Анализ финансовой отчетности

Майнові паї: історія виникнення і сучасний статус

Минули часи, коли селяни були колгоспниками. Аграрна реформа, розпочата у 90-х роках минулого століття, хоча и не завершилася так, як планували її ініціатори, однак призвела до того, що колгоспи в нашій державі практично перестали існувати. Після них людям залишилися земельні та майнові паї. Про перші ви прочитали на попередніх сторінках поточного номера. Залишається дізнатися, чим є другі. Що таке майновий пай На початку реформування колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) єдиним нормативно-правовим актом, у якому йшлося про майнові паї, був Закон про КСП. За його ст. 9 до пайового фонду майна членів підприємства входили: вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та частка від участі в діяльності інших підприємств та організацій. Пай є власністю члена підприємства, його можуть успадковувати згідно із цивільним законодавством України та статутом підприємства. Але право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член підприємства набував після припинення членства у підприємстві (п. 2 ст. 9 Закону про КСП). При цьому в разі виходу з підприємства його члени мали право отримати пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

На розмір паю членів КСП впливав їх трудовий внесок (п. 1 ст. 9 Закону про КСП), окрім того, їм щорічно нараховували частину прибутку (звичайно, якщо він був) залежно від частки в пайовому фонді. Такі "дивіденди", за бажанням людини, або виплачували, або зараховували у збільшення частки в пайовому фонді. Конкретний порядок розрахунків фіксували в статуті КСП.

Отже, майновим паєм називали право члена КСП на одержання частки майна підприємства при виході з нього. Підкреслимо — право на отримання, а не саме майно.

Усі ці умовності підходили для часів КСП. Під час аграрної реформи подібні підприємства пішли в небуття, а люди припинили членство в них. Тож зараз майнові паї мають нову якість, а не ту, що закладено в Законі про КСП. Що під таким терміном розуміють нині? На наш погляд:

ВИЗНАЧЕННЯ
майновий пай — це право колишнього члена КСП одержати свою частку майна з пайового фонду, що залишився після того, як КСП перетворили на підприємство іншої організаційно-правової форми.

Майновий пай - корпоративне право?
Спочатку вникнемо в суть поняття "корпоративне право". За ст. 167 ГКУ це права особи, частку якої визначають у статутному фонді (майні) господарської організації. Вони включають правомочності на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у випадку її ліквідації на підставі закону, а також інші правомочності, передбачені законодавством та статутними документами. Тобто власник корпоративного права може:
1) брати участь в управлінні підприємством;
2) розраховувати на частину прибутку підприємства (дивіденди);
3) одержати частину майна підприємства при його ліквідації.

Раніше члени КСП мали всі перелічені права. Тому в ті часи майновий пай цілком можна було вважати корпоративним правом.

Та КСП зникли, а майно, що підлягало паюванню, перейшло до правонаступників разом із обов'язками щодо його розпаювання. Тож власникам майнових паїв, по-перше, уже нічим керувати, по-друге, нема від кого чекати частини прибутку (дивідендів). Все, що вони можуть вимагати, — свій пай від правонаступника. Значить, звідки взятися корпоративним правам? Висновок простий: на сьогодні майнові паї— це не корпоративне право.

Як відбувалося паювання
Приблизний порядок розпаювання з'явився тільки наприкінці 2000 р. Мінагрополітики закріпило його в наказі № 252. Ось який вигляд це мало.

Передусім треба було провести загальні збори членів реформованого господарства і вибрати напрямок реформування та визначити організаційно-правову форму господарства. На зборах мали затвердити:
1. Уточнені списки осіб, які мають право на майновий пай на день реформування КСП.
2. Склад комісії з реформування.
3. Положення про паювання майна.

Також потрібно було створити комісію з інвентаризації майна та здійснити інвентаризацію на дату реформування, її результати знов-таки затверджували загальні збори. А комісія з уточнення вартості та експертної оцінки майна подавала на затвердження загальних зборів Звіт про уточнення майна.

Після цього комісія з реформування складала план розподілу майна пайового фонду, а також формувала переліки майна за призначенням:
— майно пайового фонду;
— майно соціальної сфери;
— майно, що виділяється під борги;
— майно, що не підлягає паюванню.

У принципі, саме на загальних зборах членів реформованих КСП і вирішували, яке ж майно необхідно паювати.

Далі обчислювали розміри індивідуальних майнових паїв, складали список осіб, які бажали отримати свої паї натурою, та визначали перелік майна, що виділяється. Після того як загальні збори схвалювали таку інформацію та вирішували всі спірні питання, майно виділяли.

На жаль, через практично повну (окрім наведених вище рекомендацій Мінагрополітики) відсутність нормативно-правових документів та прискорення темпів реформування КСП (завдяки Указу № 1529/99) під час розпаювання допустили чимало порушень, а подекуди його взагалі не завершили. Тому Кабінет Міністрів України у 2001 р. затвердив однією постановою одразу три документи — Методику № 177, Порядок № 177 та Типове положення про комісію з майнових питань. Усі вони розроблялися з однією метою — врегулювати питання розподілу майна КСП, у тому числі реорганізованих, у яких не завершено процесу паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства. До подробиць цих нормативно-правових актів ми не вдаватимемося. Тим більше що їх тексти можна знайти на сторінках поточного номера у добірці нормативних документів. Зупинимося лише на найважливіших моментах.

У цих документах Уряд визначив: будь-які рішення щодо розпаювання приймають загальні збори колишніх членів реорганізованого підприємства, які є співвласниками майна останнього. Тоді як технічну роботу щодо розпаювання має взяти на себе спеціальний орган (його склад обирають загальні збори) — Комісія з організації вирішення майнових питань (далі — Комісія з майнових питань). А Методика № 177 нарешті пояснила, яку власність колишніх КСП дозволено паювати, а яку ні.

Яке майно розпайовували
Найперше питання, яке мали вирішити співвласники майна реорганізованого КСП, — що саме можна розподілити. Тому паювання завжди починалося з уточнення складу і вартості пайових фондів. Цей процес проходить у декілька етапів:
— складення переліку активів і зобов'язань підприємства на дату реорганізації;
— проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства;
— уточнення вартості активів;
— капіталізація платежів підприємства, обов'язкових для виконання правонаступником (наприклад, виплати, які правонаступник зобов'язаний проводити працівникам КСП, які свого часу зазнали каліцтва);
— розрахунок уточненого пайового фонду майна членів підприємства;
— складення переліків активів за їх призначенням;
— урегулювання інвентаризаційних різниць.

Виконання цих дій —завдання Комісії з майнових питань, що керується Методикою № 177.

Зокрема, складаючи списки майна за призначенням, формують чотири окремі групи. Це майно:
— для задоволення боргів;
— соціальної інфраструктури;
— яке не підлягає паюванню;
— пайового фонду.

Трішки конкретизуємо. Майно соціальної інфраструктури — це (п. 20 Методики):
— об'єкти житлового фонду;
— табори для відпочинку й оздоровлення дітей, об'єкти культури і спорту, приміщення будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, об'єкти побуту, охорони здоров'я тощо;
— дитячі дошкільні заклади, заклади середньої та середньої професійно-технічної освіти, дитячі музичні та художні школи, школи мистецтв;
— мережі електро-, тепло-, газо- й водопостачання, водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури.

До майна, що не підлягає паюванню, відносять зазвичай те, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю (п. 21 Методики уточнення пайового фонду). Скажімо:
— дороги загального користування;
— капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи);
— гідротехнічні споруди;
— ставки;
— багаторічні насадження;
— лісосмуги;
— інші об'єкти загального користування.

Розмір уточненого складу і вартості пайового фонду майна членів колишнього підприємства використовують для визначення індивідуальних майнових паїв. Звісно, після того як буде складено списки тих, хто має право на пай.

Хто має право на пай
Головна умова для одержання майнового паю за ст. 9 Закону про КСП — членство в колективному сільгосппідприємстві. Здебільшого це були КСП. Та не лише. Адже у назві колективного по суті господарства (аби перевірити наведене твердження, треба звертатися до статуту такого підприємства) могло просто не бути літер "КСП". А ось підприємства інших організаційно-правових форм (такі як ТОВ, ВАТ тощо) не розпайовували.

Не варто плутати роботу в КСП і членство в ньому! Людина могла все життя пропрацювати в КСП, не ставши його членом. Натомість пенсіонери нерідко залишалися членами свого підприємства.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
До списку осіб, які гарантовано отримують майновий пай, потрапляли всі члени підприємства, а також особи, за якими законодавство зберігає назване право, зокрема (п. 4 Порядку № 177):

1) пенсіонери;
2) особи, призвані для проходження строкової військової або альтернативної служби;
3) особи, призвані на військові збори;
4) особи, які проходять підготовку з відривом від виробництва у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та в інших подібних навчальних закладах;
5) особи, направлені підприємством для навчання у професійно-технічні та вищі навчальні заклади всіх рівнів акредитації;
6) особи, направлені для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;
7) особи, обрані на виборчі посади органів місцевого самоврядування та органів держвлади, а також профспілкових організацій;
8) жінки, які знаходяться у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
9) особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною;
10) особи, які втратили працездатність внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що було пов'язано з виконанням трудових обов'язків на даному підприємстві;
11) особи, які припинили трудові відносини з підприємством, однак не одержали при цьому належного їм майнового паю натурою, грошима або цінними паперами;
12) спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.

Список тих, хто може отримати майновий пай, затверджують збори співвласників. Своїм рішенням вони можуть включити до нього й інші категорії осіб. Наприклад, тих, хто відпрацював у господарстві тривалий час і вибув з поважних причин, а також осіб, які мають право на пайовий фонд майна, якщо останніх з якихось причин не брали до уваги.

Порядок встановлення розміру паю
Аби визначити розміри паю для кожної окремої людини, необхідно було провести підготовку: затвердити положення про порядок паювання майна та скласти список осіб, які мають право на майновий пай.

Таке положення розробляє Комісія з майнових питань. У ньому слід передбачити (п. З Порядку № 177):
— право власності членів підприємства на пайовий фонд майна;
— критерії складання списку осіб, які мають право на майновий пай;
— дату, на яку проводять розрахунок майнових паїв;
— методику розрахунку індивідуальних майнових паїв;
— порядок виділення майна в натурі співвласникам за їх бажанням у період паювання майна.

Затверджують положення загальні збори співвласників майна.

Оскільки за ч. 1 ст. 9 Закону про КСП право кожного члена підприємства на пайовий фонд майна пов'язано з його трудовим внеском, треба розрахувати його для кожної людини.

Порядок визначення трудових внесків пропонує Методика № 274. За її п. 1.2 трудовий внесок дорівнює розміру оплати праці за всі роки роботи в КСП. Метод обчислення трудових внесків затверджують загальні збори членів підприємства, а при реорганізації — загальні збори колишніх членів підприємства, які є співвласниками майна.

Вибір методу обчислення індивідуальних трудових внесків та календарного періоду залежить від наявності необхідної документації, що підтверджує діяльність працівника в КСП (п. 1.4 Методики № 274). Методика пропонує два методи. При цьому найбільш точний і соціально справедливий — узяти до уваги оплату праці кожного члена підприємства за якомога більший період (пп. 1.6.2 Методики № 274). Тоді на індивідуальний майновий пай впливатиме як розмір оплати праці, так і кількість фактично відпрацьованих років у господарстві.

Ось схема дій:
1) визначають календарний період для розрахунку трудових внесків;
2) збирають з архівних даних вихідну інформацію про стаж та розмір оплати праці всіх працівників за календарний період;
3) обчислюють індивідуальні трудові внески;
4) встановлюють пайовий фонд;
5) обчислюють індивідуальні майнові паї.

Джерелом інформації про оплату праці членів
підприємства є Книга обліку трудового стажу і заробітку колгоспників або розрахунково-платіжні відомості. При тривалому періоді обчислення трудового внеску оплату праці за весь період коригують відповідно до змін економічних умов господарювання. Для цього дані про оплату праці розподіляються на три періоди: 1946—1965 pp., 1966—1990 pp. та період із 1991 додати розрахунку. Тут варто знати:
— упродовж 1946—1965 pp. оплату праці здійснювали натурою. її розмір залежав від кількості фактично відпрацьованих трудоднів. Різний рівень кваліфікації або продуктивності праці відображали відповідною кількістю трудоднів. Щоб обчислити індивідуальні майнові паї, трудодні переводять у грошовий еквівалент;
— у період з 1966 до 1990 р. працю оплачували
грошима. У зв'язку з інфляційними процесами всі дані з оплати праці, які використовують для підрахунку індивідуальних майнових паїв, коригують;
— дані про заробіток за період з 1991 року до моменту, коли в господарстві прийнято рішення про паювання майна, приводять до єдиної бази зіставлення. Для цього за базу використовують середню річну оплату праці одного працівника за 1966—1990 pp.

Порядок коригування і переведення трудоднів у грошовий коефіцієнт докладно описано в Методиці № 274.

Після того як сума індивідуального трудового внеску колишнього члена КСП відома, переходять до розміру індивідуального майнового паю (див. Методику № 252). Для його визначення знаходять норматив нарахування паю (далі — норматив) — вартість майна господарства (у грошовому вираженні), що припадає на 1 умовну гривню скоригованої оплати праці (п. 2.4 Методики №252). Цей показник отримують, поділивши вартість пайового фонду господарства на загальну суму скоригованої оплати праці в господарстві за весь період обчислення індивідуальних майнових паїв.

Аби знайти розмір індивідуального майнового паю та частку працівника в загальній сумі пайового фонду, згаданий норматив множать на загальну суму скоригованої оплати праці даного працівника (тобто на загальну суму індивідуального трудового внеску).

Якщо як критерій визначення трудового внеску застосовують, крім загальної суми оплати праці за всі роки роботи на підприємстві, ще й загальний стаж роботи, то розміри індивідуальних майнових паїв знаходять інакше.

Спочатку загальні збори колишніх членів реорганізованого підприємства затверджують розміри часток уточненого пайового фонду у відсотках, які розподіляють між власниками за кожним із критеріїв (наприклад, 70% пайового фонду— залежно від оплати праці, а 30% — від трудового стажу).

Далі встановлюють норматив нарахування пайового фонду на одиницю скоригованої суми оплати праці та на рік (місяць) трудового стажу (трудовий норматив). Для цього ділять ту вартість частини пайового фонду господарства, яку розподіляють за критерієм трудового стажу, на сумарний трудовий стаж усіх співвласників майна.

І тоді розмір індивідуального майнового паю має вигляд суми добутків:
а) вартісного нормативу на загальну суму скоригованої оплати праці даного працівника;
б) трудового нормативу на стаж працівника.

Після закінчення підрахунків списки колишніх членів КСП із визначеними майновими паями оприлюднюють, щоб усі ознайомилися з результатами паювання. Врегульовують усі спірні питання, і лише тоді результати паювання затверджують збори співвласників.

Майновий пай члена підприємства документально підтверджує свідоцтві про право власності на майновий пай. Раніше видавали свідоцтва чи сертифікати за формою, встановленою окремо кожним підприємством. Зараз майновий пай підтверджує єдине для всієї держави "Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)" (п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв). Його видають сільські, селищні або міські ради згідно зі згаданим списком.
Олександр Башинський