Анализ финансовой отчетности

Договір про надання освітніх послуг: форма, умови, процедура укладання

На щастя, класове протистояння залишилося в минулому. Інакше традиційно найактивніша частина суспільства — студентство, напевно, розкололася б на два класи, їм уже навіть назви придумали — бюджетники та контрактники. Але розподіл заданими класами відбувається не за соціальним походженням і навіть не за рівнем статку. Серед контрактників опиняються ті, кому не вдалося (або хто не наважився на спробу) здолати високий конкурсний бар'єр для навчання за бюджетний кошт. Це про вищу освіту. А в середній ще легше: за навчання платять ті, кого не влаштовує безоплатна освіта і, звісно, хто може собі це дозволити. Тобто у кого є не тільки гроші, а й відповідні навчальні заклади поблизу. Так чи інакше, договірні умови навчання увійшли до нашого життя. Впевнені: наших читачів сьогоднішня тема теж хвилює. Тож поговоримо про контракти докладніше.

Послуги як вони є
До освітніх послуг повною мірою застосовують загальні положення щодо послуг, викладені в главі 63 ЦКУ. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яку споживають у процесі вчинення певної дії або здійснення конкретної діяльності (тут — навчання), а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві названу послугу. Договором можна встановити безоплатність надання послуги. Більше того: факт зарахування студента до вузу "на бюджет" чи прийняття дитини до школи вважають укладенням договору про надання навчальних послуг на безоплатній основі. Хоча при цьому, як вам добре відомо, письмового договору не складають.

Згідно зі ст. 902 ЦКУ виконавець повинен надати послугу особисто. Втім, і згадана норма диспозитивна, тобто її можна змінити договором. Тоді виконавець матиме право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Такі відносини дуже схожі на субпідряд, хоча йдеться не про виконання робіт, а про надання послуг. Простий приклад: ліцей зобов'язується проводити з учнями уроки плавання, проте власного басейну не має. Тому в договорі сказано про можливість залучення до його виконання третьої особи (розташованого поруч спортивно-оздоровчого комплексу).

Замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в сумі, у строки та в порядку, зазначених у договорі. Зрозуміло, якщо саму плату передбачено договором. Буває, що виконавець не в змозі виконати договір з незалежних від нього причин. Якщо неможливість виникла з вини замовника (наприклад, студент перестав відвідувати заняття), останній мусить повністю розрахуватися з виконавцем. Якщо ж вини сторін немає, то "замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату"1 (ч. 2 ст. 903 ЦКУ). Що це таке, законодавець не пояснює. Очевидно, до неї слід включити понесені виконавцем витрати (так би мовити, розумні) на виконання договору. Тож неодмінно врахуйте цей нюанс під час складання договору.

Ще одну істотну умову договору про надання послуг —- його строк — записують за домовленістю сторін, "якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами". Це інше встановлюють, визначаючи термін навчання в цілому чи тривалість окремих його періодів (семестрів) на державному чи локальному рівні.

Загальні засади відповідальності виконавця за порушення договору про надання послуг наводить ст. 906 ЦКУ. Виходячи з неї, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, коли є його вина, у повному обсязі, якщо інше не передбачено договором. Регулювати це питання в договорі краще, не встановлюючи меншої відповідальності (аби тим чи іншим чином врахувати витрати виконавця), а визначаючи конкретний механізм обчислення збитків.

Для виконавців — суб'єктів підприємницької діяльності законодавець подбав про презумпцію вини: вони відповідатимуть за порушення договору, якщо не доведуть, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили. Беручи до уваги, що дане положення диспозитивне — допускає вибір — радимо в договорах чітко описувати випадки відповідальності та звільнення від відповідальності виконавця.

Принципова відмінність договорів про надання послуг — можливість їх розірвати, відмовившись в односторонньому порядку від договору. Але пам'ятайте: за частиною 1 ст. 907 ЦКУ таке розірвання слід провести "в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін". Тому порядок та підстави такої відмови незайве вказати в договорі. Наприклад, так:

"Замовник має право відмовитись від договору без пояснення підстав за умови попереднього письмового повідомлення виконавця, надісланого виконавцю не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання договору".

Те ж саме стосується й наслідків розірвання договору, які також установлюють за домовленістю сторін або за законом. Головне, що потрібно визначити сторонам, — відшкодування можливих збитків та/або проведеної оплати.

Послуги у сфері освіти
У статті 65 Закону про вищу освіту говориться про можливість вищого навчального закладу (ВНЗ) надавати фіз- та юрособам платні послуги в галузі вищої освіти. Робити це можна лише відповідно до статуту такого ВНЗ. Для державних навчальних закладів можливі послуги, зазначені в Переліку № 38. Він (до речі, стосується не лише вузів), зокрема, включає такі послуги у сфері освітньої діяльності:
— навчання іноземних і вітчизняних студентів у ВНЗ понад державне замовлення в межах ліцензованого обсягу прийому (на умовах контракту з фіз- та юрособами);
— здобуття другої вищої освіти, другої кваліфікації молодшого спеціаліста, крім випадків, обумовлених законодавством;
— післядипломна освіта понад державне замовлення;
— підготовка робітників різних професій понад державне замовлення;
— навчання слухачів підготовчих відділень ВНЗ;
— переведення з одного до іншого ВНЗ та поновлення навчання студентів, окрім осіб, які перебували в академічній відпустці та переводяться або поновлюються з об'єктивних причин;
— повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів;
— підготовка і перепідготовка робітників і спеціалістів за замовленнями служб зайнятості населення;
— підготовка аспірантів і докторантів понад державне замовлення;
— прийом кандидатських іспитів;
— навчання іноземних громадян в аспірантурі, докторантурі, їх стажування, за винятком іноземних громадян, які постійно проживають на території України;
— підготовка до захисту та проведення захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора, друкування дисертації, друкування і розсилання авторефератів, стенографування захисту тощо (крім оплати часу засідання членам спеціалізованої вченої ради);
— плата за наукові консультації для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;
— довузівська підготовка;
— лекторії (з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань, туризму і краєзнавства тощо);
— платні курси водіїв, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії, образотворчого мистецтва, стенографії та машинопису, крою та шиття, оздоблення приміщень, агротехніки, зоотехніки тощо, платні курси і семінари-практикуми з підготовки кадрів для дитячого та молодіжного туризму;
— освітні послуги понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами у дошкільних, інтернатних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладах;
— консультації для учнів, вихованців, студентів понад обсяги, затверджені навчальними планами і програмами, аспірантів, докторантів, підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, фізосіб з питань економіки, технологій, права, організації виробництва, проведення туристських походів, подорожей, екскурсій, змагань тощо;
— підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Найпоширеніша з перелічених послуг, звичайно, навчання на умовах контракту. На сьогодні існує три типових договори на навчання. Типовий договір стосується навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування та форм власності і є найбільш універсальним. Типову угоду використовують при навчанні за держзамовленням. А Угоду про навчання — при кредитуванні вартості навчання.

Скажімо одразу, що суворо дотримуватися Типового договору не обов'язково. Втім, враховуючи, що його текст при виникненні спору суд братиме для тлумачення договору (ч. 4 ст. 213 ЦКУ), подальший розгляд умов договору проведемо на прикладі Типового договору (див. стор. 40).

Назва договору
Безумовно, вона може бути більш детальною, ніж представлено в Типовому договорі. В будь-якій ситуації назва договору не впливає на суть правовідносин за ним.

Сторони договору
На перший погляд, усе зрозуміло: з однієї сторони — навчальний заклад, з іншої — студент (гімназист, ліцеїст, курсант). Насправді ж і тут існують деякі неоднозначності.

Передусім виконавцем повинна бути юрособа. Навчальний заклад може бути без такого статусу (юридично — підрозділ іншої юрособи). Позбавлені статусу юрособи і філії, які мають сучасні університети в регіонах. І тоді варто переконатися, що договір укладають з належною особою, її представник (який підписує договір) володіє необхідними повноваженнями, а сам договір передбачає навчання в конкретному навчальному закладі чи його підрозділі.

По-друге, досить часто виникає потреба підписати договір з неповнолітнім абітурієнтом. Через те що ст. ст. 31 та 32 ЦКУ не дає йому права самому укладати подібні договори, робити це доведеться за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Для чого вони повинні взяти участь у процедурі підписання договору особисто або надати неповнолітньому нотаріально посвідчену згоду на укладення згаданого договору. Останній варіант стане в пригоді, коли навчальний заклад знаходиться далеко від місця проживання батьків майбутнього студента.

Хоча і тут є альтернатива. Виходячи з примітки 1 до Типового договору, договори можуть укладати сторони в інтересах третіх осіб. Коли договір укладає Замовник в інтересах третьої особи, то вона теж підписує договір, проставляючи там її реквізити. А ось на другий абзац примітки ("За фізичну особу, яка не має повної дієздатності, договір підписують її батьки або інші законні представники") не звертайте уваги — після набрання чинності ЦКУ він перестав відповідати закону.

Предмет договору
Формально предмет договору можна викласти так: виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти та оплатити послуги з навчання. Однак без розшифровки сутності навчання дане зазначення предмету договору буде недостатнім. Тому в документі неодмінно наводять таку інформацію:
— тип навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації тощо);
— форму навчання (денна, вечірня, заочна, дистанційна);
— освітньо-кваліфікаційний рівень, присвоєння якого буде результатом навчання (бакалавр, спеціаліст чи магістр);
— назву спеціальності, за якою проводитимуть навчання;
— місце та строк навчання.

Обов'язки виконавця
Головний обов'язок навчального закладу — надавати освітню послугу, тобто власне навчати. Вимоги щодо її якості в Типовому договорі сформульовано просто — на рівні державних стандартів освіти. Проте можна їх охарактеризувати детальніше, додавши вимоги до використання методів навчання (як технічних, так і методичних), навчальної бази, фахового рівня викладачів тощо.

Крім навчальної послуги як такої, в договорі фіксують й інші обов'язки виконавця:
— забезпечення дотримання прав учасників навчального процесу відповідно до законодавства;
— видача замовнику документа про освіту державного зразка;
— інформування замовника про правила та вимоги щодо організації надання освітньої послуги, її якості та змісту, про права та обов'язки сторін під час надання та отримання таких послуг (це можна зробити, додавши до договору необхідні документи);
— повернення (повне чи часткове) коштів за навчання при достроковому розірванні договору;
— надання замовнику додаткових послуг (найактуальніша з них, безперечно, забезпечення гуртожитком; крім того, сприяння у працевлаштуванні після закінчення навчання чи під час самого навчання, забезпечення проходження практики в певному регіоні чи на конкретному підприємстві, безкоштовне або пільгове забезпечення підручниками та іншими навчальними матеріалами, створення умов для культурного відпочинку, занять спортом, творчою діяльністю та ін.).

Визначаючи обсяг послуг виконавця, слід виходити з елементарного припущення: за все, що не потрапить до договору, доведеться платити окремо.

Обов'язки замовника
Відпрацювати місяць у колгоспі, регулярно брати участь у суботниках, відвідувати численні комсомольські та профспілкові збори — цих негласних обов'язків студента ми не так давно позбулися. Що ж залишилося? Небагато, але важливе: своєчасно вносити плату за навчання та дотримуватися законних вимог виконавця з організації надання освітніх послуг. Тобто правил внутрішнього розпорядку, розкладу занять, режиму роботи навчального закладу та його підрозділів (зокрема, бібліотеки).

Плата за навчання
Типовий договір пропонує такий варіант вирішення дуже болючої проблеми: "Розмір плати встановлюється за весь строк надання освітньої послуги і не може змінюватись". Але в дійсності, як ви чудово знаєте, в договорах передбачають можливість зміни розміру оплати. Чи правомірно це?

Частина 6 ст. 64 Закону про вищу освіту категорична: "Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання (виділено авт. — S. К.)"2.

Та ж стаття визначає можливість внесення плати за навчання або за надання додаткових освітніх послуг за весь строк навчання повністю одноразово або частками — щомісяця, по семестрах, щорічно. Зрозуміло, порядок оплати має бути закріплено в договорі. А ось форму оплати (готівкою в касу навчального закладу, перерахуванням на банківський рахунок) краще залишити на розсуд замовника.

Відповідальність сторін
Із замовником усе просто — несвоєчасна оплата послуг буде підставою для нарахування пені та/або дострокового розірвання договору. А як щодо навчального закладу? Зазвичай у договорах (і Типовий договір це підтверджує) обмежуються загальною фразою "згідно з чинним законодавством". Переконати додати в документ щось більше — справа нелегка. Але достатньо й відповідальності, встановленої законодавством. Адже вона передбачає зміну умов зобов'язання (наприклад, зменшення розміру плати за навчання), відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. ст. 611, 906 ЦКУ). Але щоб скористатися цим, слід максимально чітко обумовити в договорі обов'язки навчального закладу. І зробити це так, аби можливі порушення легко було виявити та довести.

Припинення договору
Більшість договорів про навчання закінчується виконанням, тобто врученням диплома. Проте зустрічається й інший фінал — припинення договору:
— за згодою сторін;
— при односторонній відмові від договору (якщо це у ньому передбачено);
— якщо виконання стороною договору своїх зобов'язань є неможливим у зв'язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, зафіксовані в договорі щодо освітньої послуги, і будь-яка зі сторін не погоджується внести поправки в документ;
— у випадку ліквідації юрособи — замовника або виконавця;
— при відрахуванні студента з навчального закладу відповідно до законодавства (зокрема, за невиконання навчального плану — ч. 1 ст. 45 Закону про вищу освіту);
— за рішенням суду в разі систематичного порушення або невиконання умов договору.

Крім припинення, існує й зупинення договору. Це відбувається, коли замовнику надають академічну відпустку.

Процедура укладання договору: деякі хитрощі
Юристам відомо, що дана процедура складається із двох частин: оферти (пропозиції укласти договір) та акцепту (згоди на таку пропозицію). Оферту і акцепт додатково "обставлено" певними умовами і процедурами, які навряд чи цікавитимуть пересічного студента чи його батьків. А практика ж зовсім інша.

Ви приходите до навчального закладу, розпитуєте про умови, можливо, відвідуєте день відкритих дверей, після чого укладаєте наданий вам договір (контракт). А якщо вам щось у ньому не сподобається, на зміну його умов годі сподіватися - вам доступно пояснять, що змінити договір нереально і що натомість ви вправі пошукати собі інший заклад. Інколи це дійсно варто зробити (якщо умови договору дуже невигідні). Але вибір навчальних закладів не такий уже й широкий. Особливо якщо взяти окрему спеціальність, яку прагне отримати абітурієнт, та врахувати географічний чинник (не всі погодяться навчатися занадто далеко від домівки). Що ж робити в подібній ситуації?

Спочатку про правомірність "договірного диктату". Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦКУ договір, в якому одна сторона — підприємець узяла на себе обов'язок надати послуги кожному, хто до неї звернеться, вважають публічним. А його умови однакові для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Юристи навчального закладу додатково пояснять вам, що виконавець публічного договору просто не має права віддавати перевагу одному споживачеві перед іншим в укладенні публічного договору.

Отже, перший варіант дій — погодитися з тим, що пропонує навчальний заклад. Звичайно, якщо не вигідні вам умови неістотні.

Другий — стосується більш грубих порушень ваших прав. Тут варто замислитися про визнання недійсними окремих положень договору. Юридичною підставою для цього може бути, зокрема, ст. 233 ЦКУ, за якою "правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину". Вимоги щодо недійсності окремих частин договору не потрібно пред'являти одразу після його підписання. Краще зачекати, поки умови, що вас не влаштовували, спрацюють.

Ну а третій варіант ми вже називали — пошукати інший навчальний заклад. А ось зробити це можна вже під час навчання. Переведення контрактника в інший вуз — давно відпрацьована на практиці процедура. Для її здійснення необхідно, аби в договорі було сказано про можливість його дострокового розірвання (відмови від договору) за ініціативою замовника. Це дозволить, не гаячи часу, перевестися в той навчальний заклад, умови навчання в якому вас влаштують.

Ну а більшість договорів про навчання, повторимося, припиняються однаково — врученням документа про освіту. І якщо ви чи ваші діти навчаєтеся за контрактом, то саме такого завершення договору ми вам і бажаємо.

Список використаних нормативно-правових актів:
1. ЦКУ — Цивільний кодекс України.
2. Закон про вищу освіту — Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.02 р. № 2984-ІМ.
3. Перелік № 38 — Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затверджений постановою КМУ від 20.01.97 р. № 38.
4. Типовий договір — Типовий договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами, затверджений наказом Міносвіти України від 11.03.02 р. № 183.
5. Типова угода — Типова угода про підготовку фахівців з вищою освітою (додаток № 1 до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 02.08.96 р. № 992).
6. Угода про навчання — Угода про навчання студента (додаток 4 до наказу Міносвіти України від 13.06.2000 р. №200).
Віктор Кобилянський