
– ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
– доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
– інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством [3].
На підприємствах житлово-комунального господарства з боку держави традиційно застосовується метод цінового (тарифного) регулювання. Полягає він у встановленні: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, граничної рентабельності тощо.
Не можна не погодитись з тим, що застосування будь-якого з наведених важелів державного регулювання, у першу чергу, торкається обмеження витрат на виробництво робіт та послуг ЖКГ, як складової частини ціни У ході державного регулювання цін ставляться наступні питання:
1. Чи повинні конкретні витрати включатись до кінцевої вартості житлово-комунальної послуги (чи відносяться вони до виду діяльності, що підлягає державному регулюванню)?
2. Чи повинні ці витрати відшкодовуватись за рахунок споживача (формуючи відповідно виробничу собівартість даної послуги) або відшкодовуватись за рахунок планового рівня рентабельності (прибутковості)?
3. Чи є ці витрати соціально необхідними (виправданими)?
4. Чи є витрати на виробництво оптимальними (нормативними, плановими)?
Обліковий та контролюючий механізм повинен відповідати на всі поставлені питання, тобто повинен бути організований таким чином, щоб у керівництва підприємств ЖКГ постійно була повна та достовірна інформація для планування, запровадження та контролю ефективної тарифної політики.
Аналіз нормативно-правової бази щодо державного регулювання діяльності природних монополій в частині регулювання витрат на виробництво, проведений в межах цього дослідження, сприяв визначенню суттєвих факторів негативного впливу на ефективність обліку та контролю в галузі.
Загальновідомо, що в Україні паралельно існують такі види обліку як фінансовий (бухгалтерський) та податковий. Перший слугує завданням інформаційного забезпечення внутрішніх та зовнішніх користувачів необхідною інформацією щодо фінансово-господарської діяльності підприємства. Другий – є інформаційною базою фіскальної політики держави, зокрема забезпечує визначення оподатковуваних оборотів з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
Законом України “Про природні монополії” [3] в основу формування цін на товари суб’єктів природних монополій враховуються:
– витрати, які згідно з законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу;
– податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів;
– вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів;
– очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами) та ін.
На наш погляд, наведеним Законом, заперечуються основні засади Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № 16 “Витрати” [4], в якому передбачено розрахунок неповної собівартості. Більше того, показник собівартості, що повинен розраховуватись підприємствами ЖКГ при формуванні тарифів, не відповідає і поняттю повної собівартості.
Доведемо останні твердження. Показник собівартості житлово-комунальної послуги, що повинна відшкодовуватись тарифом, згідно законодавства повинен визначатись даними податкового обліку. Податковий облік, в свою чергу, слугує вирішенню зовсім інших завдань, аніж управління підприємством та ціноутворення. Податковий облік визначає лише обсяги оподатковуваних оборотів підприємства для сплати відповідних податків. Тому і побудова податкового обліку направлена не на ефективне забезпечення процесу управління підприємством, а на забезпечення фіскальної політики держави.
На практиці дані податкового обліку зазнають значних перетворень, перш ніж утворюють відповідну інформаційну базу для розрахунку цін та тарифів.
По-перше, сума валових витрат коригується на ту їх частину, що повинна відшкодовуватись за рахунок рентабельності (прибутковості), закладеної до ціни житлово-комунальної послуги. Це витрати на благодійну фінансову допомогу в межах 2-5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду; витрати на утримання об’єктів соціальної інфраструктури і т.п.
По-друге, здійснюється складний розрахунок різниці між сумами придбаних товарів та їх залишком на кінець звітного періоду. Складність цього розрахунку полягає в тому, що у облікової служби підприємства немає можливості оперативно розрахувати як суму приросту (убутку) запасів, так і фактичного споживання матеріального ресурсу на певну проміжну дату.
По-третє, у разі визначення іншого, ніж в податковому обліку, методу амортизації основних виробничих фондів, постає необхідність у використанні даних бухгалтерського обліку для розрахунку відповідної ціни (тарифу). Наведені моменти обумовлюють велику тривалість перерахунку валових витрат з метою ціноутворення, складність в його організації.
Не відповідають потребам ціноутворення і дані, що отримуються підприємствами ЖКГ в бухгалтерському обліку.
Згідно з вимогами п.17 П(С)БО № 16 до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) не включаються адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ці витрати відносяться на фінансовий результат відповідного звітного періоду [4].
Вважається, що коли до даних бухгалтерського обліку про собівартість реалізованих комунальних послуг додати дані про розмір адміністративних, збутових та інших операційних витрат, система управління отримує інформацію про витрати, що відшкодовуються за рахунок тарифу на комунальну послугу. Проведеним дослідженням доведено помилковість такого припущення.
Національними стандартами обліку передбачено віднесення до складу собівартості витрат невиробничого характеру – виплат на матеріальне заохочення та нарахувань на них; невиробничого споживання сировини, палива, енергії, покупних ресурсів; невиробничих видів послуг сторонніх організацій і т.д. Наприклад, витрати на заохочувальні та компенсаційні заходи працівникам основного виробництва відносяться до складу прямих витрат на оплату праці. Аналогічно відповідні виплати відносяться до складу загальновиробничих витрат в частині витрат на управління виробництвом. Зазначені витрати згідно П(С)БО № 16 формують виробничу собівартість реалізованих житлово-комунальних послуг.
Отже можна зробити висновок, що витрати на виробництво, що обчислені відповідно до національних стандартів, також повинні бути трансформовані для цілей ціноутворення. Спочатку повинен бути визначений розмір повної собівартості. Потім повна собівартість коригується на суму витрат невиробничого характеру (визначається згідно положень податкового законодавства). Даний порядок, на нашу думку, є ще більш складним ніж трансформація даних податкового обліку з метою ціноутворення.
Таким чином, у системі бухгалтерського обліку та контролю підприємств житлово-комунального господарства виникає необхідність обчислити та проконтролювати інший об’єкт – тарифну собівартість (витрати, що формують ціну комунальної послуги).
Проведеним дослідженням визначено наявність позасистемного визначення тарифної собівартості житлово-комунальної послуги на всіх підприємствах галузі. Обчислення тарифної собівартості проводиться, як правило, при черговому декларуванні (перезатвердженні) цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги.
Таким чином, на підприємствах галузі, що досліджується, виникає необхідність в розрахунках неповної і тарифної собівартості. Доведемо наші твердження.
Необхідність обліку та контролю неповної собівартості визначається вимогами національних стандартів обліку. Відповідно до них підприємствам ЖКГ необхідно розрахувати виробничу собівартість, визначити розмір нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, наднормативних виробничих витрат. Інші витрати (адміністративні, збутові, інші операційні) віднести на фінансові результати періоду. Розрахований таким чином показник собівартості використовується при складанні фінансової звітності підприємства.
З іншого боку, підприємствам галузі необхідно формувати собівартість з точки зору її відшкодування тарифом (ціною) житлово-комунальної послуги, включивши до неї відповідні загальногосподарські витрати (адміністративні, збутові ті ін.), тобто розраховувати тарифну собівартість.
На даному етапі дослідження необхідно визначитись, який показник найбільше відповідає вимогам ефективного управління витратами на виробництво в галузі – неповна чи тарифна собівартість. Іншим питанням необхідно визначити: чи можливе обчислення цих двох показників в межах єдиної інформаційної бази даних.
Особливості державного регулювання діяльності підприємств ЖКГ в Україні полягають в тому, що державою запроваджується режим обмеження цін та тарифів мінімальним рівнем. Підтверджують даний факт і дані додатку Б, де наведено рентабельність підприємств галузі ЖКГ Кіровоградської області за 2000-2002 роки.
Показники, що наведені у додатку, свідчать про недостатність тарифу на житлово-комунальні послуги для покриття тарифних витрат підприємств галузі. Навіть дотації з бюджетів відповідних рівнів не забезпечують підприємствам ЖКГ рентабельного функціонування. Таким чином, тарифні витрати підприємств галузі повинні підлягати управлінському впливу з метою їх максимального скорочення та отримання на цій основі максимальних фінансових результатів.
Неповна собівартість представляє в цьому напрямку значно менші можливості, адже і загальногосподарські витрати (адміністративні, збутові та ін.) у галузі ЖКГ також мають резерви для зниження.
Підсумовуючи вищезазначене, нами пропонується вважати тарифну собівартість як окремий об’єкт обліку та контролю витрат на виробництво, що є специфічним для підприємств галузі, яка досліджується. Одержання цих витрат в межах реформованої системи обліку є одним із головних питань інформаційного забезпечення керівництва підприємств ЖКГ. Методика обліку і контролю витрат на виробництво повинна передбачати інформаційне забезпечення процесу управління даними про тарифну собівартість на підставі єдиного масиву економічних даних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Постанова Кабінету Міністрів України, від 2002.02.14, № 139 „Про схвалення Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року”.
2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд., – К.: Хагар-Демос, 1993. – 785 с.
3. Закон України, від 2000.04.20, № 1682-ІІІ „Про природні монополії”.
4. Наказ Мінфіну України, від 1999.10.19, № 318 „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.