Анализ финансовой отчетности

Що робити, якщо на ваш рахунок помилково зарахували кошти

Як свідчать практика і ваші питання, шановні читачі, досить часто буває так, що кошти, які надійшли на рахунок підприємства, насправді йому не призначалися. Особливо пікантною ситуація стає, коли все це відбувається в останній день звітного періоду. Цілком природно, що бухгалтера хвилює, чи не потрібно відображати валовий доход, нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ, ну й, звичайно ж, коли повернути помилково зараховані кошти. Погодьтеся, у подібному становищі може опинитися кожний. У нашій консультації ми розповімо, як правильно чинити в таких випадках. Спершу відкриємо Інструкцію про безготівкові розрахунки. Відповідно до її п. 1.4 помилковим називають списання (зарахування) коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Зауважимо, що неналежний отримувач — це особа, якій без законних підстав зарахували суму переказу на її рахунок або видали в готівковій формі. Неналежний же платник— це навпаки особа, з рахунка якої помилково або неправомірно перераховано кошти.

Як зазначено у п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки, неналежний отримувач зобов'язаний повернути помилково зараховані йому кошти в установлені законодавством строки. За їх порушення його можуть покарати. Про які строки і які санкції йдеться? Це залежить від винуватця переказу. Тому розглянемо обидва варіанти: коли винуватцем виступає банк і коли — платник. І неодмінно пояснимо, що в кожному з них робити одержувачу.

У помилковому переказі винен банк
У такому разі одразу після виявлення помилки банк-винуватець зобов'язаний за рахунок власних коштів перерахувати суму переказу на рахунок одержувача, якому вони призначалися, але не були зараховані (ст. 1073 ЦКУ). Водночас він повідомляє неналежного отримувача (безпосередньо або через обслуговуючий його банк) про помилковий переказ і про те, що "неправильні" гроші необхідно повернути протягом трьох робочих днів. Обслуговуючий банк, ознайомившись із повідомленням про помилковий переказ, не пізніше наступного робочого дня передає його такому одержувачу під підпис або направляє рекомендованим листом. Після прочитання повідомлення в одержувача виникає зобов'язання перед банком щодо перерахування згаданої в ньому суми. Якщо триденний строк порушено, банк управі, крім повернення суми переказу, вимагати сплати пені0,1% цієї суми за кожний день прострочення починаючи здати завершення помилкового переказу по день повернення грошей включно. Розмір пені не може перевищувати 10% суми переказу. Якщо одержувач не повертає гроші добровільно, винний у помилковому переказі банк може стягнути їх через суд. Усе це передбачено пп. 32.3.1 ст. 32 Закону про платіжні системи, п. п. 2.36, 2.37 Інструкції про безготівкові розрахунки.

Маючи на руках повідомлення про помилковий переказ і вчасно виконавши зобов'язання перед банком з повернення коштів, за податковий облік можна не турбуватися: немає жодних підстав суму помилкового переказу включати до складу валового доходу (виручки — для платників єдиного податку), а також нараховувати на неї податкові зобов'язання з ПДВ. Адже в такому разі в одержувача на руках доказ того, що гроші потрапили на рахунок помилково і не є його власністю.

У помилковому переказі винен платник
Цікаво, що про це сказано в ЦКУ? Помилково зараховані кошти Кодекс розглядає як майно (ут. ч. кошти), придбане без достатньої правової підстави. Особа, яка придбала таке майно, зобов'язана повернути його потерпілому (у нашому випадку— платнику). За безпідставне зберігання отриманих грошей нараховують проценти (ст. 1214 ЦКУ). їх розмір, згідно з п. 2 ст. 536 ЦКУ, закріплюють у договорі, законі або в іншому акті цивільного законодавства. Але поспішимо вас заспокоїти: для нарахування відсотків фактично немає ніяких підстав, оскільки нормативно не визначено ні їх розміру, ні механізму нарахування, а договір із платником про повернення грошей неналежному одержувачу укладати немає для чого.

Перейдемо до строків. Виходячи зі ст. 6 Указу № 227, гроші треба повернути платнику протягом п'яти днів із дня зарахування їх на рахунок неналежного отримувача. Які п'ять днів маються на увазі: календарні чи робочі? На наше переконання — робочі дні банку неналежного отримувача. Відповідальність за порушення строку передбачено у цій же статті Указу № 227: "При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати"2. Однак застосування такої санкції сумнівне. І ось чому. Наш штраф має ознаки адміністративної відповідальності, проте ні в Указі № 227, ні у будь-якому іншому документі чітко не говориться, хто має право фіксувати порушення у протоколі про адмінпорушення і хто приймає рішення про накладення штрафу. А покласти контроль за виконанням документа на НБУ і ДПАУ, як сказано у ст. 11 Указу № 227, погодьтеся, ще не означає надати їм повноваження розглядати та приймати рішення у справах про адмінпорушення. Отже, штрафувати, по суті, немає кому.

І все-таки ігнорувати п'ятиденний строк не варто. Пам'ятаєте, що за п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки "кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, повинні повертатися ним у строки, встановлені чинним законодавством... (виді л єно авт. — Г. К.)"?

Указ № 227 — це єдиний чинний нормативний документ, що визначає строки повернення помилково перерахованих платником коштів. Зрозуміло, що такі кошти отримувачу не належать, тому й немає причин щось змінювати в податковому обліку у зв'язку з їх зарахуванням на рахунок і поверненням. Заковика в тому, як довести контролюючим органам, що ви — неналежний отримувач. Часом це зробити дуже складно, особливо коли гроші надійшли від контрагента, з яким ви підтримуєте господарські відносини. Тому, щоб не порушити і так досить хитке обґрунтування того, що в даній ситуації сталася саме помилка, дуже важливо повернути гроші вчасно.

Також ми радимо вжити ще деяких превентивних заходів. Насамперед, варто обмінятися пояснювальними листами з платником. Оскільки він може і не надіслати відповіді, свій лист краще надіслати як рекомендований з повідомленням. Касовий чек (розрахункова квитанція) з пошти та повідомлення про одержання адресатом листа теж можуть слугувати додатковим доказом того, що одержані та повернені кошти дійсно випадково опинилися на вашому банківському рахунку.

Якщо ж у ході перевірки інспектор наполягатиме на відображенні "помилкових" коштів у податковому обліку, ви можете звернути його увагу на відсутність документів, що підтверджують договірні відносини з платником взагалі і щодо перерахованих коштів зокрема.

Отже, якщо в помилковому переказі винен:
— банк, то кошти слід повернути протягом трьох днів із моменту повідомлення банком про помилковий переказ;
— платник — впродовж п'яти днів із дня зарахування їх на рахунок неналежного отримувача.
Дотримання цих строків захистить підприємство від штрафних санкцій і можливих суперечок із контролюючими органами.

Але незалежно від того, чи порушено строк повернення коштів, у податковому обліку їх рух відображати не потрібно. Адже початково помилкові кошти вам не належать, і на операції їх одержання та повернення дія Законів про прибуток і про ПДВ не поширюється. Пригадайте, що надходження будь-якого майна (гроші — це теж майно), що підприємству не належить, не призводить до якихось податкових наслідків, наприклад, прийняття (повернення) товарів на відповідальне зберігання або на комісію. До речі, те саме стосується й платника, винного в помилковому переказі.

Сподіваємося, що наші поради стануть вам у пригоді і небажані гроші завжди оминатимуть стороною ваші банківські рахунки.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. Закон про прибуток— Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
3. Закон про ПДВ — Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
4. Закон про платіжні системи — Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.01 р. №2346-ІІІ.
5. Указ № 227 — Указ Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.95 р. № 227/95.
6. Інструкція про безготівкові розрахунки —Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. №22.
Геннадій Кузнєцов