Анализ финансовой отчетности

Шлях до успіху: обираємо оптимальний спосіб розширення власного бізнесу

Будь-який суб'єкт господарювання незалежно від роду своєї діяльності — торгівля, громадське харчування, побутові чи туристичні послуги, страхування або консалтинг — у разі успішного ведення справ починає замислюватись над розширенням власного бізнесу. Як? Дехто відкриває нові магазини, кафе, ресторани, офіси у межах того населеного пункту, де вже працює. А ось декому цікавіше просувати свій бізнес в інші регіони. Економічна присутність суб'єкта господарювання на території іншого регіону може втілюватись у таких правових формах:
1) відокремлений підрозділ;
2) нова юридична особа;
3) придбання корпоративних прав вже існуючої юрособи, що займається потрібною справою та має відповідні характеристики;
4) укладення договору з іншим суб'єктом господарювання, який має торговельні площі у бажаному регіоні — це може бути договір комерційної концесії (франчайзингу1), комерційного представництва (побудова дилерської мережі) тощо.

Нижче ми детальніше розглянемо позадоговірні методи просування на інші ринки (форми 1—3) та визначимо переваги та недоліки кожного з них.


Вибір організаційно-правової форми
Якщо йдеться про створення нової юридичної особи, то засновник має достатньо широкий вибір організаційно-правових форм. На сьогодні найбільш популярними можна визнати товариство з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) та приватне підприємство (далі - ПП). Ці форми досить прості з точки зору організаційної структури і не потребують істотних фінансових затрат. Утім, щодо формування статутного фонду (капіталу), то ПП має певні переваги — закон не містить жодних вимог до розміру його статутного фонду (тобто він може становити будь-яку суму). У ТОВ має бути сформований статутний капітал у розмірі не менше як 100 мінімальних заробітних плат (на сьогодні — 37500 грн). Зазначимо, що у будь-якому разі створювану юрособу треба наділити певними коштами для ведення бізнесу і доцільніше внести їх саме до статутного фонду (капіталу). Тому вже на стадії створення є сенс скласти детальний кошторис майбутніх витрат, аби визначитись, скільки грошей передати до статутного фонду (капіталу) юрособи.

Акціонерне товариство, як і ТОВ, може заснувати одна особа, але процедура ця досить складна, оскільки пов'язана з емісією акцій. Крім того, витрати на функціонування даної організаційно-правової форми завеликі, порівняно з витратами на ТОВ чи ПП. Тому в нашому контексті AT майже не зустрічається.

Не все зрозуміло з організацією дочірнього підприємства (далі — ДП). На сьогодні ані ЦКУ, ані ГКУ не називає ДП окремою правовою формою. Хоча про таке підприємство згадують декілька спеціальних законів, а також Класифікатор організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, який було затверджено, коли вже діяли нові кодекси. У його пп. 3.1.7 ДП визначено як підприємство, єдиним засновником якого виступає інше підприємство (код класифікатора — 160).

З огляду на численні колізії в чинному законодавстві стосовно ДП ми б не рекомендували створювати юридичну особу в цій організаційно-правовій формі. Тим паче що корпоративні права щодо неї потім майже неможливо продати (а така необхідність іноді виникає). Оскільки ч. 1 ст. 113 ГКУ передбачає, що ПП можуть створювати як фізичні, так і юридичні особи, то краще назвати нову юрособу ПП, ніж ДП.

Для відокремленого підрозділу закон передбачає дві базові альтернативи - філію та представництво.

Зважаючи на те що представництво не має права здійснювати основну господарську діяльність, а може лише виконувати представницькі функції (укладення договорів, прийняття претензій, представництво в судах тощо), то єдина придатна форма відокремленого підрозділу, що здійснюватиме госпдіяльність, — філія.

Іноді запитують, чи можна відкривати відокремлені підрозділи іншого виду, ніж філії та представництва? ЦКУ не називає таких, але у ч. 5 ст. 55 ГКУ сказано: суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Отже, відповідь на поставлене запитання є позитивною.

Якщо фізична особа— підприємець— прагне розширювати свій бізнес через відокремлений підрозділ, то цей варіант не підійде. Такі підрозділи можуть створювати лише юрособи.

Ухвалюємо рішення та затверджуємо документи
Про створення юрособи засновник має прийняти рішення та затвердити її установчі документи. І для ТОВ, і для ПП це статут. Справжність підпису засновника — фізичної особи або керівника юридичної особи (чи уповноваженої ним особи) — на статуті слід посвідчити нотаріально.

Із відокремленим підрозділом простіше, оскільки він діє на підставі положення, яке затверджує уповноважений орган. Керівнику підрозділу обов'язково видають довіреність. У разі, якщо його наділено правом здійснювати правочини, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, то таку довіреність також треба посвідчити нотаріально.

Підкреслимо: відповідно до Закону про госптовариства (ст. 41, 59) в акціонерних товариствах приймання рішень про створення ДП, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень — виключна компетенція загальних зборів і нікого іншого (ні наглядової ради, ні виконавчого органу). У ТОВ —теж компетенція загальних зборів (однак ці питання можуть розглядати інші органи). Статути ПП часто такі функції надають засновнику, тобто цього не робить директор ПП.

Таким чином, якщо головне підприємство має форму AT чи ТОВ, цей момент слід врахувати. Визначення ДП зі ст. 126 ГКУ дозволяє дійти висновку, що відповідні обмеження будуть поширюватися не тільки на випадки створення ДП (як окремої організаційно-правової форми), а й створення ТОВ чи ПП, якщо вони будуть знаходитися у вирішальній залежності від головного підприємства.

Щодо відокремлених підрозділів можна обійти вимоги Закону про госптовариства й створити не філію чи представництво, а відокремлений підрозділ з іншою назвою (департамент, відділ, магазин, торговельний центр тощо). Але й тоді захиститись від усіх проблем неможливо. Певні підводні камені можуть істотно нашкодити головному підприємству (у разі виникнення конфліктів між акціонерами чи учасниками товариства, а також у процесі корпоративних бійок — якщо "точка" чи саме головне підприємство стане об'єктом для рей-дерськихатак).

Формування майнової бази
Ще до держреєстрації ТОВ засновник має оплатити не менш як 50% розміру статутного фонду. Несплачену частину він має перерахувати протягом першого року діяльності товариства (ч. З ст. 144 ЦКУ). Для ПП такої вимоги немає — засновник сам визначає процедуру формування статутного фонду. Зазвичай це відбувається після держреєстрації.

Для статутного фонду ТОВ відкривають спеціальний рахунок згідно з Інструкцією про відкриття рахунків. Довідка (виписка) банку необхідна для держреєстрації ТОВ.

Цитата: Інструкція про відкриття рахунків
4.2. Підчас відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб'єкта господарювання — юридичної особи (крім банків) подаються:
— заява про відкриття поточного рахунку (додаток 1), що підписана уповноваженою засновниками (учасниками) особою;
— один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально;
— рішення засновників (учасників) про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється у формі довіреності, засвідченої нотаріально (якщо хоча б одним із засновників (учасників) є фізична особа);
— картка із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2), у якій наводиться зразок підпису особи, якій засновниками (учасниками) надано право розпорядчого підпису. Картка приймається без відбитка печатки та засвідчується підписом уповноваженого працівника банку.

У разі відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, подаються:
— заява про відкриття поточного рахунку (додаток 1). Інформація про те, що рахунок відкривається для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, зазначається в рядку "Додаткова інформація" заяви про відкриття поточного рахунку;
— один примірник-оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально;
— картка із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2). Картка приймається без відбитка печатки та засвідчується підписом уповноваженого працівника банку;
— довіреність або копія довіреності на ім'я особи, яка має право відкриття та розпорядження рахунком, засвідчена нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто засновником (учасником), то цей документ не вимагається.

Кошти на цей рахунок перераховуються засновниками (учасниками).для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб'єкта господарювання — юридичної особи до його державної реєстрації як юридичної особи. Цей рахунок починає функціонувати як поточний тільки після одержання банком документів, передбачених п. 3.2 цієї Інструкції, та отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням суб'єкта господарювання — юридичної особи. У разі відмови в державній реєстрації суб'єкта господарювання — юридичної особи або в інших випадках, передбачених законодавством України, на підставі листа із зазначенням причини закриття рахунка, підписаного уповноваженою засновниками (учасниками) особою, кошти повертаються засновникам (учасникам), а рахунок закривається. Якщо засновником (учасником) господарського товариства є одна особа, то лист із зазначенням причини закриття рахунка підписується цією особою або уповноваженою нею особою.

При формуванні статутного фонду майном іноді виникають проблеми, тому що деякі держреєстратори вимагають документ, що підтверджує внесення вкладу. Але оскільки створюваної юридичної особи поки не існує, абсолютно неможливо легітимно здійснити таку передачу. Коли засновників ТОВ декілька, на практиці застосовують таку форму "передання вкладу", як призначення одного із засновників відповідальним за приймання та збереження вкладів, які він має одержати від інших засновників для внесення до статутного фонду ТОВ, що підтверджують акти приймання-передачі. Якщо ж є всього один засновник, то такий варіант не пройде. Коли реєстратор все ж таки відмовляє у реєстрації без документа, що підтверджує внесок, залишаються два шляхи — звернутися до суду з вимогою провести реєстрацію або до Держкомпідприємництва України із запитом.

Неабияку роль відіграє те, коли та в якій правовій формі потраплять активи до новоствореної юрособи. Є декілька варіантів:
1) оформлюють право власності на об'єкти нерухомості на головне підприємство і передають об'єкти до статутного фонду або в оренду чи користування новій юрособі;
2) вносять до статутного фонду юрособи суму грошей, необхідну для подальшого інвестування в новий об'єкт;
3) вносять до статутного фонду мінімальну суму, а згодом переводять активи за допомогою низки господарських договорів.

А ось передаючи активи на баланс відокремленого підрозділу, слід визначитися тільки з часом, коли це доцільно. На практиці нерідко головне підприємство укладає зі своїм підрозділом госпдоговори.ут. ч. про передання майна (в оренду чи безоплатне користування). Це некоректно, оскільки відокремлений підрозділ діє від імені підприємства, і якщо він укладає договори із самим підприємством, то сторонами такого договору є одна й та сама особа, що з юридичної точки зору — нонсенс. Передання майна на баланс відокремленого підрозділу має здійснюватися згідно з рішеннями (розпорядженнями, наказами) виконавчого органу головного підприємства — тобто у розпорядчому порядку, а не на договірній підставі.

Державна реєстрація та подальша легалізація
Варто зауважити, що у контексті легалізації підприємницької діяльності між відкриттям відокремленого підрозділу та юрособи є різниця.

Нову юрособу реєструють у порядку, визначеному ст. 24—27 Закону про держреєстрацію.

А відокремлені підрозділи юрособи не потребують держреєстрації. Відомості про них просто включають до ЄДР.

У ч. 4 ст. 64 ГКУ записано, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Усе добре, але законодавці забули його встановити, тому місцева влада цю процедуру визначає самостійно.

Як новостворену юрособу, так і відокремлений підрозділ ставлять на облік в органах державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соц-страхування. Закон про держреєстрацію передбачає майже автоматичну постановку на облік у зазначених органах після отримання відомостей від держреєстратора.1 нова юридична особа, і відокремлений підрозділ можуть виготовити круглу печатку і відкрити рахунок у банку (підрозділу рахунок відкривається на ім'я головного підприємства).

Ліцензії та дозвільні документи
При створенні нової юридичної особи усі дозволи (ліцензії, патенти) потрібно отримувати наново. Якщо ж створюється відокремлений підрозділ, то ситуація дещо спрощується.

Так, ст. 14 Закону про ліцензування закріплює, що для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть госпдіяльність на підставі ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструють в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена копія ліцензії підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду госпдіяльності. Таким чином, підрозділу не потрібна окрема ліцензія, він працює на підставі ліцензії, виданої головному підприємству. Втім, щодо, наприклад, об'єктів торгівлі загальне правило діє далеко не завжди.

По-перше, воно стосується лише ліцензій, виданих центральними органами влади. Якщо ліцензія видана місцевим органом виконавчої влади або спеціально уповноваженим виконавчим органом рад, госпдіяльність можна вести лише на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Словом, для торгівлі через відокремлений підрозділ на "чужій" території потрібна "чужа" ліцензія.

По-друге, спеціальні нормативи про ліцензування торговельної діяльності часто містять додаткові вимоги, коли підрозділу необхідно видати копії ліцензії. Так, п. 1.20 Ліцензійних умов провадження госпдіяльності з виробництва і торгівлі ліками передбачає, що у разі створення ліцензіатом нового відокремленого підрозділу, який провадитиме певну діяльність згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат повинен подати до Державного департаменту заяву про видачу копії ліцензії (додаток 4), а також висновок про відповідність матеріально-технічної, нормативно-правової бази, кваліфікації персоналу вимогам до фармацевтичної діяльності відокремленого підрозділу суб'єкта господарювання.

Стаття 15 Закону про обіг спирту і тютюну вимагає, щоб у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями був перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться в місці торгівлі. Таким чином, при створенні підрозділу,, що продаватиме алкогольні напої, головне підприємство має звертатись до органу ліцензування із заявою про внесення до виданих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями переліку ЕККА(КОРО).

А ось Закон про патентування прямо зобов'язує отримувати патент не тільки СПД, а і його відокремлені підрозділи, якщо їх діяльність підпадає під патентування (зокрема, це торгівля за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, за винятками, встановленими Законом).

Інші дозволи (зокрема, на розміщення об'єкта торгівлі, від органів державного пожежного нагляду, державної санітарно-епідеміологічної служби тощо) також, як правило, видають не юрособі, а на окремий об'єкт, тому великої різниці між легалізацією торговельної діяльності новостворюваної юридичної особи та відокремленого підрозділу не існує.

Управління і контроль
Істотної різниці між окремою юридичною особою та відокремленим підрозділом з точки зору ефективного управління та контролю за їхньою діяльністю немає. Безумовно, обидві форми певною мірою не залежать від головного підприємства (засновника). Але воно має правові засоби для обмеження їх самостійності. Якщо створюється ТОВ або ПП, такі обмеження відображають у статуті. Юристи вже опрацювали класичні формулювання, які допомагають засновнику підприємницької структури уникнути небажаних дій з боку виконавчого органу (найчастіше це директор). Так, статути часто обмежують або забороняють виконавчим органам вчиняти правочини на певну суму, вчиняти будь-які правочини з нерухомістю або основними виробничими фондами, передавати цілісні майнові комплекси чи окреме майно підприємства в управління, заставу, користування. Іноді засновник намагається контролювати механізм встановлення заробітної платні керівникам та фахівцям підприємства. Для контролю за видатками корисне планування та бюджетування — при цьому статут дозволяє виконавчому органу укладати лише ті договори, що передбачені планом, та здійснювати видатки виключно у межах бюджету.

Відповідні обмеження можуть міститися і в Положенні про відокремлений підрозділ та у довіреності, яку видаватимуть керівникові цього підрозділу.

Не все так добре для юросіб. У ч. З ст. 92 ЦКУ йдеться про те, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

На практиці при укладенні правочинів інша його сторона знайомиться зі статутом юридичної особи, але жодний нормативний акт не зобов'язує це робити. Втім, тут може стати в пригоді Закон про держреєстрацію, який передбачає, що до ЄДР мають включати дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи (ст. 17). Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього Закону, якщо відомості внесено до ЄДР, то їх вважають достовірними і використовують у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних поправок. Таким чином, варто переконатися, чи занесено до ЄДР відомості про обмеження, які встановлює статут щодо представництва.

Відчуження бізнесу
При створенні нового об'єкта торгівлі ви повинні врахувати можливість його продажу. Особливо це стосується діяльності в іншому регіоні, адже просуватись на чужий ринок завжди складніше й успіх не гарантовано. Тому працювати через ТОВ або ПП набагато зручніше, оскільки продати корпоративні права легше, аніж продати об'єкт нерухомості чи бізнес цілком (як цілісний майновий комплекс). Крім того, при продажу майна, а не корпоративних прав, покупець втрачає майже усі документи дозвільного характеру (їх потрібно буде отримувати наново). Отже, це вплине і на вартість відчужуваного об'єкта.

Купівля корпоративних прав юридичної особи
Мабуть, третю форму розширення бізнесу— придбання корпоративних прав уже існуючої юрособи, яка має потрібні виробничі площі, ділову репутацію, коло клієнтів тощо, — можна розглядати як найпростішу та найекономічнішу. У такому разі придбання об'єкта відбувається опосередковано — через придбання корпоративних прав юрособи-власника. Покупець корпоративних прав уникає тривалого процесу, пов'язаного з легалізацією нового об'єкта, отриманням необхідних дозволів та ліцензій (якщо об'єкт здійснював таку саму діяльність).

Звичайно, у цього способу є й певні недоліки. Перед купівлею корпоративних прав слід провести глибокий юридичний та економічний аудит (дью дилидженс), аби впевнитися, що юрособа, корпоративні права якої придбаваються, створена легітимно, має всі дозволи та ліцензії, отримала правовстановлюючі документи на всі об'єкти нерухомості, її власність не обтяжена зобов'язаннями, вона не порушувала чинного законодавства, що у майбутньому може привести до негативних наслідків. Іноді складна робота має бути проведена із менеджментом та трудовим колективом (за його наявності).

Тобто такий спосіб придбання бізнесу досить швидкий та економічний, але несе в собі додаткові ризики. До того ж спробуйте знайти бажаний об'єкт для купівлі. Якщо не вдасться, доведеться звертатися до інших, складніших варіантів.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. ГКУ — Господарський кодекс України.
3. Закон про держреєстрацію — Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15.05.03 p. № 755-IV.
4. Закон про госптовариства — Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ.
5. Закон про ліцензування — Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. №1775-111.
6. Закон про патентування — Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. №98/96-ВР.
7. Закон про обіг спирту і тютюну — Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.95 р. №481/95-ВР.
8. Класифікатор організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 — Державний класифікатор України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.04 р. № 97.
9. Інструкція про відкриття рахунків— Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492.
10. Ліцензійні умови провадження госпдіяльності з виробництва і торгівлі ліками — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України від 12.01.01 р. №3/8.
Олена Кібенко