Анализ финансовой отчетности

Позов до Страсбурга доведе результативно скаржимося до Європейського суду з прав людини

Якщо рідний суд виявився раптом і не суд, і недруг, а так... Серед безлічі законних способів захисту прав кожного з нас найголовніше місце посідає судовий захист. Його гарантують частини 1, 2 ст. 55 Конституції. Шлях відомий, нелегкий і більш-менш ефективний. З кожним разом все більше наших громадян йдуть шукати правди в суді, а не до чергового посадовця. Однак що робити, коли ви впевнені у своїй правоті, а вітчизняна Феміда вперто ігнорує ваші вимоги? Або ж суд ухвалює бажане рішення, але до його виконання — як до небокраю? Якщо судова система до вас неприхильна, то не виручать ні численні звернення (до президента, міського голови, дільничного і т. п.), ні нескінченні скарги вусі можливі інстанції (аж до Генсека ООН). Втім, вихід існує — довіритися міжнародній судовій інстанції, законність й обов'язковість рішень якої визнає Україна. Такий шанс надає ч. 4 ст. 55 Конституції: "Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна".

Назва цієї установи відома багатьом —Європейський суд з прав людини, що знаходиться у м. Страсбург (Франція) і створений у 1959 р. Саме на нього покладено контроль за дотриманням Конвенції. Про те, як туди звернутися і що з того вийде, ми і поговоримо сьогодні.

Не одразу Москва будувалася...
А почалася історія з того, що 57 років тому, 4 листопада 1950 р., у вічному місті — Римі сталася подія, яка в основному визначила подальший розвиток права європейських країн. Того знаменного дня уряди держав — членів Ради Європи підписали Конвенцію, яка не тільки проголосила низку прав, а й передбачила створення й ефективне функціонування правового механізму їхнього захисту і відновлення.

З часом Конвенцію доповнили протоколами №№ 1, 4, 6,7, 12 і 13, які розширили перелік гарантованих прав та основних свобод людини, інші протоколи до Конвенції регулювали процедурні питання (див. таблицю 1).



Як ми сіли на цей поїзд
Конвенція була підписана від імені України 09.11.95 р., ратифікована Верховною Радою 17.07.97 р. (із заявами та застереженнями), аз 11.09.97 р. набула чинності для нашої держави та стала невід'ємною частиною національної правової системи.

Згідно зі ст. 1 Закону про ратифікацію наша держава повністю визнала на своїй території компетенцію Європейського суду приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та обов'язковість юрисдикції Європейського суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У травні 2001 року винесено перше рішення Європейського суду щодо України у справі Кайсін та інші проти України. Справа була про невиплату регрес-них виплат шахтарям ум. Червоноград Львівської області. Вона завершилася тим, що Європейський суд затвердив мирову угоду між Урядом України та заявниками і це допомогло останнім отримати багаторічну заборгованість.

Ну, хворий, на що скаржимося?
Тепер перейдемо до головного, а точніше —дізнаємося, які справи до вподоби Європейському суду. Сміливо пишіть до нього, якщо переконані, що ви особисто і безпосередньо стали жертвою порушення однією з держав — учасниць Конвенції одного або більше основних прав. Звісно, без декількох "але" не обійдеться.

Часто вважають, що у Страсбурзі запросто можна оскаржити судове рішення, винесене в Україні. Абсолютно невірне уявлення! Європейський суд— не апеляційна інстанція для жодної національної судової системи, він ніяк не може ні скасувати, ні змінити рішення суду в окремій країні. Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, поданих йому на розгляд: він дає у своїх рішеннях юридичну оцінку виконання державами своїх зобов'язань щодо Конвенції і протоколів (ч. 1 ст. 32 Конвенції).

До зазначеного Суду ви не поскаржитеся на галасливих сусідів чи недобросовісну фірму: заяву туди дозволено подати тільки на дії або бездіяльність держави (в особі її органів і посадових осіб, зобов'язаних забезпечити дотримання Конвенції). Гортаючи архів рішень Суду, помітимо принцип будови назви: заявник (ім'я (найменування) або псевдонім) vs (від лат. versus — "проти") відповідача (конкретна держава).

Важлива деталь — така держава повинна бути учасником Конвенції і протоколів до неї. Таким чином, українець може поскаржитися до Страсбурга, скажімо, на порушення його прав владою Польщі чи Іспанії, однак ніяк не приструнить єгипетських або американських держслужбовців.

Щоб вашу заяву неодмінно зареєстрували і взяли до розгляду, вона повинна відповідати умовам прийнятності.

Інформація для роздумів
Європейський суд не візьме заяви, яка, з його точки зору, неприйнятна, а саме: анонімна або за своєю суттю ідентична до тієї, яку вже розглядав Суд чи яку подали на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування (врегулювання) і якщо вона не містить нових фактів у справі.

Суд оголошує неприйнятною будь-яку заяву, коли вважає, що вона несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви.
Стаття 35 Конвенції

Так, формулюючи суть справи, пам'ятайте, що Суд не стане братися за заяви, в яких допущено зловживання правом. Під останнім розуміють заяви:
а) брутальні, образливі й у перекручено-агресивних висловах;
б) які виступають засобом політичного тиску й політичної пропаганди (простіше кажучи, політик подає заяву не заради справедливого рішення, а щоб попіаритися);
в) в яких дається неправильне тлумачення конвенційних прав і свобод людини (наприклад, якийсь хитрун спробує довести, що виписаний штраф за порушення правил дорожнього руху ображає його людську гідність);
г) несуттєві, а також малообґрунтовані петиції спекулятивного характеру (тут, вочевидь, говориться про дещо неврівноважених громадян, яких держава нібито не захистила від викрадення інопланетянами тощо).

Водночас не кваліфікуються як зловживання правом ті заяви, що мають відверто політичне спрямування, але в яких йдеться про порушення конвенційних прав (приміром, численні заяви про переслідування в одній з країн —учасниць Конвенції політиків і письменників з числа національних меншин, які виступають за ширші права для свого народу).

Інформація для роздумів
На відміну від попередніх років, у 2005-му українські позивачі не подали жодної скарги про порушення і їх права на свободу світогляду і віросповідання, права на вільні вибори та на ефективне розслідування. Найбільше українські громадяни скаржилися з приводу порушень їх права на розгляд справи незалежним і неупередженим органом правосуддя.

Підкреслимо, що Суд не розглядає заяви, які вже стали предметом інших міжнародних розслідувань чи врегулювань. Наприклад, якщо хтось вже подавав заяву до Комітету з прав людини ООН і хоче звернутися з цього ж питання до Європейського суду, то останній на неї не реагуватиме.

Суд може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію (протоколи), й котрі стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації. Ці дати відрізняються залежно від того, проти якої держави спрямовано заяву, й від того, чи стосується вона права, гарантованого самою Конвенцією або одним із Протоколів до неї.

Це важливо
УрішенніСудувід25.07.02р. зі справи "Совтрансавто-Холдинг" проти України" як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України визначено 11.09.97р.

Однак у цьому ж рішенні Суд уточнив, що він візьме до уваги і обставини, що відбулися до такої дати, якщо вони мають значення для розгляду справ про порушення в Україні прав, викладених у Конвенції, для оцінки фактів, які виникли вже після 11.09.97 р.

Слово надається...
Головна вимога до заявника— він повинен бути жертвою порушення конвенційних прав і свобод з боку державних органів чи потенційною жертвою, якщо він реально може зазнати порушень цих прав і свобод.

Скарги на порушення прав, закріплених Конвенцією, може подавати до Суду будь-яка держава (міждержавні заяви) чи приватна особа (індивідуальні заяви). Нас цікавлять саме останні.

Індивідуальні заяви приймаються як від фізичних, так і від юридичних осіб. З числа перших заявляти можуть і дорослі, і діти. Практика знає випадки, коли заявниками до Європейського суду були недієздатні особи (психічно хворі) або особи, які перебувають на нелегальному становищі, тощо. Право на подання скарг є і в осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі, і держава не має права перешкоджати обміну інформацією між Судом і такою особою. Наприклад, Суд вже приймав рішення за заявою українців, які засуджені до довічного позбавлення волі.

Заяви одержують також від груп осіб чи неурядових організацій. До речі, під останніми розуміють не лише громадські організації, але і недержавні підприємства та інші установи приватного характеру, які не працюють для прибутку (релігійні об'єднання тощо).

Відомі Європейському суду і приклади того, коли особа вважалася потерпілою через порушення прав іншої особи: Суд розглядав справи, в яких близькі родичі осіб, котрі загинули чи пропали безвісти після арешту та катувань державними спецслужбами, скаржилися до Суду про порушення ст. 2 Конвенції.

Якщо свої не допомогли,то Страсбург вислухає
У Конвенції йдеться про те, що суд розгляне справу після того, як вона пройде всі національні засоби захисту. Як розуміти пересічній людині слова "всі засоби захисту"? Це що, треба оббити пороги всіх можливих інстанцій, про які в національному законодавстві сказано, що вони зобов'язані захищати права людини?

Саме так іноді й роблять наші громадяни. Звертаються зі своєю бідою до Президента України, до народних депутатів, пишуть листи вусі інстанції, які їм спадають на думку. Копії заяв і відповіді на них (часто це кілька десятків чи сотень сторінок) вкладають у бандероль і відсилають до Страсбурга. Але відповідь здебільшого буває негативною, й згодом ви зрозумієте чому.

Заявник, роздратований, обурений, звинувачує Суд у бюрократизмі: погрожує, що буде скаржитися самому Генеральному секретареві Ради Європи. І даремно. По-перше, останній жодних судових функцій не має. По-друге, ні він, ні будь-яка інша особа на рішення Суду не може впливати. Ще раз нагадаємо: згідно зі ст. 35 Конвенції Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби правового захисту, і лише протягом шести місяців здати винесення остаточного рішення. Суд не зможе розглянути по суті заяву, яка не відповідає цим умовам прийнятності.

Надзвичайно важливо перед зверненням до Суду використати всі засоби саме судового захисту в державі, проти якої спрямовано заяву, які могли б привести до позитивного вирішення питання, що є предметом оскарження; інакше треба буде доводити, що такі засоби захисту виявилися неефективними.

Конкретизуємо: вам слід спочатку звернутися до українських судів (чи до національних судів іншої держави, яка порушила Конвенцію) для захисту по суті своїх прав, про порушення яких ви заявляєте Європейському Суду. До того ж національні засоби захисту потрібно "відпрацювати" добросовісно: якщо ваш позову нас проігнорували через процесуальні порушення (пропуск позовної давності, порушення правил підсудності тощо), то і Суд відхилить вашу заяву.

Винятків при дотриманні правила про попереднє використання усіх національних засобів захисту, які відомі в практиці Європейського суду, небагато:
1) апеляція до вищої інстанції не тягне за собою призупинення рішення, виконання якого може завдати непоправної шкоди або важко виправну шкоду заявнику (наприклад, вислання з країни і т.п.);
2) якщо справа розглядається на національному рівні поза межами розумного терміну (скажімо, ви п'ятий рік судитеся у місцевому суді з райдержадміністрацією за клаптик землі, а справа так і не зрушила з мертвої точки).

Зауважимо: доводити факт того, що справа пройшла всі національні інстанції, має заявник, а ось про те, що існують ще реальні можливості захисту прав особи в національних інстанціях, буде говорити держава.

Не думай про секунди з погордою...
Подати заяву до Суду слід протягом шести місяців після ухвалення остаточного рішення компетентним судом або органом влади. Така норма тісно пов'язана з вимогою про використання всіх національних засобів правового захисту, бо саме від тієї інстанції, яка стала останньою ефективною для захисту порушених прав, і починається відлік вищевказаного строку.

б-місячний термін відраховується з моменту ознайомлення вас або вашого адвоката з остаточним судовим рішенням, винесеним в процесі звичайного оскарження, а не з моменту подальших відмов поновити- розгляд справи, розглянути будь-яке інше клопотання до органів влади.

Перебіг шестимісячного терміну припиняється, коли Суд отримав або ваш перший лист, де чітко викладено — хоча б у стислій формі — предмет заяви, або вже заповнений формуляр заяви.

Як же обчислити цей строк українцю? Однозначної відповіді поки немає. У кількох попередніх рішеннях, прийнятих стосовно судових процесів за ЦПКУРСР (діяв до 31.08.05 p.), Європейський суд встановив, що вичерпанням національних засобів для України було звернення з касаційною скаргою до касаційної інстанції, і саме з моменту винесення останньою рішення в особи з'являється право писати до Суду.

Сьогодні існує можливість апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, але немає такого вердикту Європейського суду, який би визначив, що вважати вичерпанням національних засобів правового захисту для України.

Додамо, що до червня 2001 року касаційна інстанція виконувала ту саму функцію, що й нинішня апеляційна — перегляд рішень судів першої інстанції. Тому логічним буде кваліфікувати вичерпання нацзасобів захисту як прийняття рішення у справі судом апеляційної інстанції.

Підтвердимо свою позицію тим, що саме після рішення апеляційного суду (або пропущення строків для апеляційного оскарження) набувають законної сили рішення суду першої інстанції в цивільному (ст. 223 ЦПК), адміністративному (ст. 254КАС)та господарському процесах (ст. 85 ГПК), а також вироки у кримінальному процесі (ст. 401 КПК).

Отже, подавайте свої скарги до Європейського суду з прав людини протягом шести місяців із дня винесення рішення судом апеляційної інстанції (навіть якщо ви паралельно подали і касаційну скаргу до вищої інстанції). Остаточно ж говорити про межу вичерпання нацзасобів можна буде, коли у Страсбурзі розглянуть справу, яка "народилася" вже за нових процесуальних порядків.

Водночас Вищий господарський суд на підставі тієї ж справи "Кучеренко проти України" стверджує, що наразі перебіг 6-місячного строку, встановленого ст. 35 Конвенції для подання індивідуальної заяви про порушення в Україні прав, викладених у ній, починається з дати ухвалення касаційною інстанцією судового рішення (абз. 4п. З Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні" від 18.11.03 р. № 01 -8/1427). Однак ми вважаємо, що надіслати заяву до Суду можна вже після рішення госпсуду апеляційної інстанції.

Правильне оформлення -половина успіху
З перших днів ратифікації Україною Конвенції в Європейський суд линув величезний потік заяв від наших співвітчизників, сповнених надії на швидке і справедливе рішення. Однак значну кількість українських заяв відхилили з технічних причин (неповнота інформації, не подані необхідні документи, відсутність відомостей про застосоване законодавство і т. п.) або визнали пізніше неприйнятними. Це не суто вітчизняний феномен: такий самий шлях подолали усі європейські держави.

Цікавий факт
У 1960 p., коли Європейський суд тільки починав свою роботу, із перших 713 заяв було відхилено через технічні недоліки і порушення в оформленні 710. До сьогодні відсоток відхилених заяв залишається стабільно високим. Згідно з даними Європейського суду понад 90% заяв визнані неприйнятними у зв'язку з недотриманням заявниками однієї або більше вимог процедури звернення та оформлення заяви.

На жаль, більшість українців усе ще мало знають про вимоги до заяв в Європейський суд, до процедури їх розгляду. Натомість Конвенція чітко окреслює критерії, яким повинен відповідати процес звернення до Суду і безпосередньо заява. Тож, якщо бажаєте, щоб Суд розглянув вашу скаргу, — неухильно виконуйте ці вимоги.

Мова. Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням можна звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію (тобто й українською чи російською). На початковій стадії провадження Суд може навіть листуватися з вами цією мовою. Проте слід знати, що на наступних стадіях провадження Суд вестиме листування з Вами англійською чи французькою мовою, а ви чи ваш представник за загальним правилом повинні будете надсилати подальші зауваження також мовою Шекспіра чи Дюма, якщо тільки не отримаєте дозвіл Суду продовжувати листування рідною мовою.

Надсилання. Суд приймає лише заяви, надіслані поштою (а не по телефону). Якщо Ви відсилаєте заяву електронною поштою або факсом, її обов'язково потрібно продублювати звичайною поштою. Зате немає необхідності бути особисто присутнім у Страсбурзі, щоб усно викласти обставини справи.

Підпис. Заяву підписує заявник або його представник.

Істотні дрібниці
У жодному разі не скріплюйте степлером і не склеюйте листи й документи, які надсилаєте до Суду (у тому числі й додатки). Усі сторінки необхідно пронумерувати.

Якщо Ви бажаєте залишитися інкогніто, напишіть заяву і викладіть причини подібного відступу від загального правила вільного доступу до інформації в процесі судового розгляду. Суд вправі дозволити анонімність тільки у виключних і обґрунтованих випадках. Звісно ж, держава-відповідач та Європейський суд будуть мати дані про особу заявника. Але для інших осіб ім'я заявника —таємниця, а справа буде називатися, наприклад, "Ф. проти України".

Документів заявнику не повертають. Тому треба надсилати до Суду копії, а не оригінали.

Згідно з правилом 47 Регламенту Суду необхідно, щоб заява містила:
а) ім'я, дату народження, громадянство, стать, рід занять та адресу заявника;
б) ім'я, рід занять та адресу довіреної особи, якщо така є;
в) найменування держави, проти якої подають заяву;
г) стислий виклад фактів;
ґ) стислий виклад стверджуваного порушення (порушень) Конвенції та відповідних аргументів;
д) підтвердження про дотримання заявником критеріїв прийнятності (вичерпання національних засобів правового захисту і правило щодо шестимісячного строку);
є) предмет заяви.

До заяви додають копії відповідних документів, зокрема, рішень — судових чи несудових — стосовно предмета заяви.

Заяву до Європейського суду слід надіслати за адресою:
Au Greffier de la
Cour europeenne des Droits de I'Homme
Conseil de I'Europe
F 67075 Strasbourg Cedex
France — Франція

Якщо вам не вдалося знайти бланк заяви, не надто переймайтеся: спочатку до Суду можна направити заяву в довільній формі, але обов'язково з усіма наведеними вище реквізитами. Такої заяви достатньо, аби зупинити перебіг шестимісячного терміну. Далі заяву зареєструє секретаріат Суду, який надішле вам офіційний формуляр.

Якщо ж сам формуляр заяви вже у вас, то ретельно і розбірливо його заповнюємо і, не гаючи часу, повертаємо до Суду. Заповнений формуляр буде основним документом при розгляді вашої справи Судом. Тому важливо заповнити його якомога повніше та акуратніше, навіть якщо це буде та сама інформація, яку ви вже подавали до Суду раніше.

Сам формуляр складається з восьми розділів, де треба розмістити всю інформацію, яку ви хотіли б надати Суду. У таблиці 2 — наші поради щодо заповнення формуляру заяви.



Як крутяться коліщатка
До Європейського суду входять по одному судді від кожної з держав, які приєдналися до Конвенції (на сьогодні — 44 плюс вакансія від Боснії та Герцеговини). Суддів обирає Парламентська асамблея Ради Європи на 6 років. Вони діють у складі Суду постійно й на власний розсуд та не виступають представниками своїх держав. Звісно, судді не вправі займатися діяльністю, несумісною з їх незалежністю та об'єктивністю. До речі, строк повноважень суддів закінчується, коли вони досягають 70 років.

Структура така: чотири Секції, які поділяються на Палати. Останні утворюються шляхом ротації та складаються з семи суддів. У Палаті, яка розглядає справу, обов'язково мають бути голова Секції та суддя від відповідної держави.

Крім того, діє так звана Велика Палата з 17 суддів, зокрема, голови Суду, його заступників та голів секцій.

Після отримання першого листа або формуляра заяви Секретаріат Суду надсилає заявнику повідомлення про відкриття справи, вказавши її номер і назву, які потрібно зазначати в усіх наступних листах до Суду. Далі заявника можуть попросити надати додаткову інформацію, документи чи роз'яснення, пов'язані зі справою.

Але не треба вважати, що Секретаріат Суду буде надавати інформацію щодо законодавства держави, проти якої спрямовано заяву, або давати юридичні консультації з приводу застосування чи тлумачення національного права.

Будьте уважні: будь-яка затримка з відповіддю на лист Суду або її відсутність можуть розцінити як те, що заявник вже не зацікавлений у продовженні провадження у справі. Між іншим, відсутність відповіді на лист Секретаріату Суду протягом року — підстава для знищення справи такого збайдужілого заявника.

Розгляд самої справи є змагальним та публічним. У рідкісних випадках допускаються закриті слухання. Доступ до всіх документів, які сторони у справі передали до Секретаріату Європейського суду, як правило, відкритий.

Від імені України в Європейському суді за п. З постанови № 784 та п. 2 Порядку забезпечення представництва виступає Мін'юст в особі Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі — Уповноважена особа).

Давайте жити дружно!
Уже після початку розгляду в Суді сторони можуть досягнути так званого дружнього врегулювання, яке за своєю суттю відповідає українській мировій угоді. Тоді Суд вилучає справу з реєстру, ухваливши рішення, яке містить лише стислий виклад фактів і досягнутого вирішення.

Треба сказати, що дружнє врегулювання — передусім в інтересах самої держави, адже в такому разі немає ще однієї галочки в сумній статистиці рішень Європейського суду щодо неї. Згідно з п. 8 Порядку забезпечення представництва, якщо обставини справи та попередня практика Суду чітко натякають на те, що страсбурзькі судді констатують порушення нашою державою Конвенції, Уповноважена особа вживає заходів для дружнього врегулювання спору із заявником.

Угоду між Уповноваженою особою і заявником про досягнення дружнього врегулювання спору надсилають до Суду. Після того, як Європейський суд затвердить рішення про врегулювання спору, Мін'юст дає Держказначейству доручення здійснити платіж за угодою на користь заявника.

За ким останнє слово в дружньому врегулюванні справи: за державою чи за особою? Практика Європейського суду свідчить — справу вважають дружньо врегульованою, коли підтвердить заявник (його адвокату справі).

Апофеоз
Ось ми і підійшли до фінішної лінії страсбурзького етапу нашої епопеї: Палата виносить більшістю голосів своє рішення в справі. Воно, зокрема, містить факти у справі, стислий виклад подань сторін, оцінку та висновки Суду щодо права, резолютивну частину. Будь-який суддя, котрий брав участь у розгляді справи, може додати до рішення, або свою окрему думку, що збігається чи розходиться з рішенням, або просто констатацію своєї незгоди. Усі рішення Суду виносяться або англійською, або французькою мовою, або ж обома одразу.

У резолютивній частині рішення, яким констатовано порушення, зазначається строк, протягом котрого рішення, принаймні в частині виплати заявникові відшкодування, треба виконати. Цей строк становить З місяці з моменту набуття рішенням статусу остаточного (ч. 1 ст. 8 Закону про рішення).

Одночасно Суд підкреслює, що коли рішення не виконають протягом вказаного строку, на суму, прописану в рішенні, нараховуватимуть пеню. До суми відшкодування, яку має сплатити держава-відповідач, додають також і суму будь-якого податку, який може бути стягнутий із заявника.

Протягом трьох місяців із дня винесення Палатою рішення у справі кожна зі сторін має право вимагати передання справи на розгляд Великої Палати. Підстава для цього — істотне значення справи для формування прецедентно) практики Європейського суду, тобто якщо рішення містить положення загального характеру і вплине на подальші провадження.

Рішення у справі набуває статусу остаточного по закінченню 3-місячного строку або раніше, якщо сторони відмовляться від передачі справи до Великої Палати чи клопотання про таку передачу відхилять. Якщо ж передача все ж таки відбулася, то остаточним буде рішення у справі, прийняте Великою Палатою більшістю голосів.

Усі кінцеві рішення Європейського суду обов'язкові для держави — відповідача у справі. Спроби невиконання були, а факту невиконання — не було. Загроза застосування до держави різноманітних санкцій гарантує виконання судових рішень.

Остаточне рішення суду надсилають Комітетові міністрів, який стежить за його виконанням, зокрема, з'ясовує здійснення винною державою адекватних заходів із виконання покладених на неї Європейським судом зобов'язань.

Рішення Європейського суду щодо України оприлюднюють:
а) через газети "Урядовий кур'єр" та "Голос України", публікуючи стислий виклад рішення українською мовою;
б) публікуючи повні тексти рішень у спеціалізованих юридичних виданнях.

А тепер -виконання
Питання, пов'язані з виконанням рішень Європейського суду з прав людини на національному рівні, врегулював Закон про рішення, який не має аналогів у державах — учасницях Конвенції.

Саме поняття виконання рішення Європейського суду з прав людини, звісно, не обмежується виплатою відшкодування за завдану заявникові матеріальну та (або) нематеріальну шкоду.

Рішення, відповідно до якого Європейський суд визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов'язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів Ради Європи загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, необхідні в рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити його негативні наслідки.

Заходами індивідуального характеру вважають ті, які вживає держава з метою припинення встановленого Судом порушення та відновлення правового становища заявника настільки, наскільки це можливо, до того ж стану, в якому воно перебувало до порушення Конвенції. Попередній юридичний стан стягувача відновлюють, зокрема, за допомогою повторного розгляду справи судом (адміністративним органом), включаючи відновлення провадження у справі. При цьому компетентні органи держави-відповідача самі вирішують, які заходи, зважаючи на наявні в національній правовій системі засоби, найбільш відповідні.

Залежно від обставин справи виконання рішення в частині вжиття на користь заявника заходів індивідуального характеру може здійснюватись шляхом відновлення провадження, знищення інформації, отриманої з порушенням права на приватність, погашення судимості, скасування рішення про депортацію, прийнятого без урахування ризику нелюдського поводження у країні призначення, чи запровадження законодавства, яке не існувало раніше і яке надавало б право доступу до Суду.

Заходи загального характеру вживають, щоб забезпечити додержання Україною положень Конвенції, порушення яких встановлено рішенням Європейського суду, та усунути недоліки системного характеру, які лежать в основі порушення. Такі дії мають на меті передусім усунення підстав для надходження до Європейського суду заяв проти України, спричинених однією і тією ж проблемою.

До таких заходів належать, зокрема, внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування, до адміністративної практики, забезпечення юридичної експертизи законопроектів, забезпечення професійно! підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Європейського суду.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. З Закону про виконавче провадження рішення Європейського Суду виконує державна виконавча служба з урахуванням особливостей, передбачених Законом про рішення.

Євросуд і Комітет Міністрів Ради Європи знімають справу з контролю, коли надходить інформація від заявника чи його адвоката, що справедливість, якої він прагнув, відновлено. За виконання рішення Європейського суду з прав людини відповідає держава в цілому: своїм авторитетом, бюджетом, іншими можливими витратами. Саме тому багато держав прагнуть не доводити справи до судового рішення, а використовують можливості процедури дружнього врегулювання справи.

Також пам'ятайте, що в Україні за умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини встановлено кримінальну відповідальність. Згідно з ч. З ст. 382 ККУ таке діяння карають позбавленням волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Корисні прецеденти
Зауважимо, що рішення Європейського суду за українськими заявами усе частіше допомагають нашим співвітчизникам у боротьбі за дотримання прав і свобод і все більше впливають на національну правову систему.

Цікавий факт
У 2002 році Європейський суд виніс 1 рішення проти України, у 2003— 6, у 2004— 14, у 2005— 120. Минулого року було винесено 119 рішень щодо нашої держави.

Закон про рішення встановив важливе положення, за яким українські суди "застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права" (ст. 17). Таким чином, на законодавчому рівні зафіксовано можливість безпосереднього посилання на Конвенцію та на рішення Європейського суду в обґрунтування позовних вимог. Тобто кожна фізособа чи юрособа в Україні при зверненні до вітчизняного суду або до владного органу вправі використати для підсилення своєї аргументації "важку артилерію" — положення з величезного масиву рішень Європейського суду.

Використовувати практику Європейського суду українськими судами прямо дозволено в адміністративному судочинстві (ч. 2 ст. 7 КАС).

На підставі абз. З п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні" від 18.11.03р. №01 -8/1427 вітчизняним господарським судам при здійсненні судочинства слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду.

Які ж справи стосовно України найбільш значущі? Наприклад, Європейський суд вказав на примарність права на справедливий судовий розгляд, якщо винесене судове рішення залишалося невиконаним. Це призвело до того, що невиконання судових рішень щодо виплати заборгованості з пенсій, зарплат тощо у низці українських справ було визнано як порушення права на справедливий суд. Тож позиція Європейського суду допомогла сотням українців отримати нарешті багаторічні борги.
Рішення Європейського суду у справі "Полторацький проти України" призвело до обмеження цензури в установах виконання покарань.

До речі
Судові рішення англійською та французькою мовами можна знайти на веб-сторінці Європейського Суду в Інтернеті (www.echr.coe.int). Переклади українською мовою рішень у справах, відповідачем в яких виступала Україна, читайте на веб-сторінці Міністерства юстиції України в Інтернеті (www.minjust.gov.ua).

Саме в рішенні Європейського суду (справа "Совтрансавто-Холдинг проти України") було сказано, що випадки втручання з боку органів державної виконавчої влади у здійснення правосуддя відображають брак поваги до самого функціонування судової гілки влади.

Не менш важливими були і рішення у справах "Сем Меріт проти України" та "Світлана Науменко проти України", в яких Європейський суд дійшов висновку про порушення права особи на справедливий судовий розгляд у частині розумного строку. Відповідно, з'явився лист Верховного Суду України "Щодо розумних строків розгляду справ" від 25.01.06 р. № 1 -5/45.

На одному з основних принципів, необхідних для утвердження верховенства права, — принципі правової визначеності — було наголошено в рішенні у справі "Трегубенко проти України": судове рішення, яке набуло статусу остаточного, не можна скасувати в порядку нагляду чи в будь-якому іншому порядку, не обмеженому часовими межами та компетенцією.

Рішення Суду у справі "Афанасьев проти України" визначило як порушення ст. З Конвенції "Заборона катування" відсутність ефективного розслідування скарги на застосування катувань.

Зрозуміло, можна використовувати увесь корпус рішень Європейського суду, а не лише тих, які стосуються України.

Підкреслимо, що рішення Європейського суду, яке винесено на користь скаржника і визнає порушення нашою державою норм Конвенції, буде підставою для звернення до Верховного Суду України про перегляд раніше винесених українськими судами рішень у цій справі. Така норма існує в адміністративному судочинстві (п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС), господарському (п. 4 ст. 11115 ГПК) та цивільному (п. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК) процесах.

Таким чином, звернення до Європейського суду з прав людини — справа клопітка, але вигідна. Звісно, якщо ви впевнені у своїй правоті. Адже свої права можна і варто наполегливо відстоювати.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. Конституція — Конституція України.
2. Конвенція — Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
3. ГПК— Господарський процесуальний кодекс України.
4. КАС — Кодекс адміністративного судочинства України.
5. ККУ— Кримінальний кодекс України.
6. КПК— Кримінально-процесуальний кодекс України.
7. ЦПК— Цивільний процесуальний кодекс України.
8. ЦПКУРСР — Цивільний процесуальний кодекс України 1963 р. (втратив чинність з 01.09.05 p.).
9. Закон про виконавче провадження — Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 p. № 606-XIV.
10. Закон про ратифікацію— Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7та 11 до Конвенції" від 17.07.97 р. № 475/97-ВР.
11.Закон про рішення — Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.06 p. № 3477-IV.
12. Постанова №784— постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31.05.06 р. №784.
13. Порядок забезпечення— Порядок забезпечення представництва України під час розгляду справ у Європейському суді з прав людини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.04 р. № 553.

При написанні статті використано інформацію таких веб-сайтів:
— http://www.coe.int/t/r/human_rights_court/ — Європейський суд з прав людини;
— http://www.eurocourt.org.ua/—Український портал практики Європейського суду з прав людини;
— http://www.minjust.gov.ua/— Міністерство юстиції України;
— http://helsinki.org.ua/ — Українська Гельсінська спілка з прав людини.
Богдан Свіржинський