Анализ финансовой отчетности

Первинні питання про вторинне житло: купівля-продаж квартири від початку до кінця

У нашій статті ми торкнемося аспектів купівлі-продажу вторинного житла, розповімо про те, варто залучати до цього посередників чи краще керуватися принципом "зроби сам", а також про інші навколоквартирні питання. Замість передмови Що ми маємо на увазі під вторинним ринком житла? Минаючи подробиці — це квартири, що вже були у власності мінімум у однієї особи (юридичної чи фізичної) з того моменту, як побудували будинок і ввели його в експлуатацію. Загалом, у даній публікації ми не будемо розглядати купівле-продажні нюанси квартир, що тільки будуються, та інвестування такого будівництва. Подивімося на все очима покупця. Отже, необхідна грошова сума є, залишається лише знайти житло, що відповідає смаку і розташуванню. Добре, якщо квартиру вам продадуть друзі чи знайомі. Інакше доведеться витратити досить багато часу на пошук гідних пропозицій у пресі, Інтернеті, за оголошеннями. Це саме можна сказати і про продавця. Є альтернатива — зв'язатися з брокерською чи ріелтерською конторою (незалежним брокером або ріелтором). Добре, що їх реклама завжди на очах. Постає питання, до кого з них звернутися і чим вони відрізняються. Здивуєтеся, якщо відповімо: "Нічим!"?

Так брокер чи ріелтор?
Так склалося, що здавна брокером вважають особу, яка провадить посередницькі операції з цінними паперами (зазвичай за договорами доручення) за рахунок своїх клієнтів та в їхніх інтересах. Як правило, термін "брокер" нерозривно пов'язаний з біржовими торгами. Очевидно, за аналогією з біржовими посередниками так почали називати і брокерів з нерухомості. Тепер про ріелторів. Саме слово походить від англійського "realty", що означає "нерухомість, нерухоме майно". Із цього зробимо висновок: ріелтор — це той, хто займається нерухомістю. Погодьтеся, друга назва посередникам на ринку нерухомості підходить більше.

Є ще один цікавий нюанс. У нормативному полі нашої держави немає жодного акта, який би встановлював вимоги до кваліфікаційного рівня таких посередників, регулював їх діяльність, сертифікацію, а найголовніше — можливість притягнення до відповідальності. Узяти, припустимо, той самий Указ про ріелторську діяльність, який так і не набрав чинності. Точно така ж картина і з однойменним законопроектом, що відхилили народні депутати. Про брокерів з нерухомості взагалі не йдеться.

Чи означає це, що брокери та ріелтори (далі будемо застосовувати узагальнюючий термін — ріелтори) поза законом? У жодному разі! Вони все одно вправі заробляти свій нелегкий хліб і називатися так, як є.

Це їм дозволяють статті ЦКУ, що відповідають за інститути представництва і довіреності.

Коротка довідка про представництво і довіреність
Представництво — це правовідношення, а його суб'єктами в нашому випадку будуть: представник (він же ріелтор), довіритель (покупець або продавець — усе залежить від того, хто звернувся за послугами ріелтора) і, відповідно, треті особи, перед якими представник виступає від імені довірителя (покупець, продавець, всілякі інстанції, через які проходить правочин купівлі-продажу). Представник діє від імені того, кого, власне, представляє, а, отже, вчинений ним правочин створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки самого довірителя (ст. 239 ЦКУ). Таким чином, особа, яка вчиняє правочин не для себе особисто, але від свого імені, представником бути-ще може (ч. 2 ст. 237 ЦКУ). Простіше кажучи, комісіонер за договором комісії не виступає представником комітента у розумінні ЦКУ.

Звісно ж, довіритель не завжди може цілком покластися на представника. Як говорить народна мудрість, довіряй, але перевіряй! Тому для захисту його інтересів у ЦКУ спеціально передбачена стаття 241. У ній сказано: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, буде створювати, змінювати і призупиняти цивільні права та обов'язки довірителя, лише якщо він такі дії схвалить. Без схвалення правочин представника визнають недійсним.

Представництво виникає, зокрема, на підставі укладеного договору доручення (ст. 1000 ЦКУ) та/або довіреності (ст. 224 ЦКУ).

Загалом, продаючи або купуючи квартиру через посередника, ми укладаємо з ним договір доручення, незважаючи на те що у житті його можна назвати як завгодно, наприклад, договір про надання ріелтерських послуг. Зауважте: якщо договір доручення в основному стосується тільки вас і вашого ріелтора, то довіреність — це документ, який потрібен останньому для представництва ваших інтересів перед третіми особами (ст. 244 ЦКУ). До того ж вона має відповідати формі, у якій представник за довіреністю буде вчиняти правочин. Іншими словами, якщо ви домовитеся з ріелтором про повний супровід купівлі-продажу аж до того, що його реквізити та інформація про договір доручення та/або довіреність буде забуто в договорі купівлі-продажу квартири, то довіреність треба нотаріально посвідчувати. Оскільки і для самого договору купівлі-продажу нерухомості встановлено нотаріальну форму (ст. 657 ЦКУ).

Практика показує
Ріелтор, як правило, не вступає в основний договір купівлі-продажу, а бере участь як довірена особа тільки у попередньому договорі.

Серйозно поставтеся до змісту довіреності. У ній обов'язково фіксують:
— дані про довірителя і представника;
— місце і дату видачі;
— строк її дії;
— обсяг повноважень представника.

У ваших же інтересах прописати повноваження представника чітко і зрозуміло, аби потім не з'ясувалося, що за величезні гроші ви купили не квартиру, а невеличкий льох на околиці міста з банками солінь на полицях і пророслою картоплею в ящиках, що бачила не одну зиму. Це, звичайно, перебільшення, але все ж таки... Між іншим, стосується це і договору доручення. На практиці ріелтор напевне запропонує вам свій договір. Мовляв, у нашій фірмі всі користуються аналогічною формою. Але це не означає, що до нього не можна внести змін. Особливу увагу зверніть на права та обов'язки сторін, чітко проставте момент виплати винагороди представникові за його послуги, а також варіанти відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Запам'ятайте золоте правило
Будь-який професіонал боїться відповідальності. Бо, крім фінансових суперечок, будь-яка претензія з боку клієнта — це удар по найважливішому для нього — по репутації. Інша річ, що дійсно гарний спец найчастіше знає, як такої відповідальності уникнути.

Наведемо приклад.

Приклад
Припустимо, ви змінюєте своє місце проживання. І тому квартиру потрібно продати у найкоротший строк — 2 тижні. Звісно, ви захочете відобразити в договорі доручення таке положення, тим самим зобов'язавши ріелтора знайти покупця та оформити необхідні документи максимум за 2 тижні. Але гріш ціна таким вимогам, якщо при цьому ви не зазначите ще і відповідальності за порушення даного строку. Адже представника, який прострочив виконання зобов'язання, притягти до відповідальності буде проблематично. Спробуй доведи у суді суму збитків, які ти поніс у зв'язку з тим, що ріелтор неналежним чином виконав свої зобов'язання. У тому ж нечинному Указі про ріелторську діяльність, серед іншого, передбачено ст. 17, за якою ріелтор (ріелтерська фірма) за свої незаконні дії, невиконання чи неналежне виконання обов'язків відповідав би за заподіяну шкоду в повному розмірі. На жаль, поки що це тільки міркування. Іншими словами, у багатьох випадках залишається покладатися виключно на порядність посередника.

Що нам може запропонувати ріелтор?
Як ми вже згадували, закони та нормативні акти діяльності посередників у правочинах з нерухомістю не регламентують. Але, проаналізувавши дані рекламних буклетів, інформаційних брошур і навіть у живу поспілкувавшись із самими ріелторами, ми намалювали для себе приблизну картину того, які послуги під час купівлі-продажу квартир ці організації (особи) пропонують. Упевнені, це цікаво і вам.

Отже, продаючи чи купуючи житло через посередника, ви вправі розраховувати на:
— консультації;
— укладення попереднього договору на продаж/купівлю житла;
— допомогу у підготовці необхідних документів;
— підготовку списку прийнятних пропозицій;
— організацію взаєморозрахунків;
— реєстрацію угоди.

І це аж ніяк не повний список. Нарешті ми дісталися до найцікавішого: до вартості такого купівле-продажного супроводу. Усереднені дані по Україні такі: від 2 до 5% вартості житла. Згодні — дорого. Водночас рівень конкуренції на цьому сегменті ринку досить високий, тому-то вибирати є з чого. У принципі, тут багато чого визначає "розкрученість" агентства, перелік послуг, які ви замовите (якщо вам знадобиться тільки консультаційний супровід, то вам напевне просто назвуть конкретну ціну), та й сама вартість і категорія елітності квартири також відіграє не останню роль.

Укладення договору без участі ріелтора
"А ми й самі маємо голову, — скажете ви, — і не станемо звертатися ні до яких ріелторів, а купимо відповідну квартиру самотужки". Звичайно, це ваше цілковите право. А наше завдання — порадити, що для цього потрібно вжити (між іншим, уся інформація, з якою ви ознайомитеся нижче, у принципі, підходить і до відносин через посередника).

Отже, перечитавши безліч оголошень, переговоривши з продавцем і, звісно ж, сторгувавшись на знижку в розмірі декількох сотень, а то і тисяч універсальних грошових одиниць, ми зупиняємо свій вибір саме на цій квартирі.

Потім настає етап укладення договору купівлі-продажу. У нашому випадку його слід скласти в письмовій формі, а крім цього, він підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Цього вимагає ст. 657 ЦКУ. Інакше згідно зі ст. 220 ЦКУ він буде недійсним, а точніше — нікчемним (як варіант: дійсність договору доведеться відстоювати в суді).

Порадимо: не мудруючи лукаво, зазирніть до нотаріальної контори. Нотаріус допоможе сторонам скласти текст договору і напевне запропонує відобразити в ньому:
— найбільш повну інформацію про саму квартиру (докладна адреса, аж до номера квартири, розмір загальної і житлової площі, кількість кімнат та санвузлів);
— ціну (вона може дорівнювати оціночній вартості квартири, яку визначить БТІ, бути більшою чи меншою);
— алгоритм дій продавця і покупця: хто і в якому розмірі оплатить витрати за договором (нотаріальне посвідчення, держреєстрацію, сплату пенсійного збору, оцінювання квартири тощо), як буде відбуватися передача грошей (готівкою, у присутності самого нотаріуса чи банківським переказом), допоможе визначити строк, коли продавець звільнить квартиру;
— варіанти відповідальності сторін у разі невиконання, неналежного (не в повному обсязі) виконання зобов'язань за договором;
— спосіб забезпечення договірних зобов'язань (припустимо, покупець може дати завдаток) тощо.

Йдемо далі. Посвідчуючи договір, нотаріус визначить обсяг цивільної дієздатності учасників (ст. 44 Закону про нотаріат, п. 39 Інструкції про нотаріальні дії). Простіше кажучи, з'ясує можливість продавця і покупця укласти угоду.

Так, за загальним правилом повну цивільну дієздатність має фізособа, яка:
— досягла 18-річного віку (повноліття);
— до досягнення 18-ти років уже перебуває у законному шлюбі;
— досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором чи у віці від 14 до 18 років записана матір'ю або батьком дитини. У цьому випадку повна цивільна дієздатність може бути надана на підставі рішення органу опіки та піклування за заявою зацікавленої особи. Крім цього, необхідно щоб батьки (усиновителі) чи опікун дали письмову згоду. А якщо останні згоди не дадуть, то повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду;
— досягла 16-річного віку і займається підприємницькою діяльністю. Така особа може зареєструватися підприємцем, тільки якщо батьки (усиновителі), опікун чи органи опіки та піклування дадуть письмову згоду. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її реєстрації як підприємця.

Зверніть увагу: повна цивільна дієздатність зберігається за неповнолітньою особою, яка вже розірвала шлюбні відносини, перебувала у трудових відносинах, але вже не працює чи припинила підприємницьку діяльність.

Для довідки
Документами, що підтверджують повну дієздатність, можуть бути: паспорт, свідоцтво про народження, шлюб, розірвання шлюбу, реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, трудовий договір та інші документи.

Не вдасться укласти договір купівлі-продажу і в особи, яка страждає психічними розладами, зловживає алкоголем, наркотиками та/або токсичними речовинами, про що є відповідне рішення суду про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною. Якщо такий документ не надали, але у нотаріуса є підстави так вважати, він відкладе угоду до з'ясування обставин. Припустимо, відповідних судових рішень нотаріус не знайшов, а сумніви однаково не полишають: "А раптом?.." Тоді він звертається до членів сім'ї, органів опіки та піклування, до психіатричної або наркологічної установи, що можуть звернутися до суду із заявою про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною (ст. 237 ЦПКУ).

Згідно з п. 40 Інструкції про нотаріальні дії перед посвідченням договору купівлі-продажу квартири нотаріус повинен перевірити, чи є на це дозвіл органу опіки та піклування, якщо хоча б одна зі сторін угоди перебуває під опікою чи піклуванням.

Зверніть увагу на ст. 12 Закону про основи соціального захисту. Перед здійсненням будь-яких правочинів з нерухомістю, на яку діти мають право власності чи користування, потрібно отримати згоду органів опіки та піклування. Про те саме говорить і ст. 17 Закону про охорону дитинства.

Є ще декілька нюансів стосовно малолітніх, неповнолітніх, недієздатних або обмежених у дієздатності, проте на них ми зупинятися не будемо. Просто скажемо: якщо нотаріус побачить будь-які порушення, то не посвідчить угоду.

Окремо хочемо згадати про необхідність одержання письмової нотаріально посвідченої згоди одного із подружжя на продаж житла (ч. З ст. 65 СКУ). Вона не знадобиться, якщо квартира — особиста власність одного із подружжя-продавця. Останнє, щоправда, треба підтвердити документами. Підійде будь-який, що підтверджує отримання квартири у власність до укладення шлюбу, а якщо квартиру придбала вже подружня пара, то достатньо застереження у шлюбному контракті чи, наприклад, нотаріально посвідченого договору про виділення квартири зі спільного сумісного майна подружжя конкретно одному з них (ч. 2 ст. 69 СКУ). Так само майно, придбане під час шлюбу, але за договором дарування, отримане в спадщину чи куплене за особисті кошти, визнають особистою приватною власністю (ч. 1 ст. 57 СКУ).

Тепер звернемося до п. 47 Інструкції про нотаріальні дії. Нотаріус, перед тим як посвідчити правочин, має перевірити, чи накладено на квартиру заборону на відчуження (перебуває в іпотеці, тобто в заставі у банківської установи) або арешт (його може накласти державний виконавець на майно боржника). Усю цю інформацію містить Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і, між іншим, Державний реєстріпотек(п. 1 Тимчасового порядку реєстрації іпотек), що в Інструкції про нотаріальні дії не згаданий.

Так, наприклад, якщо квартира в іпотеці, то від банку треба одержати дозвіл на її продаж. Але це ще не все. У ст. 23 Закону про іпотеку сказано, що покупець після придбання у власність заставленої квартири буде нести такі самі обов'язки перед банківською установою, як і перед цим продавець. Утім, ця норма досить специфічна і є нюанси щодо її застосування.

Нотаріусу знадобиться також витяг з Реєстру застав рухомого майна про наявність чи відсутності податкової застави на об'єкт нерухомого майна. Візьмемо той самий випадок, коли фізособа не сплатила у встановлений строк податкового зобов'язання, розрахованого контролюючим органом, внаслідок чого житло потрапило до податкової застави. Тут нотаріус буде вимагати письмовий дозвіл податківців на його відчуження.

Запитаєте, як нотаріус отримує інформацію з трьох згаданих реєстрів? Нотаріальні контори мають доступ до цих відомостей через комп'ютерну мережу.

Від продавця в нотаріальній конторі вимагатимуть довідку — характеристику об'єкта нерухомості з БТІ. Не лякайтеся, якщо ви не знайдете такого документа в нормативних актах. Його друга назва— витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно7. Цей документ дійсний протягом 3-х місяців з моменту його видачі місцевим БТІ (п. п. 5.7, 5.8 Тимчасового положення про реєстрацію прав).

Зверніть увагу
Найголовніше, що продавець зобов'язаний перед операцією попередити покупця про всі згадані права третіх осіб на квартиру. У противному разі останній має право претендувати на зменшення вартості житла або навіть розірвати договір. Якщо продавець знехтував цим обов'язком, а операція все-таки відбулася, він повинен буде відшкодувати шкоду покупцеві. Це можливо, якщо треті особи пред'являть претензії покупцеві і суд прийме рішення про вилучення квартири на їх користь. Так говорять ст. ст. 659, 660 ЦКУ.

Іще один папір, який нотаріус затребує у продавця, останньому потрібно одержати в ЖЕКу. Це так звана форма № 3. У ній, зокрема, записано дані про кількість проживаючих у квартирі. Так, наприклад, якщо це чоловік— то нотаріус вимагатиме від продавця надати письмову нотаріально посвідчену згоду другого із подружжя на відчуження квартири.

І, до речі, покупцеві непогано було б одержати від продавця довідку з ЖЕКу про відсутність заборгованості (форма № 4) та сплачені рахунки за послуги телефонного зв'язку на дату посвідчення угоди. Нормативні документи про таку процедуру мовчать, однак це "правильна" практика. Інакше не виключений варіант, коли всі борги за комунальні послуги продавця повісять на нового власника.

Також хочемо сказати, що іноді нотаріус вимагає від продавця техпаспорт на квартиру (додатки 3, 3.1, 3.2 до Інструкції про технічну інвентаризацію), хоча цей документ швидше слугує для пред'явлення в БТІ, коли покупець реєструє своє право власності на квартиру.

Якщо нотаріус не знайде жодних недоліків ані у сторін, ані в документах, то перейде до наступного етапу.

Але ми з вами поки що підведемо попередні підсумки і ще раз подивимося, які ж документи потрібні для оформлення купівлі-продажу квартири у нотаріуса.

Зазвичай до пакету документів входить:
— паспорти та ідентифікаційні номери фізосіб;
— правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності (довірчої власності) на квартиру. Як правило, це: нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, пожертвування, довічного утримання, ренти, дарування, міни. Крім цього такими документами можуть бути: спадковий договір, свідоцтво про право власності на квартиру, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, рішення суду тощо. Право довірчої власності на квартиру може підтверджувати договір управління майном (врахуйте, квартиру, що перебуває у довірчому управлінні, можна відчужувати, тільки отримавши згоду установника управління);
— довідка — характеристика БТІ (витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно);
— інформація з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек і Реєстру застав рухомого майна, яку нотаріус сам одержить в електронному вигляді і роздрукує на спеціальних бланках.

Звісно, привести єдино правильний перелік необхідних документів під усі випадки життя не вийде. Утім, не хвилюйтеся, додаткові папери чи довідки за необхідності у вас вимагатиму нотаріус.

Нотаріальне посвідчення і держреєстрація договору
При нотаріальному посвідченні договір роздруковують на бланку зі спеціальним захистом (ребриста поверхня, водяні знаки тощо) і на ньому нотаріус робить посвідчувальний напис. Після цього він реєструє дані про вчинені дії у спеціальному журналі і з цієї хвилини правочин вважають нотаріально посвідченим.

Ця процедура не безкоштовна. У державній нотаріальній конторі слід заплатити держмито — 1 % від суми договору (але не менше 17 грн). Приватний нотаріус справить із вас плату за домовленістю, але вже точно не меншу від розміру держмита.

Тепер про держреєстрацію договору. Це питання регулює Тимчасовий порядок реєстрації правочинів. Процедуру знову-таки проводить нотаріус шляхом внесення запису до Державного реєстру правочинів. На підтвердження ви отримаєте витяг із зазначеного реєстру. А заплатити за це доведеться усього нічого — 17 грн.

Для довідки
Нотаріальне посвідчення і держреєстрацію договору купівлі-продажу квартири може оплатити як продавець, так і покупець. Як варіант: порівну або в будь-якій іншій пропорції. Це сторони вправі відобразити навіть у тексті самого договору.

Держреєстрація права власності на квартиру
Держреєстрація правочину і держреєстрація права власності — це різні речі. Першу, як ми вже зрозуміли, проводить нотаріус, а за другою треба звертатися до БТІ.

Згідно зі ст. 182 ЦКУ, зокрема, права власності на нерухоме майно підлягають держреєстрації. Причому записано, що порядок повинен визначати закон. Він є. Це Закон про реєстрацію прав. Однак на сьогоднішній день механізм реалізації цього закону відсутній, атому слід керуватися Тимчасовим положенням про реєстрацію прав.

Отже, для того щоб БТІ зареєструвало право власності на придбану квартиру, покупець зобов'язаний надати належні документи (додаток 1 до Тимчасового положення про реєстрацію прав). Наводити їх перелік не будемо, адже він досить об'ємний. Зазначимо тільки, що в нашій ситуації таким документом буде договір купівлі-продажу квартири. Безпосередньо в БТІ вам дадуть заповнити бланк заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Після розгляду документів і за умови, що з ними все в порядку, БТІ внесе запис до реєстру прав на нерухоме майно, поставить позначку (штамп) про реєстрацію прав і надасть витяг про реєстрацію права власності на нерухомість (п. 3.8 Тимчасового положення про реєстрацію прав).

А от плата за реєстрацію права власності в різних населених пунктах відрізняється. Оскільки встановлює її Рада міністрів АРК, обласні, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації, виконкоми місцевих рад (п. 7.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав).

Право власності на квартиру у покупця виникає тільки з моменту такої держреєстрації (ст. 331 ЦКУ)!

Замість висновку
Отож, ви щасливий власник квартири. І як ніхто інший зацікавлені в тому, щоб у ній було затишно, тепло і комфортно. Тому вам треба буде переоформити на себе договори з комунальними службами, а саме:
— договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодною та гарячою водою і водовідведення;
— договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
— договір про користування електроенергією;
— договір про надання послуг з газопостачання (як відомо, багато будинків до системи газопостачання не підключені, а якщо так, то і договір, звичайно, переоформляти на себе не доведеться).

Зверніть увагу: продавець, з'їжджаючи з квартири, повинен згадані договори розірвати, і основне завдання покупця — простежити за цим.

Між іншим, усе це стосується і телефонного зв'язку. Тут уже варіантів просто безліч: починаючи з того, що продавець захоче зберегти за собою "старий" номер телефону, і закінчуючи тим, що телефонного підключення в квартирі немає взагалі.

І насамкінець хочемо дати вам пораду: якщо ви продаєте або купуєте квартиру, будьте надзвичайно уважні. І звичайно ж, допомога спеціалістів у цьому питанні зайвою не буває.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ЦПКУ — Цивільний процесуальний кодекс України.
3. СКУ — Сімейний кодекс України.
4. Закон про нотаріат — Закон України "Про нотаріат" відО2.О9.93р.№3425-ХІІ.
5. Закон про іпотеку — Закон України "Про іпотеку" від 05.06.03 р. №898-IV.
6. Закон про реєстрацію прав — Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.04 р. № 1952-IV.
7. Закон про охорону дитинства — Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.01 р. № 2402-ІП.
8. Закон про основи соціального захисту — Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 02.06.05 p. № 2623-IV.
9. Тимчасовий порядок реєстрації правочинів — Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою KM України від 26.05.04 р. № 671.
10. Тимчасовий порядок реєстрації іпотек — Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений постановою KM України від 31.03.04 р. № 410.
11. Порядок сплати пенсійного збору— Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою KM України від 03.11.98 р. № 1740.
12. Тимчасове положення про реєстрацію прав — Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Мін'юсту України від 07.02.02 р. № 7/5.
13. Інструкція про нотаріальні дії— Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мін'юсту України від 03.03.04 р. № 20/5.
Євген Рудий